Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/7490/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2019.
Дата набрання законної сили: 24.06.2019
Номер судового провадження: 61-14703ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 червня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 404/7490/16-ц
		провадження № 61-14703св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда                      від 20 лютого 2017 року у складі судді Павелко І. Л. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів:             Карпенка О. Л., Гайсюка О. В., Мурашка С. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) про відшкодування завданої шкоди.
		 
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у період із 22 квітня 2016 року її малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні у різних лікувальних закладах і дитині встановлено клінічний діагноз: Е 10.9 Цукровий діабет, 1 тип, тяжкий перебіг, стан компенсації; дисфункція підшлункової залози; дифузний зоб І ступеню, еутиреоз; передчасне телархе. Дитині встановлено інвалідність третьої групи та призначено індивідуальну програму реабілітації. Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради їй, як матері малолітньої дитини, встановлена державна допомога інвалідам. У періоди перебування у лікувальних закладах дитина забезпечувалася лікарськими засобами. Проте після виписки дитина потребує подальшого щоденного отримання лікування. Відповідач не виконав вимог чинного законодавства в частині безкоштовного забезпечення її та хворої дитини лікарськими засобами та виробами медичного призначення (голками для ін`єкцій та тест-смужками), а тому вона була вимушена придбавати їх за власні кошти. Вважає, що такими діями відповідача їй завдано майнової шкоди.
		 
		Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації на її користь відшкодування завданої невиконанням законодавства майнової шкоди у розмірі 18 296,25 грн. 
		 
		Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2017року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що направлення на отримання інсуліну позивач отримує в поліклініці де дитина знаходиться на обліку, а сам інсулін отримує безпосередньо аптеці. До розподілення ліків хворим дітям поліклінікою Департамент немає жодного відношення. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є закладом охорони здоров`я (стаття 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я) та безпосередньо не здійснює лікування хворих, забезпечення їх лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Відповідач відноситься до органів охорони здоров`я (стаття 15 Основ законодавства України про охорону здоров`я). На підтвердження одного випадку придбання інсуліну, якими загалом хвора дитина позивача забезпечена, надано фіскальний чек від 19 грудня 2016 року  згідно з яким за придбані ліки Протафан НМ Пенфіл  сплачено 208,10 грн. Проте доказів того, що вказані ліки позивач придбала за власні кошти у зв`язку з тим, що за виданим лікарем рецептом не був забезпечений ліками закладом охорони здоров`я (лікувальним або поліклінічним закладом чи аптекою) суду не надав (не надав відповідний невикористаний рецепт лікаря на придбання таких ліків). Теж саме стосується виробів медичного призначення. Позивач не надав доказів того, що закладами охорони здоров`я йому відмовлено у видачі рецепту на необхідні вироби медичного призначення або у відпуску голок для ін`єкцій, ланцетів для проколювання шкіри чи тест-смужок за рецептом лікаря.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників 
		 
		У червні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що відповідач є розпорядником коштів, які виділяються державою для забезпечення хворих на цукровий діабет лікарськими засобами та витратними виробами медичного призначення, але Департамент не виконав своїх обов`язків, покладених на нього законодавством та статутними документами, не забезпечив відповідного фінансування лікувальних закладів, не забезпечив потреб хворої доньки позивача. Практично постійно позивач витрачає власні грошові кошти для цілодобового супроводу безперебійного лікування хворої дитини, яка потребує пильної уваги позивача, як інвалід при наявності невиліковної хвороби. Разом з тим, позивач має право на відшкодування затрат, пов`язаних з придбанням витратних матеріалів, які остання придбаває постійно у зв`язку з перебігом хвороби доньки. Після встановлення дитині захворювання Цукровий діабет, 1 тип, тяжкий перебіг,      ОСОБА_1 витратила особистих грошових коштів у сумі 18 296,25 грн, що підтверджується оригіналами товарних чеків, чеків про безготівковий переказ коштів, експрес-накладних, видаткових накладних на придбання: тест-смужок Accu-Chec Performa, ланцет Accu-Chec Softclix, голок Microfine , інсуліна «Актрапід», інсуліна «Протафан». Використання зазначених медичних витратних матеріалів при лікуванні дитини та підтримці її життєдіяльності підтверджується наявністю чеків медичних установ, використаних упаковок з-під препаратів, які є доказами придбання та використання позивачем таких препаратів за призначенням. Позовні вимоги є об`єктивними та ґрунтуються на доказах, які містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ЦПК України. Між неправомірними діями відповідача та завданою шкодою позивачу є безпосередній причинний зв`язок і є вина останнього, а тому Департамент повинен відшкодувати завдану останній матеріальну шкоду. 
		 
