Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/291/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 27.06.2019
Номер судового провадження: 11-180заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		27 червня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 800/291/17 (П/9901/100/18)
		Провадження № 11-180заі19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Анцупової Т. О.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		за участю секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник відповідача - Русакова Ілона Григорівна ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2019 року (у складі колегії суддів Коваленко Н. В., Гімона М. М., Гриціва М. І., Стародуба О. П., Кравчука В. М.),
		 
		УСТАНОВИЛА:
		ПРОЦЕДУРА
		1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням уточнень від 25 квітня 2018 року, просила:
		- визнати незаконним рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 20 червня 2017 року № 1638/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково; 
		-  зобов`язати ВРП повторно вирішити питання щодо внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням статей 6, 8, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), вимог законів України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) та від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та принципу верховенства права.
		Зокрема, позивачка зазначає, що в матеріалах проведеної щодо неї перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження висновку про те, що факт призначення ОСОБА_1 на посаду судді безстроково може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. Звертає увагу на те, що питання щодо ухвалення нею у складі колегії суддів рішення щодо обмеження права на мирні зібрання у справі № 823/3920/13-а вже було предметом розгляду у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (далі - ВККС) під час вирішення питання про рекомендацію її для обрання на посаду судді безстроково.
		Також позивачка вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням принципу рівності перед законом, оскільки за аналогічних обставин щодо інших суддів ВРП вирішувала це питання позитивно для них, що свідчить про дискримінацію стосовно судді ОСОБА_1
		Позивачка стверджує, що ВРП порушила її право на участь у процесі прийняття рішення щодо неї, оскільки на засіданні 20 червня 2017 року жоден із членів ВРП не висловив свого обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з її призначенням. Крім того, вважає, що ВРП не дотрималася гарантованого статтею 8 Конвенції права на повагу до приватного і сімейного життя та принципу юридичної визначеності.
		Акцентує позивачка увагу й на непослідовності висновків ВРП, яка вказала на існування обставин, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі призначення ОСОБА_1 на посаду судді, хоч Перша Дисциплінарна палата ВРП за результатами перевірки цих же обставин не знайшла підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		Позивачка також зауважує, що ВРП, не звільнивши суддю ОСОБА_1 під час розгляду дисциплінарного провадження, фактично намагається звільнити її з тих самих підстав (ухвалення рішення про обмеження права на мирні зібрання у справі № 823/3920/13-а), але вже в межах вирішення питання про обрання на посаду судді безстроково, що є порушенням принципу, неприпустимості подвійної загрози.
		3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 вересня 2017 року відкрив провадження у цій справі. 
		4. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ) та розпочав роботу Верховний Суд.
		Підпунктом 5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		5. Ураховуючи наведене, а також те, що Вищим адміністративним судом України остаточного рішення у справі не ухвалено, позовну заяву ОСОБА_1 було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка ухвалою від 09 січня 2018 року прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
		6. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
		7. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 березня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2019 року.
		9. 15 квітня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2019 року - без змін.
		10. 17 квітня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив ВРП на апеляційну скаргу.
		11. Велика Палата Верховного Суду призначила розгляд справи у судовому засіданні на 27 червня 2019 року.
		12. На підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 «Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду» та розпорядження керівника апарату Верховного Суду Булки О. А. від 06 червня 2019 року № 15/0/30-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 06 червня 2019 року у цій справі суддею-доповідачем визначено Анцупову Т. О.
		ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
		13. Указом Президента України від 07 грудня 2009 року № 1016/2009 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
		14. Строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився 07 грудня 2014 року.
		15. Рішенням від 06 квітня 2016 року № 32/бо-16 ВККС рекомендувала ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково.
		16. Листом від 25 квітня 2016 року № 18-3240/16 ВККС внесено подання до Верховної Ради України про обрання позивачки на посаду судді безстроково.
		17. Верховна Рада України листом від 28 жовтня 2016 року № 01/06-211(256125) передала зазначену рекомендацію ВККС України та інші матеріали про обрання суддів безстроково до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
		18. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 15 листопада 2016 року матеріали щодо обрання ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково було передано на розгляд члену ВРП Нежурі В. А.
		19. 25 травня 2017 член ВРП склав висновок, у якому запропонував рекомендувати ВРП прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково.
		20. Питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково включено до проекту порядку денного засідання ВРП на 20 червня 2017 року. 
		21. ВРП розглянувши рекомендацію ВККС, матеріали про обрання ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково та висновок члена ВРП, прийняла рішення від 20 червня 2017 року № 1638/0/15-17 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду».
