Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/856/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Охорона навколишнього природного середовища.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2019. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 02.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"02" липня 2019 р.                                     Справа№ 925/856/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Дикунської С.Я.
		суддів:            Жук Г.А. 
		          Мальченко А.О. 
		 
		 
		секретар судового засідання        Бовсуновська Ю.В.
		за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів»
		на рішення   Господарського суду Черкаської області
		від                     30.01.2019 (повний текст рішення складено 14.02.2019)                        
		у справі         № 925/856/18 (суддя Довгань К.І.)
		за позовом    Державної екологічної інспекції у Черкаській області
		до                        Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне
		                              управління автомобільних шляхів»
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору          Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого                                      комітету Черкаської міської ради
		про                     стягнення 594  807, 20 грн.
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		Державна екологічна інспекція у Черкаській області (далі - Державна екологічна інспекція, позивач) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційн лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», відповідача) про стягнення 594  807,20 грн. В обґрунтування своїх вимог вказувала на результати даних статистичної звітності форми 2-ТП (водгосп) з інформацією про те, що із зливових колекторів за 2015-2016 роки виявлено перевищення ГДК забруднюючих речовин в зливових стічних водах по БСК5, нафтопродуктам, завислим речовинам, азоту амонійному, фосфатам, ХСК, сульфатам, залізу, хлоридам, нітратам, нітритам, внаслідок чого державі завдано збитки в розмірі 594  807, 20 грн.
		Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на апеляційну  скаргу, в якому зазначив, що у відповідності до оборотно-сальдової відомості відповідача на його балансі не перебуває жодного «випуску зливової каналізації», жоден відповідний передавальний акт відповідачем не підписано. За твердженнями відповідача, його діяльність направлена на обслуговування та чистку решіток зливової каналізації, які знаходяться лише на автошляхах м. Черкаси, більша частина системи зливової каналізації м. Черкаси знаходиться поза межами шляхової мережі м. Черкаси, а тому відповідач не має фізичного доступу до її обслуговування. На думку відповідача, висновки позивача про перевищення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин зроблено на підставі даних про фактичні концентрації забруднюючих речовин, які є недостатніми для розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водного законодавства.
		Крім цього, у відзиві на позов відповідач просив суд застосувати строк позовної давності в порядку ст.ст. 256, 257 ЦК України, оскільки протоколи вихідних даних, на яких будується розрахунок шкоди, складено у 2013-2014 (крім  протоколу № 30-09-15 від 25.09.2015).
		Рішенням  Господарського суду  Черкаської області від 30.01.2019 у справі №925/856/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» через   Державну екологічну інспекцію у Черкаській області в доход держави 594  807, 20 грн. шкоди для зарахування на рахунок № 33114331023002, ЄДРПОУ 38031150, отримувач -УК у м. Черкаси, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998 ККД 24062100. Стягнуто  з КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів»  на користь Державної екологічної інспекції у Черкаській області   8  922, 11 грн. витрат на сплату судового збору.
