Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3788/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2019. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"26" червня 2019 р.                                     Справа№ 910/3788/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Михальської Ю.Б.
		суддів:            Скрипки  І.М. 
		          Тищенко А.І. 
		 
		 
		секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
		за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.06.2019,
		 
		розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 , Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради
		на рішення           Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 (повний текст рішення складено 30.11.2018)
		у справі       №910/3788/18 (суддя Босий В.П.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія»
		до Київської міської ради
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		2) ОСОБА_1
		про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» (далі - позивач або ТОВ «Інноваційна будівельна компанія») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі, відповідач або КМР) про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» та Київською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №1628, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах;  визнання укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» та Київською міською радою додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №1628, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів,  у редакції, яка зазначена у пункті 2 прохальної частини позовної заяви.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» вчинило дії, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та умовами пункту 11.7. договору оренди, звернувшись до відповідача із листом щодо поновлення дії договору оренди, до якого долучило проект додаткової угоди про поновлення дії договору на той самий строк та на тих самих умовах, підписаний та скріплений печаткою позивача. Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, жодних повідомлень про заперечення у поновленні договору позивач від відповідача у встановлений законом строк не отримував, рішень про відмову у поновленні договору відповідачем не приймалось, отже додаткова угода про поновлення договору оренди має бути визнана укладеною, а договір поновленим в силу положень частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		02.05.2018 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, у якій просив суд також зобов`язати уповноваженого керівника Київської міської ради - Київського міського голову, підписати  вказану додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі, третя особа-1).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі, третя особа-2).
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» задоволено частково.
		Визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки, укладений 27.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» та Київською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №1628, та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів.
		Визнано укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №1628, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів, в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18.
		В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. 
		Приймаючи вказане рішення, судом було встановлено, що позивач у встановлений законом та умовами договору строк звернувся до відповідача із листом про поновлення Договору оренди, до якого був доданий проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, після закінчення строку договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою, а відповідач, у свою чергу, порушив місячний термін для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Також суд встановив наявність позитивного висновку постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 10.04.2018 про поновлення договору оренди з позивачем на той самий строк та умовах, що було розцінено судом як волевиявлення відповідача на  поновлення (продовження) дії договору, однак, незважаючи на це, відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення договору, яка, фактично, є документальним оформленням прав відповідача на використання земельної ділянки. У зв`язку із зазначеним суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в редакції, що запропонована позивачем.
		Стосовно позовної вимоги в частині зобов`язання Київського міського голову підписати додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки в запропонованій редакції, суд прийшов до висновку, що така вимога не  підлягає задоволенню, оскільки Київський міський голова не був визначений позивачем в якості відповідача у справі, в той час як з огляду на норми статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно залучити відповідача до участі у справі.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
		 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, 05.12.2018 (про що свідчить відмітка Господарського суду міста Києва) Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просила рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		          Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
		- позивачем неналежним чином виконувались умови договору оренди, що виключає можливість його поновлення на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Так, позивачем було порушено умови пункту 8.4. Договору щодо виконання вимог листів уповноважених органів, розробки та затвердження проектної документації на будівництво; не завершено будівництво об`єкту протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору; 
		- судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що рішенням КМР від 23.05.2018 №837/4901 спірній земельній ділянці було надано статус скверу;
		- право землекористування позивача припинилось автоматично, в силу положень закону, зокрема, статті 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України, оскільки з моменту отримання позивачем дозволу на виконання будівельних робіт у 2012 році та до теперішнього часу будь-яких дій щодо початку виконання будівельних робіт позивачем здійснено не було;
		- Київській міській раді було заборонено розпоряджатися спірною земельною ділянкою, зокрема, і поновлювати договір оренди земельної ділянки, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015 (справа №757/12664/15-к) у кримінальному провадженні №12014000000000501 було накладено арешт на незавершене та завершене (крім житлових приміщень, які належати фізичним особам) самовільне будівництво, що проводиться на земельних ділянках площею 1.6915 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0098) та 0.6415 га (кадастровий номер 8000000000 :82:138:0096), які розташовані між будинками №2-А по вул. Вільшанській та №16 на вул. Професора Підвисоцького та по вул. Вільшанській, 2-Б у Печерському районі м. Києва, із забороною розпорядження та користування; ухвалою Печерського районного суду міста Києва (справа №757/35595/16-к) у кримінальному провадженні №12012110060000120 накладено арешт на земельну ділянку та 0.6415 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0096), яка належить територіальній громаді міста Києва, із забороною розпорядження та користування; ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2017 (справа №757/15686/17-к) накладено арешт на земельну ділянку 1.6915 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0098 ), яка належить територіальній громаді міста Києва, із забороною розпорядження та користування, крім проведення протизсувних робіт. Лише ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.12.2017 №757/70251/17-к вищевказані арешти були скасовані;
		- законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на пленарному засіданні, однак Київська міська рада не приймала рішення про продовження договору оренди земельної ділянки, а відтак відсутні правові підстави для укладання угоди до договору оренди.
		Водночас, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, 18.12.2018 (про що свідчить відмітка Господарського суду міста Києва) Товариство з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс», яке не було учасником справи, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ «Буйфіш Холдінгс» зводяться до того, що поновлення згідно рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» та Київською міською радою, впливає на права, інтереси та обов`язки ТОВ «Буйфіш Холдінгс» як суміжного землекористувача, який здійснює будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового, торгового призначення та паркінгу на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного на виконання рішення Київради від 23.10.2013 №364/9852, так як реалізація проекту загострить екологічну ситуацію, і без того ускладнену постійними гідрогеологічними та іншими процесами у вигляді вимивання, підтоплення, вивітрювання, що є наслідком знесення зелених насаджень по всьому схилу, а 24-х поверхове будівництво можливе лише на стилобатній основі, висота якої становитиме 35 метрів. Проектна документація на будівництво розроблена позивачем з урахуванням, що сусідня земельна ділянка вільна від забудови і відноситься до зелених зон загального користування.
		Також, не погодившись з прийнятим рішенням, 20.12.2018 (про що свідчить відмітка Господарського суду міста Києва) ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги третьої особи-2 зводяться до наступного:
		- позивач неналежним чином виконував умови договору оренди, що виключає можливість його поновлення на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі»;
		- судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що забудова спірної земельної ділянки не була завершена у визначені договором строки, а проектна документація на будівництво не була виготовлена та погоджена у встановленому порядку; 
		- починаючи з 2012 року на ділянці йшло самовільне будівництво висотних житлових комплексів без дозвільних документів та навіть без проведення експертизи проектів будівництва, чим було створена складну екологічну ситуацію та нанесено шкоду територіальній громаді міста, що підтверджується висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 16.08.2005, листом виконавчого органу КМР (КМДА) №006-139 від 17.01.2013, листом Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу КМР (КМДА) №043/820.гу від 20.12.2012, листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 24.12.2012 №7/26-38/2412/10, фактом скасування містобудівних умов та обмежень №239/0/12/009-13 від 28.02.2013 згідно рішення Головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 01.04.2016, скасуванням згідно наказу ДАБІ від 10.09.2012 №21 «д» декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.05.2012 №кв 083120 74467;
		- судом першої інстанції всупереч доводам відповідача та третьої особи-2, на підтвердження яких ними були надані суду лист виконавчого органу КМР (КМДА) №006-139 від 17.01.2013, акт обстеження від 15.08.2012 №1122/06, лист Департаменту земельних ресурсів КМДА №057026-П-258-1184 від 29.01.2016 та акт обстеження №514/06 від 30.09.2015, не встановлено у рішенні, що позивачем не було збережено межові знаки, порушено межі земельної ділянки, спричинено майнову шкоду внаслідок незаконної діяльності на суміжних земельних ділянках;
		- Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» неодноразово створено аварійну ситуацію на схилі внаслідок порушення вимог Комунального підприємства СУППР, що підтверджується листом виконавчого органу КМР (КМДА) №006-139 від 17.01.2013, листом Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу КМР (КМДА) №043/820.гу від 20.12.2012, листом КП СУППР №324/01-324/ко-5-6 від 11.04.2014;
		- позивач чинить перешкоди державним органам у належному проведенні перевірок додержання містобудівного законодавства та систематично уникає участі в таких перевірках, не надає необхідні для проведення перевірки документи. Так, у листі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві №10/26-95/1204/10 від 12.04.2016 зазначено, що позивача на 25.05.2015 було запрошено на об`єкт для перевірки, однак останній не з`явився; 23.10.2015 посадовою особою Департаменту направлено лист на адресу позивача щодо необхідності прибуття до Департаменту з необхідними для проведення перевірки документами, однак уповноважені представники на вимогу Департаменту не з`явились;
		- позивачем було допущене грубе та систематичне порушення умов пункту 8.4. Договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, що підтверджується висновками, викладеними у мотивувальній частині ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2011 у справі №2а-5944/11/2670, листом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2018, листом ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2018;
		- безпідставними є твердження позивача про те, що він продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, оскільки, як вбачається із матеріалів фотофіксації, спірна земельна ділянка щільно заросла деревами та кущами і не містить ознак здійснення господарської діяльності чи будь-якої присутності представників позивача;
		- суд у мотивувальній частині фактично надав оцінку рішенню КМР від 23.05.2018 №837/4901, яке не є предметом судового розгляду, не проаналізувавши підстави, з яких приймалося останнє, а також попереднє рішення КМР від 22.05.2013 №317/9374 про надання спірній земельній ділянці статусу скверу;