		22. Зазначене рішення мотивоване тим, що встановлено наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності, професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням на посаду судді ОСОБА_1 . Зокрема, ВРП врахувала обставини, з`ясовані її Першою Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1, у межах якої надавалася оцінка діям судді щодо обмеження мирних зібрань у грудні 2013 року згідно з ухваленим нею у складі колегії суддів Черкаського окружного адміністративного суду судовим рішенням.
		23. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, установлене постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року у справі № 823/3920/13-а обмеження на проведення мирних зібрань з 07 грудня 2013 року по 15 січня 2014 року у м. Черкаси на площі Тараса Шевченка (бульвар АДРЕСА_1 ) та на площі біля будівлі Черкаської міської ради (вул. Байди Вишневецького, 36), а на також прилеглих до цих адрес територіях фактично становило не обмеження, а повну заборону такого права. Заборона проведення мирних зібрань стосувалася невизначеного кола осіб на значній території та на значний термін без обґрунтування такої заборони відповідно до закону, тобто за відсутності підстав, які б з урахуванням практики Європейського суду з прав людини слугували доказом того, що невстановлення цієї заборони могло створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров`ю населення або правам і свободам інших людей. Крім того, суд не залучив до судового розгляду осіб, питання про права й обов`язки яких вирішено, що призвело до порушення гарантованих державою прав громадян на мирні зібрання. 
		24. Дисциплінарний орган ВРП зазначив, що допущені суддею ОСОБА_1 порушення норм процесуального права могли бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, однак вважав, що ці порушення не були умисними, не містили ознак істотного дисциплінарного проступку. До того ж сплинув строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому рішенням від 24 лютого 2017 року № 331/1дп/15-17 відмовив у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинив дисциплінарне провадження стосовно судді.
		25. ВРП, приймаючи рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду, дійшла висновку, що наведені обставини порушення суддею норм процесуального права при ухваленні нею рішення щодо обмеження права осіб на мирні зібрання хоч і не стали підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, проте є такими, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково.
		26. Вважаючи рішення ВРП від 20 червня 2017 року № 1638/0/15-17 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду» протиправним, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
		ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		27. Відмовляючи  ОСОБА_1 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що оскаржуване рішення ВРП про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням принципу співмірності наслідків вчинюваних дій з метою діяльності ВРП; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		28. Надаючи оцінку обставинам, оціненим ВРП як такі, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, приймаючи спірне рішення, не допустив порушень Закону № 1402-VIII, оскільки обґрунтовано визнав такими обставинами порушення позивачем прав людини і основоположних свобод при розгляді справи № 823/3920/13-а, що встановлені та підтверджені рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 24 лютого 2017 року № 331/1дп/15-17. Зазначені відомості не були предметом розгляду ВККС під час розгляду 06 квітня 2016 року питання про рекомендацію ОСОБА_1 для обрання на посаду судді безстроково.
		29. Посилання позивачки на вибірковість, упередженість та дискримінаційне відношення до неї Касаційний адміністративний суд визнав необґрунтованим, оскільки суддя ОСОБА_1 зазначила про обставини щодо порушення її прав під час розгляду дисциплінарної справи, оцінка яких не є предметом розгляду цієї адміністративної справи. Стосовно доводів позивачки про порушення «принципу юридичної визначеності» суд першої інстанції зазначив, що це питання не відносяться до компетенції суду при вирішенні цієї адміністративної справи. Відхилено також і посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем принципу незмінюваності судді, оскільки положення статті 53 Закону № 1402-VIII, на яку посилається позивачка, розповсюджується на суддів, які обіймають посаду безстроково.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НАВЕДЕНИХ В АПЕЛЯЦІЙНІЙ СКАРЗІ ВИМОГ 
		30. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що при ухваленні зазначеного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.
		31. На обґрунтування такого висновку скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що за результатами перевірки, проведеної ВРП, не було встановлено обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначення ОСОБА_1 на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду. Також у ході дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 (рішення від 24 лютого 2017 року № 331/1дп/15-17) не встановлено обставин, які б указували, що виконання рішення у справі № 823/3920/13-а призвело до настання негативних наслідків для конкретної особи/групи осіб.
		32. Скаржник зауважує, що висновок суду першої інстанції про те, що обставини обмеження ОСОБА_1 проведення мирних зібрань у грудні 2013 року згідно з ухваленим нею у складі колегії суддів Черкаського окружного адміністративного суду судовим рішенням не були предметом розгляду ВККС, не відповідає наявним у матеріалах справи доказам та спростовуються ними.