		Не погоджуючись із згаданим рішенням, КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким  відмовити в задоволенні позову  повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що  оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права,   підлягає скасуванню, як таке, що  порушує право відповідача на судовий захист. Доводи апелянта зводяться до того, що  Державною екологічною інспекцією у Черкаській області  порушено порядок  відбору проб води в період лютого 2014,  вересня 2015, листопада 2016 та жовтні-листопада 2017, в зв`язку з чим акти перевірки від 18-20.02.2014, від 23.11.2016, від 31.10.2017-03.11.2017 та протокол  вимірювання показників складу  та властивостей  проб води № 30-09-15 від 30.09.2015  не можуть  прийматися до уваги, як належні докази у даній справі. Крім цього, за твердженнями апелянта, зі змісту вказаних документів  не вбачається, що  перевірені інспекцією об`єкти  знаходяться на балансі відповідача, також будь-яких фактів скиду відповідачем забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду за період з 2015 по 2016 роки інспекцією не виявлялось та не встановлювалось. Матеріали справи не містять  доказів на підтвердження того, що державною екологічною інспекцією в цей період проводився відбір  проб води з 14 випусків зливової каналізації м. Черкаси. Крім цього, в оскаржуваному рішенні  не наведено доказів, які б належним чином підтверджували правильність визначення розміру збитків. Єдиним визначеним законодавством  (Методикою) способом  доказування факту  забруднення водних ресурсів, на думку апелянта, є виключно  належним чином оформлені результати інструментально-лабораторних  вимірювань  - протоколи  виконання вимірювань  складу та властивостей  стічних вод, проте таких документів в матеріалах справи немає, що свідчить про  недоведеність факту  забруднення  водних ресурсів відповідачем. Інспекція взагалі не відбирала проб води й в порушення  Методики  не встановлювала  ні часу початку  скиду, ні моменту його припинення, що в свою чергу свідчить  про недоведеність інспекцією  самого факту забруднення водних ресурсів  та завдання внаслідок цього збитків державі. Крім цього, не доведено  й факту  забруднення водних ресурсів саме відповідачем, адже останній не являється ні первинним, ні вторинним  водокористувачем та не здійснює спеціального водокористування, тобто фактично не має можливості скоїти ті порушення, які визначено в рішенні суду тощо.
		В судове засідання апеляційної інстанції 02.07.2019 з`явився представник відповідача, представники  позивача та третьої особи не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслали, про причини неявки суд не повідомили,  відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		За змістом Положення «Про Державну екологічну інспекцію України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Положення «Про Державну екологічну інспекцію у Черкаській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Черкаській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у  складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах Черкаської області. 
		Державна екологічна інспекція у Черкаській області (далі - Інспекція) здійснює свої повноваження відповідно до Положення, ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до повноважень якої віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства.
		Відповідач - КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради» відповідно до затвердженого Черкаською міською радою Статуту від 19.04.2017 № 2-1962 (нова редакція), засноване на комунальній власності територіальної громади міста Черкаси. 
		Органом управління підприємства є департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради. Головною метою діяльності підприємства є організація будівництва, ремонту та утримання вулиць, автомобільних доріг і вулиць міста, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд м. Черкаси, які введені в експлуатацію та передані на баланс підприємства разом з відповідною проектною та технічною документацією. 
		Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності відповідача є: інші види діяльності із прибирання; допоміжне обслуговування наземного транспорту; каналізація, відведення й очищення стічних вод; збирання безпечних відходів, будівництво доріг і автострад.
		Як встановлено матеріали справи,  18-20.02.2014 позивачем відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства (м. Черкаси, вул. Бидгощська, буд. 13), за результатами якої встановлено, що водоспоживання та водовідведення господарсько-побутових стічних вод здійснюється з міськводогону згідно договору з Комунальним підприємством  «Черкасиводоканал» №118-1 від 28.01.2011, який вважається щорічно пролонгованим. З 14  випусків зливової каналізації з послідуючим скидом в Кременчуцьке водосховище лише 1 випуск № 10 «Чорний яр» обладнаний очисними спорудами (механічна очистка).
		За змістом протоколів вимірювань показників складу та властивостей зливових вод від 06.01.2014, проведених Черкаським РУВР, виявлено перевищення ГДС в Кременчуцьке водосховище по ХСК, нітратам, хлоридам, амоній-йоду,нафтопродуктам. Положення пунктів припису №58 від 21.02.2013 відповідачем не  виконано та не  вирішено питання щодо будівництва очисних споруд перед скидом зливових вод, тому відповідачу видано припис на усунення виявлених порушень.
		У вересні 2015  позивачем здійснено перевірку відповідача, якою встановлено,  що дозвіл на спеціальне водокористування №Укр4655-А\Чрк та ГДС забруднюючих речовин в Кременчуцьке водосховище закінчився 31.12.2014.
