Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/620/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності; укладення, зміна, розірвання договорів, пов’язаних з реалізацією; авторського права (суміжних прав).
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2019. Зареєстровано: 12.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 01.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"01" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/620/19
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Новікової Н.А.                       
		при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.
		розглянувши справу
		за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" (UO Moienari), 13619, Республіка Естонія, 24-207, Пунане, район Ласнасае, м. Таллін, повіт Хар`юмаа, код реєстрації 11697731, адреса для листування: а/с 17, м. Київ, 03126;
		до Фізичної особи - підприємця Неходи Віталія Миколайовича, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ;
		про  заборону використання комп`ютерних програм, а також стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав та штрафу у розмірі 396 974,60 грн.
		за участю представників учасників справи:
		позивача - Гур`єв А.А., довіреність б/н від 01 серпня 2017 року;
		відповідача - Мица Ю.В., ордер серія ХВ № 000019/1814      від 12 березня 2019 року;
		 
		Суть спору:
		 
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Неходи Віталія Миколайовича в якій просить:
		- заборонити Фізичній особі - підприємцю Нехода Віталію Миколайовичу використання комп`ютерних програм "1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України", " 1С:Підприємство 8.3. Ліцензія на сервер (х86-64)", " 1С:Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 10 робочих місць" та " 1С:Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 50 робочих місць";
		- стягнути з Фізичної особи - підприємця Нехода Віталія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" суму компенсації за порушення авторських прав на комп`ютерну програму " 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" в розмірі подвоєної паушальної суми винагороди, що становить 30                      106, 00 грн.
		- стягнути з Фізичної особи - підприємця Нехода Віталія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" суму компенсації за порушення авторських прав на комп`ютерну програму " 1С:Підприємство 8.3. Ліцензія на сервер (х86-64)" в розмірі подвоєної паушальної суми винагороди, що становить 85       200, грн..
		- стягнути з Фізичної особи - підприємця Нехода Віталія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" суму компенсації за порушення авторських прав на комп`ютерну програму " 1С:Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 10 робочих місць" в розмірі подвоєної паушальної суми винагороди, що становить 44 580,00 грн.
		- стягнути з Фізичної особи - підприємця Нехода Віталія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" суму компенсації за порушення авторських прав на комп`ютерну програму "1С:Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 50 робочих місць" в розмірі подвоєної паушальної суми винагороди, що становить 201000, 00 грн.
		- стягнути Фізичної особи - підприємця Нехода Віталія Миколайовича штраф у розмірі 36088,60 грн. до Державного бюджету України, що становить 10% суми, що підлягає стягненню на користь ТОВ "Моленарі".
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наприкінці листопада 2018 року представникам позивача стало відомо, що з травня 2016 року, відповідач використовує у своїй господарській діяльності комп`ютерні програм "1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України", " 1С:Підприємство 8.3. Ліцензія на сервер (х86-64)", " 1С:Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 10 робочих місць" та " 1С:Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 50 робочих місць", які є об`єктом авторських прав позивача, без належного на те дозволу, що стало підставою для звернення позивачем до суду. Як вказує позивач, відомості щодо неправомірного використання об`єктів авторських прав позивача, останньому були надані групою програмістів, які здійснювали програмне забезпечення  та впровадження вищепералічених програм у господарську діяльність відповідача. В якості доказів, які підтверджують обставини на які посилається позивач, останнім додано заяви свідків, Експертний висновок за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет від 12.12.2018 №292/2018-ЕВ-ЦК. При цьому, позивач вказує, що обставини щодо використання відповідачем вказаних програм встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у справі №922/1104/17. В якості правового обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ст. 426 ЦК України та ст. ст. 15, 52 ЗУ "Про авторське право і суміжні права". Окрім цього, позивач вказує, що останнім понесені судові витрати у розмірі 37875,62грн., які складаються з 7875,62грн. - судового збору та 30000,00грн. - витрат на професійну правову допомогу, які останній просить покласти на відповідача.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 03.04.2019. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяв. Позивачеві, згідно ст. 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.