		33. На думку скаржника, висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 листопада 2018 року (справа № 800/539/17), та висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які зроблено у рішенні цього суду від 19 грудня 2018 року у справі № 800/551/17.
		34. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам ОСОБА_1 про порушення принципу юридичної визначеності, який полягає у подвійному притягненні її до відповідальності за одне й те саме порушення. Не надано оцінки судом першої інстанції і посиланням позивачки на порушення з боку ВРП статей 6, 8, 14 Конвенції. 
		35. Окремо скаржник звертає увагу на те, що в Україні відсутній спеціальний закон про мирні зібрання, проте на час ухвалення ОСОБА_1 рішення про обмеження права на мирні зібрання існувала стала судова практика, в тому числі вищих судових інстанцій. До того жпостанова Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/3920/13-а набрала законної сили.
		ПОЗИЦІЯ ВРП ЩОДО АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		36. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що наведені позивачкою в апеляційній скарзі доводи жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції. ВРП наголосила, що в спірному рішенні містяться посилання на підстави відмови у внесенні Президентові України відповідного подання та мотиви, з яких ВРП дійшла таких висновків. 
		37. Водночас відповідач зауважив, що критерії оцінки кандидата під час вирішення питань щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді безстроково є результатом різних, не пов`язаних між собою проваджень, і їх не можна ототожнювати. Не виключено, що обставини, визнані недостатніми для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, можуть викликати суспільну недовіру до суду в разі призначення на посаду судді безстроково. Так само й рішення ВРП про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді не можна «трактувати як підставу для звільнення судді з посади».
		38. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ВРП звертає увагу на скасування Великою Палатою Верховного Суду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 800/551/17, на яке посилалася позивачка, мотивуючи апеляційну скаргу.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		39. Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		40. Відповідно до статті 1 Закону № 1798-VІІІ ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		41. Тобто саме на ВРП законодавець поклав обов`язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя.
		42. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням        ВРП, яка ухвалює рішення щодо внесення Президентові України такого подання за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов`язково додається               особова справа (досьє) кандидата на посаду судді (частини перша, друга статті 36 Закону № 1798-VІІІ).
		43. За правилами частин третьої та четвертої статті 37 Закону № 1798-VІІІ рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП.
		Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України такого подання.
		44. Згідно із частиною дев`ятнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
		Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних з кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
		У разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду ВРП ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом (частина двадцята статті 79 Закону № 1402-VIII).
		45. Водночас, згідно з абзацом другим частини четвертої статті 37 Закону № 1798-VІІІ ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду ВККС; 2) ВККС не дала належної оцінки таким відомостям у межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
		46. Рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків (частина двадцять перша статті 79 Закону № 1402-VIII).
		47. У справі, яка переглядається, встановлено, що питання про внесення Президентові України подання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді безстроково вирішувалося за її присутності на засіданні ВРП 20 червня 2017 року у складі 19 її членів, тобто повноважним складом. За результатами голосування 12 членів ВРП віддали свої голоси «за» ухвалення рішення про відмову у внесенні відповідного подання, «проти» - 7, «не брали участі в голосуванні» - 0. Рішення підписано усіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Ці обставини не є спірними.
		48. Стверджуване ОСОБА_1 порушення ВРП її права на участь у процесі прийняття рішення щодо неї не знайшло свого підтвердження, оскільки, як установив суд, вона була присутня на засіданні ВРП, надавала відповіді на запитання членів ВРП, тому немає підстав для висновку, що відповідач усунув позивачку від участі в ухваленні рішення або незаконно обмежив її у реалізації такого права.
		49. Суд першої інстанції правильно встановив відсутність передбачених пунктами 1 і 2 частини двадцять першої статті 79 Закону № 1402-VIII підстав для скасування спірного рішення ВРП.
		50. Вирішуючи цей спір, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано виходив з того, що при наданні юридичної оцінки рішенню ВРП суд має повну юрисдикцію, яка не обмежується лише з`ясуванням наявності визначених Законом № 1402-VIII формальних підстав для скасування такого рішення. Суд повинен також ретельно дослідити дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень пункту 3 частини дев`ятнадцятої статті 79 указаного Закону щодо вмотивованості такого рішення. Оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження. Такі висновки суду першої інстанції відповідають практиці Європейського суду з прав людини та Великої Палати Верховного Суду.
