Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/500/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 05.07.2019. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.

Результат оскарження 20.11.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: 582/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м   У к р а ї н и
		 
		07 червня 2019 року м. Рівне              №460/500/19
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
		 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЗАХІД"     доГоловного управління ДФС у  Рівненській області      про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансзахід» (далі - позивач, ТОВ «Трансзахід») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС України у Рівненській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 22.11.2018 року № 00010531405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість код платежу 14060100 на суму 3178 гривень 75 копійок з них за податковим зобов`язанням 2543 гривень 00 копійок за штрафними санкціями 635 гривень 75 копійок., 
		та від 22.11.2018 року № 00010541405  яким встановлено завищення від`ємного  значення ПДВ  на суму 38376 грн. в т.ч. за звітний період грудень 2017 року на 29667 грн. за звітний період лютий 2018 року на 8709 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки ГУ ДФС у Рівненській області щодо порушення позивачем норм   Податкового кодексу України   при включенні сум ПДВ до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Сантекс - Строй» є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства. 
		Позивач стверджує, що оскільки господарські операції у грудні  2017 року  фактично були здійснені між позивачем та ТОВ «Сантекс - Строй» відповідно до договору купівлі продажу   №04/12/17 від 04.12.2017 укладеного між ТОВ «Трансзахід» та ТОВ «Сантекс - Строй» та у лютому відповідно до договору  купівлі  продажу № 22/02/18 від 22.02.2018 та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, договорами, видатковими накладними податковими накладними, довіреностями, платіжними дорученнями, банківськими виписками, картками бухгалтерських рахунків, претензіями та листуванням між покупцем та продавцем, копії яких додані до позову та відповіді на відзив  вважає вказані первинні документи відображають реальність таких господарських операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податкові накладні належним чином оформлені та зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак  позивач вважає що правомірно сформував на підставі таких податкових накладних податковий кредит з ПДВ в грудні 2017 року та лютому  2018 року. Вважає спірні податкові повідомлення  рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з відповідним позовом.
		Відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву у якому представник проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав зазначених у відзиві. Вказала на те, що оскаржувані рішення прийнято правомірно оскільки при їх прийнятті контролюючий орган провів аналіз податкової звітності відповідних комп`ютерних баз даних та АІС ДФС «Податковий блок», «Облік податків та платежів», «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних» та встановив наявність взаємовідносин ТОВ «Трансзахід» з ТОВ «Сантекс - Строй». Вказав що під час перевірки  позивачем надано Договори купівлі продажу   № 04/12/17 від 04.12.2017 та   купівлі  продажу № 22/02/18 від 22.02.2018 укладені між ТОВ «Трансзахід» та ТОВ «Сантекс - Строй», картки бухгалтерських рахунків,  видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, рахунки на оплату поставленого товару, оборотно-сальдові відомості, акт звірки взаєморозрахунків, платіжні доручення. Відповідач вказав на наявність протоколу допиту брата директора ТОВ «Сантекс - Строй» а також на наявність досудового розслідування кримінального провадження № 320181800000000044 за фактом фіктивного підприємництва низки підприємств в т.ч. ТОВ «Сантекс - Строй» за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. Також зазначає про відсутність сертифікату відповідності на оливи та документів на транспортування ТМЦ. А також ставить під сумнів економічну доцільність торгової операції щодо   придбання ємності для зберігання нафтопродуктів. Крім того, відповідач вважає представленні первинні документи недостовірними та формально складеними. Тому вважає прийняті ним податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та правомірними, відтак просить суд відмовити в задоволенні позову.
		Ухвалою суду від 11.03.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Трансзахід до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху. 
		Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою суду від 29 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до частини першої   статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
		На підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області проведено перевірку ТОВ «Трансзахід», за результатами якої складено Акт позапланової виїзної перевірки документальної перевірки ТОВ «Трансзахід» (код ЄДРПОУ 36650440), з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Сантекс - Строй» (код ЄДРПОУ 39644444) за грудень 2017 та лютий 2018 року №2469/17-00-14-05/36650440 від 09.11.2018 (далі Акт перевірки).
