Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/17768/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційне провадження № 22-ц/824/6741/2019
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		3 липня 2019 року                                                                          м. Київ
		Унікальний номер справи 755/17768/18
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В. за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.
		сторони справи:
		позивач -                               ОСОБА_1 ,  
		відповідачі:                           ОСОБА_2 ,
		                                               Партія « Блок Петра Порошенка «Солідарність»,
		                        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,
		                        на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, ухваленого  28 січня 2019 року в приміщенні судупід головуванням судді Галагана В.І.,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Партії « Блок Петра Порошенка «Солідарність», про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 годині 11 хвилин в мережі Інтернет на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» - ОСОБА_2 розміщено інформацію наступного змісту: «...Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію: ОСОБА_3 при ОСОБА_4/ОСОБА_6 (2012-2014) продав на 217.469 млн.гривень, в т.ч. Танків - 51 БМП/БТР - 50 Вертольоти - 9, Літаки, БПЛ, планери -27; ОСОБА_5 при ОСОБА_4/ОСОБА_6 (2012) продав військового майна на 250.95 млн.гр. в т. ч. Танків - 86, БМП/БТР - 89, Вертольоти - 85, Літаки, БПЛ, планери - 36; ОСОБА_7 при ОСОБА_4/ОСОБА_6 (2010-2012) продав військового майна на 604. 77 млн.грн, в т. ч.: Танки - 340 БМП/БТР - 191 Вертольоти -51 Літаки. БПЛ, планери -31; ОСОБА_8, тво при ОСОБА_11/ ОСОБА_12 (2009-2010) продав військового майна на 253.8 млн.гр, в т.ч.: Танки - 128 БТР/БМП - 72 Вертольоти - 16 Літаки, БПЛ, планери - 33; ОСОБА_14 при ОСОБА_11/ОСОБА_12 2007-2009) продав військового майна на 504.31 млн.грн, в т.ч.: Танки - 27 БТР/БМП - 167 Вертольоти - 57 Літаки, БПЛ, планери - 67; ОСОБА_15 при прем 'єрах ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316 А7млн .грн., в т.ч: Танки - 200 БМП/БТР - 145 Вертольоти - 14 Літаки, БПЛ, планери - 8 Отака історія малята((( згадані міністри продали майна армії в тих нереально занижених цінах на 3.2 млрд грн((((...». 
		Вказана інформація розміщена у відкритому доступі та є доступною для перегляду необмеженим колом осіб, в незалежності від того, чи є вони зареєстрованими користувачами соціальної мережі «Facebook», за наступними «URL» адресами (посиланнями):ІНФОРМАЦІЯ_2;ІНФОРМАЦІЯ_3;  ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Станом на 14.11.2018 публікація, яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 год. 11 хв. на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» - ОСОБА_2, мала 357 відміток «подобається», 37 коментарів та 721 разів була переопублікована іншими користувачами соціальної мережі «Facebook».
		Крім того, у відкритому доступі в мережі Інтернет на веб-сайті відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com), на YouTube-каналі:  ІНФОРМАЦІЯ_5, який згідно опису є офіційним каналом партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», ІНФОРМАЦІЯ_11 за «URL» адресою (посиланням): ІНФОРМАЦІЯ_5 опубліковано відеозапис, що має назву: «ІНФОРМАЦІЯ_14». На вищезазначеному відеозаписі, особа, яка схожа на українського політика - ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Верховної Ради України, надала інтерв`ю, в якому повідомила інформацію наступного змісту: «ОСОБА_2: з того часу, ми відстежували, яким чином міністри і прем єр-міністри в тому числі, і президенти, які розумілиі      знали, що напад з боку Росії можливий, як вони діяли стосовно армії. З точки зору юридичної, на жаль можна сказати, що частина цих злочинів не буде покарана, бо кримінальний передбачає десятирічну відповідальність за розкрадання, але мені здається, що в деяких випадках розкрадання межує з державною зрадою. В цих пунктах, мені здається, що наша комісія може вийти на такі факти, які не є просто економічним злочином, а є злочином проти держави і можливо така ініціатива так само прозвучала, що буде, будемо намагатися внести зміни до кримінального кодексу, для того щоб змінити термін відповідальності за економічні злочини, які, це завдає шкоди армії і державі...