		- судом в оскарженому рішенні відтворено хибні умовиводи позивача про наявність у КМР обов`язку приймати протягом місяця з дня закінчення договору оренди рішення про подовження дії договору чи відмову в такому подовженні. Насправді, такий обов`язок в розумінні пункту 11.7. Договору та статті 33 Закону України «Про оренду землі» виникає в орендодавця виключно щодо орендаря, що належним чином виконує умови договору.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, 26.12.2018 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес) Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У апеляційній скарзі апелянтом також викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги третьої особи-1 зводяться до наступного:
		- Київська міська рада не приймала на пленарному засіданні рішення про продовження договору оренди земельної ділянки, що свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця на поновлення договору оренди землі та правових підстав для укладання угоди до договору оренди;
		- позивач скористався правом на поновлення договору оренди земельної ділянки у порядку, передбаченому частинами 1-3 статті 33 Закону України «Про оренду землі», надіславши лист-повідомлення до закінчення договору оренди, однак місцевий господарський суд в оскарженому рішенні послався на положення частини 6 статті 33 Закону «Про оренду землі», яка передбачає інший порядок пролонгації договору;
		- позивач неналежним чином виконував умови договору оренди, що виключає можливість його поновлення на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі»;
		- Київській міській раді було заборонено розпоряджатися спірною земельною ділянкою, зокрема, і поновлювати договір оренди земельної ділянки, оскільки діяв накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015 арешт на спірну земельну ділянку, який згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був знятий лише 11.01.2018 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.12.2017 №757/70251/17-к;
		- рішенням КМР від 23.05.2018 №837/4901 спірній земельній ділянці було надано статус скверу, а тому задоволення позову в даній справі суперечить нормам чинного земельного законодавства.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення позивача
		 
		Заперечуючи проти доводів апеляційних скарг, представник позивача у відзиві на апеляційні скарги, поданому до суду 24.04.2019, зазначає наступне:
		- орендар вжив усіх передбачених законодавством дій для поновлення договору оренди, своєчасно надіслав орендодавцю пропозицію та проект додаткової угоди; за відсутності заперечень орендодавця продовжував відкрито та добросовісно користуватись земельною ділянкою; отримав позитивне рішення відповідача про поновлення договору на той самий строк та тих самих умовах. У свою чергу, орендодавець не діє добросовісно, ухиляючись від укладання додаткової угоди з орендарем, що стало підставою для звернення орендаря з даним позовом до суду;
		- своєю бездіяльністю (ненаданням своєчасно заперечень проти поновлення договору) та діями (прийняттям відповідного рішення) Київрада сприяла виникненню у позивача певного права - права на продовження оренди землі, а тому будь-які подальші дії/бездіяльність відповідача, які обмежують або перешкоджають реалізації такого права, є незаконними;
		- доводи апеляційної скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) про те, що відсутність окремого рішення Київської міської ради про поновлення ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» договору оренди свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця на поновлення договору оренди землі спростовуються тим, що по-перше будь-які заперечення проти поновлення договору (за їх наявності) мали бути надані орендодавцем своєчасно та в письмовому вигляді, а по-друге, орендодавець через свій компетентний орган прийняв рішення про поновлення договору оренди (тобто висловив своє волевиявлення), однак ухилився від оформлення відповідної додаткової угоди;
		- доводи апеляційних скарг Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) щодо неналежного виконання ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» своїх обов`язків за договором оренди, внаслідок чого позивач втратив право на поновлення договору, не підтверджені відповідними належними та допустимими доказами. Крім того, такі доводи спростовуються висновком Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради, яким ухвалено поновити Договір оренди з ТОВ «Інноваційна будівельна компанія», як орендарем, що належно виконує свої обов`язки;
		- щодо доводів апелянтів про порушення ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» вимог пункту 8.4. Договору оренди земельної ділянки щодо строків завершення забудови земельної ділянки, позивач зазначає, що така забудова не була здійснена з об`єктивних причин, зокрема, через тривале вирішення спору у справі №5011-47/12739-2012 про визнання недійсним договору оренди, а також оскільки сам відповідач своїми діями та рішеннями (надання переданій позивачу в оренду спірній земельній ділянці статусу скверу) перешкоджав позивачу в проведенні будівництва на земельній ділянці. При цьому, у пункті 8.2. Договору оренди передбачено, що орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись земельною ділянкою відповідно до її призначення;
		- доводи апелянтів про створення позивачем аварійної ситуації на схилі не обґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами. Навпаки, ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» не лише не створювало аварійної ситуації, але й здійснювало усі можливі заходи щодо виконання протиаварійних робіт з укріплення схилу. Детальний перелік таких протиаварійних робіт був вказаний позивачем в додаткових письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції;
		- щодо доводів апеляційних скарг Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) про неможливість поновлення договору оренди з позивачем, оскільки рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №837/4901 «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва», спірній земельній ділянці в черговий раз надано статус скверу, позивач зазначає, що по-перше таке рішення відповідач прийняв після того, як в квітні 2018 року ним було вирішено поновити договір оренди з ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» (що є свідченням недобросовісності дій відповідача), а по-друге, таке рішення відповідача визнано незаконним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №826/16330/18, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019;
		- щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що Київська міська рада не мала можливості розпоряджатись земельною ділянкою к.н. 8000000000:82:138:0098, в тому числі приймати рішення про поновлення договору оренди з позивачем, оскільки існували ухвали Печерського районного суду м. Києва про арешт незавершеного будівництва та земельної ділянки, позивач зазначає, що арешт ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2017 у справі №757/15686/17-к був накладений вже після того, як сплив місячний строк після закінчення строку договору оренди, а тому за відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення договір оренди був поновлений. Крім того, у подальшому ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2017 у справі №757/70251/17-к арешт земельної ділянки було скасовано, оскільки не встановлено в діях службових осіб ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтею 197-1 Кримінального кодексу України, адже земельна ділянка передана на підставі договору та не є самовільно зайнятою. Скасування арешту на земельну ділянку надало можливість 10.04.2018 на засіданні Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради вирішити питання про поновлення ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» договору оренди;
		- щодо апеляційних скарг ОСОБА_1  та ТОВ «Буйфіш Холдінгс», яке не брало участі у справі, позивач наголосив, що вважає помилковим рішення суду першої інстанції про залучення депутата Київради ОСОБА_1 до участі у справі, оскільки ані на її права, ані на її обов`язки оскаржуване рішення жодним чином не впливає, в резолютивній та в мотивувальній частинах рішення ця особа не згадується. У свою чергу, ТОВ «Буйфіш Холдінгс» участі у справі в суді першої інстанції не брало, а статтею 254 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які не брали участі у справі, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції лише якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Однак, оскаржуваним рішенням суду питання про права та обов`язки ТОВ «Буйфіш Холдінгс» не вирішувалось, а тому провадження за його апеляційною скаргою має бути закрите на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг 
		 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2018 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя; Чорна Л.В., судді: Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №910/3788/18 (головуючий суддя; Чорна Л.В., судді: Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.) повернуто без розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18.
		10.01.2019 Київська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №910/3788/18.
		          Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» у справі №910/3788/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.
		        Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18.
		          Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 15.01.2019 апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у справі №910/3788/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 поновлено Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 та зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 на час апеляційного провадження.
		          Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 15.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/3788/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.
		        Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18, апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 об`єднано в одне апеляційне провадження.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 апеляційне провадження у справі №910/3788/18 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зупинено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Київської міської ради на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №910/3788/18. Матеріали справи №910/3788/18 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2019 касаційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №910/3788/18 задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №910/3788/18 скасовано, справу передано на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		03.04.2019 матеріали справи №910/3788/18 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського після розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Київської міської ради на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №910/3788/18. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 та розгляд справи призначено на 21.05.2019.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.) поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами  ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс», Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18; апеляційні скарги Київської міської ради, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» та  Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 об`єднано в одне апеляційне провадження; призначено до розгляду апеляційні скарги Київської міської ради, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» та  Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 на 21.05.2019. 
		Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 №09.1-08/1429/19, у зв`язку із перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		       Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та витягів з протоколів передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 21.05.2019 справу №910/3788/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 прийнято апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс», Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.; розгляд апеляційних скарг призначено на 04.06.2019.
		           03.06.2019 від ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів, а саме: копії листа Державної фіскальної служби від 25.01.2019 та копії листа Департаменту земельних ресурсів КМДА від 01.03.2019. Вказані докази надані скаржником, як зазначено у клопотанні, на підтвердження неналежного виконання позивачем обов`язку зі сплати орендної плати та факту невикористання спірної земельної ділянки. В обґрунтування поважності причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції третя особа-2 зазначила, що нею до прийняття рішення у справі були направлені депутатські звернення до Державної фіскальної служби та Департаменту земельних ресурсів КМДА, однак відповіді на них отримані лише після закінчення розгляду справи в суді першої інстанції.
		          У судове засідання, призначене на 04.06.2019, з`явилися представники всіх учасників судового процесу та ТОВ «Буйфіш Холдінгс».
		          У судовому засіданні третя особа-2 надала суду пояснення із приводу клопотання від 03.06.2019 про           приєднання до матеріалів справи нових доказів.
		          Представник Київської міської ради повідомив суду, що не ознайомлений зі змістом поданого третьою особою-2 клопотання. 
		          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 у справі  оголошено перерву до 13.06.2019.