		26.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №7470 від 26.03.2019), в якому відповідач проти позову заперечував повністю. В обґрунтування власних заперечень зазначив, що заяви свідків, на які посилається позивач, в якості обґрунтування позовних вимог є неналежними та недопустимими доказами, оскільки із заяв свідків вбачається, що останні діяли в команді програмістів, які відповідно до існуючих договірних відноси з відповідачем, зобов`язані були розробити відповідне програмне забезпечення на базі програм, які є об`єктами авторського права відповідача, однак, таке програмне забезпечення розроблене та передано не було, що і встановлено рішенням господарського суду Харківської області у справі 922/1107/17. Крім цього, відповідач вказує на те, що як зазначає сам позивач, він набув авторські права на комп`ютерну програму "1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" 08.05.2017 року, у зв`язку з чим, на думку відповідача, будь-які обставини, які встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2017 року у справі № 922/1104/17, не можуть стосуватися прав позивача (ТОВ "Моленарі"), адже позивач набув прав на відповідну програму після дати постановлення відповідного рішення суду. Щодо Експертного висновку за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет від 12.12.2018 №292/2018-ЕВ-ЦК, наданого позивачем, в якості підтвердження обставин щодо використання відповідачем комп`ютерних програм, відповідач  зазначає, що такий висновок підтверджує лише факт бажання відповідача впровадити в своїй господарській діяльності відповідне програмне забезпечення однак, жодним чином не підтверджує обставини щодо безпосереднього використання відповідачем вказаних комп`ютерних програм. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено обставин щодо порушення саме відповідачем його авторських прав, так, як свого часу замовляв розробку відповідного програмного забезпечення у іншого суб`єкта підприємницької діяльності, який зобов`язувався розробити ліцензоване програмне забезпечення на базі комп`ютерних програм позивача, у зв`язку з чим, на думку відповідача, позовні вимоги до відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
		Протокольною ухвалою від 03.04.2019 на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 15.04.2019.
		12.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №9000 від 12.04.2019), в якій позивач зазначив, що відповідно до п. 2.3. договору Позивач на постійній основі, безповоротно і беззастережно одержує від Відчужувача виключні майнові авторські права по всьому світу без обмеження строку, у тому числі, але не виключно - право ініціювати та, відповідно, право затримувати пред`явлені позови, заперечувати проти позовів, ініціювати скарги або справи, оскаржувати рішення, ухвали та/або інші процесуальні документи, які порушують права та інтереси Позивача, отримувати звільнення від зобов`язань по відношенню до будь - якого порушення. або будь - якої іншої причини пред`явлення позову, що виникає з права власності на будь - які майнові авторські права, що передаються, які сталися до на дату або після дати цього договору. Крім цього, позивач зазначає, що рішення судів у справі №922/1107/17 підтверджують об`єктивну можливість свідків дізнатись, які саме комп`ютерні програми використовує відповідач у свої господарській діяльності, а також, які комп`ютерні програми встановлені та зберігаються на серверах відповідача. Крім цього, позивач в якості додаткового обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що сам відповідач, у протоколі його допиту як потерпілого, який позивачем додано до відповіді на відзив, визнає обставини щодо використання останнім відповідних комп`ютерних програм. Окрім цього, позивачем додано договори про надання послуг укладених з іншими особами, які на думку позивача підтверджують факти використання програмного забезпечення, яке є власністю позивача.
		15.04.2019 від відповідача надійшло клопотання про забезпечення судових витрат (вх. 9220 від 15.04.2019).
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2019 у задоволенні клопотання про забезпечення судових витрат (вх. 9220 від 15.04.2019) ФОП Неході В.М. відмовлено.
		Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2019        продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.05.2019.
		26.04.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №10552 від 26.04.2019), в яких відповідач проти доводів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив заперечував та наголошував, що відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3  договору про передання прав інтелектуальної власності від 08.05.2017, визначено, що позивач наділяється правом подання/підтримання позовів та утримувати вже стягнені збитки за порушення незалежно від дати їх вчинення, якщо такі порушення одночасно є порушеннями прав та інтересів позивача як набувача за Договором, при цьому, права, передані за ним, набуваються позивачем з дати укладення Договору (за преамбулою Договору дата його укладення та Дата набрання чинності є поняттями рівнозначними). Відтак, на думку відповідача, будь-які порушення, що реально чи гіпотетично мали місце до 08.05.2017 р., можуть переслідуватися в позовному порядку позивачем як набувачем за Договором лише за умови, що такі порушення не припинилися після 08.05.2017 або іншим чином мають вплив на права та інтереси позивача після цієї дати. Крім цього відповідач стверджує, що позивачем не доведено обставин щодо використання відповідачем комп`ютерних програм, а заяви свідків, які надані суду, в якості обґрунтування доводів позивача, на думку відповідача не є достовірними та належними доказами і не можуть бути прийняті судом, при цьому, що експертний висновок, що договори про надання послуг/виконання робіт, що протоколи допитів, які надані позивачем, свідчать виключно про бажання відповідача про впровадження нового програмного забезпечення, однак жодним чином не підтверджують обставин щодо використання відповідачем не ліцензованих програм. При цьому, рішення судів у справі №922/1107/17 не встановлює обставин про використання відповідачем комп`ютерних програм позивача, у зв`язку з чим, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
		Протокольною ухвалою від 15.05.2019 відкладено підготовче засідання на 27.05.2019 о 12:30.
		Ухвалою господарського суду Харківської області, у зв`язку з відрядженням головуючого судді по справі Новікової Н.А. відкладено підготовче засідання з 27.05.2019 на 30.05.2019 о12:00.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2019 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019 о(об) 12:30.
		31.05.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на іншу.