		Інтерв`юер: хто з міністрів найбільше напродавав, якщо судячи з...
		ОСОБА_2: є всі імена. Ніхто із міністрів не був хороший. Всі продали від трьохсот мільйонів. Не пам`ятаю у кого. Ні-ні, ОСОБА_14 менше. ОСОБА_15 перевалив за мільярд. Тобто можна сказати, що з усього, що по мільярдам названо, це близько половини було продано ОСОБА_15... ».
		Станом на 14.11.2018 року, відповідно інформації наявної на веб-сторінці за «URL» адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, вищезазначений відеозапис переглянуло 67 шістдесят сім) осіб.
		Таким чином позивач вважав, що інформація, поширена відповідачем ОСОБА_2 на його персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за «URL» адресою (посиланням): ІНФОРМАЦІЯ_7, та інформація надана відповідачем ОСОБА_2 в інтерв`ю, відеозапис якого розміщено та поширено відповідачем партією « Блок Петра Порошенка «Солідарність» у мережі Інтернет, на веб- сайті https://www.youtube.com, відеохостингу YouTube, на YouTube-каналі: ІНФОРМАЦІЯ_5 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 є недостовірною, негативною інформацією та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		Просив з урахуванням заяви про зміну предмета позову:
		- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 06 годині 11 хвилин на його персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: https:ІНФОРМАЦІЯ_7, наступного змісту: «Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію: .... ОСОБА_15 при прем`єрах ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17 млн. грн., в т.ч Танки - 200, БМП/БТР - 145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, планери-8.
		-                   зобов`язати ОСОБА_2 протягом трьох днів, з моменту набрання рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену ним ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 06 годині 11 хвилин на його персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, шляхом опублікування на персональній сторінці ОСОБА_2 в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» (ІНФОРМАЦІЯ_2) інформації наступного змісту: « СПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСОБА_15 Спростовую поширену мною в пості інформацію від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, опубліковану о 06 годині 11 хвилин на моїй персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, в якому було розміщення повідомлення з прикріпленою фотографією ( ІНФОРМАЦІЯ_9), що містило інформацію наступного змісту: «Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те. як міністри розпродали армію: .... ОСОБА_15 при прем`єрах ОСОБА_11, ОСОБА_14. ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17 млн.грн., в т.ч: Танки - 200, БМП/БТР -145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, планери -8...... Зазначена інформація є такою, що не відповідає дійсності, тобто є недостовірною інформацією.»; 
		-                   зобов`язати ОСОБА_2 , протягом трьох днів, з моменту набрання рішенням законної сили, видалити недостовірну інформацію, поширену ним ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 06 годині 11 хвилин на його персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, наступного змісту: «Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію: .... ОСОБА_15 при прем`єрах ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17млн.грн., в т.ч: Танки - 200 БМП/БТР -145 Вертольоти -14 Літаки. БПЛ, планери - 8»;
		-                    визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка поширена Партією « Блок Петра Порошенка «Солідарність» ІНФОРМАЦІЯ_11 року на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_10, де опубліковано відеозапис, що має назву: «ІНФОРМАЦІЯ_15», наступного змісту: «Тобто можна сказати що з усього що було по мільярдам названо, це близько половини було продано ОСОБА_15»;
		-                    зобов`язати Партію « Блок Петра Порошенка «Солідарність» протягом трьох днів, з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію поширену ІНФОРМАЦІЯ_11 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, де опубліковано відеозапис, що має назву: «ІНФОРМАЦІЯ_15», наступного змісту:
		«Тобто можна сказати що з усього що було по мільярдам названо, це близько половини було продано ОСОБА_15», шляхом розміщення на веб-сайті партії « Блок Петра Порошенка «Солідарність»: http://solydarnist.org/ відео-заяви від імені партії із спростуванням зазначеної інформації, а саме резолютивної частини рішення суду у цій справі з назвою «СПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСОБА_15»;
		-зобов`язати Партію «Блок Петра Порошенка «Солідарність», протягом трьох днів, з моменту набрання рішення законної сили, видалити з веб-сайту http://solydarnist.org/, за «URL» адресою (посиланням): ІНФОРМАЦІЯ_10, де опубліковано відеозапис, що має назву: «ІНФОРМАЦІЯ_15» зазначений відеозапис.
