Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/53177/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: 10.07.2019. Зареєстровано: 11.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2019.

Номер судового провадження: 2-1140/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/53177/17-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 червня 2019 року Печерський районний суд м. Києва     
		у складі: головуючого  судді                         Козлова Р.Ю.
		при секретарі                                                   Іваненка С.С..
		за участі:  
		представника позивача                                   Басараб Н.В .
		представника відповідача                               ОСОБА_15.      
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-видавничий центр «Школяр» до ОСОБА_2 про припинення дій що порушують авторське право на твори та стягнення грошової компенсації за порушення авторського права на твори,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідача у якому просив суд ухвалити рішення,  яким:  заборонити відповідачеві використовувати на сайті на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 твори:
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2.
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3.
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4.
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5.
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6.
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7.
		ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8.
		ОСОБА_9 та ін. ІНФОРМАЦІЯ_9. 
		Також позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» компенсацію за порушення права на використання творів у розмірі 512 000 грн. та вирішити питання судових витрат.  
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року за клопотанням представника відповідача судом призначено судову технічну експертизу. У зв`язку з призначенням судом експертизи зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року поновлено провадження у справі.
		Позивач  вказував на те, що  у квітні 2017 р. позивачем було виявлено 8 (вісім) підручників позивача, які неправомірно розміщені ОСОБА_2 у мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, який є власником словесного знаку для товарів  і послуг «МТА» , що підтверджується виданим  свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 27.04.2015 р., а саме:
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2. Виключні майнові права на використання твору 1 та виключне право дозволяти використання твору 1 належать позивачу відповідно договору про передавання майнових прав від 19 жовтня 2011 р. №43.
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3. Виключні майнові права на використання твору 2 належать позивачу відповідно договору про передачу виключного права на використання твору від 23 січня 2012 р. №2.
		ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4. Виключні майнові права на використання твору 3 належать позивачу відповідно договору про передачу виключного права на використання твору від 12 листопаду 2012 р. №31.
		ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5. Виключні майнові права на використання твору 4 належать позивачу відповідно договору про передачу виключного права на використання твору від 14 січня 2014 р. №01.
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10. Виключні майнові права на використання твору 5 та виключне право дозволяти використання твору 5 належать позивачу відповідно договору про передавання майнових прав від 10 листопада 2009 р. №11.
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_11. Виключні майнові права на використання твору 6 та виключне право дозволяти використання твору 6 належать позивачу відповідно договору про передавання майнових прав на використання твору від 01 лютого 2011 р. №03/02/2011.
		ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8. Виключні майнові права на використання твору 7 та виключне право дозволяти використання твору 7 належать позивачу відповідно договору про передачу виключних майнових прав на твір від 21 жовтня 2008 р. №9.
		ОСОБА_9 та ін. ІНФОРМАЦІЯ_12. Виключні майнові права на використання твору 8 та виключне право дозволяти використання твору 8 належать позивачу відповідно договору про передавання майнових прав від 15 липня 2013 р. №8.
		Пропозиція на веб-сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_13» веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_14 у вигляді тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_15». У зв`язку з чим, ОСОБА_2 неправомірно використав твори 1-8 в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу та без виплати відповідної винагороди ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» шляхом  відтворення та розповсюдження, двома способами порушивши майнові права позивача на використання твору.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмовий відзив. Зазначив, що позивач не довів, що відтворив та розповсюдив твори саме відповідач, що ніби вказані у позовній заяві твори було відтворено та розповсюджено на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, що  розглянувши відеозаписи помітно, що на сайті розміщено тільки назви підручників, але не самі підручники, що компенсація, яку вимагає позивач є різновидом майнової відповідальності і при визначенні розміру компенсації слід застосовувати суму рівну 1600 грн. відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", як розрахункову величину.
		Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.
		Судом встановлено, що  виключні майнові права на використання творів та виключне право дозволяти використання творів ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_9 та ін. ІНФОРМАЦІЯ_12, належать позивачу ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» на підставі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та договорів, укладених між авторами та позивачем.