		Протокольною ухвалою від 03.06.2019 клопотання позивача задоволено  та відкладено  розгляд справи по суті на 01.07.2019 о 14:30.
		У судовому засіданні 01.07.201 відкрито розгляд справи по суті та заслухано вступне слово учасників справи.
		Повноважний представник позивача, просив суд позовні вимоги задовольнити, в якості обґрунтування вимог, останній посилався на те, що відповідач використовував у своїй господарській діяльності комп`ютерні програми, які є інтелектуальною власністю позивача, без належного на це дозволу, у зв`язку з чим, порушує авторські права позивача. В якості доказів, які підтверджують обставини на які посилається позивач, останнім надано заяви свідків ОСОБА_15. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Експертний висновок за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет від 12.12.2018 №292/2018-ЕВ-ЦК, договір б/н від 16.05.2016 відповідача з фізичною особою ОСОБА_6 , договір б/н від 23.02.2016 відповідача з фізичною особою    ОСОБА_7 , договір б/н від 16.05.2016 відповідача з фізичною особою ОСОБА_8 , договір б/н від 16.05.2016 відповідача з фізичною особою ОСОБА_9 , договір б/н від 16.05.2016 відповідача з фізичною особою ОСОБА_10 , договір б/н від 16.05.2016 відповідача з фізичною особою ОСОБА_11 , протокол допиту відповідача від 22.03.2017, протокол допиту ОСОБА_12 від 22.03.2017, протокол допиту ОСОБА_11 від 22.03.2017. Окрім цього, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 37875,62грн., які складаються з 7875,62грн. - судового збору та 30000,00грн. - витрат на професійну правову допомогу.
		Повноважний представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити, в якості обгрунтвання заперечень, останній зазначив, що позивачем не доведено обставин щодо порушення відповідачем його авторських прав, докази на які посилається відповідач не є належними, достатніми та достовірними, у зв`язку з чим, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Окрім цього, до судових дебатів, повноважний представник відповідача, адвокат Мица Ю.В., заявив усне клопотання про, у випадку відмови у задоволенні позову, відшкодування на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00грн..
		У судових дебатах представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд, задовольнити позов повністю з підстав перелічених у позовній заяві та відповіді на відзив. Судові витрати пов`язані з розглядом вправи у розмірі 37875,62грн., які складаються з 7875,62грн. - судового збору та 30000,00грн. - витрат на професійну правову допомогу, представник позивача просив покласти на відповідача.
		Повноважний представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у позові. Окрім цього, у судових дебатах представник відповідача підтримав усне клопотання про, у випадку відмови в позові, стягнення з позивача на користь відповідача, судових витрат понесених внаслідок розгляду справи у розмірі 30000,00грн..
		 
		Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази,  суд встановив наступне. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Моленарі" (UO Molenari) (далі - Позивач) є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Республіки Естонія, якій належать виключні майнові авторські права на комп`ютерну програму " 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" (далі - Комп`ютерна програма), а також доповнень до цієї Комп`ютерної програми у вигляді серверного розширення та набору додаткових робочих місць лінійки програмного забезпечення " 1С:Підприємство 8". які в сукупному комплексі є засобом ведення бухгалтерського, оперативного та управлінського обліку господарюючого суб`єкта.
		Авторські права на Комп`ютерну програму були набуті Позивачем на підставі Договору про передачу прав інтелектуальної власності від 08.05.2017 (далі - Договір) укладеним з ОСОБА_13 (далі - Відчужувач).
		Пунктом 17 Додатку № 1 від 08.05.2017 до Договору Позивачу передаються права на Комп`ютерну програму.
		Відповідно до Преамбули та п. 3.1. Договору Відчужувач володіє виключними майновими травами інтелектуальної власності на Програму, погоджується передати їх Позивачу на умовах.
		В порядку та строки, що визначені Договором та гарантує, що він є їх єдиним власником.
		Згідно з абз. 2 п. 1.1. розділу 1 Договору під правами інтелектуальної власності розуміються виключне право Позивача на використання Програми, а також виключне право Позивача на дозвіл та/або заборону використання Програми третіми особами.
		Пунктом 2.2. Договору деталізовано перелік виключних майнових авторських права, які забуває Позивач, серед яких включно, але не вичерпно встановлено виключне право Позивача -а дозвіл та/або заборону постійного та/або тимчасового відтворення та використання Програми.
		Також п. 2.1. Договору Позивачу передається право на захист авторських прав у будь-який незаборонений спосіб, у тому числі у судовому порядку.
		Датою набуття авторських прав Позивачем є дата набуття чинності Договору, тобто 08.05.2017 (п. 2.1. та 2.2.).
		Крім того, п. 2.1. встановлено, права від Відчужувача до Позивача передаються на весь строк дії авторського права на територію всього світу.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачу належать виключні майнові угорські права на комп`ютерну програму " 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України".
