Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/12/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; прокуратури.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.06.2019
Номер судового провадження: 11-235заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 червня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 9901/12/19
		Провадження № 11-235заі19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого Князєва В. С.,
		судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р.,                   Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідача - Погребняка С. П.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення
		за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2019 року (у складі колегії суддів Шипуліної Т. М., Бившевої Л. І., Бевзенка В. М., Шарапи В. М., Юрченко В. П.),
		УСТАНОВИЛА:
		4 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 12 грудня 2018 року                      № 569дп-18, яким начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Донського О. І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді заборони на строк до шести місяців на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. 
		Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваного рішення,  ОСОБА_1 послався на те, що це рішення є протиправним, необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам дисциплінарного провадження та не підтверджується доказами (матеріалами), дослідженими під час засідання Комісії, що вплинуло на вирішення питання про начебто наявність дисциплінарного проступку в його діях. 
		ОСОБА_1 вказує на хибність висновків Комісії про порушення ним статті                  28 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженої Всеукраїнською конференцією прокурорів від 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики), та зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням його конституційних прав, а також основних процедурних гарантій при розгляді питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, передбачених Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) та Положенням про порядок роботи Комісії, прийнятим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року                     (далі - Положення про порядок роботи Комісії).
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 8 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову, вказавши на дотримання Комісією процедури розгляду дисциплінарної справи, наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої                статті 43 Закону № 1697-VII, а також обґрунтованість застосування до нього дисциплінарного стягнення у визначеному Комісією виді.
		Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення цього суду та ухвалити нове - про задоволення позову.
		Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що висновки суду про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку не відповідають дійсним обставинам справи, адже контекст публічного висловлювання ОСОБА_1 щодо нікчемності Закону України від 21 лютого 2014 року № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (далі - Закон № 743-VII) не містить емоційних або політичних оцінок такого нормативно-правового акта, а лише вказує на неможливість його застосування у кримінальному провадженні з огляду на положення частини третьої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України. Судом залишено поза увагою пояснення позивача про наявність випадків використання словосполучення «нікчемність закону» у професійному юридичному середовищі, зокрема Головою Верховного Суду України під час виступу на з`їзді суддів України, діючим заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором, практикуючими юристами, у тому числі доктором юридичних наук із значним досвідом роботи на високих посадах у різних державних інституціях, а також фахівцями у галузі українського мовознавства та філології тощо. 
		Позивач посилається на те, що його публічний коментар не стосувався питань, щодо яких гарантоване статтею 34 Конституції України право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань може бути обмежене. Крім того, Консультативна рада європейських прокурорів у своїх висновках неодноразово наголошувала на праві прокурорів на свободу вираження думок.
		На переконання позивача, судом не спростовано його доводів про те, що оскаржуване рішення Комісії ґрунтується на припущеннях, неперевіреній та недостовірній інформації.
		Скаржник вважає, що висновки суду про дотримання Комісією процедурних гарантій, встановлених при розгляді питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, зроблені з неправильним застосуванням частини четвертої статті 46 Закону № 1697-VIIта статей 51, 108, 110 Положення про порядок роботи Комісії, оскільки остання прийняла оскаржуване рішення за обставинами,   не відображеними ні у дисциплінарній скарзі, ні у висновку члена комісії, що мав би бути складений за результатами проведення додаткової перевірки, яку Комісія зобов`язана була призначити.
		У відзиві на апеляційну скаргу Комісія просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, оскільки, на її думку, рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а надані                   ОСОБА_1 пояснення та докази не спростовують допущення ним дисциплінарного проступку. 
		У судовому засіданні  ОСОБА_1 .та представник Комісії підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам. 
		Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника Комісії, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши її матеріали, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
		У ході розгляду справи встановлено, що 9 листопада 2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.
		Після перейменування 7 грудня 2018 року структурного підрозділу, в якому обіймав посаду позивач, ОСОБА_1 призначено начальником відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях.
		ОСОБА_1 входив у групу прокурорів, яка здійснювала процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні відносно громадянина ОСОБА_3 
		3 квітня 2018 року ОСОБА_1 надав кореспонденту інформаційної агенції «УНІАН» Дмитру Хилюку коментар щодо питання законності притягнення громадянина ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності в контексті положень Закону № 743-VII. 
