Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 126/3476/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 61-24371ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 126/3476/16-ц
		провадження № 61-24371св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2  на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 19 січня 2017року у складі судді Хмель Р. В. та ухвалу апеляційного суду Вінницькоїобласті від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Іващука В. А., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» (далі - ТОВ «Агрофірма «Джулинка») звернулося до суду з позовами до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочинів.
		Позов мотивовано тим, що 16 липня 2007 року між зазначеним Товариством та відповідачами (з кожним окремо) укладено договори оренди землі, за умовами яких  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надали у строкове платне володіння і користування належні їм на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області.
		Договори оренди укладено на 5 років, набрали чинності після їх підписання та державної реєстрації, що узгоджується з пунктами 8, 41 договорів.
		Державну реєстрацію договорів оренди, укладених між ТОВ «Агрофірма «Джулинка» та  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проведено 16 листопада 2007 року. Оскільки сторони обумовили, що договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації, строк оренди за зазначеними договорами мав закінчуватись 16 листопада 2012 року.
		01 вересня 2009 року з ОСОБА_3 , а 04 вересня 2009 року з ОСОБА_2 укладено додаткові угоди, за змістом яких пункт 8 договорів оренди викладено в новій редакції, зокрема погоджено, що договір оренди укладено на 5 років з моменту підписання додаткової угоди. Державну реєстрацію додаткових угод проведено 13 липня 2012 року.
		Відповідачі обмежують право ТОВ «Агрофірма «Джулинка» на користування земельними ділянками, які були передані ними в строкове платне, мотивуючи закінченням строку дії договорів оренди, незважаючи на те, що строк їх дії становить 5 років з моменту реєстрації додаткової угоди, у зв`язку з чим строк договору закінчується 13 липня 2017 року.
		Посилаючись на наведене, позивач просив розтлумачити пункт 8 договорів оренди землі від 16 липня 2007 року, з урахуванням внесених додатковими угодами змін, таким чином, що п`ятирічний строк оренди починається з 13 липня 
		2012 року та закінчується 13 липня 2017 року.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року позов ТОВ «Агрофірма «Джулинка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину задоволено.
		Витлумачено пункт 8 договорів оренди землі від 16 липня 2007 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 01 та 04 вересня 2009 року, укладеними між ТОВ «Агрофірма «Джулинка» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (з кожним окремо), таким чином, що додаткова угода продовжує строк дії договору оренди на 5 років з моменту державної реєстрації зазначеної додаткової угоди до договору оренди землі, тобто договір оренди землі діє з 13 липня 2012 року та закінчується 13 липня 2017 року. Вирішено питання про судові витрати.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди набуваються після відповідної державної реєстрації, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у цивільній справі № 6-643цс16. Оскільки набрання чинності додатковими угодами до договорів оренди землі є дата їх реєстрації -  13 липня 2012 року, строк дії договорів оренди продовжено на 5 років, тобто до 13 липня 2017 року.
		Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відхилено, рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року залишено без змін.
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку щодо наявності підстав тлумачення змісту правочину, оскільки саме з моменту державної реєстрації додаткових угод необхідно рахувати початок перебігу продовженого строку оренди землі, а саме: з 13 липня  2012 року до 13 липня 2017 року. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у березні 2017 року,  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, розглянути справу по суті. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 126/3476/15-ц.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		15 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 126/3476/16-ц надійшли до Верховного Суду.
		03 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття  укладення договору та набрання ним чинності, що вказує лише на чинність договору та не може змінювати дату його укладення і термін дії. Суди проігнорували, що моментом укладення договору є досягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов шляхом підписання, а не факт державної реєстрації правочину. В додаткових угодах передбачено, що договір укладено на 5 років з моменту підписання додаткової угоди, а тому початком дії договору фактично є 01 та 04 вересня  2009 року, а тому строк дії договорів оренди землі припинився 01 та 04 вересня 2014 року. 
		Доводи інших учасників справи
		У червні 2017 року ТОВ агрофірма «Джулинка» подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
		Позиція Верховного суду 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Судами встановлено, що 16 липня 2007 року між ТОВ «Агрофірма «Джулинка» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,09 га, розташованої на території Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, терміном на 5 років. Договір зареєстрований у Бершадському районному відділі  Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК» 16 листопада 2007 року.
		01 вересня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до зазначеного договору оренди землі, яка зареєстрована в Бершадському районному відділі Держкомзему 13 липня 2009 року.
		16 липня 2007 між ТОВ «Агрофірма «Джулинка» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,90 га, розташованої на території Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, терміном на 5 років. Договір зареєстрований у Бершадському районному відділі  Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК» 16 листопада 2007 року.
		04 вересня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 72 до зазначеного договору оренди землі, яка зареєстрована в Бершадському районному відділі Держкомзему 13 липня 2009 року.
		Пунктом 8 укладених зазначених договорів оренди землі передбачено, що вони укладені на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Пунктом 1 додаткових угод пункт 8 договорів оренди землі викладено в наступній редакції: «Договір укладено на 5 років з моменту підписання додаткової угоди. Строк оренди визначено сторонами з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». 
		Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що у «відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України».
		 
		Аналіз положень статті 213 ЦК України свідчить, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів змісту.
		При задоволенні позову суди не звернули увагу, що відсутні підстави для тлумачення змісту правочинів, а тому висновки судів про задоволення позову є безпідставними. 
		Аналогічний висновок зроблений і в постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 126/7444/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 126/3477/16-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 126/741/17-ц.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. 
		Щодо розподілу судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
		Оскільки подана ТОВ «Агрофірма «Джулинка» позовна заява містить вимоги немайнового характеру, при пред`явленні позову позивач сплатив судовий збір за вимогу немайнового характеру. При поданні апеляційної скарги - ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3031,60 грн (1 515,80х2)). При подачі касаційної скарги - ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі  661,44 грн, ОСОБА_2 - 661,44 грн.
		Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги, розмір якого рахується виходячи з позову за вимогу немайнового характеру подану юридичною особою становить 1 653,60 грн (1378х120%((1653,60х2)), різницю судового збору слід стягнути з ТОВ «Агрофірма «Джулинка»в дохід держави. 
		Враховуючи, що касаційна скарга  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвалені у справі судові рішення скасовані та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог ТОВ «Агрофірма «Джулинка»судові витрати покладаються на позивача. 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 19 січня  
		2017року та ухвалу апеляційного суду Вінницькоїобласті від 21 лютого 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.
		В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину відмовити.
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року втрачають законну силу.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальній сумі 3 693,04 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 661,44 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» в дохід держави судовий збір в сумі 1 984,32 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. І. Крат  Судді: І. О. Дундар    В. І. Журавель   Є. В. Краснощоков   М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...