Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 491/1111/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: 61-14655ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 491/1111/15-ц
		провадження № 61-14655св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - Новоселівська сільська рада Ананьївського району Одеської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сидоренко І. П., Станкевича В. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та встановлення факту, що має юридичне значення.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний брат ОСОБА_3 , який проживав у с. Новоселівці Ананьївського району Одеської області, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 4,63 га, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світлий шлях», посвідченого сертифікатом на право на земельну частку від 02 вересня 1996 року. Заповіт померлий не складав. 
		 
		Указував про те, що спадкоємцем ОСОБА_3 за законом першої черги є його дочка ОСОБА_2 , а він є спадкоємцем за законом п`ятої черги.
		 
		Зазначав про те, що взимку 2010 року ОСОБА_3 було ампутовано частину нижніх кінцівок унаслідок відмороження, у зв`язку з чим спадкодавець постійно знаходився у лікарні та перебував у безпорадному стані і потребував догляду. Проте відповідачка свідомо ухилялася від надання батькові допомоги, у зв`язку з чим саме він до дня його смерті опікувався ним.
		 
		Указував про те, що після смерті ОСОБА_3 він звертався до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину на майно померлого, проте йому було відмовлено, оскільки є спадкоємець першої черги, а саме відповідачка, яка претендувала на спадщину батька. Крім того, відсутні документи, що підтверджують родинні зв`язки між ним та померлим, так як існувала розбіжність у прізвищі спадкодавця в свідоцтві про смерть та правовстановлюючому документі на земельну частку (пай).
		 
		Зазначав про те, що він та ОСОБА_3 є двоюрідними братами, оскільки його мати та мати спадкодавця є рідними сестрами, а при видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 була допущена помилка, а саме зазначено його прізвище як ОСОБА_4 .
		 
		З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 ; встановити факт того, що померлий ОСОБА_3 був його двоюрідним братом; встановити факт того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) від  02  вересня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 , належав ОСОБА_3 .
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 11 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Усунено ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька, ОСОБА_3 . 
		Встановлено факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним братом ОСОБА_1 
		Встановлено факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий 02 вересня 1996 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 06 серпня 1996 року № 245, на підтвердження права на земельну частку (пай), розміром 4,63 га, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світлий шлях», с. Пасицели Ананьївського району Одеської області, на ім`я ОСОБА_3 належав ОСОБА_3 , який проживав у с. Новоселівці Ананьївського району Одеської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 через хворобу був у безпорадному стані та був неспроможний своїми силами фізично і матеріально забезпечити умови свого життя, а відповідачка, маючи таку можливість, ухилилась від надання допомоги батьку. Також судом установлено юридичні факти.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ від 15 червня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11 січня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи указаний спір, суд першої інстанції обмежився лише поясненнями позивача та показаннями свідків щодо обставин спору, які викладені в позовній заяві та надані в судовому засіданні. Ці докази у своїй сукупності та взаємозв`язку безспірно не підтверджують факт умисного ухилення відповідачки від обов`язку надання спадкодавцеві допомоги.
		Судом першої інстанції не враховано, що спадкодавець з 2014 по 2015 рік знаходився у лікарняних закладах, де отримував допомогу та догляд. При цьому позивачем не доведено потребу ОСОБА_3 у такій постійній допомозі саме від відповідачки, на утриманні якої знаходились двоє малолітніх дітей та матір, яка є інвалідом ІІ групи. Указані обставини перешкоджали їй регулярно надавати батьку допомогу.
		Підстав вважати, що відповідачка усвідомлювала потребу у наданні допомоги батьку саме нею та при цьому навмисно і свідомо не виконувала покладеного на нею законом обов`язку, судом не встановлено.
		Враховуючи відсутність підстав для усунення відповідачки від права на спадкування, вирішення інших вимог позивача про встановлення юридичних фактів, апеляційний суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки юридичні факти встановлюються лише у тому разі, якщо від їх вирішення у заявника виникають чи змінюються права та обов`язки.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає критеріям законності і обґрунтованості. Факт ухилення ОСОБА_2 від надання ОСОБА_3 допомоги підтверджується поясненнями відповідачки, зокрема про те, що з проханням щодо догляду за батьком до неї не зверталися. Відповідачка не надала доказів того, що її діти та матір ОСОБА_5 хворіли та постійно потребували догляду. Факт перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані підтверджується частковою ампутацією кінцівок ніг та неможливістю самостійно себе доглядати.
		Також апеляційним судом проігноровані показання свідків на підтвердження його доводів.
		Судом першої інстанції надана правильна правова оцінка правовідносинам, що склались між сторонами спору.
		 