		Як вказує позивач, наприкінці листопада 2018 року представникам позивача стало відомо, що з травня 2016 року фізична особа - підприємець Нехода Віталій Миколайович (далі - Відповідач) використовує у своїй господарській діяльності комп`ютерну програму "1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України", а також супутні допоміжні програми на базі комп`ютерної платформи " 1С: Підприємство 8", які забезпечують її функціонування.
		Зазначені відомості представникам Позивача були надані групою програмістів (фізичних осіб - підприємців) ОСОБА_15 . ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які виконували роботи щодо програмування та впровадження Комп`ютерної програми у господарській діяльності Відповідача (торговому домі "Вікторія").
		Як вбачається з заяв свідків ОСОБА_15. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , останні працювали у групі програмістів, які зобов`язувались розробити та впровадити в господарську діяльність відповідача програмне забезпечення розроблене на базі комп`ютерної програми: "1С:Підприємство 8". При цьому,  роботи виконувались на віддаленому сервері  замовника, доступи до якого були нам надані ОСОБА_14 , виконував в інтересах ФОП Неходи Віталія Миколайовича адміністративні роботи та супровід встановленого поточного програмного забезпечення. Як вказують свідки, на сервері замовника ФОП Неходи В. М. були встановлені: платформа 1С:Підприємство 8.3 Сервер 1С:Підприємство 8.3, конфігурація "Управління торговим підприємство для України", СУБД МS SQL SERVER 2008 ENTERPRISE EDITION; платформа 1С:Підприємство 7.7, що є складовою - комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 7.7. Комплексна поставка для України" в SQL-версії, та компонента для побудови розподіленої структури баз даних "Управління розподіленими інформаційними базами" (УРБД). IT інфраструктура була зав`язана на основній самописній конфігурації на платформі "Підприємство 7.7, з якою обмінювалися інформацією такі самі конфігурації програмної комплексу "1С:Підприємство 7.7. Комплексна поставка для України" з усіма роздрібними точками, ФОП Неходи В.М. кількістю не менше одинадцяти. Також, з заяв свідків, вбачається, що для забезпечення роботи мобільних додатків " 1С:Підприємство 8.0. Розширення для КПК", встановлених на планшетах регіональних менеджерів, використовувалася самописна конфігурація на платформі 1С:Підприємство 8, що забезпечувала двосторонній обмін з основною конфігурацією на платформі 1С:Підприємство 7.7 через встановлену на сервері платформу - 1С:Підприємство 8. Окрім цього, як вбачається з заяв свідків, останні вказують на те, що жодних легально придбаних та встановлених ліцензій у фізичної особи-підприємця Неходи Віталія Миколайовича ними виявлено не було.
		При цьому, позивач вказує, що відомості, які вказані у заявах свідків, є достовірними, оскільки, як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2017, постанови Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 27.07.2018 та постанови Вищого господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/1104/17 за позовом ФОП Неходи В.М. до ФОП    ОСОБА_15. та ФОП Жидкова А.Ю. про розірвання договору підряду та стягнення 415462 грн., судами встановлено, що ОСОБА_15 разом з своїми працівниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заяви яких міститься в матеріалах справи, виконували для ФОП Неходи В.М. роботи щодо розробки та впровадження в діяльність відповідача програмного забезпечення на базі комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 8", у зв`язку з чим їм був наданий доступ до серверів відповідача, а тому, як зазначає позивач, мали можливість володіти інформацією щодо встановлених та збережених комп`ютерних програмах, які використовувались відповідачем.
		Окрім цього, як вказує позивач, за адресою в мережі Інтернет: https://rabota.ua/company3511740/аvаnсу7243146, останнім було виявлено, оголошення, яке на його думку свідчить про те,  що відповідач використовує у своїй господарській діяльності комп`ютерні програми на платформі " 1С: Підприємство 8" та шукає на постійну роботу програмістів для забезпечення їх функціонування.
		Згідно з ч. З ст. 56 Закону України "Про телекомунікації" адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.
		Станом на сьогоднішній день такою організацією є Об`єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" (далі - ОП "УМІЦ"),
		Свідоцтвом про акредитацію від 22.11.2017 ОП "УМІЦ" уповноважує та підтверджує компетентність Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" у здійсненні функцій Центру компетенції (далі - Центр компетенції УЦПНА) адресного простору, що полягає у проведенні дослідження змісту веб - сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про реєстранта доменного імені або інформації про його встановлення.
		12.12.2018          на звернення представників Позивача з метою фіксації фактів використання Відповідачем комп`ютерних програм, виключні майнові авторські права на які належать Позивачу, Центром компетенції УЦПНА проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за адресою: https://rabota.ua/company3511740/vасаnсу7243146, за результатом якого складено експертний висновок.