		Просив також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, висловлену ОСОБА_2 та поширену шляхом надання інтерв`ю, наступного змісту: ОСОБА_15 при прем`єрах ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17 млн. грн., в т.ч Танки - 200, БМП/БТР - 145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, планери-8...», та зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію у спосіб її поширення протягом десяти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
		Інформацію, поширену в мережі Інтернет наступного змісту: ОСОБА_15 при прем`єрах ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17 млн. грн., в т.ч Танки - 200, БМП/БТР - 145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, планери-8 - спростовано як недостовірну.
		Вирішено питання щодо судового збору.
		В іншій частині позову - відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2   подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує, зокрема, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального закону, оскільки він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції. Матеріали справи також не містять підтверджень про те, що він отримував повістки та ознайомлювався зі змістом пред`явлених йому вимог.
		Зазначав, що судом не враховані вимоги ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про статус народного депутата України», про те що народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та  її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
		Вважає, що поширена відносно ОСОБА_1 ним інформація, не є наклепом, оскільки цілковито ґрунтується на висновках ТСК ВРУ та пізніше була підтверджена генеральним прокурором України за результатами незалежної експертизи.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_16 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Зазначив, що суд першої інтонації дійшов обґрунтованого висновку, що поширена ОСОБА_2 інформація є недостовірною та негативною.
		Вказав, що висловлена про ОСОБА_1 інформація у формі фактологічних тверджень завдала шкоди честі, гідності та ділової репутації останнього, а ОСОБА_2 має нести юридичну відповідальність за поширення таких відомостей про  позивача.
		В  судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_17., а також представник Партії «Блок Петра Порошенка» - Гоголь Б.М. підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення  суду скасувати та ухвалити нове про  відмову у задоволенні позову.
		Представник позивача ОСОБА_10 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що поширена ОСОБА_2 .відносно ОСОБА_1 як колишнього міністра оборони України, інформація є негативною, що підтверджено висновком лінгвістичної експертизи. Ця інформація на думку суду є також  недостовірною, містить факти причетності позивача до події, яка має ознаки кримінального правопорушення, однак такі факти не відповідають дійсності, з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили щодо вказаних дій із встановленням вини позивача у їх вчиненні,про те ця інформація в установлений законом спосіб ОСОБА_2 не спростована. При цьому, суд виходив з того, що  висновки Тимчасової слідчої комісії щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки, на які посилається ОСОБА_2 як на джерело висловленої ним інформації, не є належним доказом, оскільки Попередній звіт Тимчасової слідчої комісії, на який послався відповідач під час інтерв`ю у вересні 2018 року,  оприлюднено лише у грудні 2018 року.
		Перевіряючи законність та обгрунтованність зазначених висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що таких висновків суд дійшов без належного з`ясування обставин справи та надання цим обставинам та поданим доказам належної правової оцінки,з огляду на що рішення суду не можливо визнати законним та обгрунтованим, з огляду на таке.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		ЗгідноПостанови Верховної Ради України від 07 червня 2018 року утворено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки. Метою Тимчасової слідчої комісії є перевірка відомостей про нецільове використання коштів, спрямованих на фінансування Збройних Сил України, незаконний продаж військового майна протягом 2004-2017 років з метою підтвердження або спростування зазначених фактів. Постановою встановлено кількісний склад Тимчасової слідчої комісії - 12 осіб, членом якої, зокрема, є народний депутат України ОСОБА_2 фракція Партії « Блок Петра Порошенка ».
