Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/693/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2019. Зареєстровано: 04.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 04.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 липня 2019 року Справа № 902/693/18 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Крейбух О.Г. 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 12.03.19р. суддею Колбасовим Ф.Ф. у м.Вінниці, повний текст складено 18.03.19р. у справі №902/693/18 
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб"
		до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" від імені якого в даних правовідносинах діяла Вінницька філія Державного підприємства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси"
		про стягнення 9720,00 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
		Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.03.2019р. у справі №902/693/18 у позові відмовлено.
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними доказами твердження про те, що належний йому на праві власності автомобіль передавався як доказ у кримінальній справі для збереження за рахунок держави, на підставі ст. 123 КПК України.
		2.2. У Вінницької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" були правові підстави набуття з позивача у даній справі 9720,00 грн. пов`язаних із зберіганням вантажного автомобіля "ГАЗ 3302" з державним номерним знаком НОМЕР_1 . 
		3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		3.1. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - Приватне акціонерне товариство "Козятинхліб" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Вінницької області із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить поновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2019р. у справі №902/693/18 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
		3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а отже є таким, що підлягає скасуванню.
		3.3. Апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано норму закону, яка не підлягає застосуванню, а саме Постанову КМУ від 17.12.2008р. №1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках" як на підставу не повертати отриманні кошти та не застосував норми КПК України.
		3.4. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30.03.2018 року встановлено, що транспортний засіб "ГАЗ 3302", державний знак НОМЕР_1 , був визнаний речовим доказом в рамках кримінального провадження та зобов`язано повернути власнику ПрАТ "Козятинхліб" автомобіль, що залишений на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів ДП "Інформ-Ресурси".
		3.5. Апелянт вважає, що він не повинен був здійснювати жодних виплат за зберігання відповідачем транспортного засобу як речового доказу, а відтак зазначає, що кошти за його зберігання відповідач отримав безпідставно.
		4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
		4.1. На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому просить прийняти відзив на апеляційну скаргу до розгляду; апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" по справі №902/693/18 залишити без задоволення; рішення господарського суду Вінницької області по справі №902/693/18 від 12.03.2019р. залишити без змін.
		4.2. Заяв про відвід складу суду, чи судді колегії від учасників провадження у даній справі не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
		5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
		6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
		6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2019р. у справі №902/693/18 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
		Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
		Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
		Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. №1102 (далі по тексту постанови також - Постанова-1102) "Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках" (далі по тексту постанови також - Порядок);
		Постанова Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104 Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України";
		Закон України "Про судовий збір".
		6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
		7. Розгляд апеляційної скарги по суті.
		7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
		7.2. 30.10.2018р. до господарського суду Вінницької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Козятинхліб" до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", від імені якого в даних правовідносинах діяла Вінницька філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", про стягнення 9720,00 грн. безпідставно набутих коштів за зберігання транспортного засобу.
		7.2.1. Позивач в якості підстави позовних вимог, посилається на те, що належний позивачу на праві власності автомобіль "ГАЗ 3302" було визнано речовим доказом в кримінальній справі та передано на зберігання на майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів Вінницької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси". За вироком Вінницького міського суду від 30.03.2018р. зобов`язано повернути автомобіль власнику Приватному акціонерному товариству "Козятинхліб". 
		7.2.2. Приватне акціонерне товариство "Козятинхліб" звернулося до відповідача з вимогою про повернення автомобіля. Останній, посилаючись на те, що поніс витрати, пов`язані із зберіганням автомобіля, виставив до оплати рахунок на суму 9720,00 грн., які позивач сплатив. Після сплати коштів автомобіль було повернуто Приватному акціонерному товариству "Козятинхліб", однак останній стверджує, що кошти за його зберігання відповідач отримав від позивача безпідставно, так як такі витрати покриваються за рахунок державного бюджету. Спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача коштів у розмірі 9720,00 грн. та їх повернення, як набутих без достатньої правової підстави.
		7.2.3. Відповідач на адресу суду першої інстанції надіслав відзив на позовну заяву, відповідно у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що правовою підставою для зберігання транспортного засобу "ГАЗ 3302", д.н.з. НОМЕР_2 НП, є постанова КМУ від 17.12.2008р. №1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках", договір з Департаментом патрульної поліції про зберігання та доставлення транспортних засобів на спеціальні майданчики та акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а не акт приймання-передачі речового доказу від слідчих органів, як це передбачено Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України від 27.08.2010р. №51/401/649/471/23/125. Стосовно визнання транспортного засобу речовим доказом, слідчий не повідомив.