		           13.06.2019 від ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення процесуальних строків для подання доказів, у яких остання просила суд визнати причини пропуску процесуальних строків на подачу доказів поважними та поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, приєднавши до матеріалів справи наступні докази: копію листа Державної фіскальної служби від 25.01.2019 та копію листа Департаменту земельних ресурсів КМДА від 01.03.2019. Третя особа-2 у поданій заяві зазначила, що приєднання до матеріалів справи копії листа Державної фіскальної служби від 25.01.2019 та копії листа Департаменту земельних ресурсів КМДА від 01.03.2019 на стадії апеляційного провадження обумовлене обставинами, що не залежали від ОСОБА_1 , а саме через несвоєчасне надання (лише після прийняття оскарженого у даній справі рішення) органами влади відповідей на її депутатські звернення від 15.02.2018. 
		У судове засідання, призначене на 13.06.2019, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2.
		Представник ТОВ «Буйфіш Холдінгс» у судове засідання не з`явився, 13.06.2019 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване його зайнятістю в іншому судовому засіданні у справі №910/4491/19.
		Представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 клопотання ТОВ «Буйфіш Холдінгс» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №910/3788/18 відкладено на 25.06.2019.
		У судове засідання, призначене на 25.06.2019, з`явилися представники всіх учасників судового процесу та ТОВ «Буйфіш Холдінгс».
		За результатами розгляду у судовому засіданні апеляційної скарги ТОВ «Буйфіш Холдінгс» ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
		Суд у судовому засіданні 25.06.2019 заслухав пояснення представників учасників судового процесу із приводу клопотання ОСОБА_1 від 03.06.2019 про приєднання до матеріалів справи нових доказів, із урахуванням заяви про поновлення процесуальних строків для подання доказів від 13.06.2019, за результатами розгляду яких ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 задоволено клопотання третьої особи-2 про поновлення процесуальних строків для подання доказів та долучено до матеріалів справи докази, додані до клопотання скаржника від 03.06.2019. При цьому, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що оцінка вказаних документів як доказів у справі буде здійснена судом в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
		Суд у судовому засіданні 25.06.2019 перейшов до розгляду апеляційних скарг Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради та ОСОБА_1  по суті.
		Представники Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради та ОСОБА_1 (особисто) у судовому засіданні 25.06.2019 підтримали доводи своїх апеляційних скарг.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 суд, заслухавши доводи апеляційних скарг відповідача та третіх осіб, оголосив перерву у судовому засіданні до 26.06.2019.
		У судовому засіданні 26.06.2019 суд заслухав пояснення представників позивача по суті спору та апеляційних скарг.
		У судовому засіданні 26.06.2019 відбулись судові дебати.
		За результатами проведеного у справі 26.06.2019 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. 
		 
		Явка представників сторін
		 
		У судове засідання 26.06.2019 з`явилися представники позивача, відповідача,   третьої особи-1, ОСОБА_1 , а також представники громадськості.
		Представники позивача у судовому засіданні 26.06.2019 заперечували проти доводів апеляційних скарг відповідача та третіх осіб, просили їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
		Представники відповідача,  третьої особи-1 та ОСОБА_1 підтримували доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Київської міської ради від 31.10.2006 №234/291 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва» позивачу передано земельну ділянку загальною площею 1,69 га по вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва.
		Вказаним рішенням внесені зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», а також затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом. 
		27.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» та Київською міською радою був укладений Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №1628 (далі - Договір).
		Відповідно до пункту 2.1. Договору об`єктом оренди є земельна ділянка розміром 16915 кв.м., кадастровий номер - 8000000000:82:138:0098. Цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом. 
		Пунктом 3.1. Договору оренди визначено, що цей  договір укладено на 10 років.
		Згідно пункту 6.1. Договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору. 
		Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів. Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується  наданою позивачем Інформаційною довідкою. 
		Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 16.01.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди.
		У пункті 11.3. Договору оренди визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. 
		За змістом  пунктів 8.3. та 11.7. Договору оренди після закінчення строку, на який укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на його поновлення. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. 
		До закінчення дії Договору оренди позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №КОП-0914 від 20.09.2016 про поновлення Договору оренди, до якого був доданий проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. 
		Листом від 04.10.2016 №057041-18863 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача, що не заперечуватиме проти поновлення Договору оренди за умови відсутності заперечень Київської міської ради, збереження цілісності усіх межових знаків, виконання обов`язків землекористувача та інших умов Договору оренди, вирішення майново-правових питань.
		Листом від 12.10.2016 №057026-19506 Департамент земельних ресурсів повідомив позивача, що згода ТОВ «Інноваційна будівельна компанія»  на приведення у відповідність до вимог чинного законодавства розмірів орендної плати за земельну ділянку буде врахована в подальшій роботі. 
		10.04.2018 на засіданні Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради було ухвалено поновити на 10 років договір оренди земельної ділянки №82-6-00399 площею 1,6915 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва, на тих самих умовах. 
		Незважаючи на це, як стверджує позивач, відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення договору, яка, фактично, є документальним оформленням прав позивача на використання земельної ділянки. 
		Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача наявні всі умови для поновлення терміну дії Договору оренди на новий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», однак відповідач перешкоджає позивачу в реалізації його прав землекористувача. 
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
		 
		У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на них, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги Київської міської ради, ОСОБА_1 та  Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
		Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні в справіSunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку. 
		У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. 
		З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.
		Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
		За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		За змістом частини 2 статті 792 Цивільного  кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. 
		Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону  передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).
		За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
		Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено поновлення договору оренди землі в наступному порядку.
		Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
		Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про оренди землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
		Частинами 6-9 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
		Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Отже, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин (виникнення права на продовження дії договору) та на момент розгляду справи судом, прямо встановлено можливість автоматичного поновлення договорів оренди та обов`язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.
		Для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», на яку посилається позивач в обґрунтування поданого позову, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
		Отже, за змістом вказаної статті 33 Закону України «Про оренду землі» законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, від права вважати продовженим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.
		Відповідні положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.
		Відтак господарському суду у вирішенні даного спору про  визнання договору поновленим необхідно з`ясовувати, зокрема, чи орендар належно виконує свої обов`язки за договором; чи своєчасно повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк;  чи  надав орендодавець своєчасно письмове заперечення проти поновлення договору. 
		Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 №6-2027цс15, Верховного Суду від 09.02.2018 №912/555/17.
		При цьому необхідно звернути увагу на те, що суть поновлення договору оренди згідно з частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з  належним виконанням  договору оренди землі, у тому числі продовжує приймати, як належну, сплату орендної плати. Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді». Отже, у такому випадку має місце  добросовісне та належне виконання орендарем умов договору оренди  та одночасне безумовне прийняття такого виконання орендодавцем.
		У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
		У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
		Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не пов`язані одна з іншою.
		Правову позицію щодо розрізнення підстав поновлення договору оренди за статтею 33 Закону України «Про оренду землі» сформульовано Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі №6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 29.11.2018 у справах №920/752/17, №920/737/17, № 920/747/17, №920/751/17, №920/746/17, №920/744/17, №920/748/17, №920/749/17, від 16.01.2019 у справах №920/738/17, №920/743/17, від 20.03.2019 у справі №905/240/18.
		Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на час укладення Договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
		Таким чином, Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем від 27.12.2006 набрав чинності після його державної реєстрації, тобто з 16.01.2007, а встановлений пунктом 3.1. Договору 10-ти річний строк його дії спливав, відповідно, 16.01.2017.
		Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.09.2016 позивач більш ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору звернувся до відповідача з листом-повідомленням №КОП-0914 (том 1, а.с. 33) про поновлення Договору оренди, до якого був доданий проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Зазначена обставина відповідачем визнається. 
		Листом від 04.10.2016 №057041-18863 (том 1, а.с. 41) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що у Департаменті опрацьовується питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі від 16.01.2007 №82-6-00399, укладеного між КМР та ТОВ «Інноваційна будівельна компанія». У даному листі Департамент зазначає, що не заперечуватиме проти поновлення Договору оренди за умови відсутності заперечень Київської міської ради, збереження цілісності усіх межових знаків, виконання обов`язків землекористувача та інших умов Договору оренди, вирішення майново-правових питань.
		У матеріалах справи міститься лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.10.2016 №057052-19389 (том 1, а.с. 49), з якого вбачається, що Департаментом було підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» договору оренди земельної ділянки земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва (справа №А-22812) та направлено його для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради, відповідно до регламенту КМР, затвердженого рішенням Київради від 12.11.2014 №351/351.
		Також листом від 12.10.2016 №057026-19506 (том 1, а.с. 50) Департамент земельних ресурсів повідомив позивача, що згода ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» на приведення у відповідність до вимог чинного законодавства розмірів орендної плати за земельну ділянку буде врахована в подальшій роботі. 
		Отже, орендарем земельної ділянки належним чином було виконано свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця більш ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору, як це передбачено пунктом 11.7. Договору та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		Однак,  відповідачем не було виконано установленого частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення та повідомити позивача про прийняте ним рішення, у зв`язку з чим поведінку орендодавця у даному випадку не можна визнати добросовісною.
		При цьому добросовісність, як один із принципів цивільного права згідно статті 3 Цивільного кодексу України, який спрямований, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права, означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.
		Водночас, після закінчення 16.01.2017 строку дії Договору оренди, у встановлений частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» місячний строк Київська міська рада жодних заперечень проти поновлення Договору не висловила, лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі позивачу не направляла.
		Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.
		При цьому, матеріали справи не містять доказів повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку Договору оренди землі (після 16.01.2017), про що свідчить відсутність відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.02.2016 під номером №13233159 (том 1, а.с. 153-154), а отже позивач, за відсутності своєчасних заперечень відповідача, продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення Договору оренди.
		Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту звернення відповідача до позивача після закінчення строку дії Договору оренди із вимогами про звільнення земельної ділянки.
		Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення на підставі частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», що, у свою чергу, дало позивачеві, який продовжив користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди, за відсутності заперечень відповідача проти поновлення, підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.
		Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що у подальшому відповідно до протоколу №9/71 від 10.04.2018 (том 2, а.с. 6-8) на засіданні Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради було ухвалено:
		1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» на 10 років договір оренди земельної ділянки №82-6-00399 площею 1,6915 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва;
		2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.01.2007 №82-6-00399 на 10 років та привести умови договору оренди у відповідність до законодавства у порядку, передбаченому рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві».
		Про вказані обставини позивача було повідомлено, у тому числі, листом Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 13.04.2018 №08/281-883 (том 1, а.с. 196).
		Розділом 9 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності  місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 (далі, Порядок), визначено порядок поновлення договору оренди земельної ділянки, внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
		Так, відповідно до пункту 9.11. Порядку договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також у випадку внесення змін до змісту договору в частині виключення слів «будівництва», «реконструкції», «реставрації», в разі здійснення цих робіт та надання матеріалів та документів, що їх підтверджують (сертифікат прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, декларація про готовність об`єкта до експлуатації тощо).
		Згідно з пунктом 9.12. Порядку розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення здійснюється постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (далі - Комісія) на підставі поданих Департаментом земельних ресурсів документів та підготовленого висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування через секретаріат Київської міської ради разом з кадастровою справою.
		Відповідно до пункту 9.13. Порядку якщо Комісія погоджується з проектами документів, підготовленими Департаментом земельних ресурсів, то за результатами розгляду голова та секретар Комісії підписують відповідний висновок, який разом з кадастровою справою передається до Департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та надсилання його копій Департаменту містобудування та архітектури і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві.
		Отже, в разі прийняття постійною Комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування висновку про поновлення договору оренди, прийняття окремого рішення Київською міською радою не вимагається.
		Постійна Комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування є органом Київської міської ради. Відтак, наявність позитивного висновку постійної Комісії про поновлення договору оренди з позивачем на той самий строк та умовах, враховуючи вищенаведені положення Порядку, розцінюється судом як волевиявлення відповідача на  поновлення (продовження) дії договору. 
		З огляду на зазначене, доводи апеляційних скарг Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів із приводу того, що за відсутності прийнятого відповідачем на пленарному засіданні КМР рішення про продовження договору оренди земельної ділянки відсутні і правові підстави для укладання угоди про поновлення договору оренди колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. Крім того, як вже зазначалося, прийняття рішення про поновлення договору оренди землі є необхідним за частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», тоді як у даній справі позовні вимоги про поновлення договору заявлені на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», суть поновлення договору оренди згідно якої полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору.
		Як встановлено судом вище, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна також наявність такого юридичного факту як належне виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди.
		Доводи апеляційних скарг відповідача та третіх осіб у даній справі ґрунтуються, зокрема, на обставинах щодо неналежного виконання позивачем умов пункту 8.4. Договору (невиконання вимог листів уповноважених органів, про які зазначено у даному пункті договору, відсутність розробленої та затвердженої проектної документації на будівництво,  незавершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору).
		Із даного приводу колегією суддів встановлено наступне.
		Умовами пункту 8.4. Договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.
		Разом з тим, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України  особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених  статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт;    прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;    реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до  статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Згідно статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.
		Колегією суддів встановлено, що після укладення Договору оренди, як зазначає позивач у позовній заяві та не спростовано іншими учасниками справи, для реалізації проекту будівництва об`єкту між ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» та ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» 29.08.2008 був підписаний договір №22-1/08 «Про делегування функцій замовника та інвестування будівництва житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-б під будинками №2-а по вул. Вільшанській та №16 на вул. професора Підвисоцького у Печерському районі міста Києва», відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» були передані всі права та обов`язки по виконанню функцій замовника будівництва, зокрема: отримання вихідних даних для проектування, в тому числі архітектурно-планувального завдання, технічних умов, тощо; розміщення замовлень та укладання договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт; отримання дозволу на будівництво об`єкта; здійснення будівництва із залученням генпідрядної та підрядних організацій, здача об`єкта (будови) в експлуатацію, тощо.
		Із наявного у матеріалах справи висновку Комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» від 19.10.2005 №8/1-1520 щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового офісно-торгівельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою і підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2, 4, 6 (том 4, а.с. 58) вбачається, що земельна ділянка,  намічена під будівництво, є складною в інженерно-геологічному відношенні і потребує виконання робіт протизсувного захисту. На земельній ділянці, в підніжжі схилу (біля автопідприємства по вул. Кіквідзе, 17), знаходиться протизсувна підпірна стіна №14, що є на балансі КП СУППР. У даний час на схилі мають розвиток зсувні процеси: нижче складів КБК «Престиж-буд» і біля тенісного корту на вул. Вільшанській, 2-в є загроза подальшого розвитку зсувних процесів. Водночас, КП СУППР не заперечує проти відведення земельної ділянки по вул. Вільшанській за умови першочергового виконання протизсувних заходів: влаштування утримуючих і підтримуючих споруд, стійкого профілю укосів, відведення поверхневих і підземних вод, тощо, а також збереження підпірної стіни КП СУППР. Після оформлення дозвільної документації слід отримати технічні умови КП СУППР на проектування.
		Отже, матеріалами справи підтверджується, що територія, на якій розташована передана для будівництва земельна ділянка, є зсувонебезпечним схилом, що є обставиною, яка визнається всіма учасниками справи, а до початку основного будівництва необхідним було виконання протизсувних заходів.
		Так, КП СУППР в наданих 11.08.2006 Технічних умовах на проектування будівництва житлового комплексу зазначило, що для забезпечення стійкості схилу і недопущення руйнувань будівель на вул. Вільшанській та Кіквідзе, які знаходяться біля аварійного схилу, необхідно виконати в першу чергу, до основного будівництва, комплекс протизсувних заходів не тільки в межах земельної ділянки, переданої ТОВ «Український фонд розвитку регіонів», а й в межах розповсюдження зсуву - тобто і в межах прилеглого до неї схилу4 - земельна ділянка, надана в оренду ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» (том 2, а.с. 165).
		Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.05.2007 №527 дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автопромхім» (інвестору-забудовнику), з метою забезпечення будівництва житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі, видалити 533 дерева на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі згідно з актами обстеження зелених насаджень  від 04.01.2007 №№2, 4, 5, і 6 (том 2, а.с. 163).
		20.06.2007 Постійна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у своєму протоколі виїзного засідання №19 (том 2, а.с. 169) зобов`язала ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» розробити та узгодити в установленому порядку проект на виконання заходів щодо стабілізації схилу, демонтувати залізобетонні конструкції складів ТОВ «Престижбуд», провести роботи по укріпленню схилу, провести роботи по розвантаженню нависаючих частин схилу, тощо.
		На підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16.10.2007 №1354 «Про виконання протиаварійних робіт з укріплення схилу по вул. Вільшанській у Печерському районі» (том 2, а.с. 161), виконуючи вимоги Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, а також Технічних умов КП СУППР, СП «Основа-Солсіф» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» було розроблено проект виконання протиаварійних робіт з укріплення схилу по вул. Вільшанській (том 1, а.с. 137-148).
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 09.07.2008 №927 (том 1, а.с. 124) дозволено ТОВ «Український фонд розвитку регіонів», що є замовником будівництва об`єкту по вул. Вільшанська, 2-6 в Печерському районі м. Києва, згідно з розробленою та затвердженою і установленому порядку проектно-кошторисною документацією на виконання протиаварійних робіт із закріплення схилу по вул. Вільшанській, тимчасове перекриття руху транспорту від будинку №16 по вул. проф. Підвисоцького до будинку №1 по вул. Вільшанській для влаштування будівельного майданчика по будівництву багатоярусної підпірної стіни.
		Також, замовнику будівництва на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16.10.2007 №1354 були видані дозволи Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу КМР (КМДА) на виконання протиаварійних робіт із закріплення схилу по вул. Вільшанській у Печерському районі м. Києва від 10.10.2018 №58, від 23.11.2010 №50, від 06.12.2010 №28 (том 1, а.с. 129-134).
		Вказані дозволи, як у них зазначено, були видані з урахуванням науково-вишукувальних та проектно-вишукувальних матеріалів, а саме: Генерального плану,  погодженого державним органом охорони культурної спадщини від 01.08.2008 №826, органом охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації  від 24.07.2008 №3456 та Інститутом археології НАН України 25.07.2008; проекту 2007 року, житлового, офісно-торгового і спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом, розробленого СП «Основа-Солсіф»; Історико-містобудівного обґрунтування 2007 року, органом охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, розробленого ВНМДІЦАС; Історико-архітектурної довідки, розробленої ВНМДІЦАС.
		Також, ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» був отриманий дозвіл (ордер) Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва №08060074 від 04.06.2008 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку із виконанням протиаварійних робіт із закріплення схилу строком дії з 06.08.2008 до 06.10.2008, який було переоформлено на підставі рішення КМР №35/6251 від 22.09.2011, термін дії з 06.08.2008 по 10.09.2012 (том 1, а.с. 135), та контрольну картку № 08060074-Пч на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку із виконанням протиаварійних робіт із закріплення схилу строком дії з 11.09.2012 по 01.07.2013 (том 1, а.с. 136).