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 06.11 год. в мережі Інтернет на персональній сторінці профілю користувача мережі «Fасеbоок» - « ОСОБА_2 » розміщено інформацію наступного змісту: «...Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію: ОСОБА_3 при ОСОБА_4/ОСОБА_6 (2012-2014) продав на 217.469 млн.гривень, в т.ч. Танків - 51 БМП/БТР - 50 Вертольоти - 9, Літаки, БПЛ, планери -27; ОСОБА_5 при ОСОБА_4/ОСОБА_6 (2012) продав військового майна на 250.95 млн.гр, в т. ч. Танків - 86, БМП/БТР - 89, Вертольоти - 85, Літаки, БПЛ, планери - 36; ОСОБА_7 при ОСОБА_4/ОСОБА_6 (2010-2012) продав військового майна на 604. 77 млн.грн, в т. ч.: Танки - 340 БМП/БТР - 191 Вертольоти -51 Літаки, БПЛ, планери -31; ОСОБА_8, тво при ОСОБА_11/ОСОБА_12 (2009-2010) продав військового майна на 253.8 млн.гр, в т.ч.: Танки - 128 БТР/БМП - 72 Вертольоти - 16 Літаки, БПЛ, планери - 33; ОСОБА_19 при ОСОБА_11/ОСОБА_12 2007-2009) продав військового майна на 504.31 млн.грн, в т.ч.: Танки - 27 БТР/БМП - 167 Вертольоти - 57 Літаки, БПЛ, планери - 67; ОСОБА_15 при прем 'єрах ОСОБА_11, Сханурову, ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316 А7млн .грн., в т.ч: Танки - 200 БМП/БТР-145 Вертольоти -14 Літаки, БПЛ, планери - 8 Отака історія малята((( згадані міністри продали майна армії в тих нереально занижених цінах на 3.2 млрд грн. ((((...».
		Крім того, у відкритому доступі в мережі Інтернет на веб-сайті відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com), на YouTube-каналі: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_11 за «URL» адресою (посиланням): https:/ / ІНФОРМАЦІЯ_6 опубліковано відеозапис, що має назву: «ІНФОРМАЦІЯ_14». На вищезазначеному відеозаписі, особа, яка схожа на українського політика - ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Верховної Ради України, надала інтерв`ю, в якому повідомила інформацію наступного змісту: «ОСОБА_2: з того часу, ми відстежували, яким чином міністри і прем 'єр-міністри в тому числі, і президенти, які розуміли і знали, що напад з боку Росії можливий, як вони діяли стосовно армії. З точки зору юридичної, на жаль можна сказати, що частина цих злочинів не буде покарана, бо кримінальний передбачає десятирічну відповідальність за розкрадання, але мені здається, що в деяких випадках розкрадання межує з державною зрадою. В цих пунктах, мені здається, що наша комісія може вийти на такі факти, які не є просто економічним злочином, а є злочином проти держави і можливо така ініціатива так само прозвучала, що буде, будемо намагатися внести зміни до кримінального кодексу, для того щоб змінити термін відповідальності за економічні злочини, які, це завдає шкоди армії і державі...
		Інтерв`юер: хто з міністрів найбільше напродавав, якщо судячи з...
		ОСОБА_2: є всі імена. Ніхто із міністрів не був хороший. Всі продали від трьохсот мільйонів. Не пам 'ятаю у кого. Ні-ні, ОСОБА_14 менше. ОСОБА_15 перевалив за мільярд. Тобто можна сказати, що з усього, що по мільярдам названо, це близько половини було продано ОСОБА_15... ».
		Станом на 14.11.2018 року, відповідно інформації наявної на веб-сторінці за «URL» адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, вищезазначений відеозапис переглянуло 67 (шістдесят сім) разів.