		08.02.2019          з метою досудового врегулювання спору на адресу Відповідача у порядку, передбаченому ст. 19 ГПК України, було направлено претензію. Проте, як вказує позивач, до теперішнього часу від відповідача не надійшло на його адресу жодних листів у відповідь, що, на думку позивача, свідчить про відверте нехтування відповідачем правами інших осіб та ігнорування законних вимог позивача.
		Окрім цього, як вказує позивач, відповідач у протоколі допиту його у якості потерпілого вказує, що ним здійснюється використання саме програми " 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" у своїй господарській діяльності, а також те, що ним проводилися заходи для безпосереднього навчання своїх працівників для роботи з вказаною програмою у -своєму офісі у м. Ізюм. Вказані обставини також підтверджуються даними, які зазначені у протоколах допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які і здійснювали впровадження оспорюваної комп`ютерної програми у господарській діяльності відповідача.
		Водночас, позивач стверджує, що обставини щодо використання відповідачем комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 8" також підтверджується тим, що відповідач протягом 2016 відповідач укладав договори підряду на виконання робіт, пов`язаних з впровадженням вказаної комп`ютерної програми, що підтверджується наданими останнім договорами укладеними між відповідачем та іншими особами.
		Таким чином, як вказує позивач, вказані доводи на його думку, підтверджують обставини щодо порушення відповідачем виключних авторських прав позивача на комп`ютерну програму "1С:Підприємство 8", що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про заборону відповідачу використання комп`ютерних програм "1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України", "1С:Підприємство 8.3. Ліцензія на сервер (х86-64)", "1С:Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 10 робочих місць" та "1С:Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 50 робочих місць"; та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення майнових авторських прав та штрафу у розмірі 396 974,60 грн.. При цьому, доводи позивача, на думку останнього підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2017, постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 27.07.2018 та постановою Вищого господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/1104/17 за позовом ФОП Неходи В.М. до ФОП    ОСОБА_15. та ФОП Жидкова А.Ю. про розірвання договору підряду та стягнення 415462 грн.  заявами свідків ОСОБА_15. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Експертним висновком за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет від 12.12.2018 №292/2018-ЕВ-ЦК, договорами б/н від 16.05.2016 укладеними між відповідачем та ОСОБА_6 , з фізичною особою ОСОБА_7 , з фізичною особою ОСОБА_8 , з фізичною особою ОСОБА_9 , з фізичною особою ОСОБА_10 , з фізичною особою ОСОБА_11 , протоколом допиту відповідача від 22.03.2017, протоколом допиту ОСОБА_12 від 22.03.2017, протоколом допиту ОСОБА_11 від 22.03.2017.
		Разом з цим, заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог зводяться до того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин щодо використання відповідачем вказаних комп`ютерних програм, крім цього останній зазначає про те, що заяви свідків, які надані позивачем не є достовірним та належним доказом, який свідчить про використання відповідачем комп`ютерних програм позивача, експертний висновок, який наданий відповідачем, на переконання відповідача свідчить лише про наявність бажання відповідача здійснити перехід на програмне забезпечення " 1С:Підприємство 8", що пояснює і наявність договорів підряду між відповідачем та третіми особами, предметом яких є пошук команди спеціалістів для розробки відповідного програмного забезпечення, при цьому, протоколи допитів, які надані позивачем на думку відповідача, підтверджують вказані обставини.  Разом з цим, відповідач зазначає, що останній не міг здійснювати використання вказаних комп`ютерних програм, оскільки такі взагалі не були розроблені ФОП ОСОБА_15. , що встановлено рішеннями судів у справі №922/1104/17, у зв`язку з чим, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
		 
		Відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються дим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" - право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно із колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
		Згідно з положеннями ст. 37 Закону України "Про міжнародне приватне право" до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
		До того ж, Україна є учасницею Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року з " 25" жовтня 1995 року, а Республіка Естонія є учасницею цієї ж Конвенції з " 18" травня 1994 року.
		Відповідно до ст. 1 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні та художні твори.
		Стаття 5 вказаної Конвенції встановлює, що відносно творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо наданими цією Конвенцією. Користування цими правами і здійснення їх непов`язані з виконанням , будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно л-: і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.
		Отже, вищезазначене дає Позивачу право вимагати захисту порушених прав інтелектуальної власності у порядку, передбаченому законодавством України, застосовуючи норми матеріального і процесуального права України.
		Згідно із положенням ст. 426 Цивільного кодексу України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності.
		Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
		Згідно з положенням п. 8 ч. З ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" розповсюдження творів є одними із способів використання творів.
		Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено: розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці.
		Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" твір образотворчого мистецтва - це самостійний об`єкт авторського права.
		Твором образотворчого мистецтва, у тому числі, є малюнок (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
		Стаття 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає, що контрафактний примірник твору - це примірник твору, відтворений і/або розповсюджуваний з  порушенням авторського права.
		Відповідно до п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5 від 04.06.2010) розповсюдження контрафактних примірників творів порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об`єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб`єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.
