Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/15472/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2019. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 09.07.2019
Номер судового провадження: А/855/5178/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15472/18                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  09 липня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		судді-доповідача                               Аліменка В.О., 
		суддів                                                   Костюк Л.О., Кучми А.Ю.
		за участю секретаря                               Столяр В.Є.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва  про  визнання протиправними дій,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		19.09.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому позивач просить суд визнати протиправним несвоєчасне та неповне надання Окружним адміністративним судом міста Києва відповіді на запит ОСОБА_1 від 17.05.2018, а саме, ненадання електронних копій: 
		рішення житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва про надання службових квартир суддям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;
		звернення суддів ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 до житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва із заявами щодо прийняття рішення про виключення наданих приміщень з числа службових та надання їх у постійне користування;
		протоколу житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва № 3 від 05.11.2013, яким заяви суддів про виключення отриманих ними жилих приміщень із числа службових та надання квартир у постійне користування комісією задоволено;
		рішення № 5 зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013 щодо надання квартир у постійне користування позивачам;
		протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013;
		адрес квартир, які були надані вказаним суддям як службові, а потім виведені з числа службових.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до положень статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI він має право на отримання наведеної вище інформації як такої, що є публічною. Водночас, як зазначає позивач, відповідачем протиправно відмовлено у наданні йому такої інформації, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. 
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року позов  задоволено частково. Визнано протиправними дії Окружного адміністративного суду міста Києва щодо надання ОСОБА_1 відповіді на його запит на інформацію від 17.05.2018 з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у заоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції невірно  застосовано Закон України "Про доступ до публічної інформації" оскільки нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI розповсюджуються на інформацію, створену до набрання ним законної сили, у тому числі на ту інформацію, про яку запитує позивач та  зроблено на  думку  апелянта  хибні  висновки  в  зазначеній  справі  про відмову у задоволенні позову.
		Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
		Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
		Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційних скарг колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.05.2018 ОСОБА_1 електронною поштою надіслав Окружному адміністративному суду міста Києва запит на отримання публічної інформації, у якому просив надати копії наступних документів рішення житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва про надання службових квартир суддям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; звернення суддів ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 до житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва із заявами щодо прийняття рішення про виключення наданих приміщень з числа службових та надання їх у постійне користування; протоколу житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва № 3 від 05.11.2013, яким заяви суддів про виключення отриманих ними жилих приміщень із числа службових та надання квартир у постійне користування комісією задоволено; рішення № 5 зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013 щодо надання квартир у постійне користування позивачам; протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013; адрес квартир, які були надані вказаним суддям як службові, а потім виведені з числа службових.
		Позивач зазначив про те, що у визначений чинним законодавством строк він не отримав від відповідача жодної відповіді, а тому 31.05.2018 повторно звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із запитом про надання відповідної інформації та копій відповідних документів, надіславши запит електронною поштою.
		Відповідач листом від 06.06.2018 повідомив про те, що листом від 23.05.2018 №02.2-22/892/18     ОСОБА_1 було надано відповідь на аналогічний запит в частині інформації, що перебуває у володінні суду. Також у відповіді було зазначено про те, що у якості додатка до відповіді долучено копію листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 №02.2/22/892/18, але як зазначив позивач, такий додаток долучений не був.
		А тому 06.06.2018 позивач звернувся    із запитом про надання копії листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 №02.2/22/892/18 та підтвердження про його направлення позивачу.
		07.06.2018 на електронну пошту позивача від відповідача надійшла копія листа від 23.05.2018 №02.2/22/892/18, яким позивачу було відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки така інформація не являє собою дані, які стосуються безпосереднього виконання відповідними особами повноважень суддів, а тому є конфіденційною.
		Крім того, у вказаному листі зазначено про неможливість надання копії рішень та протоколів житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва та протоколів зборів суддів, якими зафіксовані прийняті рішення, оскільки інформація, яка в них міститься, є службовою.
		Позивач вважаючи обставини, на які посилався відповідач у своїх відповідях, як на підставу для відмови у наданні доступу до публічної інформації, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що  висновки відповідача про нерозповсюдження дії положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI на інформацію, яка створена до набрання ним законної сили, є обґрунтованими та відповідають приписам діючого законодавства.
		Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. 
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".
		Відповідно до частини 1 статті 1        Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI ( надалі - Закон №2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Право на доступ до публічної інформації гарантується відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
		1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 
		2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
		3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків. 
		4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Також, доступ до публічної інформації забезпечується обов`язком розпорядника інформації надавати інформацію за запитами на інформацію.        Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		Отже, в силу положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в разі якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Згідно ст.20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
		Відповідно до ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є:
		1) конфіденційна інформація;
		2) таємна інформація;
		3) службова інформація.
		Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Таким чином, до службової інформації допускається обмеження виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". 
		Така юридична конструкція необхідних умов для обмеження доступу до інформації становить "трискладовий тест".
		При цьому, положення частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу.
		Одночасно обмеження доступу до конкретної інформації допускається, якщо в розумінні пункту 1 частини першої статті 9 Закону  вона належить до службової та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3частини другої статті 6 цього Закону.
