Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/4993/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: 11-1201апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		19 червня 2019 року 
		м. Київ 
		 
		Справа № 813/4993/15
		Провадження № 11-1201апп18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Князєва В. С.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		 
		розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Міністерство культури України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправною і скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації
		за касаційними скаргами ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (судді Кузьмич С. М., Гулид Р. М., Улицький В. З.), Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року (судді Клименко О. М., Гулкевич І. З., Мартинюк В. Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року,
		 
		У С Т А Н О В И Л А :
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною і скасувати реєстрацію за ОСОБА_2 декларації про готовність об`єкта до експлуатації, здійснену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція) 25 листопада 2013 року за № ЛВ143133161136.
		2.   На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 , який включено до переліку пам`яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області. У результаті здійснених ОСОБА_2 будівельних робіт на горищі зазначеного будинку була створена квартира АДРЕСА_4 . У листопаді 2013 року Інспекція зареєструвала декларацію про готовність цього об`єкта до експлуатації. Позивач вважає реєстраційні дії незаконними, оскільки Інспекція не перевірила повноти даних, зазначених у декларації, та не провела перевірки з метою визначення відповідності об`єкта будівництва проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил. Позивач стверджує, що будинок АДРЕСА_1 включений до переліку пам`яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області, знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, тому будівництво відноситься до об`єктів IV категорії складності та мало бути погоджене Міністерством культури України. Таким чином, відповідач порушив порядок прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3.   Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовив.
		4.   Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що учасниками правовідносин щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації є замовник будівництва та відповідна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. Оскільки позивач не є учасником цих правовідносин і оскаржувані реєстраційні дії Інспекції не могли порушити його права, то підстав для задоволення позову немає.
		5.   Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 квітня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року скасував, позов задовольнив.
		6.   Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач, здійснюючи реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не перевірив повноти та достовірності зазначених у ній відомостей. Оскільки будинок АДРЕСА_1 включений до переліку пам`яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області, то наслідком незаконних дій Інспекції з реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації стало порушення культурних прав позивача.
		 
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційних скаргах вимог
		7.   Державна архітектурно-будівельна інспекція України у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження в адміністративній справі.
		8.   На переконання Інспекції, спір у цій справі не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки третя особа ОСОБА_2 набув право приватної власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію про готовність якого до експлуатації оскаржує позивач. З огляду на це оскарження реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації не призведе до відновлення порушеного права ОСОБА_1 , зазначені дії вичерпали себе реалізацією, доводи позивача про допущені відповідачем порушення можуть бути оцінені лише при оспорюванні правомірності набуття третьою особою права власності на об`єкт нерухомого майна.
		9.     ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року залишити в силі. Вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що самі по собі оскаржувані дії Інспекції з реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта нерухомого майна не могли порушити прав позивача, який не є учасником цих правовідносин. Також зазначає, що позивач просить про захист прав, який можливий виключно в порядку цивільного судочинства.
		 
		Позиція інших учасників справи
		10.        Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 у своїх запереченнях (відзивах) на касаційні скарги Інспекції та ОСОБА_2 просять залишити їх без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року - без змін, вважаючи, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, а наведені у касаційних скаргах доводи є безпідставними та не спростовують його висновків.
		 
		Рух касаційних скарг
		11.        Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалами від 26 квітня та 04 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргами відповідно ОСОБА_2 та Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
		12.        Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 жовтня 2018 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		13.        Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 жовтня 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
		 