		У ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що після усного доручення пресцентру Генеральної прокуратури України до позивача                      3 квітня 2018 року засобами телефонного зв`язку звернувся кореспондент інформаційної агенції «УНІАН» Дмитро Хилюк з проханням прокоментувати питання законності притягнення громадянина ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності в контексті положень Закону № 743-VII. При цьому станом на 3 квітня 2018 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень щодо вбивства співробітників правоохоронних органів під час подій Революції Гідності , втім, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо вказаної особи судом не розглянуто.
		За наслідками проведеного з прокурором інтерв`ю на сторінках інформаційної агенції «УНІАН» 3 квітня 2018 року було опубліковано коментар ОСОБА_1 про те, що прийнятий українським парламентом Закон 743-VII є «нікчемним».
		Наявним у матеріалах дисциплінарного провадження витягом зі стенограми засідання Верховної Ради України 4 квітня 2018 року підтверджується, що вищезгаданий коментар ОСОБА_1 був предметом обговорення на цьому засіданні парламенту, під час якого його Голова ОСОБА_6 вказав на неприйнятність висловлювань прокурора щодо «нікчемності закону».
		Голова Верховної Ради України у квітні 2018 року звернувся до Генерального прокурора України з листом про проведення перевірки стосовно подій, які відбувалися навколо затримання ОСОБА_3 та коментарів прокурора.
		17 квітня 2018 року до Комісії звернувся керівник Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уваров В. Г. із дисциплінарною скаргою про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який ним був кваліфікований як порушення пункту 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме - втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
		Дисциплінарна скарга мотивована тим, що коментар прокурора Донського О. І., опублікований 3 квітня 2018 року інформаційною агенцією «УНІАН», може бути розцінений як вплив у службову діяльність інших службових осіб, зокрема - Верховної Ради України. 
		Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження за вказаною дисциплінарною скаргою визначено члена Комісії ОСОБА_10, який 19 квітня 2018 року прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-667дс-127дп-18 щодо начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Донського О. І.
		Член Комісії ОСОБА_10 склав висновок від 15 червня 2018 року                              № 11/2/4-667дс-127дп-18 про відсутність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 43 Закону 1697-VII, та про закриття дисциплінарного провадження.
		Член Комісії дійшов висновку, що в ході перевірки не встановлено наявності у публічному висловлюванні ОСОБА_1 щодо «нікчемності закону» ознак втручання або впливу прокурора Донського О. І. на депутатів Верховної Ради України що виключає передбачені пунктом 8 частини першої статті 43 Закону                     № 1697-VII підстави притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
		З копій витягів із протоколів засідання Комісії від 19 вересня 2018 року № 48 та від 12 грудня 2018 року № 69 остання за наслідками проведення засідання 19 вересня 2018 року щодо розгляду висновку члена Комісії ОСОБА_10 від 15 червня 2018 року вирішила відкласти такий розгляд. Наступне засідання Комісії відбулося 12 грудня 2018 року.
		Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 569дп-18 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк до шести місяців на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
		Таке рішення Комісії мотивоване тим, що ОСОБА_1 , діючи як прокурор, під час публічного коментаря в межах надання кореспонденту інформаційної агенції «УНІАН» інтерв`ю з питань затримання ОСОБА_3 в контексті положень Закону             № 743-VII, визначив цей Закон як «нікчемний», чим допустив одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, яке охоплюється поняттям дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.
		Комісія дійшла висновку, що публічні висловлювання ОСОБА_1 про «нікчемність закону» свідчать про недотримання прокурором положень статті 28 Кодексу професійної етики. На переконання Комісії, такий коментар ОСОБА_1 , який може бути розцінений як офіційна позиція прокуратури, є невиваженим, некоректним, недостовірним та надмірно категоричним. Комісія зазначила, що при оцінці співвідношення між Законом № 743-VII та Кримінальним процесуальним кодексом України ОСОБА_1 з огляду на етичні вимоги та особливу увагу громадськості до питань, пов`язаних з подіями Революції Гідності , міг лише констатувати наявність колізії між вказаними нормативно-правовими актами,                   а також звернути увагу на статтю 8 Закону № 743-VII, згідно з якою положення Кримінального процесуального кодексу України можуть застосовуватися під час виконання цього Закону в частині, що йому не суперечить.