		На підставі Акта перевірки фіскальним органом прийнято: податкове повідомлення - рішення  від 22.11.2018 № 00010531405 яким збільшення суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість код платежу 14060100 на суму 3178 гривень 75 копійок з них за податковим зобов`язанням 2543 гривень 00 копійок за штрафними санкціями 635 гривень 75 копійок,   (далі - ППР №00010531405);
		та податкове повідомлення - рішення  Головного управління ДФС у Рівненській області  від 22.11.2018 №00010541405 яким встановлено порушення п. 185.1 ст.185, пп. «а» п. 198.3 ст.198, п.201.7, п. 201.10 ст.201 розділу ІІІ Податкового кодексу України та завищення від`ємного  значення ПДВ  на суму 38376 грн. в т.ч. за звітний період грудень 2017 року на 29667 грн. за звітний період лютий 2018 року на 8709 грн. (далі - ППР   №00010541405).
		Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої   статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією   та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
		У висновку акту перевірки фіскальний орган зазначив, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Трансзахід» пункту   185.1   статті   185, підпункту «а» пункту   198.1, підпункту «а» пункту   198.1, пункту   198.3   статті   198, пункту   201.10   статті   201   розділу   ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:
		-  завищено від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в грудні 2017 р. на суму 29667 грн. та лютому 2018 на 8709 грн.;
		- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2018 року на суму 2543 грн.
		Підставою для таких висновків Акту перевірки слугували встановлені фіскальним органом під час перевірки факти, що свідчать про нереальність господарських операції між ТОВ «Трансзахід» та ТОВ «Сантекс - Строй».
		Однак, суд не погоджується з такими висновками фіскального органу з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що відповідно до договору  купівлі-продажу   № 04/12/17 від 04.12.2017 укладеного між ТОВ «Трансзахід» та ТОВ «Сантекс - Строй», ТОВ «Трансзахід» було придбано ємність для зберігання нафтопродуктів, вказаний товар було отримано позивачем  згідно  видаткової накладної № 3/12 від 04 грудня 2017 року. Та оплачено відповідно до платіжного доручення № 106 від 18.07.2018.
		Відповідно до договору  купівлі  продажу № 22/02/18 від 22.02.18 ТОВ «Трансзахід» було придбано моторні та гідравлічні оливи, вказаний товар було отримано позивачем згідно  видаткової накладної № 3/12 від 04 грудня 2017.
		По операціях з придбання товару ТОВ «Сантекс - Строй», вказане підприємство формувало та реєструвало в Реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за якими позивач формував податковий кредит (№ 3 від 04.12.2017 року сума ПДВ 29666,67 грн.; №18 від 26.02.2018, сума ПДВ 11252,00 грн.; всього на суму ПДВ 40918,67 грн.) про що зазначено в акті перевірки та сторонами не оспорюється.
		На момент проведення перевірки позивачем оплачено для ТОВ «Сантекс - Строй» за отриманий товар 178000,00 грн. за платіжним дорученням №106 від 18.07.2018.
		Згідно оборотно-сальдових відомостей та карток по рахунках 203, 204,  631 за грудень 2017 та лютий 2018 року в бухгалтерському обліку позивача відображено придбання товару у ТОВ «Сантекс - Строй» та розрахунки з підприємством відображено відповідними бухгалтерськими проведеннями.
		Судом встановлено, що придбання у ТОВ «Сантекс - Строй» товару відбувалося у межах та у відповідності до звичайної господарської діяльності позивача, а саме придбання для власного використання ємності для зберігання нафтопродуктів та моторних гідравлічних олив для використання в господарській діяльності обслуговування власних та орендованих транспортних засобів,  позивач є кінцевим споживачем придбаних товарів про, що позивач зазначав ще у відповіді на запит про надання інформації доданої до відповіді на відзив.
		Відповідно до пункту 2.7   Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 (далі іменується - Положення №88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
		Відповідно до пункту 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
		Відповідно до частини другої   статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999   (далі -   Закон №996-XIV), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
		Господарська операція може супроводжуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов`язкові реквізити, визначені   статтею 9 Закону №996-XIV. Тому, якщо в документі не заповнено деякі реквізити, але обов`язкові реквізити заповнено, такий первинний документ не можна визнати недійсним.
