Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/10980/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 22.05.2019
Номер судового провадження: 61-16527ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		22 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 201/10980/16-ц
		провадження № 61-16527св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року у складі судді Наумової О. С. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року у складі суддів: Єлізаренко І. А. , Свистунової О. В., Баранніка О. П., та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року у складі суддів: Єлізаренко І. А. , Свистунової О. В., Баранніка О. П., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		02 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі -  ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»), ОСОБА_2 про відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 63 217,32 грн - шкоди, завданої життю та здоров`ю, 5 000,00 грн - моральної шкоди (5% від суми лікування), відшкодування ОСОБА_2 . 295 000,00 грн - різниці за моральну шкоду, яка перевищує страховий ліміт, 220 077,29 грн - різниці за шкоду пов`язану із втратою працездатності, 472 500,00 грн (без ПДВ) - упущеної вигоди (з урахуванням уточнених вимог).
		Позов обґрунтовано тим, що 08 жовтня 2013 року з вини ОСОБА_2 сталося дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження і з 08 жовтня 2013 року по 05 листопада 2013 року він перебував на лікуванні. 
		На підставі статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних» (далі - Закон) позивачем розраховано суму неотриманого прибутку, як фізичної особи- підприємця (далі - ФОП), виходячи з того, що сума річного доходу за 2012 рік (до ДТП) становила 1 190 004,59 грн, а за 2013 рік (у календарному році, коли він був тимчасово непрацездатним) - 869 927,30 грн. Таким чином, сума недоотриманого позивачем прибутку складає 320 077,29 грн (1 190 004,59 грн - 869 927,3 грн).
		Розмір недоотриманого прибутку, відповідно до статті 1198 ЦК України, розраховано таким чином: суму річного доходу за 2012 рік 1 190 004,59 грн необхідно поділити на 365 днів 2012 року та помножити на 29 (кількість днів втрати працездатності), що становить 94 548,00 грн. 
		Для визначення розміру завданої шкоди позивач звернувся до незалежного аудитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альціаона», згідно із звітом якого розмір недоотриманого доходу (збитків, упущеної вигоди) у зв`язку з непрацездатністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у результаті розірвання договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» від 02 жовтня 2013 року № 02/10/1 та від 02 жовтня 2013 року № 02/10/2 становить 472 500,00 грн. Шкода, завдана життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , пов`язана з тимчасовою втратою працездатності, складає 320 077,29 грн (1 190 004,59 - 869 927,30), згідно із звітом незалежного аудитора від 10 березня 2016 року № 5. 
		Крім того, з вини ОСОБА_2 заподіяно шкоду життю та здоров`ю позивача на загальну суму 328 382,04 грн: шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності - 320 077,29 грн, шкоду, пов`язану з його лікуванням - 8 352,00 грн, моральну шкоду - 3 000 грн, витрати на правову допомогу та транспортні витрати - 5 069,00 грн.
		Висновком Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15 березня 2016 року підтверджено висновки Аудиторських звітів від 10 березня 2016 року № 4 та № 5 незалежного аудитора товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альціона». 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 : із ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» - 417,60 грн  у відшкодування моральної шкоди (5% від суми витрат на лікування), витрати на правову допомогу - 1,98 грн; з ОСОБА_2 - залишок майнової шкоди, яка не підлягає стягненню з СК «Арсенал Страхування» - 80 588,36 грн, у тому числі 73 736,36 грн - шкоду, пов`язану із втратою працездатності та 6 852,00 грн витрат на лікування, 2 582,40 грн - моральної шкоди, витрати на правову допомогу - 196,45 грн.
		В оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, зазначили про право потерпілої особи вимагати відшкодування майнової та моральної шкоди як від її заподіювача, так і від страхової компанії, з якою у заподіювача укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Посилаючись на те, що статтею 1194 ЦК України на заподіювача шкоди покладено обов`язок сплатити потерпілій особі різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог, заявлених до ОСОБА_2 , про стягнення різниці відшкодування, що не покрила розмір завданої шкоди.