		У квітні 2017 р. позивачем було виявлено 8 (вісім) підручників, які пропонувалися для безкоштовного скачування на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		У п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5 судам роз`яснено, що суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
		В зв`язку з наведеним можливо зробити висновок, що при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача.
		Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
		Відповідно п. 3.8.2, 3.8.3 «Правил домену .ua» доменні імена в зоні .ua делегуються власнику свідоцтва України на знак для товарів  і послуг або особі, якій передано право на використання цього знаку згідно ліцензійного договору.  
		Відповідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» «власник  веб-сайту  -  особа, яка є володільцем облікового запису та  встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності   доказів   іншого власником  веб-сайту вважається реєстрант  відповідного  доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу».
		Суд вважає, що у зв`язку з тим, що відповідач не надав до суду дані про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 і отримувача послуг хостинга, то власником  веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 є реєстрант  доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_16, за яким здійснюється доступ до веб-сайту.
		Реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_16 є ТОВ «Інтернет Інвест», яке надало дані реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_16, яким є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )  ( т.с.2, а.с. 134).
		Належність відповідачу доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_16 також підтверджується «Довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення» Центру компетенції УЦПНА від 19.12.2017 р. №191/2017-Д-ЦК.
		Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент)» надало інформацію про те, що власником Свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 є ОСОБА_2 (т.с. 1, а.с. 150).
		Суд вважає доведеним, що відповідач мав доступ до облікового запису веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_17, оскільки міг додавати, видаляти, змінювати  електронну (цифрову) інформацію і дані веб-сторінки, що підтверджується: (1) підручник був розділений на дві частини, (2) з веб-сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_13» веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 було посилання на другу частину підручника, яка була відтворена веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_17, (3) зміст веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_17 ніколи не був доступним для публічного використання у мережі Інтернет, (4) в один і той же час були видалені веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_17 і веб-сторінка «ІНФОРМАЦІЯ_18» веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: «обліковий запис - формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет  запис на   комп`ютерному   обладнанні   (комп`ютерах, серверах), підключеному до мережі  Інтернет,  що  ідентифікує користувача  (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає  в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення  комп`ютерного  обладнання,  а  також  визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати,  видаляти,  змінювати  електронну (цифрову) інформацію і дані  веб-сайту, надавати  доступ до веб-сайту або його частин, окремих   даних  іншим особам, припиняти  функціонування  такого веб-сайту або його частини в межах облікового запису».
		Дані обставини були встановлені судом при дослідженні письмових, електронних та речових доказів.
		За висновком проведеної судової технічної експертизи встановлено, що Встановити з відеозаписів, які містяться на CD-диску(Том справи №1, а.с. 67)  та CD-диску(Том справи №1, а.с. 154), дати відеозйомки змісту на вказаних носіях не виявляється можливим з причин, наведених в п. 1 дослідницької частини даного висновку експерта», «Встановити з відеозаписів, які містяться на CD-диску (Том справи №1, а.с. 67) та CD-диску (Том справи №1, а.с. 154), що відеофіксація здійснювалась саме сайту: ІНФОРМАЦІЯ_1 не виявляється можливим з причин, наведених в п. 1 дослідницької частини даного висновку експерта», «Інформація щодо завантаження спірних творів із сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно даних, які містяться на CD-диску (Том справи №1, а.с. 67) та CD-диску (Том справи №1, а.с. 154), не виявлено,  у відеоматеріалах, які містяться на CD-диску(Том справи №1, а.с. 67)  та CD-диску (Том справи №1, а.с. 154), ознак монтажу не виявлено».
		Таким чином суд вважає, що веб-сторінки з контрафактними підручниками знаходились за адресами веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 і веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_17, які зафіксовані на відео, а надання доступу до творів 1-8, їх скачування з зафіксованих на відео веб-сайтів мало місце. 