		Рішення від 12 грудня 2018 року № 569дп-18 Комісія прийняла за результатами голосування більшістю голосів від свого загального складу, двома членами Комісії ОСОБА_11. та ОСОБА_8 викладено окремі думки, що підтверджується витягом з протоколу засідання Комісії від 12 грудня 2018 року № 69, а також відеозаписом цього засідання.
		Надаючи оцінку аргументам учасників справи щодо правомірності оскаржуваного рішення Комісії, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Конституцією України встановлено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
		Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22 Основного Закону).
		Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
		Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		Кодекс професійної етики, визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою (преамбула).
		Аналіз положень статті 10 Конвенції, а також статті 34 Конституції України дає підстави для висновку про те, що право на свободу вираження поглядів може підлягати законним обмеженням, зокрема в інтересах громадського порядку, для захисту репутації чи прав інших осіб або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Кодекс професійної етики, який визначає правила етики прокурорів, зокрема при офіційних виступах у засобах масової інформації, не суперечить вищезазначеним положенням Основного Закону та Конвенції. Необхідність дотримання прокурорами вимог Кодексу професійної етики випливає з ролі і місця прокуратури в державному механізмі, специфіки її функцій щодо захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, а також з особливостей правового статусу прокурора.
		Статтею 28 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів визначено, що прокурор повинен з повагою ставитися до діяльності представників засобів масової інформації щодо висвітлення роботи органів прокуратури. Утримуватися від офіційних висловлювань, міркувань та оцінок з питань, розгляд яких не належить до його компетенції. Дотримуватися етики публічних виступів і вимог щодо надання службової та конфіденційної інформації у встановленому законом порядку.
		Офіційні (письмові та усні) виступи прокурора у засобах масової інформації мають бути достовірними та виваженими, зважаючи на те, що вони можуть розцінюватись як офіційна позиція прокуратури, а дискусії вестися у коректній формі, не підриваючи авторитету органів прокуратури.
		Одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у розумінні пункту 6 частини першої статі 43 Закону № 1697-VII є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
		Для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики Комісія має встановити, зокрема факт виступу прокурора у засобах масової інформації, що включав недостовірні, невиважені коментарі, які можуть розцінюватись як офіційна позиція прокуратури; ведення дискусій у некоректній формі, що підриває авторитет органів прокуратури.
		Встановлені у цій справі обставини у сукупності свідчать про те, що у прокурора Донського О. І., який на момент спілкування з представником засобу масової інформації, що з метою отримання інтерв`ю у позивача звернувся через пресцентр Генеральної прокуратури України, обіймав керівну посаду в Генеральній прокуратурі України, були обґрунтовані та передбачувані підстави вважати, що його висловлювання, надані під час інтерв`ю інформаційній агенції «УНІАН», можуть бути сприйняті суспільством як офіційна позиція прокуратури.
		Прокурору Донському О. І. під час спілкування з представником засобу масової інформації необхідно було також враховувати: смислову та граматичну конструкції висловлювань, правдивість інформації, оцінити ступінь та характер суспільної зацікавленості відповідним питанням, спроєктувати можливе сприйняття публікації з огляду на відкритість для широкого кола осіб.
		Неможливо залишити поза увагою й те, що Закон № 743-VII був прийнятий за особливих умов, що склалися у державі, і питання, які врегульовані цим нормативно-правовим актом, є болючими для сприйняття суспільством безвідносно до осіб, щодо яких такий Закон застосований/може бути застосований.
		У ході розгляду справи встановлено, що кореспондент інформаційної агенції «УНІАН» проводив інтерв`ю з ОСОБА_1 у контексті законності притягнення громадянина ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності з урахуванням Закону № 743-VII, положення якого, з позиції громадськості, встановлюють амністію щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року.
		Враховуючи наявний загальновідомий негативний суспільний резонанс з приводу затримання правоохоронними органами учасника подій Революції Гідності , офіційний виступ ОСОБА_1 щодо питання застосування до ОСОБА_3 положень зазначеного Закону мав би бути сформульований таким чином, щоб уникнути посилення соціального обурення з цього приводу та виключити можливі наслідки поширення застосування висловленої позиції в інших випадках.
		Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, висновок суду першої інстанції про недотримання                        ОСОБА_1 правил прокурорської етики при висловлюванні у засобі масової інформації про «нікчемність» Закону № 743-VII.