		Встановивши, що страховим полісом цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 . передбачено страховий ліміт 50 000,00 грн, суди зазначили, що відповідно статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується її безпосереднім заподіювачем, тобто ОСОБА_2 , тоді як страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). Таким чином, розмір морального відшкодування, яке підлягає стягненню із страхової компанії становить 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю - 417,60 грн (5% від 8 352,00 грн), а різниця, на підставі статті 1194 ЦК України, (7 934,40 грн) з відповідача ОСОБА_2 .
		Розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я судами розраховано на підставі статті 1198 ЦК України, шляхом ділення її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що різниця відшкодування шкоди, яку має сплатити ОСОБА_2 складає 73 736,36 (1 190 004,59/12 - 25 430,68 грн).
		У задоволенні позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди відмовлено з підстав недоведеності, про що зазначено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року в частині відмови у позові, просив ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
		У квітня 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		25 травня 2017 року ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
		10 квітня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів. 
		Доводи Панкратова А. В., викладені в касаційній скарзі 
		У касаційній скарзі позивача ОСОБА_1 зазначено, що оскаржувані судові рішення судів у частині відмови у позові є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Судами неправильно здійснено розрахунок розміру завданої позивачу шкоди. Здійснення розрахунку шляхом визначення різниці між доходом за попередній рік та рік, у якому сталася ДТП, із діленням вказаної суми на кількість днів на рік та множенням на кількість днів непрацездатності, не відповідає вимогам статті 25 Закону. При такому розрахунку не підлягають застосуванню ні ділення, ні множення, ні на кількість місяців у році, ні на кількість днів фактичної непрацездатності. Вказане підтверджено і висновками судового експерта та незалежного аудитора, оскільки ця сфера правовідносин потребує спеціальних знань, а також судовою практикою.
		Суди визнали, що розмір шкоди завданий позивачу у зв`язку із втратою працездатності, становить 99 167,04 грн, здійснивши розрахунок шляхом поділу на 12 місяців доходу за 2012 рік (попередній рік до ДТП), згідно із статтею 1198 ЦК України. Встановивши, що ліміт відповідальності страхової компанії становить 100 000,00 грн, суди безпідставно відмовили у стягненні вказаних коштів зі страхової компанії.
		У порушення норм цивільного процесуального права судами не надано оцінки висновкам експертів, а апеляційний суд надав оцінку виключно звіту аудитора від 10 березня 2016 року, залишивши поза увагою інші докази. Однак наданими доказами позивач довів обґрунтованість своїх вимог про стягнення з ОСОБА_2 472 500,00 грн упущеної вигоди.
		Висновку про відмову у відшкодуванні 300 000,00 грн моральної шкоди суди дійшли, не надавши оцінки доказам  у справі (медичним документам, що підтверджують страждання позивача та завдання йому моральної шкоди, навіть у період після винесення рішення суду у кримінальній справі), що є порушенням статей 60, 212 ЦПК України 2004 року.
		Доводи ОСОБА_2 , викладені в касаційній скарзі 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначено, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вимоги статей 60, 109, частини третьої статті 110, статті 115, пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року. Позивач скористався правом щодо захисту своїх порушених прав у частині стягнення страхового відшкодування за шкоду, завдану життю та здоров`ю та відшкодування моральної шкоди. Зазначені позовні вимоги розглянуто судом та ухвалено відповідне рішення. За таких обставин, повторне звернення із аналогічними вимогами з тих самих підстав, між тими самими сторонами є зловживанням позивачем наданими правами. Вказаним доводам ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції не надав оцінки.
		Відповідно до статей 511, 599, 1194, 1198 ЦК України, статті 25 Закону у разі якщо страховик визначає розмір страхового відшкодування меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), цей розмір може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно із статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Враховуючи, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу та його цивільну відповідальність за спричинення шкоди, завданої життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застраховано, відшкодування не отриманих доходів позивача внаслідок тимчасової втрати працездатності має здійснюватися відповідно до статті 25 Закону. 