		Отже, розділивши електронну копію підручника на дві частини, відповідач здійснив два самостійних порушення авторського права, а саме:
		1) відтворив другу частину твору на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_17;
		2) розповсюджував контрафактні примірники твору, подаючи твір до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		Відповідно до ст. 437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.
		Згідно зі ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору: право перешкоджати неправомірному використанню і твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл на використання твору іншими особами.
		Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл з використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.
		Відповідно до ст. 441 ЦК України використанням твору є відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, а також продаж. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права» договори про передачу прав на використання творів укладаються письмовій формі.
		Згідно з ч. 1 ст. 32 вказаного Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
		Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
		Враховуючи наведене, відсутність у відповідача, як особи що використовує та здійснює багаторазове відтворення через мережу Інтернет підручників позивача, що є об`єктом його авторського права, суд дійшов висновку, що такі дії відповідача порушують його матеріальні авторські права.
		Відповідно до ст. 445 ЦК України автор має право на плату за використання свого твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права» договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передане право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї зі сторін повинно бути досягнено згоди).
		Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є
		вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. 14 і 35 цього Закону та їх майнові права, визначені ст. 15, 39, 40 і 41 цього Закону з урахуванням передбачених ст. 21 -25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створеній загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
		а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії. що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення:
		б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
		в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди:
		г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсації):
		Згідно з п. «а» та «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Пунктом 42 Постанови Верховного Суду України № 5 від 4 червня 2010 року «Про застосування судами у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об`єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об`єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
		Відповідно до п. 31 Постанови Верховного Суду України  № 5 від 4 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»:
		«Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону № 3792-ХІІ, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. Згідно зі статтею 1 Закону № 3792-ХІІ відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер. 
		Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
		Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		З урахуванням вищенаведеної норми, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма Закону, яка була чинною на момент порушення прав позивача.
		При цьому, відповідно до п. 3 Розділу II. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016, № 1774 - VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
		До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. 
		Таким чином, при визначенні компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і суміжних прав підлягає застосуванню розрахункова величина не менше від 10 і не більше 50 000 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017» установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.
		Враховуючи вищевикладене, принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за можливе стягнути із відповідача на користь позивача компенсацію за порушення авторських прав , а саме за два самостійних порушення авторського права кожного окремого об`єкту авторського права (творів 1-8) в розмірі 160 мінімальних заробітних плат, як розрахункової величини ,що підлягає застосуванню  у розмірі 1600 гривень відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" що складає 256 000 грн. 
		Відповідно до ч.ч. 1-2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 7680 грн., 1600 грн., витрати на отримання довідки з відомостями про власника веб-сайту в розмірі 1000 грн.
		Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статі 30 Закону України «Про адвокатуру Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час  .  
		Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
		Керуючись ст. 440, 422, 437 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 1, 8, 9, 11, 14, 15, 17, 32, 33, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» ,  ст.ст. 10, 57, 60, 130, 174, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-видавничий центр «Школяр» до ОСОБА_2 про припинення дій що порушують авторське право на твори та стягнення грошової компенсації за порушення авторського права на твори задовольнити частково.
		Заборонити ОСОБА_2 використовувати на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 твори:
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2.
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3.
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4.
		ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5.
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6.
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_19.
		ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8.
		ОСОБА_9 та ін. ІНФОРМАЦІЯ_20. 
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-видавничий центр «Школяр» грошову компенсацію за  за порушення права на використання творів у розмірі 256 000 грн. ( двісті п`ятдесят шість тисяч гривень)  . 
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-видавничий центр «Школяр»  судові витрати у розмірі  7680 грн., 1600 грн., витрати на отримання довідки з відомостями про власника веб-сайту в розмірі 1000 грн., правничої допомоги в розмірі 8000 грн., а всього 18 280 грн. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят грн..)
		У задоволенні позову в іншій частині відмовити.  
		Повне рішення суду складено 26 червня 2019 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
		Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...