Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-7599св07 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.08.2007. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2007.

Номер судового провадження: не визначено

<head>
<meta http-equiv=Content-Type content="text/html; charset=utf-8">
<meta name=ProgId content=Word.Document>
<meta name=Generator content="Microsoft Word 11">
<meta name=Originator content="Microsoft Word 11">
<link rel=File-List href="10000960738.files/filelist.xml">
<title> У Х В А Л А</title>

<style>

</style>

</head>

У Х В А Л А<o:p></o:p>

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

<table class=MsoNormalTable border=0 cellspacing=0 cellpadding=0
 style='border-collapse:collapse;mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <tr style='mso-yfti-irow:0;mso-yfti-firstrow:yes;mso-yfti-lastrow:yes'>
 <td width=319 valign=top style='width:239.3pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 4 липня 2007 року <o:p></o:p>
 </td>
 <td width=94 valign=top style='width:70.2pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td width=206 valign=top style='width:154.75pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 м. Київ<o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
</table>

<o:p></o:p>

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у
складі:<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

<table class=MsoNormalTable border=0 cellspacing=0 cellpadding=0
 style='margin-left:5.4pt;border-collapse:collapse;mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <tr style='mso-yfti-irow:0;mso-yfti-firstrow:yes'>
 <td width=123 valign=top style='width:92.15pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Головуючого<o:p></o:p>
 </td>
 <td width=501 colspan=3 valign=top style='width:375.7pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Яреми А.Г.,<o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
 <tr style='mso-yfti-irow:1;mso-row-margin-right:11.8pt'>
 <td width=123 valign=top style='width:92.15pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 суддів:<o:p></o:p>
 </td>
 <td width=237 valign=top style='width:177.85pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Левченка Є.Ф.,<o:p></o:p>
 </td>
 <td width=248 valign=top style='width:186.05pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Пшонки М.П.,<o:p></o:p>
 </td>
 <td style='mso-cell-special:placeholder;border:none;padding:0cm 0cm 0cm 0cm'
 width=16> </td>
 </tr>
 <tr style='mso-yfti-irow:2;mso-row-margin-right:11.8pt'>
 <td width=123 valign=top style='width:92.15pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td width=237 valign=top style='width:177.85pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Лихути Л.М., <o:p></o:p>
 </td>
 <td width=248 valign=top style='width:186.05pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Романюка Я.М., <o:p></o:p>
 </td>
 <td style='mso-cell-special:placeholder;border:none;padding:0cm 0cm 0cm 0cm'
 width=16> </td>
 </tr>
 <tr style='mso-yfti-irow:3;mso-yfti-lastrow:yes;mso-row-margin-right:11.8pt'>
 <td width=123 valign=top style='width:92.15pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td width=237 valign=top style='width:177.85pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td width=248 valign=top style='width:186.05pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td style='mso-cell-special:placeholder;border:none;padding:0cm 0cm 0cm 0cm'
 width=16> </td>
 </tr>
</table>

розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на
частку спадкового майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом”янського
районного суду м. Києва від 2 листопада 2006 року та рішення апеляційного
суду  м. Києва від 15 лютого 2007 року,<o:p></o:p>

<o:p></o:p>

в с т а н о в и л а :<o:p></o:p>

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про
визнання права власності на 1/6 частку спадкового майна. Позивачка зазначала,
що в ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4, внаслідок чого відкрилася спадщина,
до складу якої входять квартира АДРЕСА_1, машиномісце в підземному паркінгу
цього ж будинку та автомобіль “Suzuki Grand Vitara”, придбані батьком та відповідачкою за час шлюбу. Право на спадкування за
законом мають як спадкоємці першої черги вона, позивачка, відповідачка -
дружина покійного ОСОБА_4 та неповнолітній син відповідачки та         ОСОБА_4 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Посилаючись на те, що у встановлений законом строк з часу відкриття спадщини
вона подала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини,
однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне
майно по тій причині, що воно зареєстровано за відповідачкою, позивачка просила
про задоволення позову. <o:p></o:p>

Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 2 листопада 2006 року в
задоволенні позову відмовлено.<o:p></o:p>

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2007 року зазначене
рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права
власності на 1/6 частку автомобіля скасовано та в цій частині ухвалено нове
рішення, яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 1 666 грн., що становить
1/6 частку вартості автомобіля за договором його купівлі-продажу, укладеним
ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 з ОСОБА_5. В решті рішення суду першої інстанції
залишено без змін.  <o:p></o:p>

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.<o:p></o:p>

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед
іншого вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися
вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші
фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення
для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини
сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає
застосуванню до цих правовідносин. <o:p></o:p>

