Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/2779/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2019. Зареєстровано: 03.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2019.
Дата набрання законної сили: 22.07.2019
Номер судового провадження: 2-о/643/236/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 643/2779/19
		Провадження № 2-о/643/236/19 
		21.06.2019 року Московський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого  судді Довготько Т.М.
		за участю секретаря судового засідання  Новакової Т.С.
		представника заявника - ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про встановлення факту що має юридичне значення,-
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2019року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні.
		Свої вимоги заявник мотивував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сніжне Донецької області. Був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , мав налагоджений побут, був матеріально забезпечений, отримував пенсію. Внаслідок військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено цілу низку прав і свобод заявника, зокрема: право на життя, право на свободу, право на повагу до приватного і сімейного життя. Приблизно 6-8 червня 2014року , він особисто бачив, як у місто в`їхали російські танки і дві самохідні установи, вони пересувалися по центральній вулиці Леніна. Пізніше, почалися систематичні обстріли міста, перебувати на вулицях було небезпечно, життя опинилося під загрозою. Все це викликало страх та паніку, люди почали масово виїжджати. Фактичне проживання в умовах війни, давало підстави, реально сприймати загрозу бути вбитим загарбниками, морально-психологічний стан був критичним, залишатися в місті ставало небезпечно, тому у жовтні 2014року він був вимушений переміститись з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 , де зараз проживає та взятий на облік як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи посвідчує лише факт вимушеного переселення і не містить причини такого переселення, оскільки зазначений орган не має таких повноважень. Із урахуванням зазначеного, заявник просить встановити юридичний факт того, що його вимушене переселення у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області. Встановлення зазначеного факту необхідно заявнику для визначення його статусу, як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Ухвалою від 04.03.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду.
		Представник заявника - ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала та просила суд її задовольнити.
		Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
		Суд, заслухавши пояснення сторони заявника, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як вбачається з копії паспорта заявника ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 останній з 17.09.2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35).
		Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.04.2010 року ОСОБА_2 є пенсіонером за віком. (а.с. 36).
		Згідно копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6343004341 від 08.12.2014 року ОСОБА_2 перемістився з зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до м АДРЕСА_3 , де фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 38).
		Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно зі статтею 4 Конвенції ООН про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України від 20 жовтня2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		У частині першій статті 4, частині першійстатті 5Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12цього Закону.
		Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених устатті 1 цього Закону.Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про точну причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
		ПоложеннямиЗакону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено. Не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.
		У відповідності до частини шостоїстатті 5 Закону України від 15 квітня2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації громадянам України у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Частиною четвертоюстатті 2 Закону України від 18 січня 2018 року«Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6преамбули вказаногоЗакону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначенаЗаконом Українивід 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: 20 лютого 2014 року.
		Україна сприяє забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях (стаття 6Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»).
		Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до частин першої та другоїстатті 124 Конституції Україниделегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.
		Право на судовий захист передбачає конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другоїстатті 64 Конституції Україниправо на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		Частина четвертастатті 10 ЦПК Україниістаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»покладає на суд обов`язок при розгляді справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зобов`язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1 Конвенції, включають два аспекти, а саме: з одного боку - негативне зобов`язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку - позитивні зобов`язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території.
		У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобов`язань. Такі зобов`язання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю над відповідною територією, так і заходів для забезпечення особистих прав заявника.
		Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другоїстатті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно з ч. 2ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
		Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
		Відповідно до частини третьоїстатті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відповідальність за порушення визначенихКонституцієюта законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
		Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року№ 129-VIIIзатверджено звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, в якому, зокрема, вказано, що від початку агресії наприкінці лютого 2014 року Російська Федерація систематично порушує загальновизнані норми міжнародного права, права людини, в тому числі право на життя мирних громадян України, які стали заручниками терористів на окупованій території Донбасу. Цинізм кремлівської агресії, яка включає активну підтримку терористів на державному рівні, перетворює вбивство безневинних мирних громадян на звичне повсякденне явище.
		Таким чином, суд, на підставі аналізу вищевказаних положень закону, дійшов висновку про те, що право на судовий захист заявника, яке передбачає конкретні гарантії ефективного поновлення у правах, підлягає реалізації, а порушені права - захисту у судовому порядку у обраний ним спосіб.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що заявником доведено юридичний факт, що його вимушене переселення у жовтні2014 року з окупованої території Донецької області відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, а тому заява підлягає задоволенню.
		Згідно п. 21 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», заявник звільнений від сплати судового збору за подання заяви про встановлення факту, що мають юридичне значення, у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України.
		Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		На підставівикладеного, керуючись ст.ст.4,5,76,77,258,263-265,293-294,315,319,354 ЦПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Заяву ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України /м.Київ, вул.Еспланатна,8/10/, Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні /м.Київ, Повітрофлотський проспект,27/ про встановлення факту що має юридичне значення задовольнити.
		Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення виготовлено 01.07.2019року.
		 
		Суддя - Т.М.Довготько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...