		За результатами інженерно-геологічних вишукувань був здійснений розрахунок стійкості схилу на ділянці. Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (НДІБК) провів обстеження стану фасадів і конструкцій будинків, які знаходяться поряд з плямою забудови земельної ділянки. Були проведені роботи по обстеженню стану квартир у цих будинках і розрахунки гідрологічного режиму місцевості, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів, складеними між ДП НДІБК та ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» від 04.02.2009, 15.05.2009, 27.08.2009 та 20.10.2009 (том 1, а.с. 142-148). 
		У подальшому розробка проектної документації по об`єкту на земельній ділянці була зупинена через розгляд судової справи №5011-47/12739-2012 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах Київської міської ради до ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.
		Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі №5011-47/12739-2012 було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.12.2006. Рішення суду від 30.10.2012 було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. 
		04.03.2013 Господарський суд міста Києва, на виконання рішення від 30.10.2012, видав наказ про зобов`язання ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» повернути Київській міської раді земельну ділянку площею 1,69 га, кадастровий номер 8000000000:82:138:0098, що розташована по вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі міста Києва.
		05.08.2014 державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві Ченківським О.О. було складено акт, згідно якого ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» передала, а представник Київської міської ради прийняв вказану земельну ділянку.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 судове рішення у справі №5011-47/12739-2012 було переглянуто за нововиявленими обставинами та скасоване, в позові про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено. Рішення Господарського суду від 27.10.2014 залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі №5011-47/12739-2012 здійснено поворот виконання скасованого рішення суду в частині повернення орендарю земельної ділянки.
		Лише 04.02.2016 за актом приймання-передачі Київська міська рада повернула ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» земельну ділянку площею 1,69 га кадастровий номер 8000000000:82:138:0098, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом.
		Також матеріалами справи підтверджується, що 28.02.2013 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були видані замовникам будівництва ТОВ «Український фонд розвитку» та ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Вільшанській, 2-6, між будинками №2-а на вул. Вільшанській та №16 на вул. проф. Підвисоцького у Печерському районі м. Києва від 28.02.2013 №2394/0/12/009-13 (далі, МУО), які згідно з частинами 1, 4-5 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  є вихідними даними про комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки тощо, та призначені для встановлення вимог, які мають бути враховані при подальшому проектуванні об`єктів містобудування.
		Однак, 01.04.2016 ДАБІ в особі головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Мельника Є.Ф. було прийнято рішення про скасування дії МУО №2394/0/12/009-13 від 28.02.2013 (том 3, а.с. 136), в якому зазначено, що під час позапланової перевірки Департаменту містобудування та архітектури встановлено, що вказані МУО прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності - абз. 2 пункту 2.1, пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
		При цьому, як зазначили представники позивача у судовому засіданні 26.06.2019, що підтверджується також інформацією, яка міститься на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, вищевказане рішення головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Мельника Євгена Федоровича від 01.04.2016 було оскаржене у межах адміністративної справи №826/8079/18. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №826/8079/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77659379) визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду від 01.04.2016. Водночас, станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі рішення адміністративного суду у справі №826/8079/18 не набрало законної сили у зв`язку з його апеляційним оскарженням.
		Крім того, 22.05.2013 Київською міською радою було прийнято рішення №317/9374 «Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 2,33 га за кадастровим номером 8000000000 :82:138:0096, яка розташована між будинками №№ 2 - 6 на вул. Вільшанській та будинком №16 на вул. професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва». Змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 25.12.2014 №732/732, статус скверу надано, зокрема, ділянці площею 1,69 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0098), що розташована на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі. Даним рішенням внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, додавши, в тому числі, вказану ділянку до переліку скверів Печерського району м. Києва.
		Вказане рішення КМР було оскаржене позивачем до адміністративного суду. 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 у справі №826/5391/16 за позовом ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» до Київської міської ради, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374 зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 25.12.2014 №732/732, було визнано протиправним та скасовано.  
		Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскаржуване рішення відповідача №317/9374 прийняте з порушенням правової визначеності, оскільки при існуванні не скасованого рішення щодо надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» під забудову Київською міською радою прийнято рішення про надання цій же земельній ділянці статусу скверу, що має наслідком порушення правового режиму використання землі за цільовим призначенням.
		Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, обставини щодо протиправності прийнятого Київською міською радою рішення №317/9374 зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 25.12.2014 №732/732, є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи.
		Вищенаведені обставини справи у своїй сукупності свідчать про те, що позивачем вживалися необхідні дії, які передували початку розробки проектної документації на будівництво (при розробці якої, у тому числі, мали бути враховані вимоги листів уповноважених органів, про які зазначено у пункті 8.4. Договору), проведення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору, однак недотримання визначених пунктом 8.4. Договору оренди строків завершення будівництва та відсутність станом на дату закінчення строку дії Договору розробленої проектної документації сталось з об`єктивних причин (через складність земельної ділянки в інженерно-геологічному відношенні, що потребувало виконання робіт протизсувного захисту; невизначеністю юридичної долі укладеного між КМР та ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» Договору оренди, спір про визнання недійсним якого у межах справи №5011-47/12739-2012 тривав більше трьох років, неможливістю користуватись спірною земельною ділянкою у період з 05.08.2014 по 04.02.2016, скасування ДАБІ містобудівних умов та обмежень, які є однією із основних складових вихідних даних, прийняттям Київською міською радою рішення №317/9374 про надання статусу скверу спірній земельній ділянці та його оскарження в адміністративному порядку у межах справи №826/5391/16). 
		У даному контексті колегія суддів приймає до уваги доводи позивача із приводу того, що вчинення відповідачем вищезазначених дій та прийняття рішень перешкоджало позивачу в проведенні будівництва на земельній ділянці. При цьому, в пункті 8.2. Договору оренди було передбачено, що орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись земельною ділянкою відповідно до її призначення. 
		Отже, не проведення остаточної забудови земельної ділянки у встановлений договором строк відбулося не з вини позивача, що безумовно має значення при вирішенні даного спору, оскільки, за вищевстановлених обставин, не може свідчити про неналежне виконання позивачем умов договору в цій частині.
		Зазначений висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі  №910/4198/16.
		Стосовно тверджень відповідача в апеляційній скарзі із посиланням на норми статі 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України про те, що право оренди земельної ділянки у ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» припинилось ще до 2012 року у зв`язку із невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, колегія суддів зазначає, що вказані норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на наступне.
		Суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними главами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України і Закону України «Про оренду землі».
		Правове регулювання речового права на чуже майно - права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) здійснюється нормами глави 16-1 Земельного кодексу України та глави 34 Цивільного кодексу України, тоді як правове регулювання права оренди земельної ділянки здійснюється нормами глав 15, 22 Земельного кодексу України та Законом України «Про оренду землі», зокрема, підстави припинення договору оренди землі визначені нормами статей 31, 32  вказаного  закону. Водночас, нормами статті 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).
		Статтею 102-1 Земельного кодексу України   передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до  Цивільного кодексу України.
		Відповідно до статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. При цьому право суперфіцію може бути безстроковим, окрім земель державної та комунальної власності, строк користування якими не може перевищувати 50 років.
		Разом з тим за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина 1 статті 792 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі  статтею 21 Закону України «Про оренду землі»  орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
		Договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) також передбачає можливість одержання власником такої земельної ділянки плати за користування землекористувачем (суперфіціарієм) земельною ділянкою (частина 4  статті 414 Цивільного кодексу України). Проте ця плата не є орендною.
		При цьому слід враховувати, що договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди. Перевагою договору суперфіцію порівняно з договором оренди є можливість відчуження права суперфіцію без отримання згоди власника (частина 2  статті 413 Цивільного кодексу України), проте право суперфіцію земель державної і комунальної власності не може бути відчужене.
		У той же час орендні правовідносини земельних ділянок усіх форм власності під забудову характеризуються можливістю передачі предмета оренди у володіння та користування іншій особі (суборенда) виключно за згодою орендодавця (стаття 93 Земельного кодексу України, стаття 8 Закону України «Про оренду землі»). Надання орендарю права суборенди земельної ділянки, тобто правовідносини, за яких орендар переуступає іншій особі предмет оренди, не втрачаючи при цьому правового зв`язку з орендодавцем, є виключною особливістю саме оренди та є неможливим за суперфіцієм.
		У даному випадку судом встановлено, що керуючись принципом свободи договору сторони уклади саме строковий договір оренди землі під будівництво житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом з дотриманням норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини оренди. При цьому позивач сплачував за спірним договором саме орендні платежі і державна реєстрація цього договору була здійснена саме як договору оренди.
		Наявності у спірних правовідносинах вищезазначених ознак правовідносин суперфіцію не вбачається.
		Отже, враховуючи відсутність прямих застережень про це в законі та окреме нормативне регулювання вказаних інститутів, відсутні підстави вважати, що договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови ототожнюється законодавцем з договором суперфіцію. З огляду на викладене, відсутні підстави для висновку про можливість співвіднесення норм, які регулюють право оренди земельної ділянки, з нормами, які регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), як загальних та спеціальних. Так само, відсутні підстави для застосування аналогії закону, а саме застосування у правовідносинах щодо припинення оренди земельної ділянки норм, які регулюють підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), так як застосування аналогії закону можливе виключно у випадку відсутності правового регулювання у певних правовідносинах, тоді як у даному випадку таке регулювання здійснено законодавцем.
		За таких обставин підстави для тверджень про те, що право оренди позивача припинилось автоматично в силу закону у зв`язку з незабудовою є неправомірними.