		У серпні 2017 року від Департаменту надійшли заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими відповідач не має законних підстав отримати інформацію щодо лікування дитини у Кіровоградській дитячій обласній лікарні чи іншому медичному закладі. Департамент не порушував норм чинного законодавства України, не вчиняв інших дій, що могли б завдати шкоди позивачу, чи порушити його права. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про             внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного             процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду. 
		 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив повідомити про день, час та місце розгляду касаційної скарги для прийняття участі у її розгляді.
		 
		Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		 
		Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
		 
		Судом встановлено, що у період із 22 квітня по 12 травня 2016 року ОСОБА_3 , яка є донькою позивача, перебувала на стаціонарному лікуванні у педіатричному відділенні Кіровоградської дитячої обласної лікарні, де їй встановлено діагноз: цукровий діабет тип І, важка форма; кетоіцидоз; гострий фаринготрахеіт; антено-невротичний синдром; метаболічна кардіоміопатія; функціональні запори.
		 
		У період із 04 липня по 8 липня 2016 року ОСОБА_3 перебувала у стаціонарі Державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім.                                  В. П. Комісаренка», де їй встановлений діагноз: Е 10.9 Цукровий діабет, 1 тип, тяжкий перебіг, стан компенсації; дисфункція підшлункової залози; дифузний зоб І ступеню, еутиреоз; передчасне телархе.
		 
		Хворій дитині рекомендована форма індивідуальної програми реабілітації, у тому числі медична, призначено амбулаторне лікування, зокрема регулярне введення препаратів інсуліну.
		 
		Дитина перебуває під диспансерним наглядом ендокринолога і їй призначена індивідуальна програма реабілітації.
		 
		Із 23 травня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Кіровської районної в м. Кіровограді ради позивачу призначена державна соціальна допомога на дитину-інваліда.
		 
		Із травня 2016 року і надалі позивачем регулярно здійснюється закупівля виробів медичного призначення (тест-смужки, ланцети для ін`єкцій, голки для ін`єкцій препаратів інсуліну) а також одного разу препарат Протафан НМ Пенфіл (препарат для лікування цукрового діабету), що підтверджується копіями товарних чеків видаткових накладних документів на переказ коштів.
		 
		На вказані цілі нею витрачено кошти у розмірі 18 296,5 грн. 
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до Положення про Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 31 січня 2014 року № 25-р, Департамент утворюється головою Кіровоградської ОДА, входить до її складу і в межах Кіровоградської області забезпечує виконання покладених на нього завдань, зокрема: забезпечення реалізації державної політики у галузі охорони здоров`я Кіровоградської області; управління закладами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету; визначає потребу у лікарських засобах та виробах медичного призначення для лікувально-профілактичних закладів області; здійснює фінансування закладів охорони здоров`я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету; контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових відносин; здійснює, як головний розпорядник коштів обласного бюджету, управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
		 
		Відповідно до Положення про Департамент та статей 1, 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» відповідач є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
		 
		Відповідно до статті 54 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни забезпечуються лікарськими засобами через заклади охорони здоров`я, які мають право на це відповідно до закону. 
		 
		Порядок забезпечення громадян безплатно або на пільгових умовах лікарськими засобами визначається законодавством України. 
		 
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» (далі - Постанова № 1303), установлений безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування і провадиться групам населення та за категоріями захворювань згідно з додатками 1 та 2. До «Переліку категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно» (Додаток 2) відноситься Діабет (цукровий і нецукровий). 
		 
		Абзацом третім пункту 2 Постанови № 1303 передбачено, зокрема, що безоплатний відпуск лікарських засобів дітям з інвалідністю провадиться за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. У цьому разі витрати, пов`язані з оплатою вартості лікарських засобів, беруть на себе органи охорони здоров`я за місцем їх відпуску. 
		 