		Так, поняття «нікчемність закону» не передбачене у жодному нормативно-правовому акті. Натомість, категорії «нікчемність» характерні різні тлумачення у словниках української мови, зокрема «який не викликає до себе поваги», «жалюгідний», «незначний, несуттєвий», «позбавлений цінності, значення», «дуже малий, незначний щодо розміру, кількості», «безсилий, немічний, кволий» тощо.
		З огляду на викладене у прокурора були відсутні підстави вважати, що його публічний коментар про «нікчемність закону» буде сприйнятий громадськістю виключно у розумінні пріоритету положень Кримінального процесуального кодексу України над нормами Закону № 743-VII.
		Крім того, характеристика чинного закону як «нікчемного» у жодному випадку не може вважатися достовірною.
		Таким чином, ОСОБА_1 , не врахувавши ризики підриву авторитету органів прокуратури, у порушення етичних вимог допустив публічне висловлювання, яке могло розумітися громадськістю як офіційне вираження представником прокуратури неповаги до чинного Закону України та сумнівів щодо дії та якості такого нормативно-правового акта.
		Зважаючи на викладене Комісія дійшла правильних висновків про те, що публічне висловлювання прокурора Донського О. І. про «нікчемність закону» не є виваженим, достовірним та викладеним у коректній формі у розумінні статті 28 Кодексу професійної етики.
		Отже, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про необґрунтованість висновку Комісії про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, що полягало у публічному висловлюванні про «нікчемність закону». Такий висновок Комісії ґрунтується не на припущеннях, неперевіреній чи недостовірній інформації, а на досліджених нею обставинах події, зафіксованих у дисциплінарному провадженні, яким з посиланням на закон, надана мотивована правова оцінка. 
		Не спростовує правильність такого висновку й посилання ОСОБА_1 на заяву МЗС України у зв`язку з черговим протиправним рішенням Російської Федерації, спрямованим на спрощення процедури набуття російського громадянства для окремих категорій громадян України, оскільки зміст цієї заяви, у якій вказано: «Указ президента Російської Федерації від 29 квітня 2019 року №187 «Стосовно окремих категорій іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають право звернутися із заявами про прийняття до громадянства Російської Федерації у спрощеному порядку», як й усі попередні та можливі майбутні нормативно-правові акти РФ, спрямовані на надання громадянам України російського громадянства у протиправний спосіб, були, є та будуть юридично нікчемними, не матимуть жодних правових наслідків і не визнаватимуться українською стороною», оскільки зміст цієї заяви не містить інформацію щодо предмета доказування у цій справі.
		 
		Перевіряючи доводи скаржника про недотримання Комісією процедурних гарантій, встановлених законодавством для розгляду питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, суд апеляційної інстанції враховує таке.
		Згідно зі статтею 44 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.
		Відповідно до частини першої статті 45 зазначеного Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
		Частина друга статті 45 Закону № 1697-VII передбачає, що право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
		Відповідно до частини четвертої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.
		Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення (частина десята статті 46 Закону 1697-VII).
		Відповідно до частини одинадцятої статті 46 Закону № 1697-VII висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Комісії та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.
		Згідно з частинами першою та другою статті 47 зазначеного Закону розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
		До повідомлення про час та місце проведення засідання Комісії, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
		Частиною п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення її члена, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
		Відповідно до пунктів 49, 50, 51 Положення про порядок роботи Комісії розгляд питання починається з доповіді члена комісії, який доповідає його суть, зміст письмових матеріалів, повідомляє інші дані, необхідні для прийняття рішення. Доповідачу можуть бути задані питання іншими членами Комісії.
		Після доповіді заслуховуються пояснення прокурора, осіб, які володіють інформацією з питання, що розглядається, а також осіб, що беруть участь у засіданні, а за необхідності й інших осіб.
		Якщо після дослідження наявних у провадженні матеріалів Комісія визнає за необхідне з`ясувати додаткові або нові обставини, що мають істотне значення для прийняття рішення, вирішення питання відкладається до закінчення проведення додаткової перевірки.
		Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1697-VII Комісія приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Комісія за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
		За змістом наведених вище положень статей 43, 44, 45 Закону № 1697-VII Комісія має повноваження здійснювати дисциплінарне провадження щодо прокурорів і притягувати їх до дисциплінарної відповідальності з підстав одноразового грубого порушення правил прокурорської етики із застосовуванням дисциплінарного стягнення, зокрема, у виді заборони на строк до одного року на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора).
