Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/2421/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2019
Номер судового провадження: 61-12527ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		03 липня 2019 року
		м. Київ
		справа № 206/2421/16-ц
		провадження № 61-12527св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,             Фаловської І. М.
		учасники справи:
		позивач, відповідач  ОСОБА_1 ,
		відповідач, позивач: ОСОБА_2 ,
		відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		треті особи: Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, Самарський відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, Самарський відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання недійсним правочину з переходу права власності, визнання недійсним та скасування акту про проведення електронних торгів (аукціону), які не відбулись та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулись та визнання права власності на частину квартири та справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні ним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська                       від 05 грудня 2016  року у складі судді: Зайченко С. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів:                  Городничої В.С., Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до підпункту 1пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 визнання недійсним правочину з переходу права власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися № 5-725 від 20.10.2015, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , застосування наслідків недійсності правочину та визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири за адресою:                  АДРЕСА_1 . 
		23.11 2014  ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, крім зазначених позовних вимог, просив також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів якщо прилюдні торги не відбулися № 5-725 від 20.10.2015, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , акт проведення  електронних торгів (аукціону), які не відбулися від 26.08.2015, акт  про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Самарським ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції  за вихідним номером 10342, виданого на ім`я ОСОБА_2 . 
		Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.11.1998, квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебувала у спільній сумісні власності його та родичів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 Постановою державного виконавця від 14.11.2011  було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа                    № 2-335 від 24.11.2011 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 64259,77 грн. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2012 було визначено, що його частка у праві власності на квартиру за адресою:                                        АДРЕСА_1 становить 1/4 частина.
		Постановою державного виконавця від 27.05.2013 було призначено оцінювача Багрова Д.О. для визначення ринкової вартості 1/4 частини квартири, яка йому належить. Згідно з висновком оцінювача від 28.09.2014, ринкова вартість 1/4 частини квартири складає 74963,00 грн. 
		02.03.2015, 20.04.2015,06.07.2015  прилюдні торги не відбулись через відсутність допущених учасників. 26.08.2015 Самарським ВДВС Дніпропетровського МУЮ було складено акт про проведення електронних торгів, які не відбулись. 
		11.08.2015  ОСОБА_2 подала заяву про залишення за собою нереалізованого майна - 1/4 частини квартири. 20.10.2015 року нотаріальною конторою було видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо торги (аукціон) не відбулись. Вважає, що належне йому нерухоме майно не могло бути виставлене на торги, оскільки не виділене в окремий об`єкт нерухомості. Також на момент проведення прилюдних торгів звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки з його дати складання минуло більше шести місяців.
		ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та, уточнивши позовні вимоги просила, вселити її в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , встановити порядок користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 , закріпивши за нею право користування кімнатою площею 12,2 кв.м., зобов`язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні виділеною їй кімнатою і підсобними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_2 шляхом забезпечення вільного доступу до них.
		Позовні вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_2 . Інша частина квартири належить відповідачам. Спірна квартира складається з 3-ох ізольованих кімнат загальною площею 63,4 кв.м., у тому числі житловою площею     36,9 кв.м. Відповідачі перешкоджають здійсненню її прав власника, не пускають в квартиру, забороняють їй в ній жити. Іншого житла вона не має, однак добровільно визначити порядок користування майном не можливо. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня  2016 року позов ОСОБА_1 задоволений  частково. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо торги (аукціон) не відбулись №5-726 від 20.10.2015, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 та акт державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Лижника С.О. про проведення електронних торгів (аукціону) які не відбулися від 26.08.2015.    В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн. У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.
		Рішення місцевого суду мотивовано тим, що остання оцінка належного ОСОБА_1 майна відбулася 05.01.2015 року, тоді як державний виконавець в порушенням вимог законодавства призначив проведення торгів на 06.07.2015 року, тобто зі спливом збігу його чинності, що є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
		Передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України. Судові справи, в яких наявний спір про цивільне право, не можуть переглядатися в порядку провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, оскільки у випадку передачі нерухомого майна стягувачеві, який оформив право власності на майно, ефективним способом захисту прав боржника може бути лише пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.
		Враховуючи, що передача державним виконавцем стягувачу ОСОБА_2 нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу була проведена за процедурою, яка не відповідає вимогам закону і порушує права власника, то суд виходячи характеру спірних правовідносин та встановлених обставин у справі, визначив  правову норму ст. 393 ЦК України та застосував її до правовідносин, що виникли між сторонами.
