Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/5422/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 20.06.2019
Номер судового провадження: 61-22033ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		20 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 362/5422/15
		 
		провадження № 61-22033 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,                      Шиповича В. В.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		представник позивача - ОСОБА_2 ;
		відповідачі: ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                  ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія») про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, стягнення страхового відшкодування.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 09 квітня 2015 року близько 11 год. 05 хв. по вул. Декабристів у м. Василькові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та належного йому автомобіля «Subaru», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Унаслідок ДТП належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження.
		Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області                           від 27 квітня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.
		Зазначав, що відповідачі відмовляються відшкодувати завдану йому шкоду, а у зв?язку з неправомірними діями ОСОБА_3 він недоотримав доходу від оренди автомобіля, крім того йому завдано моральної шкоди.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути: з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на його користь страхове відшкодування у розмірі 21 125 грн 11 коп.; з ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду у розмірі 29 749 грн 89 коп., яка складає різницю між сумою страхового відшкодування та реальними збитками, франшизу                                у розмірі 510 грн, 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, 3 600 грн недоотриманих доходів від оренди автомобіля, а також понесені судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області                              від 09 грудня 2015 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М. позов                  ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 21 125 грн 11 коп.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 510 грн, завдані ДТП збитки у розмірі 29 749 грн 89 коп., 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль, який належить позивачу на праві власності, пошкоджено унаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_3 , що встановлено постановою суду, цивільна-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», проте страховою компанією страхове відшкодування позивачу не виплачено. Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує суму страхового відшкодування, різниця між цими сумами та франшиза підлягає відшкодуванню винною у ДТП особою -                                ОСОБА_3 . Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості. 
		Розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем, суд вважав підтвердженим належними та допустимими доказами.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня                          2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1 137 грн 85 коп. на відшкодування майнової шкоди, 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог                      ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за результатами судової автотоварознавчої експертизи, проведеної 12 грудня 2016 року під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції Черкаським відділенням Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу унаслідок ДТП, становить                                  22 262 грн 96 коп. Відтак, стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає різниця між вказаною сумою та сумою страхового відшкодування, що складає 1 137 грн 85 коп. Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив із того, що в укладеному між позивачем та його представником договорі зазначено інший суд, ніж той, що розглядав спір.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У грудні 2015 року  ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу,                    в якій просив оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		  
		Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що розмір страхового відшкодування визначено з урахуванням зносу, а розмір відновлювального ремонту, тобто реальних збитків, яких він зазнав унаслідок ДТП, становить 51 385 грн. Факт оплати ним вказаної суми за виконані роботи по відновлювальному ремонту підтверджується актом виконаних робіт                          від 17 червня 2015 року № 8С0000000008, квитанціями від 09 липня 2015 року № 11В5891969 та від 10 липня 2015 року № 11В627196Р. 
		Посилаючись на статті 1192, 1194 ЦК України, зазначав, що суд ототожнює поняття «вартість матеріального збитку» та «реальні збитки». Разом з тим, відповідно до пункту 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року                         № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
		Згідно пунктом 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складників та відновлення їх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
		Тобто, поняття «реальні збитки» відповідає відновлювальному ремонту колісного транспортного засобу.
		Вважав, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
		 
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу 
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу,      в якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відповідно до висновку про вартість, складеного 14 травня 2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на замовлення                      ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», вартість матеріального збитку, розрахованого з урахуванням зносу становила 25 275 грн 33 коп.,                      а вартість відновлювального ремонту становила 51 264 грн 77 коп. Вважав, що сума страхового відшкодування, визначена з урахуванням зносу, відповідає розміру завданих позивачу унаслідок ДТП збитків.
		 
		В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року касаційне провадження                             у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 362/5422/15                          з Васильківського міськрайонного суду Київської області. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		09 квітня 2015 року близько 11 год. 05 хв. по вул. Декабристів у м. Василькові Київської області сталася ДТП за участю автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Subaru», під керуванням ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . 
		 
		Унаслідок ДТП належний ОСОБА_1 автомобіль отримав механічні пошкодження.
		 
		Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області                      від 27 квітня 2015 року, що набрала законної сили 12 травня 2015 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		 
		Аналогічне положення процесуального права містилося у частині четвертій статті 61 ЦПК України 2004 року, який був чинний на час розгляду справи судами.
		 