		51. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що матеріалами справи підтверджується, що ВККС володіла інформацією про ухвалене суддею ОСОБА_1 рішення у справі № 823/3920/13-а щодо обмеження мирних зібрань та про наявність поданих з цих підстав дисциплінарних скарг на суддю, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
		52. Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що його прийнято з підстави, передбаченої пунктом 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII, а саме у зв`язку з існуванням обставин, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі такого призначення.
		53. Водночас згідно з нормами Закону № 1798-VІІІ з цієї підстави ВРП може відмовити у внесенні подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді, зокрема, за умови, що такі відомості не були предметом розгляду ВККС, або ВККС не дала їм належної оцінки.
		54. Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням ВККС від 06 квітня 2016 року № 32/бо-16 ОСОБА_1 рекомендовано для обрання на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково (т. 1, а. с. 82, 83). У цьому рішенні ВККС зазначила, що не встановила визначених законом обставин, які перешкоджають рекомендації ОСОБА_1 для обрання на посаду судді безстроково.
		55. Разом з цим у вказаному рішенні немає будь-яких посилань на відомості про допущені суддею ОСОБА_1 порушення норм процесуального закону при ухваленні нею постанови від 06 грудня 2013 року у справі № 823/3920/13-а, які ВРП у подальшому розцінила як обставини, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням позивачки на посаді судді та що не були належно оцінені ВККС.
		56. Тобто з огляду на зміст рішення ВККС, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ВРП не мала підстав вважати, що згадані відомості були предметом розгляду ВККС, оскільки в її рішенні немає жодної згадки про ці обставини, їх юридичної оцінки та висновків з цього приводу.
		57. Посилання позивачки на наявність у ВККС матеріалів, які містять відповідні відомості, не означає, що такі відомості були належно оцінені.
		58. Водночас матеріалами справи підтверджується, що дії судді ОСОБА_1 щодо обмеження мирних зібрань у грудні 2013 року були предметом розгляду Першої Дисциплінарної палати ВРП, про що свідчить її рішення від 24 лютого 2017 року № 331/1дп/15-17. Зі змісту цього рішення встановлено, що допущені суддею ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя істотні порушення норм процесуального права могли бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, однак з огляду на неумисність цих порушень, а також закінчення строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності Перша Дисциплінарна палата ВРП відмовила у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та припинила дисциплінарне провадження щодо неї.
		59. З наведених міркувань Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що відомості, на які посилалася ВРП, приймаючи спірне рішення, не були предметом розгляду ВККС при ухваленні нею рішення від 06 квітня 2016 року № 32/бо-16, оскільки ці обставини було встановлено дисциплінарним органом ВРП пізніше - у рішенні від 24 лютого 2017 року № 331/1дп/15-17.
		60. Надаючи оцінку доводам позивачки про порушення відповідачем принципу юридичної визначеності, який полягає у подвійному притягненні її до відповідальності за одне й те саме порушення, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 квітня 2019 року (справа № 800/551/17), яка ухвалена у справі з подібними фактичними обставинами, на спірне рішення відповідача не може поширюватися визначення дисциплінарного стягнення. Відмова у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду судді і притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за змістом і суттю є різними правовими поняттями, в основі кожного з яких лежать відмінні фактичні і юридичні підстави оцінки. Цим пояснюється і різний обсяг гарантій, визначених законодавцем. 
		61. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що висновки дисциплінарного органу ВРП щодо відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності не мають обов`язкового значення для ВРП при вирішенні питання щодо призначення судді на посаду, оскільки навіть урахування висновків дисциплінарного органу ВРП про те, що допущені суддею порушення під час обмеження нею прав на мирні зібрання були неумисними та не містили ознак істотного дисциплінарного проступку, жодним чином не виключає того, що зазначені обставини можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення на посаду судді. Форма вини і загалом наявність або відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку не мають вирішального значення при вирішенні цього питання.
		62. Повертаючись до справи, яка розглядається, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини заборона проведення зібрання є найбільш суттєвим з усіх можливих обмежень реалізації права на свободу мирних зібрань. У рішенні від 02 жовтня 2001 року у справі «Stankov and the United Macedonian Organisation Ilinden v. Bulgaria», заяви № 29221/95 і № 29225/95 Суд нагадав, що кількість обмежень свободи вираження поглядів та зібрань, що містяться у статтях 10 та 11 Конвенції, є вичерпною. Визначення цих винятків обов`язково є обмежувальними і повинні тлумачитися вузько (параграф 84 рішення).