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		14.        Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 30 січня 2006 року № 116 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району; дозволено влаштувати житлову квартиру за рахунок площі горища будинку АДРЕСА_1 з надбудовою та влаштуванням балконів з боку дворового фасаду згідно з поданими проектними пропозиціями, влаштувати газовий агрегат індивідуального опалення та ПГ-4 на площі новоутвореної кухні згідно з технічним висновком Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз»; новоутвореній квартирі присвоєно номер 3, враховуючи розпорядження Галицької районної адміністрації від 27 січня 2006 року № 101.
		15.        На підставі цього розпорядження ОСОБА_2 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт - влаштування новоутвореної квартири АДРЕСА_4 з розширенням за рахунок площі горища, влаштуванням балконів та надбудови за вказаною адресою, який було неодноразово продовжено.
		16.        25 листопада 2013 року Інспекція зареєструвала декларацію про готовність цього об`єкта до експлуатації за № ЛВ143133161136.
		17.        28 листопада 2013 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 , про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видано свідоцтво про право власності на квартиру від 03 грудня 2013 року.
		18.        Позивач, вважаючи, що реєстрація декларації про готовність цієї квартири до експлуатації є незаконною та порушує його права, звернувся до суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		19.        Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		20.        Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		21.        Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		22.        На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		23.        Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		24.        Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		25.        Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		26.        За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та аргументів учасників справи
		27.        Надаючи оцінку наведеним у касаційних скаргах доводам щодо порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції під час розгляду цієї справи з огляду на її належність до юрисдикції цивільного, а не адміністративного суду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		28.        Відповідно до усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		29.        Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		30.        Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		31.        Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		32.        Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
		33.        Предметом спору в справі, яка переглядається, є дії Інспекції щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта нерухомого майна, а саме новоутвореної квартири АДРЕСА_4 , тобто дії органу державної влади, вчинені ним як суб`єктом владних повноважень при здійсненні передбачених законом функцій.
		34.        Як убачається зі змісту позовної заяви, звернення до суду позивач обґрунтував порушенням своїх культурних прав як члена громади м. Львова, посилався на те, що будинок АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, натомість відповідно до статті 54 Конституції України держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.
		35.        При цьому позивач наполягає на відсутності між ним та третьою особою ОСОБА_2 спору про право власності на нововлаштовану квартиру АДРЕСА_4 у цьому будинку, а також заперечує існування у нього будь-якого приватного інтересу у відносинах з відповідачем або третьою особою, зокрема щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна.
		36.        Таким чином, у справі, яка переглядається предметом спору є перевірка законності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання його владних управлінських функцій. При цьому, як убачається зі змісту позову, судовий розгляд цього спору позивач ініціював з метою захисту своїх прав у сфері публічно-правових відносин, а не у зв`язку з потребою відстоювання своїх майнових чи інших приватних прав у відносинах з третьою особою чи відповідачем.
		37.        Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин у цій справі та розглянули її в порядку адміністративного судочинства.
		38.        Наведені в касаційних скаргах доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції не підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
		39.        Перевіряючи висновки судів попередніх інстанцій щодо суті позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		40.        Так, основні мотиви, якими позивач обґрунтував вимоги своєї позовної заяви, стосувалися того, що оскаржуваними діями з реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідач порушив його культурні права, оскільки будинок АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини і знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова. Це обумовлює іншу категорію складності об`єкта і, як наслідок, інший порядок введення його в експлуатацію, при цьому проект будівництва мав бути погоджений Міністерством культури України. Проте Інспекція цих обставин не перевірила.
		41.        Відповідно до статті 10 Закону України від 20 травня 1999 року N 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
		42.        За правилами частин першої - третьої та шостої статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
		43.        Аналогічні положення закріплені у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. У цьому ж Порядку визначені процедури реєстрації декларації та видачі сертифіката.
		44.        Згідно зі статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об`єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва. Віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об`єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
		45.        Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення об`єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником. Категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва.
		46.        Підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку визначено, що до IV категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації можуть призвести до втрати об`єктів культурної спадщини місцевого значення.
		47.        У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що будинок АДРЕСА_1 включено в перелік пам`яток архітектури місцевого значення згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21 травня 1991 року № 280 «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню та містобудівельну цінність» під охоронним номером 1640.
		48.        Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, листами Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 08 вересня 2015 року № 04-2157 та від 18 липня 2018 року № 0004-1623.
		49.        За наведених обставин Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних дій Інспекції з реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що не відповідають наведеним вище нормам законодавства, та, як наслідок, наявність правових підстав для задоволення позову.
		50.        Оскільки влаштування новоутвореної квартири АДРЕСА_4 з розширенням за рахунок площі горища, влаштуванням балконів та надбудови на АДРЕСА_1 могло призвести до втрати об`єкта культурної спадщини місцевого значення, введення цього об`єкта будівництва в експлуатацію мало здійснюватися на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а не на підставі реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		51.        Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних дій Інспекції з реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та, як наслідок, наявність правових підстав для задоволення позову є правильним.
		52.        Доводи позивача про неповноту зазначених у декларації про готовність об`єкта до експлуатації даних не мають вирішального значення для вирішення цього спору, оскільки, як установлено під час розгляду справи, введення об`єкта будівництва в експлуатацію слід було здійснювати на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами сертифіката, а не реєстрації декларації.
		53.        Стосовно доводів позивача про те, що зазначений будинок знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, тому відповідний проект будівництва мало погодити Міністерство культури України, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		54.        Відповідно до частини другої статті 32 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
		55.        Згідно з пунктом 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
		56.        Матеріали справи, що розглядається не містять доказів того, що науково-проектна документація щодо меж історичного ареалу м. Львова затверджена відповідно до наведених вище вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, тому доводи позивача в цій частині не можна визнати обґрунтованими.
		57.        Разом з тим це не спростовує висновків суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		58.        Згідно зі статтею 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		59.        Відповідно до статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		60.        Переглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наведені у касаційних скаргах ОСОБА_2 та Державної архітектурно-будівельної інспекції України доводи не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, який, ухвалюючи судове рішення, не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.
		 
		 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		61.        За правилами частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		62.        Отже, підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.
		2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді:    Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич В. І. Данішевська О. Г. Яновська Ж. М. Єленіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...