		Наявні в матеріалах справи первинні документи містять усі обов`язкові реквізити, що встановлені пунктом 2.4. Положення №88 та   статтею 9 Закону №996-XIV, а відтак є належними документами на підтвердження факту придбання товару.
		Недоліки в документах, на що наголошує контролюючий орган в акті перевірки, на думку суду, не є істотними, тобто документи містять необхідні відомості про господарську операцію, а тому такі недоліки не можуть бути підставою для невизнання господарської операції, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		Крім того, суд зазначає, що за приписами пункту   44.1. статті   44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Водночас,   статтею 1 Закону №996-XIV   визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.
		Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Статтею 1 Закону України №996-XIV   встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами   Податкового кодексу України.
		Так, пунктом   185.1. статті   185 Податкового кодексу України   (в редакції на момент вчинення господарських операцій та формування податкового кредиту) передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
		а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до   статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до   статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;   г) вивезення товарів за межі митної території України;   е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений   Митним кодексом України.
		Відповідно до підпункту «а» пункту   198.1. статті   198 ПК України   до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
		Згідно з пунктом   198.3. статті   198 ПК України   податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом   193.1   статті   193   цього   Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Пунктом   201.10   статті   201 Податкового кодексу України   регламентовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
		Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
		Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
		Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
		Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
		У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом   201.1   статті   201   цього   Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до   Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
		Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом   78.1.9   пункту   78.1   статті   78   цього   Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.
		Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній.
		Однак, головним фактором, який дає право платнику податків на податковий кредит, є фактичне виконання господарської операції (придбання товарів, отримання послуг) з метою використання результату даної господарської операції у власній господарській діяльності.
		Судом встановлено, що спірні господарські операції спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовувався  в межах господарської діяльності платника податків ТОВ «Трансзахід».
		При укладанні та виконані вказаних угод ТОВ «Трансзахід» переслідувало ділову мету (економічний ефект) забезпечення орендованих та власних транспортних засобів оливою, що необхідна для належного функціонування транспортних засобів (олива). А також для забезпечення зберігання пального (ємність), що використовується для заправки транспортних засобів ТОВ «Трансзахід».
		Наявність належних первинних документів які підтверджують здійснення господарської операції та зміни в структурі активів та зобов`язань  платників податків підтверджено в акті перевірки та відзиві відповідача в яких перелічені первинні документи надані ТОВ «Трансзахід» на підтвердження здійснення господарських операцій поставки товарів  з ТОВ «Сантекс Строй».
		В акті перевірки не наведено жодних недоліків первинних документів наданих для перевірки ТОВ «Трансзахід». 
		Отже, судом в контексті наведених вище норм чинного законодавства та наданих позивачем до податкової перевірки первинних документів встановлено, що господарські операції позивача були здійснені в межах його господарської діяльності, позивач переслідував ділову мету при їх здійсненні та поніс зміни майнового стану, що в свою чергу, вказує на реальне настання для нього правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.
		Відповідачем не спростовано, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, як платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мав місце. Не спростовано також і господарський сенс та доцільність відповідних операцій. Товар придбавався з метою кінцевого споживання та використання в господарській діяльності.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності.
		Суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано сформовано податковий кредит з ПДВ    за грудень 2017 та лютий  2018 на суму ПДВ 40918,67 грн. В результаті чого завищення від`ємного значення  податкового кредиту в грудні 2017 року на суму 29667 грн. та лютому 2018 року на 8709 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2018 року на суму 2543 грн. не мали місця. 
		Формування позивачем таких показників здійснено на підставі даних про реальні господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним та обґрунтованим.
		Відповідно до частини другої   статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		З аналізу даної норми вбачається, що при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень перевірці, оцінці та встановленню підлягають виключно ті обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення.
		У даному випадку підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував Акт перевірки, а відтак перевірці та встановленню підлягають обставини, що викладені у ньому.
		Фіскальний орган не навів в Акті перевірки конкретних обставин щодо нереальності господарських операції, а лише вказав на загальні ознаки нереальності операцій ТОВ «Сантекс - Строй»: 1. Відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності   реального джерела походження товарів та послуг за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ «Сантекс - Строй; 2. Порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого   статтею 205 ККУ; 3. Відсутність товаротранспортних накладних . 4. Відсутність передбаченого договором сертифікату на товар.