		Задоволення вимог ОСОБА_1 виключає можливість задоволення заявлених вимог ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017  року апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилено. Рішення Самарського районного суду               м. Дніпропетровська від 05 грудня  2016 року залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на момент чергового призначення аукціону та подальшого пропонування державним виконавцем стягувачу залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах нерухоме майно, термін дійсності оцінки 1/4 частини спірної квартири сплинув, то є підстави для визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо торги (аукціон) не відбулись №5-726 від 20 жовтня 2015 року, виданого Сьомою ДДНК, а також і самого акту ДВ Самарського ВДВС ДМУЮ Лижника С.О. про проведення електронних торгів, які не відбулися від 26 серпня 2015 року. Зміст оскаржуваного судового рішення, не дає підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить  скасувати рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2016  року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, Самарський відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання недійсним правочину з переходу права власності, визнання недійсним та скасування акту про проведення електронних торгів (аукціону), які не відбулись та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулись та визнання права власності на частину квартири відмовити,  а позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні ним задовольнити у повному обсязі.
		 Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 206/2421/16-ц із Самарського районного суду                      м. Дніпропетровська. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  11 грудня 2017  року справу призначено до судового розгляду.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		05 березня  2018 року справу передано до Верхового Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що процедура (порядок) набуття ОСОБА_2 права власності на спірне майно відповідала нормам чинного законодавства, яке діяло на час вказаних правовідносин. Висновки ж суду про порушення встановлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів під час їх проведення 06.07.2015 року в зв`язку зі спливом строку дії експертного висновку щодо вартості майна, та посилання на них, як на підставу часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до  відповідача вважає помилковими, оскільки призначення та проведення електронних торгів здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а передача їй вказаного майна в погашення боргу здійснено з дотриманням вимог ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження".
		 Інформація про лот була внесена у систему СЕТАМ 05.06.2015 року о 14 год. 47 хв., тобто за місяць до закінчення шестимісячного строку, що підтверджується витягом зі сайту СЕТАМ. Оскільки вказане спірне майно було передано на реалізацію за ціною та в порядку, визначеному ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" до спливу строку дії звіту про оцінку, то його вартість, відповідно до п. 1 розділу V Тимчасового порядку залишалася дійсною на весь період реалізації майна, тобто й на дату проведення повторних торгів, які відбулися 06.07.2015року, а тому не має законних підстав вважати, що повторні торги 06.07.2015 року відбулися з порушенням порядку їх проведення внаслідок втрати звітом про оцінку майна чинності на дату їх проведення. 
		Державним виконавцем було у повному обсязі дотримано процедуру передачі майна, яка жодним чином не порушує права ОСОБА_1 . Висновки судів щодо проведення торгів за ціною, визначеною звітом про оцінку мані, що втратив чинність,  ухвалені без врахування правових позицій Верховного Суду України, викладених в його постановах за результатами розгляду скарг на судові рішення у цивільних справах, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковими для виконання всіма судами України, та рішень Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" також є обов`язковими для виконання всіма судами України
		 
		Відзив позивачем та відповідачами на касаційну скаргу не подано.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що  квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада               1998 року належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 
		14 грудня 2011 року державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-335 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 64259,77 грн., а також постанова про арешт майна, у межах суми стягнення, що належить боржнику ОСОБА_1 .
		В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_1 володіє майном, а саме: квартирою АДРЕСА_2 ) спільно з іншими особами.
		Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року за поданням державного виконавця було визначено, що частка боржника                    ОСОБА_1 у спірній квартирі складає 1/4 частину від нерухомості.
		15 травня 2013 року державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ був складений акт опису та арешту майна ВП №30444569, відповідно до якого, описано та накладено арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 .
		Зазначене майно на підставі постанови державного виконавця від 27 травня                  2013 року, було оцінено експертом в звіті від 08 липня 2013 в розмірі 299850,00 грн., в звіті від 28 травня 2014 року в розмірі 74963,00 грн., в звіті від 05 січня 2015 року в розмірі 74963,00 грн.
		Прилюдні торги по реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1 , які неодноразово призначалися, тричі не відбулися - 02 березня 2015 року, 20 квітня 2015 року, 06 липня 2015 року через відсутність допущених учасників торгів.
		Враховуючи, що майно не було реалізовано на прилюдних торгах державний виконавець повідомив про це стягувача ОСОБА_2 , запропонувавши їй залишити нереалізоване майно за собою згідно із ч. 6 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», на що остання письмово висловила свою згоду залишити за собою майно в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 та внести різницю між вартістю реалізованого майна та сумою боргу, що підлягала стягненню за виконавчим документом у сумі 10703,23 грн.