		Згідно з підпунктами 3.3, 3.4 пункту 3 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 березня 2011 року № 160 «Про забезпечення хворих на цукровий діабет лікарськими засобами та виробами медичного призначення», який був чинний на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, Міністерство охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальників управлінь (головних управлінь) охорони здоров`я обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників закладів охорони здоров`я та наукових установ, головних позаштатним спеціалістів територіальних органів охорони здоров`я із спеціальностей «Ендокринологія» та «Дитяча ендокринологія» зобов`язано забезпечити: 
		 
		3.3. хворих на цукровий діабет, які перебувають на обліку у відомчих закладах охорони здоров`я, препаратами інсуліну за місцем фактичного проживання. 
		 
		3.4. Заклади охорони здоров`я, що надають стаціонарну медичну допомогу хворим на цукровий діабет, препаратами інсуліну. 
		 
		Цим же наказом затверджено Методику визначення потреби хворих на цукровий діабет у лікарських засобах та виробах медичного призначення.
		 
		Згідно зі статтею 21 Закону України «Про лікарські засоби» реалізація (відпуск) лікарських засобів громадянам здійснюється за рецептами та без рецептів лікарів. Реалізація (відпуск) громадянам лікарських засобів за рецептом лікаря здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		 
		Відповідно до пункту 1.6. Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 2005 року № 360, рецепти обов`язково виписуються на: рецептурні лікарські засоби; безрецептурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах; лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для конкретного пацієнта.
		 
		Інсулін та його аналоги віднесено до Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 1996 року № 1071 «Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров`я, що фінансуються з бюджету».
		 
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Переліку груп населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах та Переліку категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань», у разі амбулаторного лікування діабету (цукрового і нецукрового) лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім`ї: дітям віком до трьох років; дітям-інвалідам відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
		 
		Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. 
		 
		Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
		 
		Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. 
		 
		Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі              № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		 
		Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Установивши, що відповідач не є закладом охорони здоров`я і не займається безпосередньо медичним обслуговуванням населення, зокрема забезпеченням лікарськими засобами та виробами медичного призначення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки Департамент не є належним відповідачем у справі, а доказів того, що заклади охорони здоров`я, у яких проходила лікування малолітня ОСОБА_3 , не були профінансовані відповідачем для цих потреб у матеріалах справи відсутні. 
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування Департаментом позивачу майнової шкоди, яку вона зазнала у зв`язку із додатковим придбанням медичних препаратів та витратних матеріалів, оскільки ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу про те, що вказані ліки позивач придбала у зв`язку з тим, що за виданим їй лікарським рецептом, лікувальний заклад, де на лікуванні перебувала ОСОБА_3 , не був забезпечений ліками.
		 
		Крім того, з довідки Дитячої міської поліклініки № 1 від 04 травня 2017 року № 464, яка міститься у матеріалах справи, убачається, що потреби дитини позивача у виробах медичного призначення перебувають у межах норм, встановлених Методикою, яка затверджена наказом Міністерством охорони здоров`я України         від 23 березня 2011 року № 160 «Про забезпечення хворих на цукровий діабет лікарськими засобами та виробами медичного призначення». Позивач не надала доказів того, що потреба у ліках для дитини є більшою, а лікувальний заклад не забезпечує ОСОБА_3 цією кількістю необхідних для неї ліків, а отже, твердження заявника про те, що позивач за власний рахунок змушена купувати голки для ін`єкцій, ланцети для проколювання шкіри та тест-смужки, є безпідставними. 
		 
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач, звертаючись до Департаменту із вимогами про відшкодування шкоди, яка полягає у тому, що вона за власний рахунок забезпечує необхідними для життя її дитини лікарськими засобами, не надала суду доказів того, що Департамент порушив законодавство України, в тому числі Положення про Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації та не визначив потребу у лікарських засобах не здійснив фінансування закладів охорони здоров`я, що стало підставою для понесення ОСОБА_1 витрат на придбання лікарських засобів для її дитини, яка повинна забезпечуватися ними за рахунок державного та місцевих бюджетів.
		 
		Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення       від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії»), від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 05 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії»,    від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
		Вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржувані рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розгляд справи у судовому засіданні за їх участю залишити без задоволення. 
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                        О. В. Ступак
		 
		                                                                                                                           І. Ю. Гулейков 
		 
		                                                                                                                            Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...