		7.2.4. Щодо твердження Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" про те, що воно не повинно було сплачувати за зберігання транспортного засобу, як речового доказу, так як такі витрати покриваються за рахунок державного бюджету, відповідач заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п. 12 Постанови-1102 повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов`язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу та пред`явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця. 
		7.2.5. Розмір плати за транспортування і зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) розраховується у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі країни, Міністерства фінансів України від 10.10.2013р. за №967/1218/869.
		7.2.6. Відповідач не може здійснювати зберігання речових доказів у вигляді транспортних засобів на своїх спеціальних майданчиках для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, оскільки відповідно до п. 20 постанови КМУ від 19.11.2012р. №1104 Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України", зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
		7.2.7. ДП МВС України "Інформ-Ресурси" є самостійним суб`єктом господарювання, що засновано на державній власності, перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України, уповноважено на тимчасове зберігання транспортних засобів на відповідних спеціальних майданчиках відповідно до Постанови-1102. 
		7.2.8. Відповідач посилався на те, що зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках є платним, відповідно до ст. 954 ЦК України, ст. 265-2 КУпАП, постанови КМУ від 17.12.2008р. №1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках". ДП МВС України "Інформ-Ресурси" виконало взяті на себе зобов`язання зі зберігання транспортних засобів, та на заяву (вимогу) заявника видало його транспортний засіб.
		7.2.9. Також відповідач посилався на те, що у спірних правовідносинах належним відповідачем є Держава Україна в особі компетентного органу державної влади. Вважає, що позивачем пред`явлено позов не до Держави України в особі відповідних органів, а до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", яке не є належним відповідачем в даній справі, а тому, на переконання відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. 
		7.3. Судом першої інстанції встановлено наступне.
		7.3.1. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30.03.2018р. у кримінальний справі №12/23653/17 по обвинуваченню громадянина Клірішенка ОСОБА_1 (працюючого на посаді водія Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб") у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, встановлено, що 01.09.2017р. близько 09:00 год., громадянин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "ГАЗ 3302", державний номерний знак НОМЕР_1 , не звернувшись за допомогою до інших осіб під час руху заднім ходом, рухаючись по тротуару вздовж проїзної частини вул. Келецької у напрямку проспекту Космонавтів у м. Вінниці, в районі будинку №71, своїми діями створив небезпеку іншому учаснику дорожнього руху - пішоходу ОСОБА_3 , яка розташовувалась на тротуарі спиною до транспортного засобу і перебувала в нерухомому стані та з необережності допустив наїзд на останню.
		7.3.2 Згідно вказаного вироку, автомобіль "ГАЗ 3302", державний номерний знак НОМЕР_1 (яким було скоєно наїзд) залишений на майданчику тимчасово затриманих автомобілів Вінницької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", повернуто власнику - Приватному акціонерному товариству "Козятинхліб".
		7.3.3. Позивач, як власник вищевказаного автомобіля, звернувся з листом №408 від 14.05.2018р. до Вінницької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" про його повернення на вимогу працівника Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб", який прибуде до майданчика тимчасово затриманих автомобілів з метою отримання автомобіля та буде мати повноваження на отримання автомобіля згідно довіреності. 
		7.3.4. У відповідь на лист Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" від 14.05.2018р. №408 про повернення автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, Вінницька філія ДП МВС України "Інформ-Ресурси" своїм листом №237/1-05 від 24.05.2018р. повідомила, що діяльність Філії по транспортуванню, зберіганню та поверненню тимчасово затриманого транспортного засобу зі спеціального майданчика у кримінальних справах регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 2104 "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України". Відповідно до ст. 123 КПК України витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		7.3.5. Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012р. "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України" затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження. Зберігання речових доказів, в т.ч. автомобілів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. 
		7.3.6. Вінницька філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", як відокремлений структурний підрозділ (філія), не є територіальним органом Національної поліції та їй не підпорядковується, не являється бюджетною організацією та не отримує жодних відшкодувань з державного чи місцевих бюджетів. 
		7.3.7. Посилаючись на те, що підприємством були понесені витрати, пов`язані з транспортуванням та зберіганням вказаного автомобіля "ГАЗ 3302" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), загальною тривалістю 370 діб, відповідач виставив позивачу до оплати рахунок №163 від 06.09.2018р. на суму 9720,00 грн.
		7.3.8. Платіжним дорученням №3177 від 06.09.2018р. позивач сплатив 9720,00 грн. згідно рахунку №163 від 06.09.2018р., після чого автомобіль було повернуто власнику - Приватному акціонерному товариству "Козятинхліб".