		26 серпня 2015 року вищезазначена сума ОСОБА_2 була сплачена.
		20 жовтня 2015 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Самарським ВДВС ДМУЮ 26 серпня                   2015 року за вих. №10342 видано свідоцтво про право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Згідно з частиною першою  статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня                 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014  № 656/5, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону «Про виконавче провадження».
		Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		Частинами 2-4 статті 58 Закону № 606-XIV передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.
		У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб`єкта оціночної діяльності у передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності та є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина 5 статті 58, частина 3 статті 62 Закону № 606-XIV, частина 2 статті 43 Закону України «Про іпотеку».  
		Пунктом 1 Розділу V Тимчасового порядку визначено, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів. Передачею майна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у систему електронних торгів. Вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна.
		Разом із тим, відповідно до частини п`ятої статті 58 Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.
		Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм, звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов`язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.
		Проведення електронних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
		Разом з цим, згідно частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).
		Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України.
		За статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.
		Разом з тим Закон допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження, Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (частина шоста статті 62 Закону).
		Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина сьома статті 62 Закону). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ята статті 62 Закону).
		З огляду на зазначене, передбачена статтею 62 Закону процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України). Однак за своєю правовою природою таку процедуру разом з відповідними постановою та актом державного виконавця не можуть бути ототожнені з процедурою відчуження майна з прилюдних торгів тільки тому, що за результатами проведення прилюдних торгів державний виконавець також складає акт.
		Таким чином, передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.
		Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.
		Так, згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника.
		Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року.
		Судами вірно застосовано до правовідносин, що виникли між сторонами положення статті 393 ЦК України.
		Однак, для застосування наслідків, передбачених статтею 393 ЦК України, судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства та чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який просить визнати  акт державного виконавця та свідоцтво про право власності недійсними та скасувати їх, та якими доказами це підтверджується.
		Дійшовши правильного висновку про те, що передача майна стягувачу на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність, суди першої та  апеляційної інстанції у порушення вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року, жодним чином не послалися на докази, які б підтверджували порушення прав позивача за результатами передачі права власності на майно стягувачу. 
		Судами не було в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи.  Так відповідно до частини 9 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 06.06.2015 року), про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний  виконавець  виносить  постанову,   яка   затверджується 
		начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та  акт  є  підставами  для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.  В матеріалах справи відсутня постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Хоча, як вбачається із клопотання представника позивача, він просив суд витребувати у Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було видане свдоцтво (постанови ВДВС про передачу стягувачу майна в рахунок боргу та акту про передачу майна).  Сьома дніпропетровська  державна нотаріальна контора повідомила суд про те, що у разі необхідності отримання інформації, копії нотаріальних документів, необхідно надати письмовий запит відповідної форми. Такого запиту, за клопотанням представника сторони у справі не було направлено.
		Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. 
		В рішенні суд першої інстанції зазначив, що ефективним способом захисту прав боржника може бути лише пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів. Отож судом першої інстанції не було з`ясовано, чи заявлена позовна вимога про визнання недійсним та скасування акту  проведення  електронних торгів (аукціону), які не відбулися від 26.08.2015 та акту  про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Самарським ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції  за вихідним номером 10342 до належного відповідача, не роз`яснено права позивачу заявити клопотання про залучення співвідповідачем у справі -Самарський ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції.
		Також судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено фактичних обставини  у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні ним, які мають значення для вирішення справи, а саме: чи створюють відповідачі перешкоди  у користуванні житловим приміщенням позивачу, якими доказами цей факт підтверджується та чи можливо встановити запропонований ОСОБА_2   порядок користування житловим приміщенням.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Отже, не встановивши обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та допустивши порушення вищевказаних норм матеріального і процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні  позову ОСОБА_2   з наведених в оскаржуваних судових рішеннях підстав. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Всупереч усталеній практиці ЄСПЛ, вимогам статей 212, 303, 315 ЦПК України                        2004 року суди не здійснили належного правосуддя, не дослідили належним чином зібрані докази  не встановили, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, не спростували переконливих аргументів ОСОБА_2 щодо відсутності порушених прав ОСОБА_1 .
		В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Оскільки судами порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416  ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу   ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня                    2016  року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня              2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:А. І. Грушицький   І. В. Литвиненко    В. В. Сердюк   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...