		Судовим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року вже визначено суму страхового відшкодування у розмірі 25 430,68 грн (сума зазначена в межах ліміту страхового відшкодування за договором страхування).
		Суди здійснили обчислення розміру завданої внаслідок втрати працездатності шкоди за правилами одночасно двох правових норм, а саме статті 25 Закону, яка є спеціальною нормою та має застосовуватись за умов наявності певних правовідносин (у цьому випадку ДТП за участі особи, відповідальність якої застрахована), а також статті 1198 ЦК України. Таке застосування норм права до спірних правовідносин є подвійним стягненням у розумінні притягнення особи до відповідальності, що є порушенням статті 61 Конституції України. 
		Висновок судів стосовно стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди не відповідає вимогам статті 61 ЦПК України 2004 року. Посилання судів на залишення цивільного позову позивача, заявленого в межах кримінального провадження, без розгляду є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом на захист свого права в судовому порядку, заявивши цивільний позов, розглянутий судом в межах кримінального провадження; позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування розглянуто та задоволено вказаним вироком від 23 липня 2014 року; повторне звернення ОСОБА_1 із вимогою стягнення моральної шкоди та витрат на лікування у цивільному судочинстві не відповідає вимогам статті 61 Конституції України.
		Доводи СК «Арсенал Страхування», зазначені у запереченні на касаційну скаргу
		Відповідач ПрАт «СК «Арсенал Страхування» у запереченнях на касаційну скаргу зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		08 жовтня 2013 року з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
		З 08 жовтня 2013 року по 05 листопада 2013 року ОСОБА_1 проходив лікування (а. с. 56, 57, 58, 60, 61, 63) у лікарів хірурга, травматолога та  невропатолога. Загальний час перебування на лікуванні позивача - 29 днів.
		ОСОБА_1 є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, а його доходи за 2012 та 2013 роки становили відповідно 1 190 004,59 грн та 869 927,30 грн.
		Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 застраховано ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
		Відповідно до полісу АС/3207106 сторонами укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо страхування автомобіля ВАЗ д. н.  НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності на одного потерпілого - 100 000,00 за шкоду заподіяну життю, 50 000,00 - за шкоду, заподіяну майну, 1 000,00 - франшиза (а. с. 54, 55).
		Вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлено вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року, яким визнано останнього винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
		Зазначеним вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» (далі -ПАТ «СК «Арсенал Страхування») на користь ОСОБА_1 шкоду у сумі        11 352 грн, зокрема, 8 352,00 грн майнової шкоди і 3 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову ОСОБА_1 до  ПАТ «СК «Арсенал Страхування» відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 312,60 грн на відшкодування процесуальних витрат (а. с. 8-18, 19).
		18 червня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок суду в частині цивільного позову змінено, постановлено додатково стягнути з ПАТ «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 недоотримані доходи у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 25 430,00 грн. Таким чином, усього за наслідками розгляду цивільного позову у кримінальній справі із страхової компанії стягнено 36 782,00 грн (а. с. 30 - 34).
		Розмір неотриманих доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності розраховано на підставі статті 25 Закону як для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Предметом позову у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про стягнення із страхової компанії, яка здійснила страхування цивільно-правової відповідальності винної особи, шкоди, заподіяної життю та здоров`ю, відшкодування моральної шкоди (5% від суми лікування), а також про відшкодування винною особою різниці за моральну шкоду, яка перевищує страховий ліміт, різниці за шкоду пов`язану із втратою працездатності, упущеної вигоди, яких позивач, як потерпіла особа, зазнав внаслідок ДПТ.
		Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -  Закон у редакції, чинній на час заподіяння застрахованою особою шкоди позивачу).
		Згідно із положеннями статті 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. 
		Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. 
		Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю   потерпілих,  становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. 
		Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової  відповідальності обмежуються страховими сумами, які  діяли  на  дату  укладення договору та зазначені в договорі страхування.
		Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина 23.1 статті 23 Закону).
		За змістом положень статті 24 Закону у зв`язку з лікуванням  потерпілого відшкодовуються обґрунтовані  витрати, пов`язані з   доставкою,  розміщенням, утриманням, діагностикою,  лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним  піклуванням,  лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та  необхідність  їх здійснення мають бути підтверджені  документально  відповідним закладом охорони здоров`я. 
		Відповідно до статті 25 Закону у зв`язку  з  тимчасовою втратою  працездатності  потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений  відповідним закладом   охорони  здоров`я  час  втрати  працездатності.  Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:
		для працюючої  особи (особи, яка   працює за трудовим договором) -  неотримана середня заробітна плата,  обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; 
		для особи,  яка  забезпечує  себе роботою самостійно,  - неотримані  доходи,  які  обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний  рік  та доходом,  отриманим  у  тому  календарному  році,  коли особа була тимчасово непрацездатною; 
		для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у  розмірі,  не меншому   мінімальної   заробітної   плати,   встановленої  чинним законодавством. 
		Згідно із статтею 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту  41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час  дорожньо-транспортної  пригоди, моральна  шкода  у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14?176цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України  стосовно того, що потерпіла особа має право на свій розсуд звернутись з вимогою про відшкодування заподіяної їй шкоди як до винної особи, так і до страхової компанії, якою застраховано цивільно-правову відповідальність останнього.
		Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.
		Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). 
		Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. 
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що при вирішенні цього спору значення має визначення розміру страхового ліміту, визначеного договором страхування, а також необхідно з`ясувати позовні вимоги, які розглянуті у цивільному позові у кримінальній справі, а також позовні вимоги, які пред`явлено у вказаній цивільній справі.
		Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина 23.1 статті 23 Закону).
		Відповідно до змісту позовних вимог позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної його життю та здоров`ю внаслідок ДТП.
		Ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду заподіяну життю потерпілої особи, відповідно до встановлених судами обставин, складає 100 000,00 грн із франшизою 1 000,00 грн. Таким чином, зазначення в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, що страховий ліміт визначено 50 000,00 грн не відповідає встановленим обставинам, оскільки такий ліміт визначено за заподіяння шкоди майну.
		У вказаній справі позивач просить стягнути із страхової компанії 63 217,32 грн - шкоди, заподіяної життю та здоров`ю, 5 000,00 грн - моральної шкоди (5% від суми лікування), а з  ОСОБА_2 . 295 000,00 грн - різниці за моральну шкоду, яка перевищує страховий ліміт, 220 077,29 грн - різниці за шкоду пов`язану із втратою працездатності, 472 500,00 грн (без ПДВ) - упущеної вигоди.
		Як на підставу позову посилався на те, зокрема, що вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року позов ОСОБА_1 до ПАТ СК «Арсенал страхування» задоволено частково, а  позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що звертаючись до суду із вказаним позовом у серпні 2016 року, позивач фактично змінив підстави позову, надавши суду докази, які підтверджують підстави його вимог - висновки аудиторських звітів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альціона», перевірені експертами Київського НДІСЕ, які, на його думку, свідчать про можливість відновити своє порушене право, стягнувши з СК «Арсенал Страхування» залишки не сплаченої страхової виплати в межах страхового ліміту. Відтак позовні вимоги пред`явлені з інших підстав, тому провадження закриттю не підлягає.
		Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (пункт 5 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року), а не нові докази, які позивач отримав після розгляду справи.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 посилався на те, що  на час звернення позивача із вказаним позовом існував вирок, яким вирішено вимоги про стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та відшкодування моральної шкоди. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно із статтею 559 ЦК України виконанням, проведеним належним чином (а. с. 181 - 183).
		Перевіряючи доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Верховний Суд зазначає таке.
		Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської Області від 23 липня 2014 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія "Арсенал страхування" на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 11 352,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування процесуальних витрат 5312, 60 грн. (а.с. 8-18).
		Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року роз`яснено вирок про те, що стягнуті з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 11 352,00 грн охоплюють 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 8 352,00 грн на відшкодування майнової шкоди (а. с. 19).
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - задоволено частково. Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінено. Стягнуто з ПАТ «СК «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_1 втрачений дохід у розмірі 94 458 грн. В іншій частині вирок залишено без змін (а. с. 20-24).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено в цій частині новий розгляд в суді апеляційної інстанції (а .с. 25-29).
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року щодо  ОСОБА_2 в частині розгляду цивільного позову змінено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь потерпілого ОСОБА_1 не отримані доходи у зв`язку з тимчасовою втратою останнім працездатності в розмірі 25 430, 68 грн. В іншій частині вирок залишено без змін. Заявлений цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду та рекомендовано позивачу звернутися з ним до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
		Апеляційний суд зазначив, що рішення місцевого суду в частині стягнень з ОСОБА_2  53 12, 60 грн на відшкодування процесуальних витрат, та в частині стягнення зі страхової компанії 11 352, 00 грн не оскаржено в апеляційному порядку і перегляду не підлягає.
		Аналіз змісту зазначених судових рішень у частині цивільного позову в кримінальній справі  дає підстави дійти висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди, яку потерпілий ОСОБА_1 зазнав внаслідок ДПТ, були предметом цивільного позову, розглянутого у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 Вироком суду, який набрав законної сили, на користь ОСОБА_1 із страхової компанії стягнуто, як доведені, 8 352,00 грн майнової шкоди (витрати на лікування) і 3 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, недоотримані доходи у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 25 430,00 грн, всього зобов`язано страхову компанію сплатити потерпілому страхове відшкодування у розмірі 36 782 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування процесуальних витрат 5.312, 60 грн (а с.8- 34).
		У цих судових рішеннях судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що у межах вирішення цивільного позову у кримінальній справі судом встановлено, що розрахунок недоотриманих доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим необхідно розраховувати у порядку, встановленому статтею 25 Закону, який є спеціальним у таких правовідносинах, а не на підставі статті 1198 ЦК України.
		Також встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 довів розмір вартості отриманого ним лікування - 8 352,00 грн та моральної шкоди - 3 000,00 грн, які і було стягнуто на його користь.
		З урахуванням викладеного, наслідком задоволення позову судом першої інстанції у цій частині у вказаній справі є подвійне стягнення тих самих страхових виплат.
		Крім того, відповідно до статті 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		У межах розгляду цивільного позову у кримінальній справі із страхової компанії на користь ОСОБА_1 відшкодовано моральну, однак вирок в цій частині не оскаржувався.
		Суд першої інстанції, відшкодовуючи моральну шкоду з ОСОБА_2 виходив з того, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня          2015 року вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року в частині розгляду цивільного позову змінено, а саме, стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь потерпілого ОСОБА_1 не отримані доходи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 25 430,68 грн. В іншій частині вирок залишено без змін, та дійшов висновку, що моральна шкода не відшкодована ні ПрАТ «СК  «Арсенал Страхування», ні ОСОБА_2 
		Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		У позовній заяві ОСОБА_1 не виклав підстави для відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 , за умови її відшкодування із страхової компанії, та не обгрунтував її розмір, а обмежився посиланням на те, що моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		За таких обставин  позов в  частині відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 є не доведений, а тому не підлягає задоволенню.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції взяв до уваги висновок товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альціона», про те не надав належну оцінку вказаному висновку з огляду на підстави та зміст позовних вимог.
		Суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного вище не врахували, належним чином не мотивували, чому не взяли до уваги вирок суду в частині вирішення цивільного позову, тому безпідставно задовольнили позов частково. 