		Згідно експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від ІНФОРМАЦІЯ_12 року № 280/2018-ЕВ-ЦК, складеного директором Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» ОСОБА_18, проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_13,ІНФОРМАЦІЯ_7, та встановлено наступне: веб-сайт має доступ для публічного використання у мережі Інтернет; доменне ім`я facebook.com зареєстровано 29.03.1997 року, останні зміни внесено 23.07.2018 року, завершення строку реєстрації доменного імені - 30.03.2028 року, наведено DNS серверів. WHOIS Server: whois.registrarsafe. com . Інформація про реєстратора: найменування - RegistrarSEC, LLC/RegistrarSafe, LLC, місцезнаходження: 1601 Willow Road, Menlo Park, CA 94025 , веб-сайт: http://registrarsafe.com. Інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS - Facebook, Inc, адреса місцезнаходження: Street: 1601 Willow Road, City: Menlo Park, State/Province: С A Postal Code: 94025, Country: US; Інформація про хостинг-провайдера: Facebook Ireland Ltd, адреса місцезнаходження: 4 GRAND CANAL SQUARE, GRAND CANAL HARBOUR, D2, Dublin, Irelend, веб-сайт https://www.facebook.com/, перебуває у загальному доступі. (Том 1 а.с. 122-143)
		Згідно Довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, складеної директором Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» ОСОБА_18 від ІНФОРМАЦІЯ_12 року № 292/2018-Д- ЦК, за результатами проведеного аналізу зроблено висновок про те, що інформаційна діяльність на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_13/ здійснюється від імені ОСОБА_2 . Власником веб-сайту: https://www:facebook.com/ є реєстрант доменного імені facebook.com - компанія Facebook, Inc. , якщо інше не визначене умовами договору. (Том 1 а.с. 153-159)
		Обставини та факт поширення інформації, яка оспорюється, не заперечується безпосередньо самим відповідачем ОСОБА_2 
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. (ст. 3, 28, 68).
		Разом із цим, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Ураховуючи викладене та беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
		Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейський суд з прав людини» є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Отже, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Зважаючи на викладене, судом першої інстанції не враховано наступне.
		В силу Конституції України та Закону України "Про статус народного депутата України" народним депутатом України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
		Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про статус народного депутата України», зокрема, частинами 3, 4, 5, 6 передбачено, що народний депутат має право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається після взяття народним депутатом письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці. Апарат Верховної Ради України, виконавчі органи органів місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, правоохоронні органи з питань, які віднесені до їх компетенції, зобов`язані забезпечити народному депутату безоплатну допомогу з правових питань, що виникають у зв`язку з виконанням його депутатських повноважень. Народний депутат не зобов`язаний повідомляти про джерело інформації, яку він використовує. Народний депутат має право використовувати лише для виконання своїх повноважень інформацію, яка становить державну таємницю і стала йому відомою під час їх виконання.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
		В рішенні Європейського суду з прав людини "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання, поглядів, припущень не підлягає доведенню. Особа, яка висловлює не факти, а свої погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
		Одночасно в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Лінгенс проти Австрії" та "Українська прес-група" проти України" наголошується про те, що громадськість має право отримувати інформацію з політичних питань, а також з питань, що становлять громадський інтерес.
		У своїх рішеннях Європейським судом з прав людини наголошено про необхідність врахування критерію пропорційності, а також обґрунтованості обмеження.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки поняттю відомостей фактичного характеру та не розмежував такі відомості від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених відповідачем в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.
		Положеннями частини четвертої та п`ятої статті 17 ЗУ «Про статус народного депутата України»  передбачено, що народний депутат України має право порушувати     у Верховній Раді України або її органах питання про необхідність проведення перевірок додержання законів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та об`єднаннями громадян, розташованими на території України, чи їх посадовими особами, про проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, та брати участь у таких розслідуваннях в порядку, встановленому законом; народний депутат України як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади.