		Судом при цьому враховано правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі №923/474/17.
		Доводи апеляційної скарги третьої особи-2 про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» неодноразово створено аварійну ситуацію на схилі внаслідок порушення вимог Комунального підприємства СУППР, створену складну екологічну ситуацію та нанесено шкоду територіальній громаді міста, що, на її думку, підтверджується листом виконавчого органу КМР (КМДА) №006-139 від 17.01.2013 (том 3, а.с. 94-95), листом Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу КМР (КМДА) №043/820.гу від 20.12.2012 (том 3, а.с. 96-98), листом КП СУППР №324/01-324/ко-5-6 від 11.04.2014 (том 3, а.с. 137), оцінюються судом критично, оскільки вказані листи не містять чіткої інформації про те, що саме внаслідок діяльності позивача на спірній земельній ділянці було створено аварійну ситуацію, водночас, як уже зазначалося вище, земельна ділянка, намічена під будівництво, станом на дату надання її в оренду позивачу вже була зсувонебезпечним схилом, що потребувало виконання до початку основного будівництва робіт протизсувного захисту, відповідні дії із приводу чого і вчинялись замовником будівництва, про що вказано судом вище. При цьому, наприклад, у листі №043/820.гу від 20.12.2012, на який посилається третя особа-2 в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що протягом останніх років службою протизсувного геологічного контролю відмічалися деформації і зсувні явища на схилі біля садиби по вул. Вільшанській, 2-в і на схилі біля існуючих складів ТОВ «Престижбуд», землекористувачем якої  на даний час є ТОВ «Український фонд розвитку регіонів», основною причиною зсуву схилу є випуск поверхневих стоків від складів на схил протягом тривалого часу, водонасичення ґрунтів зсувонебезпечної ділянки; також у даному листі зазначено, що відповідно до розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) від 16.10.2007 №1354 «Про виконання протиаварійних робіт із закріплення схилу по вул. Вільшанській у Печерському районі» ТОВ «Український фонд розвитку регіонів», як замовник, отримав архітектурно-планувальне завдання №06-2072, в якому враховані умови СУППР, виконано проект будівництва житлового, офісно-торгівельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом, разом з цим, відповідно до пункту 5 зазначеного розпорядження СУППР веде постійне інструментальне спостереження за станом схилу по вул. Вільшанській.
		Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами доводи третьої особи-2 про створення позивачем на спірній земельній ділянці аварійної ситуації, внаслідок якої було створено складну екологічну ситуацію та нанесено шкоду територіальній громаді міста Києва.
		Посилаючись на неналежне виконання позивачем умов договору третя особа-2 у апеляційній скарзі також зазначає, що починаючи з 2012 року на земельній ділянці йшло самовільне будівництво висотних житлових комплексів без дозвільних документів та навіть без проведення експертизи проектів будівництва. У якості підтвердження даних обставин ОСОБА_1 посилається на висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 16.08.2005, лист виконавчого органу КМР (КМДА) №006-139 від 17.01.2013, лист Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу КМР (КМДА) №043/820.гу від 20.12.2012, лист КП СУППР №324/01-324/ко-5-6 від 11.04.2014, скасування містобудівних умов та обмежень №239/0/12/009-13 від 28.02.2013.
		Надаючи оцінку вказаним доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Однак, як було зазначено учасниками справи у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, спірна земельна ділянка наразі вільна від забудови, що у тому числі підтверджується матеріалами фотофіксації території забудови, які надані третьою особою-2 (том  3, а.с. 121-127), пояснювальною запискою ПЗ-20653 від 05.10.2016 до проекту рішення КМР ПР-11786 (кадастрова справа А-22812) про поновлення позивачу договору оренди земельної ділянки (том 4, а.с. 31), де у розділі 5 «Особливі характеристики ділянки» щодо наявності будівель і споруд на ділянці вказано «Вільна від капітальної забудови», яка була підготовлена Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на клопотання позивача про поновлення договору оренди №КОП-0914 від 20.09.2016. Доказів існування на спірній земельній ділянці об`єктів незавершеного будівництва, побудованих у період з 2012 року, матеріали справи не містять.
		Висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 16.08.2005, лист виконавчого органу КМР (КМДА) №006-139 від 17.01.2013, лист Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу КМР (КМДА) №043/820.гу від 20.12.2012, лист КП СУППР №324/01-324/ко-5-6 від 11.04.2014, на які посилається третя особа-2 в обґрунтування доводів щодо самовільного будівництва, містять інформацію щодо відсутності містобудівних умов та обмежень, проектної документації, скасування технічних умов вих. №91 від 02.04.2013, декларацій про початок виконання будівельних робіт, проведені перевірки, однак відомостей про те, що на спірній земельній ділянці без вказаних документів позивачем фактично проводилось самовільне будівництво вказані листи не містять.
		Водночас, лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 24.12.2012 №7/26-38/2412/10 (том 3, а.с. 99) у відповідь на звернення ОСОБА_6 , в якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки з виїздом на місце встановлено, що на будівельному майданчику розпочато виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не може бути взятий судом  до уваги як належний, допустимий та достовірний доказ у справі, оскільки містить лише посилання на обставини щодо здійсненої перевірки, без зазначення підстав здійснення такої перевірки, дати її проведення, осіб, що її проводили. Доказів складення відповідного акту за результатами такої перевірки матеріали справи не містять.
		У матеріалах справи відсутні також приписи органу державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, які оформлюються у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта у відповідності до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		У листі Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу КМР (КМДА) №043/820.гу від 20.12.2012 (том 3, а.с. 98) вказано, що під час позапланової перевірки Територіальним управлінням державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві 19.09.2012 (за дорученням прокуратури Печерського району м. Києва від 18.09.2012) встановлено, що на об`єкті будівництва будівельно-монтажні роботи не проводяться, вантажопідіймальні крани не експлуатуються. 
		У листі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції від 12.04.2016 №10/26-95/1204/10 (том 3, а.с. 115) також зазначено, що під час виїзду на місце 23.10.2015 та 30.03.2016 представниками Департаменту встановлено, що будівельні роботи не виконуються, відповідальні особи та будівельники відсутні.
		Таким чином, твердження третьої особи-2 про самовільне будівництво позивачем висотних житлових комплексів не відповідає дійсності та спростовується вищенаведеними обставинами справи. На спірній земельній ділянці не відбувалось будівництво, окрім виконання протиаварійних робіт.
		Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апелянтів: Київської міської ради та ОСОБА_1 у частині, що стосується здійснення забудови, є взаємосуперечливими. Так, Київрада, яка є орендодавцем за умовами Договору, в апеляційній скарзі зазначає, що «…позивачем не подано жодного доказу (більше того, даний факт визнається та ним не спростовується), що з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт у 2012 році до теперішнього часу будь-яких дій щодо початку виконання будівельних робіт позивачем здійснено не було» (том 5, а.с. 138), у свою чергу, третя особа-2 в апеляційній скарзі наголошує, що «Починаючи з 2012 року на ділянці йшло самовільне будівництво висотних житлових комплексів без дозвільних документів…» (том 5, а.с. 96).
		Із приводу доводів відповідача та третьої особи-2 про порушення позивачем меж спірної земельної ділянки із посиланнями на лист виконавчого органу КМР (КМДА) №006-139 від 17.01.2013, акт обстеження від 15.08.2012 №1122/06, лист Департаменту земельних ресурсів КМДА №057026-П-258-1184 від 29.01.2016 та акт обстеження №514/06 від 30.09.2015, колегія суддів зазначає наступне.
		У листі виконавчого органу КМР (КМДА) №006-139 від 17.01.2013 зазначено, що спеціалістами Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) з виїздом на місце встановлено, що землекористувачем, ТОВ «Інноваційна будівельна компанія», порушені межі земельної ділянки, визначені договором оренди земельної ділянки. Будівельні (земляні) роботи проводяться на частині міських земель, не наданих у власність чи користування, що є порушенням вимог земельного законодавства. За результатами обстеження складено відповідний акт від 15.08.2012 за №1122/06, матеріали проведеного обстеження направлено до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та прокуратури Печерського району міста Києва для вжиття заходів відповідно до повноважень. Станом на 17.01.2013 продовжується самовільне зайняття земельної ділянки зазначеним товариством.
		Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутній акт від 15.08.2012 за №1122/06, на який міститься посилання у вказаному листі, а відтак відсутня можливість надати йому оцінку як доказу у справі. 
		Водночас, період обстеження, про який вказано вище, співпадає з періодом проведення протизсувних робіт. Так, на підставі рішення КМР №35/6251 від 22.09.2011 було переоформлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів», яке є замовником будівництва, дозвіл (ордер) на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з виконання протиаварійних робіт із закріплення схилу (термін дії з 06.06.2008 до 10.09.2012).
		Водночас, факт направлення акту, про який зазначається у листі, до правоохоронних органів свідчить про те, що у діяннях позивача Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) вбачалися ознаки кримінального правопорушення у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки, яким відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		Однак, із наявних у матеріалах справи документів, вбачається, що 21.11.2017 постановою Головного слідчого управління Національної поліції України було закрито кримінальне провадження (12013110060000312 від 11.01.2013 (на даний час об`єднано з кримінальним провадженням №12012001160000120) та кримінальне провадження №12014000000000501 від 05.11.2014 (на даний час об`єднано з кримінальним провадженням №12012001160000120), яке було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом можливих неправомірних дій службових осіб ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» та ТОВ «Український фонд розвитку регіонів», а саме: самовільного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці по вул. Вільшанській, 2-6 в м. Києві та самовільного зайняття службовими групи компаній «Укогруп» земельних ділянок по вул. Вільшанській, 2-6 в м. Києві та між будинками №2-А по вул. Вільшанській та №16 по вул. професора Підвисоцького в м. Києві на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю в діях складів кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 статті 197-1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво).