		Так, статтею 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
		1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
		2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
		Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Відтак,  до службової може належати така інформація, зокрема, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
		Відмовляючи в доступі до інформації з підстави того, що вона є службовою, розпорядник повинен вказати, до якої з визначених частиною першою статті 9  Закону України "Про доступ до публічної інформації" категорій належить ця інформація. Якщо інформація не належить до жодної з визначених цією нормою категорій, доступ до неї не може обмежуватись на підставі того, що вона є службовою.
		Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22  Закону України "Про доступ до публічної інформації" відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 цього Закону.
		З матеріалів справи вбачається, що відмова відповідача в наданні запитуваних документів обґрунтована тим, що запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Щодо доводів відповідача про неналежність інформації, запитуваної позивачем, до публічної колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.
		Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
		До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не повязані зі здійсненням правосуддя.
		До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:
		1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;
		2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність;
		3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;
		4) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом;
		5) призначення суддів Конституційного Суду України;
		6) обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.
		Згідно ст. 127 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, зїзд суддів України.
		Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через:
		1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках - апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), Пленум Верховного Суду;
		2) Раду суддів України;
		3) зїзд суддів України.
		Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим Законом та іншими законами, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та цим Законом.
		Статтею 128 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що збори суддів зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
		Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечу захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
		Збори суддів суду діють на підставі Положення про збори суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, затвердженого рішенням зборів суддів від 21.07.2015 зі змінами від 23.05.2017 (далі - Положення).
		Згідно з пунктом 1.1. Положення збори суддів Окружного адміністративного суду міста Києва зібрання суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
		До завдань зборів суддів належить, зокрема, вирішення питань щодо зміцнення незалежності суду, суддів, захист від втручання в їхню діяльність (пункт 1.4. Положення).
		Окрім іншого, збори суддів розглядають повідомлення суддів про втручання в їх діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.
		Згідно пунктів 3.22., 3.23., 3.28., 3.43., 3.46. Положення у голосуванні беруть участь лише судді цього суду, які присутні на зборах. Присутніми на зборах вважаються судді, які зареєстровані у реєстраційному списку. Голосування є особистим. Кожний суддя має один голос.
		Рішення зборів приймають більшістю голосів суддів, присутніх на зборах, якщо інше не передбачено законодавством.
		Прийняте за наслідками голосування рішення зборів підписується головуючим на зборах та секретарем зборів.
		Протокол зборів складається у письмовій формі та має містити: назву зборів, дату і місце їх проведення; відомості про кількість суддів, які працюють в суді на день проведення зборів; відомості про кількість суддів, які присутні на зборах; відомості про розгляд організаційних питань (відкриття засідання, наявність кворуму, обрання головуючого на зборах та секретаря зборів, затвердження порядку денного, затвердження регламенту виступів тощо); зазначення доповідача з кожного питання, суть питання, стислий перебіг обговорення, а також результати голосування та прийняте рішення. Протокол зборів складається в повному обсязі в п`ятиденний термін з дня проведення зборів, і підписується головуючим на зборах та секретарем зборів. Протокол зборів та додані до нього матеріали зборів секретарем зборів передаються до архіву суду та зберігаються в архіві суду постійно.
		Великою  Палатою Верховного Суду у постанові від 24 травня 2018 року справа № 800/591/17 висловлено позицію, що важливою ознакою документів, в яких може міститися службова інформація, є те, що вони передують, зокрема, прийняттю рішення з певного питання. Це означає, що після прийняття відповідного рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Тобто після прийняття рішення інформація, що була створена чи отримана для підготовки цього рішення, перестає бути службовою, хоча певна інформація може бути обмежена в доступі як конфіденційна.
		Отже, запитувана позивачем інформація є публічною та створена шляхом прийняття рішень, та зафіксована оформленням відповідного протоколу та рішення.
		Відповідно до пункту 10 Тимчасового переліку відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.10.2012 року № 138, до такого переліку віднесені відомості, що можуть міститися в документах суду, зокрема, щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду (протоколи зборів суддів: протоколи оперативних нарад тощо).
		На підставі зазначеного Типового переліку наказом Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2012 № 35/з затверджено перелік відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності суду, згідно з яким до них віднесено відомості, зокрема, щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду (протоколи зборів суддів; проколи оперативних нарад тощо).
		Відповідач наказом від 07.11.2012 № 35/з  застосував обмеження у доступі до такої інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" як до публічної інформації, до якої належить службова інформація.
		Колегія суддів звертає увагу, що  інформація, що міститься у протоколах зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, якими зафіксовані прийняті рішення, не може вважатися службовою в контексті п.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про доступ до публічної інформації, оскільки рішення щодо звернення до відповідних органів вже прийняті. Зазначені протоколи та рішення  не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні запитуваних позивачем документів з посиланням на те, що вказана інформація не відноситься до публічної.
		Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про зобов`язання вчинити певні дії.
		Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
		Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. 
		           Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1  в повному обсязі.
		Визнати протиправним несвоєчасне та неповне надання Окружним адміністративним судом м. Києва відповіді на запит від 17 травня 2018 року.
		Стягнути з Окружного адміністративного суду м. Києва  (01051, м. Київ, вул.. Петра Болбачана, 8 , корпус 1, код ЄДРПОУ 34414689) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )   витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 826 (вісімсот двадцять шість) гривні 80 копійок.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		          
		          Суддя-доповідач                                                                      В.О. Аліменко 
		Судді                                                                                           Л.О. Костюк
		                                                                                                    А.Ю. Кучма

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...