Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/1776/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2019. Зареєстровано: 07.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2019.
Дата набрання законної сили: 02.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/803/5045/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5045/19 Справа № 204/1776/18   Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
		Категорія: 27 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 липня 2019 року                                                                 м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді - Свистунової О.В.,
		суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
		за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
		 
		апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
		 
		на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року
		 
		по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яке згідно затвердженої 11.06.2018 року нової редакції Статуту, змінило найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), про захист прав споживачів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що нею було укладено договір з АТ КБ "ПриватБанк" на відкриття обслуговування платіжної картки № НОМЕР_1, рахунок нею використовувався для зберігання власних коштів та заощаджень.
		 
		У лютому 2018 року вона мала намір скористатися платіжною картою, але її було заблоковано. На той час на ній знаходилися грошові кошти в межах залишку в сумі 3 922,68 грн. Про блокування карткового рахунку її повідомлено не було. Від оператора АТ КБ "ПриватБанк" вона дізналася, що карту заблоковано 02.02.2018 року, у зв`язку із підозрою у скоєнні шахрайських дій, розблокувати картковий рахунок можливо в судовому порядку.
		 
		Позивачка вважала, що банком протиправно утримуються кошти на рахунку, що порушує її право власності на користування власними коштами, тому вона просила стягнути з відповідача пеню за час блокування карткового рахунку в сумі 19 524,88 грн., у зв`язку з чим вона була вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати неправомірними дії АТ КБ "ПриватБанк" у відмові в обслуговуванні карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на її ім`я; зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні власними грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 та обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_1 в межах залишку коштів в сумі 3 922,68 грн., шляхом негайного розблокування зазначеного рахунку, надання можливості зняти грошові кошти з карткового рахунку; стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь пеню за час блокування карткового рахунку в сумі 19 524,88 грн. 
		 
		Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2018 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Визнано неправомірними дії АТ КБ "ПриватБанк" у відмові в обслуговуванні карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 
		 
		Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 власними грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 та обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_1 в межах залишку коштів в сумі 3 922,68 грн., шляхом негайного розблокування зазначеного рахунку, надання можливості зняти грошові кошти з карткового рахунку.
		 
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
		 
		Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
		 
		Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ "ПриватБанк" та має відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі угоди № SAMDNWFC00010755268 від 22.10.2014 року.
		 
		Як убачається з довідки АТ КБ "ПриватБанк", сума залишків на рахунку № НОМЕР_1 у валютному еквіваленті складає 3 922,68 грн.
		 
		Відповідно до роздруківки інтернет сторінки банківської програми «Приват24» від 15.03.2018 року обслуговування рахунків за картою № НОМЕР_1 зупинено відповідно до п.1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг.
		 
		Таким чином, банком встановлені обмеження на зняття готівки з рахунку № НОМЕР_1 , який належить позивачці.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, прийшовши до висновку, що АТ КБ "ПриватБанк" належним чином не обґрунтувало правомірність блокування карткового рахунку, відкритого на ім`я позивачки, банк не надав доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на його думку, дії клієнта, не довів порушення позивачкою вимог законодавства, за наслідками порушення яких було заблоковано їїо картковий рахунок, порушив строки зупинення фінансових операцій, передбачені Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
		 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		 
		Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		 
		Згідно ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.
		 
		Визначено, що за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст. 1066 ЦК України).
		 
		Згідно вимог ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		 
		Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
		 
		Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		 
		Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
		 
		Згідно з п.6.12 постанови правління Національного Банку України від 30.04.2010 року № 223 із наступними змінами "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" емітент має право прийняти рішення про призупинення здійснення операцій з використанням певного спеціального платіжного засобу, а також про вилучення спеціального платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання спеціального платіжного засобу або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
		 
		Емітент зобов`язаний інформувати користувача про блокування спеціального платіжного засобу та причини такого блокування в спосіб, установлений договором, у разі можливості, перед тим, як спеціальний платіжний засіб буде заблокований, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об`єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право розблокувати спеціальний платіжний засіб або надати новий після усунення причини блокування спеціального платіжного засобу.
		 
		Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
		 
		Відповідно до п.1 ч.2 ст. 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
		 
		Згідно з ч.ч.1,3 ст. 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені ст. 15 та/або 16 Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).
		 
		Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.
		 
		Відповідно до ч.5 ст. 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" у разі прийняття рішення відповідно до ч.2,3 цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
		 
		Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.
		 
		Відповідно до пункту 91 постанови Правління Національного банку України від 26.06.2015 року № 417 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
		 
		Отже, правомірність блокування карткового рахунку можлива лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".
		 
		Факт блокування карткового рахунку ОСОБА_1 встановлений в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до п.1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" на інтернет-порталі https://privatbank.ua/terms/, банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій.
		 
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем встановленого Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" порядку та строків блокування картки користувача у разі виникнення підозри стосовно законності походження коштів, а також доказів в підтвердження того, що кошти на рахунок позивачки надійшли злочинним шляхом та наявності рішення, прийнятого з цього питання правоохоронними органами.
		 
		Не надано таких доказів представником відповідача й суду апеляційної інстанції.
		 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем не доведена правомірність обмеження права доступу ОСОБА_1 до власних коштів та вільного розпорядження ними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо блокування карткового рахунку позивачки.
		 
		Доводи апеляційної скарги відповідача щодо законності його дій з посиланням на ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч.7 ст. 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї фінансового знищення" є безпідставними, оскільки вказані норми не передбачають блокування рахунку, а ст. 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї фінансового знищення" встановлює порядок здійснення такого блокування, дотримання якого є обов`язковим.
		 
		З матеріалів справи убачається, що у відповідача відсутні будь-які дані про те, що дії позивачки ОСОБА_1 пов`язані із здійсненням нею шахрайських дій. Тривалість періоду блокування рахунку понад двох робочих днів свідчить про протиправність дій банку.
		 
		Належних доказів на підтвердження звернення банку до правоохоронних органів стосовно операцій по рахунку позивачки, а також повідомлення її про зупинення права використовувати електронний платiжний засiб та причини такого зупинення, відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто.
		 
		Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Також, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про те, що з використанням картки позивачки було здійснено незаконну діяльність.
		 
		Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
		 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
		 
		Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
		 
		На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
		 
		Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року - залишити без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий О.В. Свистунова
		 
		 
		 
		Судді: Т.П. Красвітна
		 
		 
		 
		І.А. Єлізаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...