		У листі Департаменту земельних ресурсів КМДА №057026-П-258-1184 від 29.01.2016 (том 3, а.с. 134) зазначається про те, що працівниками Департаменту земельних ресурсів було здійснено обстеження земельної ділянки орієнтованою площею 0,35 га та складено відповідний акт №514/06 від 30.09.2015.
		Матеріали справи, втім, не містять оригіналу або належним чином засвідченої копії акту №514/06 від 30.09.2015, а тому не вбачається за можливе дослідити його зміст. Водночас, як встановлено судом вище, позивач у період з 05.08.2014 по 04.02.2016 не був користувачем спірної земельної ділянки, оскільки на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі №5011-47/12739-2012 спірна земельна ділянка за актом була повернута Київській міській раді, а тому вказаний акт 2015 року у будь-якому випадку не може підтверджувати обставини щодо порушення позивачем у цей період меж земельної ділянки.
		Доводи третьої особи-2 про те, що позивачем не було збережено межові знаки також не підтверджуються вищевказаними листами.
		Отже, обставини щодо порушення позивачем меж земельної ділянки, не збереження межових знаків, самовільного зайняття спірної земельної ділянки матеріалами справи не підтверджуються.
		Доводи третьої особи-2 із приводу того, що позивач чинить перешкоди державним органам у належному проведенні перевірок додержання містобудівного законодавства та систематично уникає участі в таких перевірках, не надає необхідні для проведення перевірки документи із посиланнями на лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві №10/26-95/1204/10 від 12.04.2016 (том 3, а.с. 111-115), у якому вказано, що позивача на 25.05.2015 було запрошено на об`єкт для перевірки, однак останній не з`явився; 23.10.2015 посадовою особою Департаменту направлено лист на адресу позивача щодо необхідності прибуття до Департаменту з необхідними для проведення перевірки документами, однак уповноважені представники на вимогу департаменту не з`явились, також відхиляються колегією суддів, оскільки позивач не був користувачем земельної ділянки у проміжок часу з 05.08.2014 по 04.02.2016, а тому і не зобов`язаний був знаходиться на спірній земельній ділянці під час проведення перевірки та з`являтись до Департаменту на його виклик.
		Стосовно доводів апеляційної скарги третьої особи-2 із посиланнями на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2011 у справі №2а-5944/11/2670, лист ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2018, лист ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2018, лист ГУ ДФС у м. Києві від 25.01.2019 (наданий суду на стадії апеляційного провадження) про грубе та систематичне порушення позивачем умов пункту 8.4. Договору у частині повної та своєчасної сплати орендної плати колегія суддів зазначає наступне.
		Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди земельної ділянки відносить, зокрема, умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
		Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
		Пунктом 8.4. Договору на орендаря покладено обов`язок своєчасно вносити орендну плату.
		Розмір, форма і порядок сплати орендної плати визначені у розділі 4 Договору оренди.
		Згідно із пунктом «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
		Виходячи зі змісту пункту 11.4. Договору, яким регулюється питання припинення Договору шляхом його розірвання, систематичною несплатою орендної плати є її несплата протягом півроку.
		Отже, під поняттям систематичної несплати у спірному Договорі розуміється саме несплата позивачем орендної плати протягом півроку.
		Тобто, у даному випадку суд має встановити наявність або відсутність саме факту систематичного порушення позивачем умов договору щодо сплати орендної плати протягом періоду його дії.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №925/1596/17. 
		Зі змісту доданих позивачем до позовної заяви документів, а саме копії листа Головного управління ДФС у м. Києві від 20.09.2016 №33606/10/26-55-12-04 (том 1, а.с. 149) та листа Головного управління ДФС у м. Києві від 06.02.2018 №998/10/26-55-12-01 (том 1, а.с. 150) вбачається, що станом 19.09.2016 та 06.02.2018 відповідно податковий борг по орендній платі за землю ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» (податковий номер 33058251) не обліковується, заборгованість по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 18010600) відсутня. 
		Водночас, із наданих третьою особою-2 до суду першої інстанції листа ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2018 №6/4/26-55/12 (том 4, а.с. 103-106), листа ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2018 №107/4/26-15-12-04-14 (том 4, а.с. 51-54), та до суду апеляційної інстанції листа ГУ ДФС у м. Києві від 25.01.2019 №8/4/26-15-12-04-14 не вбачається, що станом на дату звернення позивача до відповідача із листом-повідомленням №КОП-0914 від 20.09.2016 про поновлення Договору оренди та на дату закінчення строку дії Договору (16.01.2017) за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати орендної плати або ж протягом строку дії Договору позивачем систематично (протягом півроку) не сплачувалась орендна плата.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2011 у справі №2а-5944/11/2670 обставин щодо систематичної несплати позивачем орендної плати також не встановлено.  Даною ухвалою, натомість, позовну заяву державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» про стягнення податкового боргу у розмірі 384 408,74 грн. залишено без розгляду   у зв`язку з відкликанням адміністративного позову, оскільки у відповідача станом на 16.09.2011 податковий борг відсутній у зв`язку з самостійною сплатою.
		Відтак, посилання третьої особи-2 на неможливість поновлення дії Договору оренди у зв`язку із грубим та систематичним порушенням позивачем умов пункту 8.4. Договору у частині повної та своєчасної сплати орендної плати є необґрунтованими.
		Таким чином, матеріалами справи не підтверджуються обставини щодо неналежного виконання позивачем умов Договору, на які посилаються скаржники в своїх апеляційних скаргах як на підставу неможливості поновлення дії договору на новий строк.
		При цьому, поруч із вищевстановленими обставинами справи, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що вказані доводи скаржників щодо неналежного виконання позивачем умов Договору могли бути предметом розгляду під час вирішення Київською міською радою питання про поновлення дії договору з прийняттям орендодавцем відповідного рішення у встановлений частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» строк, або бути покладеними в основу заперечень проти поновлення дії договору з підстави, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем вказаного зроблено не було, а на обставини щодо неналежного виконання умов договору Київрада стала посилатись вже під час розгляду справи в суді. У матеріалах справи відсутні будь-які претензії або інші повідомлення відповідачем позивача, оформлені протягом строку дії Договору, щодо неналежного виконання орендарем його умов.
		Натомість, висновком Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 10.04.208 було ухвалено поновити Договір оренди з ТОВ «Інноваційна будівельна компанія», як орендарем, що фактично свідчить про визнання Київрадою обставин щодо належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором.
		Крім того, відповідно до пункту 11.4. Договору договір може бути розірваний, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4. договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
		Отже, неналежне виконання орендарем умов Договору у разі його наявності могло слугувати підставою для звернення Київської міської ради до суду з вимогою про розірвання договору, однак таких вимог  орендодавець також не висував.
		Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, доводи відповідача та третіх осіб про неналежне виконання орендарем обов`язків за договором оренди та створення ним аварійної ситуації на схилі, де ведеться будівництво, не  підтверджуються наявними матеріалами справи.   
		Щодо доводів апеляційних скарг відповідача та третіх осіб про те, що Київська міська рада не мала можливості розпоряджатись земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:82:138:0098, в тому числі приймати рішення про поновлення договору оренди з позивачем, оскільки існували ухвали Печерського районного суду міста Києва про арешт незавершеного будівництва та земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015 (справа №757/12664/15-к) у кримінальному провадженні №12014000000000501 було накладено арешт на незавершене та завершене (крім житлових приміщень, які належати фізичним особам) самовільне будівництво, що проводиться на земельних ділянках площею 1.6915 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0098) та 0.6415 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0096), які розташовані між будинками №2-А по вул. Вільшанській та №16 на вул. професора Підвисоцького та по вул. Вільшанській, 2-Б у Печерському районі м. Києва, із забороною розпорядження та користування.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва (справа №757/35595/16-к) у кримінальному провадженні №12012110060000120 накладено арешт на земельну ділянку та 0.6415 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0096), яка належить територіальній громаді міста Києва, із забороною розпорядження та користування.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2017 (справа №757/15686/17-к) накладено арешт на земельну ділянку 1.6915 га (кадастровий номер  8000000000:82:138:0098 ), яка належить територіальній громаді міста Києва, із забороною розпорядження та користування, крім проведення протизсувних робіт. 
		Колегія суддів зазначає, що предмету спору в даній справі стосується виключно арешт, накладений згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2017 (справа №757/15686/17-к), оскільки інші ухвали стосуються накладення арешту на об`єкти незавершеного та завершеного будівництва, а також арешту іншої земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82 : 138 :0096 , яка не є об`єктом спірного договору оренди.
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 5, а.с. 69-72) арешт, накладений згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2017 (справа №757/15686/17-к) на земельну ділянку 1.6915 га, кадастровий номер  8000000000 :82 :138:0098 , був скасований ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.12.2017 у справі №757/70251/17-к. Запис про припинення обтяження на підставі ухвали від 26.12.2017 був внесений до реєстру 11.01.2018 (том 5, а.с. 71).