		За порушення вимог природоохоронного законодавства директора підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності  та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 009126 від 25.09.2015 у вигляді штрафу в розмірі 272,00 грн.
		Постанова про накладення адміністративного стягнення у встановленому законом порядку не оскаржувалась, а сума штрафу  сплачена згідно виписки банку ПАТ «КБ «Глобус».
		Під час цієї перевірки відібрано проби води та протоколом вимірювання показників складу та властивостей проб вод №30-09-15 від 30.09.2015 встановлено перевищення, відтак для усунення виявлених порушень відповідачу  видано припис №21 від 28.09.2015.
		23.11.2016 позивачем на пілставі вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснено позапланову перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено, що діяльність підприємства здійснюється з порушеннями вимог  природоохоронного   законодавства,  а саме: дозвіл   на   спеціальне  водокористування     відсутній,     проект    ГДС забруднюючих     речовин     в Кременчуцьке водосховище відсутній, не вирішено питання щодо будівництва очисних споруд перед скидом зливових вод.
		 За допущене порушення вимог природоохоронного законодавства головного інженера підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №010223 від 25.11.2016 у вигляді штрафу в розмірі 136,00 гривень. Постанова про накладення адміністративного стягнення у встановленому законом порядку не оскаржена, сума штрафу  сплачена.
		24.11.2016  був видано припис на усунення виявлених порушень за №162.
		В період з 31.10.2017 по 03.11.2017 позивачем відповідно до  вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснена чергова планова перевірка дотримання  відповідачем  вимог  природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного  законодавства  в  галузі  охорони   атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 31.10-03.11.2017.
		Під час перевірки відповідача в черговий раз встановлено, що діяльність підприємства здійснювалась з чисельними порушенням вимог водоохоронного законодавства,  зокрема:  дозвіл   на спеціальне користування №Укр4655-А\Чрк  та  ГДС забруднюючих речовин  в Кременчуцьке водосховище відсутній; 13 випусків зливової каналізації в Кременчуцьке водосховище очисними спорудами не обладнано; контроль за якісними показниками скиду зливових та талих стічних вод, які скидаються в Кременчуцьке водосховище зі зливових колекторів, не проводиться.
		За допущене порушення вимог природоохоронного законодавства начальника відділу охорони праці підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності та 07.11.2017 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 010779 у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Постанова про накладення адміністративного стягнення у встановленому законом порядку не оскаржена, сума штрафу сплачена.
		Як встановлено матеріалами справи, 12.04.2018 позивачем на адресу відповідача направлялись претензії №10-14/ 74/ЮР та №10-14/75/ЮР, які відповідачем залишено без реагування.
		За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
		Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (ст. 66 Конституції України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 149 ГК України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.
		За приписами ст. 151 ГК України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).
		Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
		Водним кодексом України передбачено, що всі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.
		Відповідно до ст. 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
		Водокористувачі зобов`язані на підставі ст. 44 Водного кодексу України, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу та дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
		Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів ( ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України). 
		Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
		За змістом ст. 49 Водного кодексу України  спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. 
		У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.
		Відповідно до ст. 95 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
		Положеннями ст. 110 Водного кодексу України передбачена відповідальність за порушення водного законодавства, що тягне за собою за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
		Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.    Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 Водного кодексу України).
		 Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища згідно ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
		Особливості застосування цивільної відповідальності визначено ст. 69 цього Закону, зокрема, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
		Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.  
		Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
		За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє   боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
		З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
		Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Як вище згадувалось, в період 2015-2016 років скид неочищених зливових вод, які утворюються внаслідок опадів та відводяться з території м. Черкаси в Кременчуцьке водосховище за допомогою 14 випусків здійснюється без розробленого та погодженого нормативу ГДС забруднюючих речовин в Кременчуцьке водосховище.
		За змістом даних статистичної звітності відповідача форми № 2 ТП (водгосп) із зливових колекторів за 2015-2016 роки виявлено перевищення ГДК забруднюючих речовин   в   зливових   стічних   водах   по   БСК5, нафтопродуктам, завислим речовинам, азоту амонійному, фосфатам, ХСК, сульфатам, залізу, хлоридам, нітратам, нітритам.