		Щодо таких висновків, викладених фіскальним органом в Акті перевірки, суд зазначає наступне.
		1) Щодо відповідальності за  діяльність  контрагента та даних податкової інформації.
		Ні кількість працівників на підприємстві, ні наявність чи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів контрагента не є належним доказом відсутності реальної можливості здійснення саме спірних господарських операцій щодо поставки товарів ТОВ   «Сантекс - Строй».
		При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.
		Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.
		З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996).
		Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагенту позивача   ТОВ «Сантекс - Строй» та його контрагентах, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
		Також, як зазначає Верховний Суд в постанові від 07.03.2018 по справі №804/3420/16, посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов`язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом. Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень   Кодексу адміністративного судочинства України   покладається обов`язок доказування, не підтверджені документально.
		Відповідно до Постанови ВС від 12.06.2018 у справі № 826/16272/13-а посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така інформація також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
		Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.
		Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив наступне:
		« 69. Суд окремо зазначає, що компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов`язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов`язання з подання звітності з ПДВ постачальник.
		70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
		71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».
		За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в зазначеному рішенні, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо особи, яка допустила порушення. Ця обставина не є підставою для позбавлення іншого платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
		Отже, платник податків не має повноважень та обов`язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, обов`язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов`язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.
		Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.
		За умови своєчасного та повного виконання платником податків своїх податкових обов`язків, неможливості з його сторони забезпечити дотримання контрагентом обов`язків щодо декларування та сплати ПДВ, а також відсутності інформації про порушення контрагентом правил оподаткування, про які платник податків знав чи міг знати, останній не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання постачальником його обов`язків.
		Таким чином, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а тому не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.
		2) Щодо фіктивності контрагента.
		В акті  та відзиві відповідач вказує на фіктивність постачальника ТОВ «Сантекс Строй» та наявність досудового розслідування кримінального провадження № 320181800000000044 за фактом фіктивного підприємництва низки підприємств в т.ч. ТОВ «Сантекс - Строй» за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 205 КК України.
		Однак вказаний висновок не підтверджено вироком суду та спростовується даними, що містяться у відкритих джерелах  про реєстрацію ТОВ «Сантекс Строй»,  про реєстрацію на сьогоднішній день платником податку на додану вартість.   
		Крім того ТОВ «Сантекс Строй» направило  на адресу позивача претензію з вимогою сплати заборгованості та в листуванні з позивачем зазначило, що зустрічних перевірок  діяльності  ТОВ «Сантекс Строй» органи ДФС не проводили, запити про надання документів не направляли на сьогоднішній день товариство являється платником податку на додану вартість.  Інформація щодо зустрічних перевірок ТОВ «Сантекс Строй», чи подання запитів про надання інформації до ТОВ «Сантекс Строй»  також відсутня в акті перевірки та відзиві відповідача.
		Як зазначено в Постанові ВС від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17., сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
		Крім того судом ухвалою від 07 травня 2019 року витребувано    у Головного управління ДФС у Рівненській області (слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Рівненській області) інформацію про хід кримінального провадження №32018180000000044 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Київспецпарксервіс» (код ЄДРПОУ 39748168, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39), ТОВ «Спецпарксервіс» (код ЄДРПОУ 37686807, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39), ТОВ «Старлес» (код ЄДРПОУ 41260138, м. Рівне, вул. Вінницька, 60), ТОВ «Сантекс - Строй» (код ЄДРПОУ 39644444, м. Київ, вул. Дегтяренка, 33), ТОВ «Агрофірма Чорнолазка» (код ЄДРПОУ 41344998, м. Київ, вул. Дегтяренка, 33), ТОВ «Аграрна компанія Маломощаницька» (код ЄДРПОУ 41344929, м. Київ, вул. Дегтяренка, 33),   за ознаками злочину, передбаченого ч. 1   ст. 205 КК України   та у разі наявності, для долучення до матеріалів справи, копії кінцевих процесуальних рішень прийнятих за результатами розгляду кримінального провадження №32018180000000044.