		З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної   практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог,заявлених до ОСОБА_2 , оскільки поширена ОСОБА_2 . інформація про ОСОБА_1 не містить безспірних тверджень про достовірні факти, а основана, у силу функцій і повноважень народного депутата України, на інформації, яка була предметом дослідження та обговорення Тимчасової слідчої комісії, утвореної відповідно до Постанови ВРУ «Про утворення Тимчасової слідчої комісії ВРУ для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки» від 7.06.2018.
		Інформація, яка була висвітлена ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні ТСК ВРУ для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки, не є закритою та не становить державну таємницю, має широкий суспільний інтерес та резонанс, а тому  ОСОБА_2 в силу свого статусу, зобов`язаний був довести цю інформацію до широкого кола виборців.
		Поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація є його висловленням стосовно роботи ТСК ВРУ, як органу парламенту.
		Статтею 80 Конституції України передбачено, що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. 
		Аналогічні положення містяться в ч. 5 ст. 10 ЗУ "Про статус народного депутата України".
		З огляду на співставлення певних фактів, які мали місце, і стосувалися політичної, публічної особи, рівень критики якої є значно ширшим,слід вважати, що джерелом поширеної ОСОБА_2 інформації, є інформація,яку отримано від ТСК ВРУ,ця інформація  є його суб`єктивною думкою, поглядом та критичною оцінкою певних фактів, у зв`язку з чим посилання суду першої інстанції, як на доказ поширення ОСОБА_2 негативної інформації, на висновок експерта № 056/373 від ІНФОРМАЦІЯ_12 року експертом Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України Ажнюком Б.M.,не грунтується на встановлених обставинах та вимогах закону.
		Стилістика повідомленої ОСОБА_2 інформації стосовно  ОСОБА_1 , зміст висловів та мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти щодо особи позивача, відтак оспорювана інформація не порушує особистих немайнових прав позивача, при цьому межі викладеної інформація не виходять за коло надання  оцінки питанням обговорюваної теми.
		З урахуванням обставин справи, особи позивача та обставин, за яких така інформація була розповсюджена, апеляційний суд вважає, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та суспільним інтересом знати необхідну інформацію порушено не було.
		Разом з тим слід зазначити,що зі змісту пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» випливає, що при вирішенні спорів, пов`язаних з поширенням інформації стосовно приватного життя публічних осіб, суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) про право на недоторканість приватного життя.
		У вказаній Резолюції зазначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони  виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (абзац п`ятий пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення (стаття 29 Закону України «Про інформацію»).
		Щодо посилання в апеляційній скарзі на неповідомлення ОСОБА_13 , як відповідача у справі про розгляд справи та неотримання ним процесуальних документів та копії позовної заяви не є визначальними при вирішення вказаного спору, оскільки апеляційний суд дійшов до висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Звертаючись до суду з апеляційною скаргою та в процесі апеляційного провадження, відповідач реалізував свої процесуальні права щодо наведення обґрунтованих доводів та заперечень у справі та спростував належними та допустимими доказами висновки суду першої інстанції.
		З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до ОСОБА_2 про спростування недостовірної (негативної) інформації та захист честі, гідності та ділової репутації.
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до Партії « Блок Петра Порошенка » не оскаржено, а відтак набрало законної сили, у зв`язку з чим та  відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції, в зазначеній частині і не переглядається.
		Вирішуючи питання розподілу щодо судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, апеляційний суд виходить з того, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
		 За результатом апеляційного розгляду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 має право на відшкодування йому позивачем судового збору в розмірі 2 114,40 грн., сплаченого ним при подачі апеляційної скарги.
		Згідно ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є,зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
		На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Партії « Блок Петра Порошенка «Солідарність» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом 30 днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.                                                                                  
		У разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. 
		            Повний текст постанови складено 5 липня 2019 року.
		 
		Суддя-доповідач      
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...