		63. Для вирішення питань, пов`язаних зі встановленням наявності чи відсутності підстав для втручання (застосування обмежень) у право на свободу мирних зібрань, Європейський суд з прав людини відповідно до своєї усталеної практики застосовує «трискладовий тест». Втручання буде порушувати пункт 2 статті 11 Конвенції, якщо не доведено, що воно було «передбачене законом», переслідувало одну або більше легітимні цілі, визначені у пункті 2, і було «необхідним у демократичному суспільстві».
		64. У відповідь на доводи позивачки про відсутність спеціального закону про мирні зібрання Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що станом на день ухвалення рішення суддею ОСОБА_1 про заборону проведення мирних зібрань Європейський суд з прав людини у справі «Вєренцов проти Ураїни» (рішення від 11 квітня 2013 року) вже констатував законодавчі недоліки у регулюванні цих відносин та визнав порушення статті 11 Конвенції на підставі того, що втручання у право заявника на свободу мирних зібрань не було встановлено законом. З огляду на недотримання першої вимоги «трискладового тесту» Суд не перевіряв, чи було дотримано інших двох вимог (легітимна ціль та необхідність втручання), визначених у пункті 2 статті 11 Конвенції. Такі висновки Європейського суду з прав людини мали бути обов`язково враховані позивачкою під час розгляду справи № 823/3920/13-а.
		65. Відтак ВРП, ухвалюючи спірне рішення, обґрунтовано виходила з того, що встановлене постановою судді ОСОБА_1 від 06 грудня 2013 року у справі № 823/3920/13-а обмеження щодо проведення мирних зібрань фактично становило не обмеження такого права, а його заборону, це стосувалося невизначеного кола осіб та значної території, яку також не було визначено конкретно (зазначено «… та прилеглій території»).
		66. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що ВРП належним чином обґрунтувала свій висновок про існування обставин, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення ОСОБА_1 на посаду судді.
		67. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 квітня 2019 року (справа № 800/551/17), оцінка ВРП дій судді у схожих ситуаціях не обмежується лише об`єктивними критеріями. В умовах, коли законодавець не визначив критеріїв оцінювання, а особливо, коли йдеться про оцінку такої загальної категорії, як «суспільна довіра», оцінювання завжди має суб`єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена ВРП, яке в підсумку і визначає характер голосування. Тому той факт, що ВРП, реалізуючи свою конституційну функцію, неоднаково вирішила питання щодо суддів за ззовні подібних обставин, сам собою не може свідчити про упередженість, дискримінацію чи свавілля під час прийняття рішень.
		68. Посилання позивачки в апеляційній скарзі на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 листопада 2018 року (справа № 800/539/17), є недоречним з огляду на різні обставини у справах. Зокрема, у постанові, на яку послався суд, ВРП, переглянувши рішення її дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, скасувала це рішення і закрила дисциплінарне провадження. Однак у подальшому прийняла рішення про відмову у внесенні Президенту України подання, спираючись саме на скасоване рішення її дисциплінарного органу. 
		Натомість, у справі, що розглядається, рішення дисциплінарної палати ВРП не скасовувалося, і суддю за цим рішенням не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише з тих підстав, що сплинув строк притягнення судді до такої відповідальності. 
		Отже, обставини у справі, яка переглядається, відрізняються від обставин, установлених у справі № 800/539/17.
		69. Посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем принципу юридичної визначеності є також недоречними. Зокрема, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 800/551/17, фактичні обставини якої є подібними до справи, що розглядається, позивачка перебувала на посаді судді упродовж фіксованого проміжку часу, після закінчення якого її повноваження припинилися. З настанням цього моменту позивачка не могла не знати, що після закінчення п`ятирічного строку перебування на посаді судді вона опиниться в ситуації, за якої на підставі закону змушена буде виконати низку обов`язкових процедурних дій для того, щоб бути обраною на посаду судді безстроково, і що для ухвалення такого рішення в Україні створені і діють відповідні компетентні органи, на які покладено суспільний обов`язок у встановленому законом порядку перевірити її професійні, етичні якості, інші обставини.
		70. З урахуванням наведеного висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення ВРП відповідає правильному застосуванню норм права.
		71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		72. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		73. За таких обставин оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя:                                                                                   Т. О. Анцупова
		 
		Судді:                                         Н. О. Антонюк                                                         Н. П. Лященко
		С. В. Бакуліна                                                          О. Б. Прокопенко
		                                           В. В. Британчук                                                       В. В. Пророк
		                                           Ю. Л. Власов                                                           Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                                         О. М. Ситнік 
		  О. С. Золотніков                                                     О. С. Ткачук
		О. Р. Кібенко                                                           В. Ю. Уркевич         
		Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...