		У відповідь на ухвалу було отримано постанову про закриття кримінального провадження від 28 лютого 2019 року згідно якої кримінальне провадження  №32018180000000044 закрите у зв`язку з відсутністю в діяннях осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 205 КК України.
		Відтак висновки  викладені відповідачем  в акті про фіктивну діяльність ТОВ «Сантекс - Строй» (код ЄДРПОУ 39644444) спростовуються здобутими в ході судового розгляду судом доказами.
		3) Щодо відсутності товарно-транспортних накладних
		З приводу господарських операцій здійснених із TOB «Сантекс - Строй»  Контролюючий орган вказує на відсутність доказів переміщення (зокрема, товаро-транспортних накладних) придбаного позивачем товару від вказаних контрагентів.
		На думку суду, обґрунтування Контролюючим органом безтоварності операцій шляхом посилання на неможливість встановлення переміщення придбаного товару є необґрунтованими.  
		Як вбачається з матеріалів справи   на підставі зібраних доказів судом встановлено факт  отримання Товариством придбаного товару та його використання позивачем у господарській діяльності. 
		Окрім того, слід звернути увагу, що відповідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, транспортна накладна є підтвердженням укладення договору перевезення вантажу. Таким чином, відповідно до положень цивільного законодавства, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
		Ідентичних висновків притримується у своїй численній практиці і Верховний Суд, який зазначає, що «оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна (...) не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій» (постанова К/9901/27694/18 від 04.04.2018 року № 808/2519/15). «Наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною» (постанова К/9901/4022/18 від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а).
		В контексті операцій із вищевказаними контрагентами, варто зазначити, що товар, придбаний у ТОВ «Сантекс - Строй», згідно умов договору транспортувався на адресу позивача за рахунок постачальника. Про що зазначено ТОВ «Сантекс - Строй» у претензії № 09 від 23.01.2019 року. Таким чином позивач не приймав участі в транспортуванні товару, а тому не володіє інформацією про умови його здійснення постачальником (власний або орендований транспорт тощо).
		Таким чином, посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності господарських операцій з огляду на те, що товар фактично отримано Товариством.
		4. Щодо документів про походження товару.
		В акті перевірки та відзиві відповідач вказує про наявність суперечностей в п. 1.6. Договору щодо походження «Оливи», однак при вивчені Договру вбачається що п.1.6. в Договорі на постачання оливи відсутній що свідчить про невідповідність висновків викладених в акті перевірки фактичним документам на підставі яких здійснювалися господарські операції між ТОВ «Трансзахід» та ТОВ «Сантекс - Строй» при цьому для встановлення та підтвердження руху товарів у ланцюгу постачання до ТОВ «Сантекс - Строй» відповідачу слід було провести перевірку саме ТОВ «Сантекс - Строй» однак як вбачається з листа ТОВ «Сантекс - Строй»  від 19.02.2019 року адресованого позивачу такої перевірки ТОВ «Сантекс - Строй»  відповідач не ініціював запити про надання підтверджуючих документів не направляв вказане твердження відповідачем не спростовані документів які б свідчили про проведення перевірки чи запитів про надання інформації адресованих ТОВ «Сантекс - Строй» відповідач суду не надав.
		Тому, суд зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
		Ані в Акті перевірки, ані у відзиві на позовну заяву відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірним правочином, вчинений правочин об`єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.
		За приписами   статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
		Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених     статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірного рішення, передбаченим частиною другою   статті 2 КАС України, і підлягає скасуванню.
		За правилами частини першої  статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відтак, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1921 грн., сплачена відповідно до платіжного доручення від 04.03.2019 №513.
		Керуючись статтями   241-246,   255,   295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трансзахід» задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Головного управління ДФС у Рівненській області від   22.11.2018 року № 00010531405.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Головного управління ДФС у Рівненській області від 22.11.2018 року № 00010541405.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трансзахід» (вул. Льонокомбінатівська, 1, м. Рівне,  Рівненська обл. код ЄДРПОУ 36650440)  судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  
		 
		Повний текст рішення складений 05 липня 2019 року.
		 
		Суддя                                                                                  Махаринець Д.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...