		Водночас, існування у період з 20.03.2017 по 11.01.2018 запису про арешт спірної земельної ділянки, не підтверджує неможливість Київської міської ради прийняти рішення про поновлення договору оренди з позивачем, оскільки такий арешт було накладено 20.03.2017, тобто вже після того, як сплив місячний строк на розгляд листа-повідомлення позивача №КОП-0914 про поновлення Договору оренди та після спливу місячного строку після закінчення строку дії Договору оренди для повідомлення орендодавцем орендаря про заперечення проти поновлення дії договору на той самий строк та на тих самих умовах на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		Щодо надання спірній земельній ділянці на підставі рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №837/4901 статусу скверу, що на думку відповідача та третіх осіб унеможливлює задоволення позовних вимог у даній справі, суд відзначає наступне.
		Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
		Реалізація прав власника земельної ділянки не повинна створювати перешкоди орендареві в реалізації його прав користування. Орендар може вимагати захисту свого права, в тому числі, від незаконних дій або рішень власника.
		Як уже зазначалося, рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374, з внесеними до нього змінами, спірній земельній ділянці вже було надано статус скверу та внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, додавши, в тому числі, вказану ділянку до переліку скверів Печерського району м. Києва.
		У свою чергу, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 у справі №826/5391/16 за позовом ТОВ «Інноваційна будівельна компанія», залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374 зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 25.12.2014 №732/732, було визнано протиправним та скасовано. Дані судові рішення, як наголошувалося, мотивовані тим, що оскаржуване рішення відповідача №317/9374 прийняте з порушенням правової визначеності, оскільки при існуванні не скасованого рішення щодо надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» під забудову Київською міською радою прийнято рішення про надання цій же земельній ділянці статусу скверу, що має наслідком порушення правового режиму використання землі за цільовим призначенням. 
		Однак, 23.05.2018 Київською міською радою було прийнято нове рішення №837/4901 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва» (том 4, а.с. 120-121).  Даним рішенням вирішено внести зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року №806/3381 (зі змінами та доповненнями), включивши до переліку озеленених територій загального користування міста Києва зазначену вище земельну ділянку. Доручено Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою.
		При цьому, як вбачається із доданого позивачем до матеріалів справи правового висновку до проекту рішення Київської міської ради «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва» №08/230-342 від 19.02.2018 (том 2, а.с. 176-179), Управління правового забезпечення діяльності Київради повернуло проект відповідного рішення без погодження як такий, що не відповідає законодавству. Проект вказаного рішення не отримав погодження через те, що на земельній ділянці, яка не належить до земель рекреаційного призначення, не можна облаштовувати сквер без попереднього розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо зміни категорії цільового призначення земельної ділянки. Крім того, у правовому висновку здійснено посилання на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 у справі №826/5391/16, якою було скасовано рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374.
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів було встановлено, що рішення Київської міської ради №837/4901 від 23.05.2018 «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва» також було предметом оскарження в адміністративному суді у межах справи №826/16330/18.
		Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №826/16330/18, копія якого була надана позивачем до суду першої інстанції 19.11.2018, адміністративний позов ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» був задоволений,  рішення Київської міської ради №837/4901 від 23.05.2018 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва» було визнано протиправним та скасовано.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №826/16330/18 залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79615142).
		В обґрунтування прийнятих у справі №826/16330/18 рішень, які станом на дату прийняття постанови в даній справі набрали законної сили, встановлено, що оскаржуване рішення відповідача №837/4901 «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва» від 23.05.2018 прийняте з порушенням принципу правової визначеності, оскільки при умові надання земельної ділянки в оренду під забудову, цій же ділянці надається статус скверу, що унеможливлює будівництво, а відтак - порушує права позивача. Крім того, приймаючи рішення про присвоєння земельній ділянці статусу скверу та оформлення права постійного користування на неї, відповідачем в установленому законодавством порядку не були вирішені питання зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки у землекористувача.
		Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
		Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини    рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини    рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
		Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8  передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
		Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).
		Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).
		З огляду на викладене, судовими рішеннями у адміністративних справах №826/5391/16 та №826/16330/18, які набрали законної сили та є обов`язковими до виконання, було встановлено неправомірність позбавлення позивача права користування спірною земельною ділянкою шляхом надання спірній земельній ділянці статусу скверу.
		Таким чином, оскільки рішення Київської міської ради №837/4901 від 23.05.2018 «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва», визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, більш того, прийняття відповідного рішення відповідачем відбулося вже після звернення позивача із даним позовом до суду, а надання статусу скверу земельній ділянці  не є тією обставиною, яка згідно з нормами Земельного кодексу України або Закону України «Про оренду землі» припиняє дію орендних правовідносин, посилання скаржників на нього як на підставу для відмови в задоволенні позову не можуть прийматись судом до уваги.
		У контексті спірних правовідносин колегія суддів також вважає за необхідне застосувати наступну практику Європейського суду з прав людини.
		Як зазначено вище, Конвенція про захист прав людини і основоположних та Перший протокол до Конвенції є частиною національного законодавства України.
		Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999, заява №311107/96, п. 54).
		Відтак, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення рішення КМР №234/291 від 31.10.2006 та укладання Договору оренди земельної ділянки гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Таким чином, як вірно наголосив суд першої інстанції, повторне прийняття Київською міською радою рішення від 23.05.2018 про надання спірній земельній ділянці статусу скверу свідчить про намагання орендодавця виключити можливість здійснення позивачем, як її орендарем, передбачених умовами Договору оренди та нормами чинного законодавства прав землекористувача, оскільки надаючи земельну ділянку в оренду, відповідач зобов`язався утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали позивачу використовувати дану ділянку згідно її призначення.
		Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (c.f. Рressos Соmpania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, №332, с. 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).
		У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі «Von Мaltzan and others v. Germany»), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.
		Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач завчасно  повідомив відповідача про намір поновити Договір оренди та за відсутності будь-яких заперечень продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору, більш того, відповідач через свій орган вчинив дії/прийняв рішення (оформлене протоколом №9/71 від 10.04.2018), спрямовані на  поновлення Договору оренди.
		Неповідомлення у встановлений законом строк відповідачем позивача у відповідь на його звернення про будь-які заперечення проти поновлення Договору оренди та неприйняття міською радою у встановлений строк відповідного рішення про поновлення договору оренди, відсутність заперечень проти поновлення договору у місячний строк після закінчення строку його дії,  вплинуло на «правомірні очікування» та «законні сподівання» позивача, яким було дотримано усі вимоги законодавства щодо реалізації передбаченого Договором оренди права на продовження договору оренди, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на вищевикладені обставини.
		Крім того, застосовуючи за аналогією до спірних правовідносини проголошений Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях (зокрема, у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), у справі «Беєлер проти Італії» (заява №33202/96), у справі «Онер`їлдіз проти Туреччини» (заява №48939/99), у справі «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (заява №21151/04), у справі «Москаль проти Польщі» (заява №10373/05) обов`язок неухильного дотримання принципу належного урядування, який хоч і стосується офіційних повноважень органів державної влади (в т.ч. місцевого самоврядування), однак, не нівелює їх обов`язку дотримання принципів прозорості і ясності їхніх дій, мінімізації ризику помилок при реалізації своїх прав як учасника правочину з окремим суб`єктом господарювання, слід дійти висновку, що Київська міська рада не дотрималася у спірних правовідносинах принципу належного урядування та за відсутності жодних заперечень проти поновлення дії договору, висловлених у встановленому законом порядку, а також прийнявши рішення, оформлене протоколом №9/71 від 10.04.2018, про поновлення Договору оренди, безпідставно ухилилася від укладення додаткової угоди про поновлення договору, яка, фактично, є документальним оформленням прав позивача на використання земельної ділянки, а під час розгляду справи в суді зайняла протилежну позицію щодо неналежного виконання позивачем умов договору оренди, яка, втім, матеріалами справи не підтверджується.  
		За змістом статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
		Судом встановлено, що позивач завчасно повідомив відповідача про намір поновити Договір оренди, заперечення зі сторони відповідача були відсутні, більш того, відповідач через свій орган вчинив дії/прийняв рішення, спрямовані на  поновлення Договору оренди.
		У встановленому законом порядку відповідачем письмово не було повідомлено позивача про відмову у поновленні договору, переданий позивачем Київській міській раді примірник додаткової угоди до Договору оренди не підписано, позивачу із зауваженнями не повернуто. 
		Відтак, оскільки обставини справи свідчать про вчинення позивачем необхідних дій, направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення договору, яка, фактично, є документальним оформленням прав відповідача на використання земельної ділянки, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання договору оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в редакції, що запропонована позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту за своєю правовою природою відповідає характеру порушеного права, про яке зазначає позивач у позові, та узгоджується з передбаченими законом способами захисту.  
		Стосовно позовної вимоги в частині зобов`язання Київського міського голову підписати додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки в запропонованій редакції, суд прийшов до висновку, що така вимога не  підлягає задоволенню. 
		Сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу та визначено позивачем в якості відповідача. 
		У даному випадку Київський міський голова не був визначений позивачем в якості відповідача у справі, в той час як з огляду на норми статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно залучити відповідача до участі у справі.
		З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» є правомірними та обґрунтованими в частині визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в редакції, що запропонована позивачем.
		В іншій частині позов задоволенню не підлягає, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.     
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.
		При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
		Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови взяті судом до уваги, однак не спростовуються висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
		Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
		Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 , Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржниками не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги ОСОБА_1, Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
		Судові витрати за подання зазначених апеляційних скарг згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників.
		 
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18 залишити без змін.
		Матеріали справи №910/3788/18 повернути до місцевого господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови складено 05.07.2019.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Ю.Б.Михальська 
		 
		Судді                                                                                І.М.  Скрипка
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...