		Згідно пунктів "а", "б" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", порушеннями авторського права є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб`єктів авторського права, визначені ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а також піратство у сфері авторського права.
		Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, зо розмір компенсації визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права.
		Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" паушальна сума назначається як одноразовий платіж за будь-яке використання об`єктів авторського права.
		Статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що при порушеннях  будь-якою  особою  авторського  права і (або) суміжних прав,  передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні  передбачених  договором  умов використання творів і (або) об`єктів  суміжних прав,  використанні творів і  об`єктів  суміжних  прав  з  обходом  технічних  засобів захисту чи з підробленням інформації і  (або) документів  про  управління  правами  чи  створенні  загрози неправомірного  використання  об`єктів  авторського  права і (або) суміжних прав та інших  порушеннях  особистих  немайнових  прав  і  майнових  прав  суб`єктів  авторського права і (або) суміжних прав  суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема:  ж) вимагати  від осіб,  які порушують авторське право і (або) суміжні  права  позивача,  надання  інформації  про  третіх  осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників  творів і об`єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження.
		Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено юридичні факти, які кожна із сторін повинна доводити при розгляді справ про захист авторського права.
		Так, для стягнення з відповідача компенсації позивач повинен довести належність йому авторського права, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем. Відповідач, у свою чергу, має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору, в іншому разі фізична або юридична особа взнається порушником авторського права і для неї настають наслідки, передбачені цими: законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст. 1166 ЦК України).
		Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови № 12 від 17.10.2012 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних грав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права, а розмір збитків та причинно-наслідковий зв`язок суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний.
		Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 12, 42 Постанови № 5 від 04.06.2010, де встановлено при вирішенні спорів судам слід мати на увазі, що компенсація, передбачена п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення с збою дій, які визнаються порушенням авторського права.
		Таким чином, позивач в якості обґрунтування позовних вимог посилається на такі докази:
		- рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2017, постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 27.07.2018 та постановою Вищого господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/1104/17 за позовом ФОП Неходи В.М. до ФОП ОСОБА_15. та ФОП Жидкова А.Ю. про розірвання договору підряду та стягнення 415462 грн., якими на думку позивача встановлено факт використання відповідачем саме комп`ютерної програми "1С:Підприємство 8" та підтверджує достовірність заяв свідків;
		- заявами свідків ОСОБА_15. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з яких, на думку позивача, вбачається, які саме програми використовував відповідач;
		- Експертним висновком за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет від 12.12.2018 №292/2018-ЕВ-ЦК, згідно якого на думку позивача зафіксовано інформацію щодо використання вказаної комп`ютерної програми, а саме пошук відповідних спеціалістів, які володіють навичками роботи з даним програмним забезпеченням;  
		- договорами б/н від 16.05.2016 укладеними між відповідачем та ОСОБА_6 , з фізичною особою ОСОБА_7 , з фізичною особою ОСОБА_8 , з фізичною особою ОСОБА_9 , з фізичною особою ОСОБА_10 , з фізичною особою ОСОБА_11 , якими підтверджується обставини щодо пошуку спеціалістів для роботи у даному програмному забезпеченні;
		- протоколом допиту відповідача від 22.03.2017, протоколом допиту ОСОБА_12 від 22.03.2017, протоколом допиту ОСОБА_11 від 22.03.2017, якими підтверджується та визнається самим відповідачем факт зберігання, відтворення та використання даного програмного забезпечення..
		Згідно зі ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 1 статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підстав " можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно частини 1 статі 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до закону повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Частиною 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України).
		Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Щодо доводів позивача про те, що обставини щодо використання відповідачем комп`ютерної програми « 1С:Підприємство 8» встановлені судом у справі №922/1104/17, а тому не потребують доказуванню, суд зазначає наступне. Як вбачається з  рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2017, постанови Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 27.07.2018 та постанови Вищого господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/1104/17 за позовом ФОП Неходи В.М. до ФОП ОСОБА_15. та ФОП Жидкова А.Ю. про розірвання договору підряду та стягнення 415462 грн., предметом розгляду вказаної справи було стягнення з ФОП ОСОБА_15. та ФОП Жидкова А.Ю. суми попередньої оплати та розірвання договору про надання послуг, згідно якого останні зобов`язувались розробити та впровадити в господарську діяльність відповідача, відповідне програмне забезпечення, розроблене на базі " 1С:Підприємство 8", при чому предметом дослідження у даній справі були відносини, які існували між відповідачем, ФОП ОСОБА_15. та ФОП Жидковим А.Ю. з приводу виконання умов укладеного між ними договору. Однак, як встановлено судом у справі №922/1104/17, передбачене договором програмне забезпечення розроблено та передано відповідачу не було, у зв`язку з чим, суди дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ФОП Неходи В.М та стягнення з ФОП ОСОБА_15. та ФОП Жидкового А.Ю суми попередньої оплати за договором. 
