Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/1573/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2019. Зареєстровано: 12.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2019.
Дата набрання законної сили: 11.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/11288/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 липня 2019 року 
		м. Київ
		справа №149/1573/18
		провадження №К/9901/11288/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єзерова А.А., 
		суддів Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.11.2018 (головуючий суддя Робак М.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Сторчака  В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.)
		у справі № 149/1573/18 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Хмільницької міської ради 
		про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмільницької міської ради, в якому просив:
		а) визнати протиправною бездіяльність Хмільницької міської ради Вінницької області щодо не направлення подання до Вінницької обласної державної адміністрації про видачу ОСОБА_1 посвідчення як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
		б) зобов`язати Хмільницьку міську раду Вінницької області направити подання до Вінницької обласної державної адміністрації про видачу ОСОБА_1 посвідчення як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
		2. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.11.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.
		3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у 1988 році працював на посаді техніка-будівельника у Хмільницькій міжрайонній будівельній дільниці.
		5. У період з 10.05.1988 по 27.06.1988 Хмільницькою міжрайонною будівельною дільницею позивача було направлено у службове відрядження до населеного пункту Горностайпіль Чорнобильського району Київської області для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		6. 22.02.2018 позивач звернувся до Хмільницької міської ради із заявою про внесення подання до Вінницької обласної державної адміністрації про видачу йому посвідчення як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
		7. 15.03.2018 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви з мотивів, що він брав участь у роботах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на території Горностайпільської сільської ради, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, і яка знаходиться поза межами зони відчуження.
		8. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		9. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів, які свідчать про те, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на території населених пунктів, які відносяться до зони відчуження у встановлені законодавством періоди, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		10. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що населений пункт Горностайпіль віднесено до зони гарантованого добровільного відселення у 1991 році, а коли він працював там (1988 рік), то селище було в зоні відчуження.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
		12. Згідно ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі у проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		13. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
		особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
		учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
		учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
		особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
		14. Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
		15. Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
		16. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
		17. Таким чином, задля отримання відповідного статусу «особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зацікавлені особи повинні надати відповідним органам докази своєї участі в ліквідації аварії на ЧАЕС та/або докази проживання на забруднених територіях.
		18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, працюючи в селі Горностайпіль Чорнобильського району Київської області з 10.05.1988 по 26.06.1988.
		19. Постановою Кабінету Міністрів Української СРС від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Перелік населених пунктів, які відносяться до зон відчуження.
		20. Згідно вказаного Переліку населених пунктів, які відносяться до зон відчуження, село Горностайпіль віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
		21. Отже, суди вірно зазначили, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на території населеного пункту, який відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, а не зони відчуження.
		22. Віднесення с. Горностайпіль до зони гарантованого добровільного відселення також підтверджується листом Горностайпільської сільської ради від 17.08.2018 №289/02-18, на який самостійно посилається позивач.
		23. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в межах зони відчуження ОСОБА_1 не надано. 
		24. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не надано доказів, які свідчать про те що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на території населених пунктів, які відносяться до зони відчуження у встановлені законодавством періоди, то підстави для задоволення позову відсутні.
		25. Посилання позивача на той факт, що до прийняття постанови Кабінету Міністрів Української СРС від 23.07.1991 №106 село Горностайпіль відносилось до зони відчуження Судом не приймається, оскільки не підтверджено будь-якими доказами. 
		26. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.
		27. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		 
		Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -          
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 149/1573/18 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                    А.Ю. Бучик
		 
		Суддя                                                                                                    Л.В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...