		7.4. Згідно поданого позову у даній справі, вказані кошти позивач вимагає повернути, як безпідставно набуті.
		7.5. За результатами розгляду позову, господарський суд Вінницької області рішенням від 18.03.2019р. у справі №902/693/18 відмовив з підстав, які зазначені апеляційним судом у цій постанові у п.п.2.1.-2.2.
		8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги.
		8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін з наступного.
		8.2. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
		8.3. Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		8.4. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).
		8.5. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
		8.6. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України №6-2978цс15 від 23.03.2016р.
		8.7. Таким чином, правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів нерозривно пов`язана із відсутністю правових підстав набуття відповідачем спірної суми коштів.
		8.7.1. В той же час, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, спірна сума коштів була набута Вінницькою філією Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" в якості оплати за витрат, пов`язаних зі зберіганням транспортного засобу - автомобіля "ГАЗ 3302", державний номерний знак НОМЕР_1 .
		8.7.2. Приписами частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		8.7.3. Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		8.7.4. Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		8.7.5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України).
		8.7.6. Процедура тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення, визначена Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках (надалі по тексту постанови також - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17.12.2008р. 
		8.7.7. Відповідно до п. 12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов`язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред`явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення.
		8.7.8. Пунктом 13 цього Порядку передбачено, що за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.
		8.7.9. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється зокрема за письмовим зверненням водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов`язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред`явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
		8.7.10. Отже, необхідною умовою для повернення особі - заявнику транспортного засобу є оплата цією особою витрат, пов`язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред`явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
		8.7.11. У даному випадку між позивачем та відповідачем було наявне правовідношення, згідно якого у позивача був наявний обов`язок вчинити на користь Вінницької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" певну дію - сплатити кошти в рахунок оплати витрат, пов`язаних із зберіганням вантажного автомобіля "ГАЗ 3302", державний номерний знак НОМЕР_1 , а Вінницька філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" мала право вимагати від позивача виконання такого обов`язку.
		8.8. Відтак, у Вінницької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" були правові підстави набуття спірної суми коштів. В той же час, зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
		8.9. Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. 
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №6-1216цс17 від 04.10.2017р.
		8.10. Таким чином, зважаючи на те, що судом встановлено наявність правових підстав у відповідача на набуття спірної суми коштів, а також відсутність порушеного відповідачем права позивача з огляду на приписи 512, 514 Цивільного кодексу України, у суду відсутні правові підстави для стягнення сплачених позивачем коштів у розмірі 9720,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих.
		8.11. Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що, позивач не довів суду належними доказами свої твердження про те, що належний йому на праві власності автомобіль передавався як доказ у кримінальній справі для збереження за рахунок держави, на підставі ст. 123 КПК України. 
		8.12. Судом першої інстанції вірно зауважено, що саме внаслідок порушення Правил дорожнього руху з вини водія ОСОБА_2 , який являється працівником позивача, сталась дорожньо-транспортна пригода, з подальшим притягненням останнього до кримінальної відповідальності та визнання винним у скоєнні злочину за вироком суду.
		8.13. За таких обставин доводи, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним обґрунтуванням суду апеляційної інстанції.
		8.13.1. Апелянтом не доведено, що грошові кошти у сумі 9720,00грн. набуті відповідачем у даному спорі безпідставно - адже зазначена сума коштів була перерахована ним добровільно на підставі виставленого рахунку відповідачем.
		8.13.2. Інших обґрунтованих доводів, підтверджених письмовими доказами, апеляційна скарга не містить.
		8.14. Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		8.15. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		8.16. Відтак доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними, не підлягають до задоволення.
		8.17. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Вінницької області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		8.18. За таких обставин апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12 березня 2019 року у справі №902/693/18 - без змін. 
		9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
		9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
		9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		10. Розподіл судових витрат.
		10.1. Як вбачається із матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "Козятинхліб" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Вінницької області від 12 березня 2019 року у справі №902/693/18 сплатило платіжним дорученням №1520 від 05.04.2019р. судовий збір у розмірі 2643,00 грн. в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".
		10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
		10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" від 05.04.19р. залишити без задоволення. 
		Рішення господарського суду Вінницької області від 12 березня 2019 року у справі №902/693/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. 
		Справу №902/693/18 повернути господарському суду Вінницької області.
		 
		Повний текст постанови складений "04" липня 2019 р.
		 
		Головуючий суддя Юрчук М.І.
		 
		Суддя Демидюк О.О. 
		 
		Суддя Крейбух О.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...