		Проте, як вбачається з аналізу вказаних рішень, при розгляді справи №922/1104/17, обставини, щодо використання відповідачем програми "1С:Підприємство 8"  не досліджувались, при цьому, вказаними рішеннями підтверджуються обставини, що таке програмне забезпечення розроблено та передано не було, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що обставини встановлені у справі №922/1104/17 жодним чином не підтверджують доводів позивача щодо використання відповідачем комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 8", а тому вказані доводи позивача, на думку суду є лише припущеннями останнього, які побудовані на невірному тлумаченні обставин встановлених рішеннями судів у справі №922/1104/17.
		Водночас, позивач стверджує, що обставини щодо використання відповідачем комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 8", підтверджуються заява свідків ОСОБА_15. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно яких останні працювали у групі програмістів, які зобов`язувались розробити та впровадити в господарську діяльність відповідача програмне забезпечення розроблене на базі комп`ютерної програми: " 1С:Підприємство 8". При цьому,  роботи виконувались на віддаленому сервері  замовника, доступи до якого були нам надані ОСОБА_14 , виконував в інтересах ФОП Неходи Віталія Миколайовича адміністративні роботи та супровід встановленого поточного програмного забезпечення. Як вказують свідки, на сервері замовника ФОП Неходи В. М. були встановлені: платформа 1С:Підприємство 8.3 Сервер 1С:Підприємство 8.3, конфігурація "Управління торговим підприємство для України", СУБД МS SQL SERVER 2008 ENTERPRISE EDITION; платформа 1С:Підприємство 7.7, що є складовою - комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 7.7. Комплексна поставка для України" в SQL-версії, та компонента для побудови розподіленої структури баз даних "Управління розподіленими інформаційними базами" (УРБД). IT інфраструктура була зав`язана на основній самописній конфігурації на платформі "Підприємство 7.7, з якою обмінювалися інформацією такі самі конфігурації програмної комплексу " 1С:Підприємство 7.7. Комплексна поставка для України" з усіма роздрібними точками, ФОП Неходи В.М. кількістю не менше одинадцяти. Також, з заяв свідків, вбачається, що для забезпечення роботи мобільних додатків " 1С:Підприємство 8.0. Розширення для КПК", встановлених на планшетах регіональних менеджерів, використовувалася самописна конфігурація на платформі 1С:Підприємство 8, що забезпечувала двосторонній обмін з основною конфігурацією на платформі 1С:Підприємство 7.7 через встановлену на сервері платформу - 1С:Підприємство 8. Окрім цього, як вбачається з заяв свідків, останні вказують на те, що жодних легально придбаних та встановлених ліцензій у фізичної особи-підприємця Неходи Віталія Миколайовича ними виявлено не було. Проте, вказані докази, суд оцінює критично, оскільки, вказані свідки, заяви яких містяться в матеріалах справи, як стверджують останні, працювали в одній команді програмістів для розробки та впровадження в господарську діяльність відповідача вказаного програмного забезпечення на підставі договору укладеного між відповідачем та ФОП ОСОБА_15. , який також є свідком. Водночас, як встановлено рішеннями судів у справі №922/1104/17, програмне забезпечення, розробка і впровадження якого було предметом договору, розроблено та передано не було, у зв`язку з чим, ФОП ОСОБА_15. , було притягнуто до майнової відповідальності за неналежне виконання умов договору, при цьому інші свідки були найманими працівниками останнього, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що їх свідчення можуть бути направлені на завданні ФОП Неході В.М. шкоди, а відтак суд вважає інформацію, що міститься у заявах свідків недостовірною та недостатньою для встановлення обставини щодо використання відповідачем " 1С:Підприємство 8". 
		Щодо Експертного висновку, наданого позивачем,  за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет від 12.12.2018 №292/2018-ЕВ-ЦК, суд зазначає, що вказаний експертний висновок стосується фіксування вмісту веб-сторінки з сайту за адресою в мережі Інтернет: https://rabota.ua/company3511740/аvаnсу7243146, на якому розміщено оголошення відповідаче, згідно вмісту якого вбачається, що "ФОП Нехода В.М. , запрошує на постійну роботу програмістав 1С для здійснення масштабного проекту переходу з 1С7.7 на 8.Х, при чому в графі версія 1С зазначено 1С:7.7, 1С:8, в графі ПО 1С, тип розробки - розробка ПО", водночас, з аналізу вказаної сторінки не вбачається, що відповідач використовує комп`ютерну програму " 1С:Підприємство 8", навпаки, із змісту вказаної веб-сторінки та аналізу розміщеного оголошення вбачається, що відповідач здійснює набір найманих працівників для здійснення переходу з програмного забезпечення " 1С:7.7" на " 1С:8", при чому вказані відомості підтверджуються відповідачем, який зазначає, що дійсно мав намір здійснити такий перехід, однак в силу об`єктивних причин не здійснив. Таким чином, суд вважає вказаний експертний висновок  неналежним доказом, оскільки вказаний доказ жодним чином не підтверджує обставини щодо використання  відповідачем комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 8".