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимоги про
визнання права власності на частку квартири та машиномісця, суд першої
інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, виходив з того, що квартира та
машиномісце в паркінгу придбане відповідачкою ОСОБА_2 хоча і в період шлюбу
з  ОСОБА_4, однак за кошти, які належали
їй особисто, позивачка не довела, що в придбання спірного майна вкладено
спільні кошти відповідачки та ОСОБА_4, а тому зазначене майно належить лише
відповідачці і не є спільною сумісною власністю відповідачки та ОСОБА_4 При
цьому суд керувався ст.ст. 57 та 59 СК України. <o:p></o:p>

Відповідно до п. 1 розділу УІІ «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу
України, за нормами якого судом першої інстанції вирішено спір в частині
визнання права на частку квартири та машиномісця в паркінгу, зазначений кодекс
набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України,
тобто з 1 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших
нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми
Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли
після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.<o:p></o:p>

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в
зареєстрованому шлюбі з 1993 року і в період шлюбу, в 1998 році ОСОБА_2 уклала
з державною госпрозрахунковою організацією по наданню житлових послуг
“Київкварт-сервіс” інвестиційний договір на будівництво чотирикімнатної
квартири АДРЕСА_1 житловою площею 88,70 кв. м та загальною 169,205 кв. м з
машиномісцем в підземному паркінгу в цьому ж будинку. Після сплати обумовлених
договором 317 698 грн. 33 коп. інвестиційних коштів ОСОБА_2 в липні 2000 року
отримала на своє ім”я свідоцтва про право власності на квартиру та машиномісце.
<o:p></o:p>

За таких обставин відносини щодо
права власності на квартиру та машиномісце регулюються чинним на час їх
придбання КпШС України, згідно зі ст. 22 якого майно, нажите подружжям за час
шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Сам по собі факт реєстрації такого
майна на ім”я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі.<o:p></o:p>

Зробивши висновок про належність квартири та машиномісця лише   ОСОБА_2 на тій підставі, що незалежно від
перебування в шлюбі саме вона була стороною інвестиційного договору про участь
у будівництві жилого будинку з підземною автостоянкою, кошти на виконання цього
договору вносились від її імені, а отримані нею вони в результаті продажу своєї
квартири по АДРЕСА_2 та укладення нею ж договорів позики, суд не врахував, що
шлюб передбачає спільне проживання, ведення спільного господарства і придбання
майна для потреб сім”ї, та у зв”язку з цим належно не перевірив посилань
позивачки на те, що фактично договори позики не укладалися, а на виконання
інвестиційного договору витрачалися не лише кошти від реалізації її квартири, а
і кошти, отримані від реалізації спільних квартир ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по
АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3, двохкімнатна квартира по АДРЕСА_2 отримана ними в
результаті обміну належної ОСОБА_4 однокімнатної квартири по АДРЕСА_4 з
відповідною доплатою за рахунок спільних коштів. Також при цьому не дав суд
оцінки і тому факту, що квартира по АДРЕСА_2 є однокімнатною і належала крім
відповідачки ще двом особам та її з ОСОБА_4 сину в рівних частках, а продаж її
вчинено в лютому 1999 року за 5 646 грн. 32 коп. Дійшовши ж висновку про
отримання відповідачкою коштів для виконання умов інвестиційного договору за
договорами позики суд разом з тим не з”ясував за рахунок своїх чи коштів
сімейного бюджету повертались борги за цими договорами. Також не взяв суд до
уваги, що відповідачка ОСОБА_2 протягом розгляду справи тричі змінювала свої
пояснення щодо джерел отримання коштів для виконання інвестиційного договору.
Не дав суд оцінки і тому факту, що після придбання квартири та машиномісця в
квартиру поселилися ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з їх сином, в цій квартирі ОСОБА_4
прожив аж до своєї смерті, а на машиномісці вони зберігали автомобіль, визнаний
судом їх спільною сумісною власністю, та у зв”язку з цим не з”ясував чи не
придбавалася квартира та машиномісце в паркінгу для потреб сім”ї ОСОБА_4 та ОСОБА_2<o:p></o:p>

Зазначені обставини мають значення для вирішення справи, а тому без їх
з”ясування та оцінки ухвалення рішення було передчасним.<o:p></o:p>

Ухвалюючи рішення в частині відмови в позові про визнання права власності
на частку автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що той після смерті
ОСОБА_4 проданий, на час розгляду справи належить ОСОБА_5, а тому не може бути
предметом спору.<o:p></o:p>

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що
призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК
України є підставою для скасування ухваленого рішення з направленням справи на
новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої
інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.<o:p></o:p>

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,<o:p></o:p>

у х в а л и л а :<o:p></o:p>

Рішення Солом”янського районного суду м. Києва від 2 листопада 2006 року та
рішення апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2007 року скасувати і передати
справу на новий розгляд до суду першої інстанції. <o:p></o:p>

Головуючий                                                                          А.Г.
Ярема<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Судді:                                                                                   
Є.Ф. Левченко<o:p></o:p>

Л.М.
Лихута<o:p></o:p>

М.П. Пшонка<o:p></o:p>

Я.М. Романюк<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

<o:p> </o:p>

</div>

</body>

</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...