Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 551/408/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2019
Номер судового провадження: 61-13329ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 551/408/16-ц
		провадження № 61-13329св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,        Кузнєцова В. О.,     
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2017 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 97 334,6 грн за договором позики, укладення якого підтверджується розпискою від 27 травня 2015 року про отримання                      3 000 доларів США і 50 000 рублів.
		Позов мотивований тим, що сторони в усній формі уклали договір позики зазначених грошових сум, про що відповідач видав позивачу розписку. Оскільки кошти не були повернуті позивачу на його вимогу, позивач просив стягнути з відповідача ці кошти за офіційним курсом Національного банку України, що на час звернення до суду складає 97 334,6 грн. 
		У серпні 2016 року представник позивача ОСОБА_2 змінив підстави позову та, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просив стягнути з      ОСОБА_3 3 000 доларів США і 50 000 рублів як отримані без достатніх правових підстав.
		У заяві представник позивача зауважує на тому, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США і 50 000 рублів без правових підстав, тому має повернути їх позивачу.
		Короткий зміст рішення першої інстанції 
		Шишацький районний суд Полтавської області 01 листопада 2016 року заочним рішенням відмовив у задоволенні позову.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у розписці ОСОБА_3 про  отримання відповідачем 3 000 доларів США і 50 000 рублів не вказано у зв`язку з чим і для яких цілей ОСОБА_3 отримав ці кошти (у позику, на зберігання чи інше) та на який термін. В запереченнях на позов ОСОБА_3 зазначає, що позивач був винен йому грошові кошти і повернув їх, про що він написав відповідну розписку.
		Короткий зміст ухвали апеляційного суду  
		Ухвалою від 16 січня 2017 року Апеляційного суду Полтавської області апеляційна скарга позивача відхилена, рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року залишено без змін.
		Ухвала Апеляційного суду Полтавської області мотивована тим, що ні позивач, ні його представник не пояснили суду обставин, за яких відповідач отримав від позивача гроші та чи наявні підстави для безпідставного збагачення внаслідок безпідставного придбання майна чи його безпідставного збереження. Отже, досліджуючи надану розписку, слід виявляти її справжню правову природу. Однак, стороною позивача така правова природа наданої суду розписки, якою обґрунтовуються підстави стягнення коштів, належним чином не розкрита, внаслідок чого суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Позивачем доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У січні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою ВССУ від 02 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2017 року. 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, щорозписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. У даному спорі розписка про отримання грошових коштів не містить зобов`язання про їх повернення, тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому позивач в якості правової підстави для задоволення заявлених вимог використав вимоги статті 1212 ЦК України. Вважає, що позивач правильно обрав спосіб захисту, пред`явивши кондиційну вимогу, оскільки ознаками наявності кондиції є існування набутої відповідачем речі (грошових коштів) та вимога позивача про повернення набутої відповідачем речі (грошових коштів) від особи - відповідача, з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі (грошових коштів). Якщо поведінка набувача та потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Згідно зі змісту частини першої статті 1212 ЦК Україниотримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті лише за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
		Аналіз статті 1212 ЦК України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2018 року у справі № 212/3593/16-ц, провадження 61-60св17, від 20 березня 2019 року у справі № 634/727/16-ц, провадження                               № 61-21749св18).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі        № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що розписка від 27 травня 2015 року про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 3 000 доларів США і 50 000 рублів не містить обов`язку ОСОБА_3 . повернути  ОСОБА_1 ці кошти.
		На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірних грошових коштів, оскільки позивачем не доведено факт безпідставного набуття або збереження відповідачем переданих позивачем грошових коштів.
		Позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач, отримавши від позивача зазначені грошові кошти, зобов`язаний їх повернутиз огляду на вiдсутнiсть правової підстави для їх набуття або збереження.
		Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до частини другої статті 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до статті 1 ЦПК України 2004 року завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Позивач не довів порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача.
		Посилання позивача у касаційній скарзі на правові позиції, викладені Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та від 23 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 є безпідставними, оскільки обставини цієї справи відрізняються від обставин справ, на постанови Верховного Суду України в яких посилається позивач.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів як таких, що набуті чи збережені ним без достатньої правової підстави, тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 01 листопада  2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня              2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:В. М. Ігнатенко   В. С. Жданова    В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...