		Верховний Суд зазначає, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів   і  спрямований  на  забезпечення  відшкодування шкоди,   заподіяної   життю,  здоров`ю  та  майну  потерпілих  при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		Здійснення судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, розрахунку розміру неотриманого доходу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, для стягнення з відповідача ОСОБА_2 різниці за шкоду пов`язану із втратою працездатності на підставі статті 1198 ЦК України шляхом ділення на 12 розміру отриманого доходу у 2012 році (що передував року, у якому сталась ДТП) не відповідає нормам матеріального і процесуального права. Розмір вказаної шкоди встановлено у кримінальній справі під час розгляду цивільного позову на підставі статті 25 Закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, становить 25 430,00 грн і відшкодовано потерпілій особі -позивачу.
		Застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 1198 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій не виклали мотиви, чому не застосували до спірних правовідносин статтю 25 Закону, які є спеціальною нормою і регулює спірні правовідносини.
		Зважаючи на те, що у кримінальній справі при вирішенні цивільного позову ОСОБА_1 встановлено, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 позивач зазнав: майнової шкоди (витрати на лікування) у розмірі 8 352,00 грн, недоотримані доходи у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 25 430,00 грн та моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн, всього 36 782,00 грн, що є значно меншим за встановлений страховий ліміт і стягнуто на користь позивача із страхової компанії, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», різниці між фактично завданими збитками і сумою страховим відшкодуванням, є такими, що не відповідають нормам матеріального права, а саме статті 25 Закону, статті 1194 ЦК України.
		Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18).
		Отже, на час вирішення цивільного позову у кримінальній справі не було встановлено, що фактичний розмір завданої шкоди перевищував ліміт відповідальності страховика ПрАТ «СК « Арсенал Страхування».
		З огляду на викладене необґрунтованим є висновки суду першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин статті 1198 ЦК України,  покладення на ОСОБА_2 відповідальності, оскільки саме на страховика відповідача покладений обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування.
		Апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , не взяв до уваги, що  відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди. 
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_2 , який обгрунтовано зазначив, що обов`язок відшкодувати страхове відшкодування, у межах суми страхового відшкодування, покладається на страхову компанію, і відповідні вимоги вже вирішено вироком суду.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність висновків судів щодо недоведеності вимоги про стягнення упущеної вигоди (вимога, яка не була пред`явлена  під час розгляду цивільного позову у кримінальній справі)Верховний Суд відхиляє, оскільки здійснення переоцінки доказів і обставин справи не входить до повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України), а в цій частині позову відмовлено за недоведеністю.
		Судові рішення в частині стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 417,60 грн. моральної шкоди в сумі 5% (п`ять відсотків) від суми витрат на лікування  не переглядаються, оскільки касаційні скарги не містять в цій частині доводи.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Оскільки ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій не правильно визначили правовідносини у цій справі, застосували до спірних правовідносин статтю 1198 ЦК України, яка не підлягала застосуванню, дійшли висновків, які не відповідають встановленим обставинам, внаслідок чого ухвалили неправильне судове рішення про задоволення позову частково,  Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові до ОСОБА_2 .. В іншій частині  оскаржувані судові рішення  необхідно залишити без змін.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Враховуючи, що у позові відмовлено, то із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 8 268,00 грн (вісім тисяч шістдесят вісім грн 00 коп) судового збору за розгляд касаційної скарги.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 залишок майнової шкоди, яка не підлягає стягненню із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», в сумі 80 588,36 грн., в тому числі 73 736,36 грн за шкоду, пов`язану зі втратою працездатності та 6 852,00 грн витрат на лікування, 2 582,40 грн на відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу в сумі 196,45 грн та ухвалити нове рішення. 
		У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 268, 00 грн (вісім тисяч шістдесят вісім грн 00 коп) судового збору за розгляд касаційної скарги.
		Постанова оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                 В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                                           В. О. Кузнєцов
		                                                                                                          А. С. Олійник
		                                                                                                          С. О. Погрібний
		                                                                                                          О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...