		Внаслідок такого забруднення Кременчуцького водосховища стічними водами, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області згідно звіту про використання води за 2015- 2016 роки та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, зареєстрованої в Мін`юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 (зі змінами), проведено розрахунок розміру збитків, згідно якого сума завданих державі збитків склала за 2015 рік в сумі 77  982, 79 грн. та за 2016 рік в сумі 516  824, 41 грн. Загальна сума завданих державі збитків складає 594  807, 20 грн.
		Здійснені позивачем розрахунки суми збитків правомірно визнано судом першої інстанції обґрунтованими (арифметично вірними), адже  вони проводились на підставі Звітів  відповідача про використання води за 2015-2016 (далі - Звіт), форма і зміст якого затверджена наказом Мінекології та природних ресурсів України № 78 від 16.03.2015. Вказана звітність подається водокористувачами, діяльність яких пов`язана із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин. Інформація, яка міститься у Звіті, є первинними даними про водокористувача та його водогосподарську діяльність. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.
		Крім цього, в графі 3 Звіту - таблиці 2 «Водовідведення» зазначено, що об`єм зворотних (стічних) вод (у тому числі використаних шахтно-кар`єрних, пластових, дренажних та баластних), які скинуто в природні водні об`єкти без очистки і якість яких не відповідає встановленим гранично допустимим скидам, а в графах 9-20 зазначено код забруднюючої речовини відповідно до кодів основних забруднюючих речовин згідно з додатком 4 Порядку ведення державного обліку водокористування та через скісну, а також її кількість по кожному зливовому колектору окремо. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підприємством  відповідача визнано та підтверджено факт знаходження на утриманні та експлуатації 14 зливових колекторів. 
		Посадовими особами відповідача підтверджено, що підприємство неспроможне контролювати хімічний стан зливових вод за відсутності матеріально-технічного та кадрового забезпечення - не вжито відповідних заходів щодо покращення/виправлення наявної ситуації.
		При цьому, надана відповідачем бухгалтерська довідка № 1038  від 12.11.2018 про те, що станом на 12.11.2018 випуски зливової каналізації на балансі підприємства не перебувають, оцінюється судом критично, адже в матеріалах справи наявний лист Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради № 24329-01-18 від 18.12.2018  за підписом в. о. директора про те, що мережі зливної каналізації знаходяться на балансі Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (а.с. 138). Доказів на спростування цього відповідачем (апелянтом) суду  не надано.
		З приводу тверджень відповідача (апелянта) про те, що Державною екологічною інспекцією у Черкаській області   порушено порядок  відбору проб води в період лютого 2014,  вересня 2015, листопада 2016 та жовтні-листопада 2017, відтак акти перевірки від 18-20.02.2014,  від 23.11.2016, від 31.10.2017-03.11.2017 та протокол  вимірювання показників складу  та властивостей  проб води № 30-09-15 від 30.09.2015  не можуть  прийматися до уваги, як належні докази у даній справі, слід зазначити, що відбір  проб вод проведено за приписами чинних  нормативних  документів. Так, визначення  показників  складу  та  властивостей  проб  вод позивачем  здійснено  в  період  25.09.2015 по 30.09.2015 згідно галузі атестації свідоцтва № РЯ 0053/13 від 13.05.2013 за відповідними методиками виконання вимірювань, якими для кожного показника надаються певні умови та термін виконання вимірювань, що може коливатися в декілька днів, що пояснює тривалість вищевказаного періоду. Жодних доказів порушення позивачем порядку відбору або взагалі не проведення ним відбору проб води, відповідачем (апелянтом) суду  не надано, відповідно його доводи в цій частині як безпідставні та необґрунтовані відхиляються судом апеляційної інстанції.
		Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є: « 37.00 Каналізація, відведення і очищення стічних вод». Відповідач здійснює водокористування та діяльність з ремонту, утримання та експлуатації відповідних інженерних комунікацій м. Черкаси, пов`язаних з відведенням стічних/зливових вод міста Черкаси з послідуючим скидом у Кременчуцьке водосховище.
		За змістом ст. 1 Водного кодексу України вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності, а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосфери опадів.
		Відповідно   до   ст. 70 цього  Кодексу  скидання   стічних   вод   у   водні   об`єкти допускається   лише   за   умови   наявності   нормативів   гранично   допустимих концентрацій та встановлених нормативів   гранично   допустимого   скидання забруднюючих речовин.
		Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скидання стічних вод чи його припинення, якщо вони містять речовини, щодо яких встановлено гранично допустимі концентрації.
		Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі  затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення   порушення   або,   у  разі   неможливості   встановлення   часу   здійснення порушення, - на час його виявлення.
		Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні   шкоди.   У  такому  випадку   шкода   компенсується  за   фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, в тому числі неодержаних доходів (загальні правила природоохоронного законодавства і ст.ст. 440, 453 ЦК України).
		Факт забруднення Кременчуцького водосховища стічними водами та відсутність відповідних заходів щодо покращення/виправлення наявної ситуації належним чином встановлено проведеними позивачем перевірками, підтверджується матеріалами справи і жодним чином не спростовується відповідачем.
		Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в сукупності із встановленими судом обставинами справи, апеляційний суд встановив наявність всіх елементів складу господарського правопорушення (протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні господарської діяльності з чисельними порушеннями вимог водоохоронного законодавства, зокрема, за відсутності дозволу на спеціальне користування №Укр4655-А\Чрк  та  ГДС забруднюючих речовин  в Кременчуцьке водосховище, не обладнання 13 випусків зливової каналізації в Кременчуцьке водосховище очисними спорудами та не здійснення контролю за якісними показниками скиду зливових та талих стічних вод, які скидаються в Кременчуцьке водосховище зі зливових колекторів), вина підтверджується матеріалами інспекційної перевірки, наявна сама шкода, розмір якої розраховано відповідно до вимог чинного законодавства та причинний зв`язок, що виражається у заподіяні згаданої шкоди саме протиправною поведінкою відповідача), відтак дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача завданих державі збитків в розмірі 594  807, 20 грн.
		За вищенаведених обставин, не заслуговують на увагу доводи відповідача (апелянта) щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення.
		Крім цього, під час судового розгляду справи місцевим судом, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо  заявлених позивачем вимог.
		Позовна давність згідно  ст. 256 ЦК України   - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність на підставі ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). 
		Позовна давність на підставі ч. ч. 3, 4   ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи  (п. 2.2 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - постанова пленуму № 10).
		З огляду на наведене, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові в зв`язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Відповідно до ч. 1   ст. 264 ЦК України    перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		За приписами ч. 4  ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Як встановлено матеріалами справи, адміністративні стягнення за допущені порушення вимог природоохоронного законодавства в період з 2014 по 2016 оплачувались посадовими особами відповідача в повному обсязі, постанови про накладення адміністративного стягнення не оскаржувались. 
		Оскільки порушення відповідачем вимог водного законодавства зафіксовано в акті перевірки 31.10 - 03.11.2017, а з даним позовом до суду позивач звернувся 17.08.2018, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущено.
		Доводи апелянта з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також порушення права відповідача на судовий захист не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
		Крім цього, враховуючи приписи ч. 1   ст. 9 Конституції України  та  ратифікацію   Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття  Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
		Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2019 у справі № 925/856/18 - без змін.
		 
		 
		Матеріали справи № 925/856/18 повернути до Господарського суду Черкаської області. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.  288-289  ГПК України.
		 
		                                              Повний текст постанови складено 08.07.2019
		 
		Головуючий суддя                                                            С.Я. Дикунська 
		 
		Судді                                                                                Г.А. Жук
		 
		                                                                                А.О. Мальченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...