		При цьому, посилання позивача на договори, які укладені між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_6 , фізичною особою ОСОБА_7 , фізичною особою ОСОБА_8 , фізичною особою ОСОБА_9 , фізичною особою ОСОБА_10 ,  фізичною особою ОСОБА_11 , згідно яких, на переконання позивача, вбачається обставини щодо можливого використання відповідачем спірного програмного забезпечення, також не підтверджуються матеріалами справи, оскільки, згідно вказаних договорів їх предметом є надання переліченими особами відповідачу різноманітних послуг з пошуку команди програмістів для переходу з ПЗ "1С:7.7" на "1С:8", складання та опис всіх бізнес процесів, формування та тестування 1С:8, контроль та аналіз бухгалтерських операцій, тощо. Однак, жодної інформації, щодо використання відповідачем визначеного програмного забезпечення вказані договори не містять, у зв`язку з чим, вказані докази, на думку суду свідчать про наявність бажання відповідача впровадити в свою господарську діяльність програмне забезпечення " 1С:Підприємство 8", а не про його використання, у зв`язку з чим, вказані докази є недостатніми для  встановлення обставин використання відповідачем комп`ютерного забезпечення.
		Доводи позивача про те, що сам відповідач визнає факт використання вказаного комп`ютерного забезпечення, що підтверджується протоколом допиту відповідача від 22.03.2017,  суд оцінює критично, оскільки як вбачається з аналізу вказаного протоколу,  вказаний протокол не містить тверджень відповідача щодо використання ним спірного програмного забезпечення, у зв`язку з чим, такі доводи позивача не можуть взяті судом до уваги. Разом з цим, відомості, які містяться у вказаному протоколі, підтверджують обставини, проведення навчання співробітників відповідача  в демонстраційних базах " 1С:8.3" на прикладі відеоуроків, які завантажені з мережі Інтернет, у зв`язку з чим, такі обставини, на думку суду, жодним чином не свідчать про використання відповідачем безпосередньо комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 8", про що вказує позивач.  
		Окремо суд зазначає, що відомостей щодо використання відповідачем спірного програмного забезпечення в протоколах допиту свідка ОСОБА_12 від 22.03.2017 та допиту свідка ОСОБА_11 від 22.03.2017, не міститься, а навпаки згідно вказаних у них свідченнях зазначені особи підтверджують обставини щодо проведення з ними навчання з користування відповідним програмним забезпеченням, без вказівки, яке саме програмне забезпечення використовує відповідач.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
		Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
		Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).
		Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи, що позивачем в порушення  ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України, не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини щодо використання відповідачем комп`ютерних програм на базі "1С:Підприємство 8" та порушення відповідачем виключних авторських прав ТОВ "Моленарі", з огляду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а відтак відмовляє в його задоволенні.
		Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		Відповідно до ст. 123 ГПК України,  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем, ТОВ "Моленарі понесені судові витрати у розмірі 37875,62грн., які складаються з 7875,62грн. - судового збору та 30000,00грн. - витрат на професійну правову допомогу, які останній просить покласти на відповідача. 
		Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
		Водночас,  до судових дебатів, повноважний представник відповідача заявив, клопотання про відшкодування йому судових витрат на професійну правову допомогу, які у разі відмови у позові, просив покласти на позивача у розмірі 30000,00грн.
		Відповідно до вимог ст.  124 ГПК України, встановлено, що разом з першою заявою по суті справи подавати (орієнтовний) розрахунок  суми судових витрат, які вона понесла чи може понести у зв`язку з розглядом справи. Аналогічні положення містить і ст. 165 ГПК України, яка встановлює вимоги та порядок подачі відзиву на позов - першої заяви відповідач по суті спору. 
		Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України, разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		Приймаючи до уваги, що відповідачем,  разом з відзивом на позов не надано суду орієнтовного розрахунку можливих судових витрат відповідача та відповідного клопотання про відшкодування судових витрат, а договір про надання правової допомоги доданий представником відповідача до клопотання про забезпечення судових витрат, яке розглянуто судом, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено процедури  встановлену статтями 124, 165 ГПК України,  щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, у звязку з чим, суд, на підставі ч. ст. 124 ГПК України,  відмовляє ФОП Неході В.М. у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00грн.
		Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В позові відмовити повністю.
		 
		Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, заявлені до стягнення позивачем, покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Моленарі" (UO Moienari) (13619, Республіка Естонія, 24-207, Пунане, район Ласнасае, м. Таллін, повіт Хар`юмаа, код реєстрації 11697731,  адреса для листування: а/с 17, м. Київ, 03126).
		 
		Відмовити відповідачу - ФОП Неході В.М. у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00грн.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.
		Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2019.
		 
		Суддя Н.А. Новікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...