Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/3253/17 (2-а/334/393/17) : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2019. Зареєстровано: 12.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2019.
Дата набрання законної сили: 11.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/2699/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 липня 2019 року 
		Київ
		справа №334/3253/17 (2-а/334/393/17)
		адміністративне провадження №К/9901/2699/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Бучик А.Ю.,
		суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №334/3253/17 (2-а/334/393/17) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя    про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		В травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Правобережне ОУПФУ) №224/р від 27.04.2017 щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дня звільнення у відставку та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення - з 20.09.2016.
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач безпідставно відмовив йому у проведенні перерахунку грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення з моменту звернення, оскільки вважає, що допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді, входить до структури останньої і при виході у відставку має враховуватись в заробітну плату для обчислення грошового утримання. 
		Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.  
		Визнано протиправним рішення Правобережного ОУПФУ від 27.04.2017 №224/р щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дня звільнення у відставку.
		Зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту призначення довічного утримання, а саме з 21.09.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної  інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що матеріальна допомога на оздоровлення є одноразовою виплатою та не входить до складу суддівської винагороди, а тому не входить і до складу щомісячного довічного грошового утримання судді.
		Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Судами встановлено, що наказом від 20.09.2016 № 81-к позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
		З 21 вересня 2016 року позивач перебуває на обліку в Правобережному ОУПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 90 % суддівської винагороди.
		При розрахунку довічного грошового утримання судді пенсійним органом  не враховано виплачену позивачу допомогу на оздоровлення.
		В квітні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з дня звільнення у відставку, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідок Апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2017 №07-50/17 та № 07-50/18.
		Рішенням Правобережного ОУПФУ від 27.04.2017 № 224/р відмовлено у перерахунку призначеного позивачу довічного грошового утримання судді з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме з 20.09.2016. Відмова мотивована відсутністю законних підстав для включення одноразової виплати (матеріальної допомоги) при обчисленні позивачу довічного грошового утримання судді.
		Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відноситься до складу грошового утримання судді і має враховуватись при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
		Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком судів першої та апеляційної інстанцій.
		Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
		Спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.
		За правилами ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
		Статтею 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Отже, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним.
		Відповідно до ст. 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
		Стаття 2 Закону України «Про оплату праці», п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, якими передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.
		Застосування норм ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії  незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання. 
		Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року (справа № 350/1511/17), від 27 червня 2018 року (справа № 750/6862/17).
		Отже, враховуючи, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, то підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення відсутні, а тому відповідач, відмовивши позивачу у здійсненні такого перерахунку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосування, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя задовольнити.
		Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня        2017 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
		Постанова  є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           А.Ю. Бучик
		 
		Судді:                                                                                                     Л.Л. Мороз
		 
		                                                                                                    А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...