		З положень частин четвертої, десятої, одинадцятої статті 46, частини першої статті 47, частин третьої-п`ятої статті 48 зазначеного Закону убачається, що рішення у дисциплінарному провадженні Комісія приймає на засіданні за наслідками розгляду висновку члена Комісії про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, в якому викладаються результати перевірки обставин, повідомлених у відповідній дисциплінарній скарзі відносно прокурора, а також пропозиція щодо остаточного рішення.
		При цьому, приймаючи рішення у дисциплінарному провадженні, Комісія вправі надати іншу оцінку встановленим у висновку її члена фактичним обставинам, що не виключає визначення й інших підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та обрання іншого виду дисциплінарного стягнення.
		Таким чином, викладення у висновку члена Комісії позиції про відсутність у діях прокурора дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, не є перешкодою для перевірки Комісією за результатами розгляду такого висновку наявності в таких діях прокурора ознак іншого дисциплінарного проступку.
		За матеріалами дисциплінарного провадження саме публічне висловлювання прокурора ОСОБА_1 у засобах масової інформації про те, що Закон № 743-VII є «нікчемним», було єдиною обставиною, яка перевірялася членом Комісії ОСОБА_10. з подальшим відображенням його у висновку, та якій надавалась оцінка при прийнятті Комісією оскаржуваного рішення.
		Згідно з пунктом 51 Положення про порядок роботи Комісії якщо після дослідження наявних у провадженні матеріалів Комісія визнає за необхідне з`ясувати додаткові або нові обставини, що мають істотне значення для прийняття рішення, вирішення питання відкладається до закінчення проведення додаткової перевірки.
		У справі, що розглядається, Комісією під час засідання встановлено наявність у діях прокурора щодо публічного висловлювання про «нікчемність закону» ознак іншого дисциплінарного проступку, ніж визначено членом Комісії у висновку.
		Обставини, не пов`язані зі згаданим публічним висловлюванням позивача, Комісією не розглядалися, нею була лише змінена правова кваліфікація пов`язаного з ним проступку прокурора з пункту 8 на пункт 6 частини першої статті 43 Закону                       № 1697-VII. Таким чином, необхідності з`ясування будь-яких інших додаткових або нових обставин, що мають істотне значення для прийняття рішення, Комісією встановлено не було, а тому й підстави для проведення передбаченої пунктом 51 вищевказаного Положення додаткової перевірки у Комісії були відсутні.
		На переконання Великої Палати Верховного Суду, надання Комісією іншої оцінки обставинам, які викладені у висновку члена Комісії, не порушує принципу правової визначеності та як наслідок - принципу змагальності у ході дисциплінарного провадження, на чому наполягає скаржник.
		При цьому слід також врахувати, що упродовж здійснення дисциплінарного провадження з 19 квітня по 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами справи, надавав письмові пояснення, був присутнім на обох засіданнях Комісії, отже позивач мав можливість висловити Комісії свої аргументи щодо характеру та правильної оцінки його публічного висловлювання про «нікчемність закону».
		Згідно з частиною третьою статті 48 Закону № 1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
		Комісія при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк до шести місяців на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, зважила на характерну проступку необачність, одноразовість вчинення, інформацію про особу прокурора, наслідки у виді підриву авторитету прокуратури та негативного суспільного резонансу, а тому таке рішення апеляційний суд вважає пропорційним та виправданим.
		Посилання скаржника на упередженість членів Комісії ОСОБА_12 та                         ОСОБА_13 ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені у ході розгляду справи належними доказами, зокрема й наданою під час апеляційного розгляду копією рішення члена Комісії ОСОБА_12 від 20 травня 2019 року № 675дс-19 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, яке ухвалено за інших обставин, що стали передумовою для ініціювання дисциплінарного провадження щодо прокурора.
		Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що Комісія, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з урахуванням усіх обставин дисциплінарного провадження та з наданням їм належної оцінки. Висновки суду про відповідність оскаржуваного рішення Комісії визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального й процесуального права, відповідають повно і всебічно встановленим обставинами справи.
		Тому, відповідно до частини першої статті 316 КАС апеляційну скаргу                        ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2019 року - без змін.
		Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                      8 лютого 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий   В. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:                                     Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко  Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко  С. В. БакулінаН. П. Лященко  В. В. БританчукВ. В. Пророк  Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач  М. І. ГрицівО. М. Ситнік  Д. А. ГудимаВ. Ю. Уркевич  Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська  О. С. Золотніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...