		Короткий зміст позиції інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу, поданому у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 зазначала про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 , а рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року вважала законним і обґрунтованим.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новоселівська сільська рада Ананьївського районну Одеської області, про усунення від права на спадкування та встановлення фактів, що мають юридичне значення, призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року цивільну справу № 491/1111/15-ц передано до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суди встановили, що 19 січня 2011 року ОСОБА_3 внаслідок відмороження нижніх кінцівок перебував у Ананьївській центральній районній лікарні Одеської області, де йому було ампутовано частину нижніх кінцівок. ОСОБА_1 здійснював догляд за ним та постійно відвідував його у лікарні.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 
		 
		Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 4,63 га, яка перебувала у колективній власності КСП «Світлий шлях», що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку від  02  вересня 1996 року. Заповіт померлий не складав. 
		 
		Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 - його двоюрідним братом.
		 
		Також встановлено, що мати відповідачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом другої групи довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16 вересня 2008 року Пенсійним Фондом України, а також довідкою до акта огляду МСЕК (а. с. 28).
		 
		Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 наголошував на ухиленні відповідачки від виконання нею обов`язків по догляду за її батьком ОСОБА_3 , який перебував у безпорадному стані через похилий вік та каліцтво і потребував догляду.
		Оскільки догляд за ОСОБА_3 та його матеріальне забезпечення фактично здійснював позивач, то вважав наявними підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування.
		Як на правову підставу заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилався на положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважав позовні вимоги такими, що не доведені позивачем належними та допустимими доказами.
		 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.
		 
		Відповідно до вимог частини п`ятої статті 1224 ЦК Україниособа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. 
		 
		Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК Українита з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. 
		 
		Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. 
		Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
		 
		Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
		 
		Отже, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
		 
		Позивачем відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, потребував допомоги виключно відповідачки, остання мали можливість її надати, проте свідомо та умисно ухилялася від такого обов`язку. 
		 
		При цьому, з пояснень сторін відомо, що відповідачка лише декілька разів відвідувала ОСОБА_3 Таку поведінку відповідачка пояснювала тим, що у неї на утриманні перебувають її мати, яка є інвалідом другої групи довічно, а також двоє малолітніх дітей. Коли спадкодавець зламав ногу, вона відвозила його до лікарні та пропонувала у подальшому здійснювати догляд за ним, але він відмовився.
		 
		Апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 1224 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки одночасне настання наведених вище обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності не підтверджено відповідними доказами, тому відповідачка як спадкоємець не може бути усунута від спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 . 
		 
		Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено про постійне перебування спадкодавця у закладах охорони здоров`я саме на стаціонарному лікуванні, а також те, що відповідно до довідки від 03 листопада 2016 року орендна плата за земельну частку (пай) розміром 4,63 умовних кадастрових гектара, яка належить ОСОБА_3 , за період з 2011 по 2015 року в розмірі 7 435 грн сплачувалась особисто   ОСОБА_8 .
		 
		Вирішуючи указаний спір, суд апеляційної інстанції врахував висновки і мотиви, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від  15  червня 2016 року у цій справі, з яких справу було передано на новий розгляд. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що судами належним чином не досліджено показань свідків щодо самоусунення відповідачки від надання допомоги спадкодавцю та не спростовано їх, направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених у судовому порядку доказів, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення апеляційного суду. 
		 
		Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                           І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                      Г. В. Кривцова
		 
		 
		                                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		 
		                                                                                                      Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...