		Отже, ОСОБА_3 має нести відповідальність за завдану позивачу унаслідок ДТП майнову шкоду.
		 
		Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у                      ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» згідно з полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 квітня 2014 року № АІ/1571155. Згідно з пунктом 5 полісу розмір франшизи складає 510 грн.
		 
		09 квітня 2015 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про страховий випадок, а 15 травня 2015 року подав заяву про страхове відшкодування 
		 
		Згідно з рахунком фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 15 квітня 2015 року № SC0034/3 вартість відновлювальних робіт автомобіля, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 51 385 грн, що також підтверджується актом виконаних робіт, списання запчастин і матеріалів                від 17 червня 2015 року № SC0000000008, звітом від 14 травня 2015 року                    № 309/15 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2                      (а.с. 13-16, 50-66, 100-116, т. 1).
		 
		Відповідно до страхового акту за страховим випадком від 01 липня 2015 року № 17317 сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи та ПДВ становить 21 125 грн 11 коп., що також підтверджено розрахунком суми страхового відшкодування (а.с. 73-75, 97-99, т. 1).
		 
		Згідно з квитанціями від 09 липня 2015 року № 11В5891969 та від 10 липня 2015 року № 11В627196F Шалагінов С. Д . здійснив оплату послуг за рахунком від 15 квітня 2015 року № SC0034/3 у загальному розмірі на суму 51 385 грн (а.с. 17, т. 1).
		 
		1.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		 
		Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір шкоди, яка підлягає стягненню з винної у ДТП особи, апеляційний суд виходив із того, що за результатами судової автотоварознавчої експертизи проведеної 12 грудня 2016 року, проведеної під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції Черкаським відділенням Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу унаслідок ДТП, становить 22 262 грн 96 коп. 
		Разом з тим апеляційний суд не врахував таке.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
		 
		За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). 
		 
		Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		 
		За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
		 
		У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз?яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення                    статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
		Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). 
		 
		Відповідно до висновку про вартість, складеного 14 травня 2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на замовлення ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», вартість матеріального збитку, розрахованого з урахуванням зносу, становила 25 275 грн 33 коп., а вартість відновлювального ремонту становила 51 264 грн 77 коп. (а.с. 50-61, т. 1).
		 
		Висновком судової автотоварознавчої експертизи, проведеної 12 грудня                2016 року під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції Черкаським відділенням Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає                                       45 206 грн 36 коп., а розмір матеріальної шкоди (22 262 грн 96 коп.) визначено з урахуванням зносу і не відповідає реальним витратам позивача, необхідним для відновлення пошкодженого автомобіля, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
		 
		Крім того, позивачем надано докази оплати вартості понесених ним витрат для відновлення пошкодженого ним автомобіля (а.с. 13-17, т. 1). 
		 
		В абзаці 3 пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз?яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		У порушення статей 212-214, 316 ЦПК України 2004 року апеляційний суд зазначених вимог закону та обставин справи не врахував та безпідставно виходив із того, що розмір матеріальної шкоди, завданої позивача, має бути визначено з урахуванням зносу.
		 
		Вирішуючи питання в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на те, що в договорі про надання правової допомоги від 23 червня 2015 року зазначено інший суд, ніж той,                        у якому представник позивача здійснював представництво його інтересів, оскільки у пункті 1.1. вказаного договору зазначено, що виконавець здійснює представництво інтересів позивача у Васильківському міськрайонному суді Київської області у справі про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, заподіяної унаслідок пошкодження транспортного засобу «Subaru», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час ДТП, що сталася 09 квітня 2015 року об 11 год. 05 хв. по вул. Декабристів                                  у м. Василькові Київської області (а.с. 18, т. 1). 
		 
		Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що автомобіль, який належить позивачу на праві власності, пошкоджено унаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_3 , що встановлено постановою суду, цивільна-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія». Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує суму страхового відшкодування, різниця між цими сумами та франшиза підлягає відшкодуванню винною у ДТП особою -                               ОСОБА_3 . Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості. 
		Розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем, підтверджено належними та допустимими доказами.
		 
		Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року скасувати, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 09 грудня 2015 року залишити в силі. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников 
		 
		Судді:                                                                                               О. М. Осіян 
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		С. Ф. Хопта 
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...