Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 582/1001/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 14-286цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		16 січня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 582/1001/15-ц
		Провадження № 14-286цс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., 
		Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О.С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.  
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року (судді Хвостик С. Г., Левченко Т. А., Околота Г. М.)
		в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкодита
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У листопаді 2015 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд поновити його на роботі в ПАТ КБ «Приватбанк на умовах трудового договору від 04 липня 2004 року за № 141, укладеного між ним та відповідачем, з посадовим окладом у розмірі 3 тис. 729 грн на місяць. Також просив стягнути заборгованість із заробітної плати за період з 05 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року в сумі 18 тис. 645 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 січня по 17 червня 2015 року та за період із 17 червня 2015 року по день постановлення рішення судом, а також стягнути моральну шкоду в сумі 100 тис. грн.
		Позовні вимоги мотивував тим, що він проживав в м. Горлівці Донецької області і працював на посаді заступника керівника бізнесу - провідного спеціаліста по продажу автомобілів бізнесу «Споживче кредитування» Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» з посадовим окладом у розмірі 3 тис. 729 грн. У період з 11 липня по 04 серпня 2014 року він був тимчасово непрацездатний. 05 серпня 2014 року, коли вийшов на роботу, дізнався, що відділення припинило діяльність у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Посилаючись на те, що з 05 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року він залишився без роботи з вини відповідача, вважає, що банк повинен виплатити йому заробітну плату за вказаний період у сумі 18 тис. 645 грн У подальшому у зв`язку з окупацією м. Горлівки Донецької області він був вимушений залишити своє місце проживання та разом із сім`єю виїхати з окупованої території в с. Вільшана Недригайлівського району Сумської області, де й проживає на час звернення до суду. 05 січня 2015 року позивача звільнили з роботи за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. Однак після його звернення до роботодавця із заявою про намір приступити до виконання трудових обов`язків розпорядженням № Э.28.0.0.0/1-6777638 від 17 червня 2015 року наказ про звільнення було скасовано. При цьому банк не відшкодував йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 січня по 17 червня 2015 року. Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами про своє працевлаштування у відділеннях банку в Сумській області, на що йому запропоновано їхати працювати в інші міста на умовах двогодинного робочого часу. Наказом від 23 жовтня 2015 року позивача, на його думку, незаконно знову звільнено з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Позивач зазначив, що діями відповідача йому завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у 100 тис. грн.
		Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 серпня 2016 року позов задоволено частково. 
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника бізнесу - провідного спеціаліста по продажу автомобілів бізнесу «Споживче кредитування» Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» на умовах трудового договору від 04 липня 2005 року за № 141 з посадовим окладом 3 тис. 729 грн на місяць.
		Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 : заборгованість із заробітної плати за період з 05 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року в сумі 19 тис. 355 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 06 січня по 17 червня 2015 року в сумі 20 тис. 420 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 червня 2015 року по 25 серпня 2016 року (день постановлення рішення судом) у сумі 42 тис. 634 грн; моральну шкоду в сумі 5 тис. грн, а всього визначено до стягнення 87 тис. 409 грн. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18 червня 2015 року по 25 серпня 2016 року та про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 05 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		У частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06 січня по 17 червня 2015 року, моральної шкоди та судового збору рішення змінено, стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 06 січня по 17 червня 2015 року в сумі 19 тис. 532 грн 70 коп., а не 20 тис. 420 грн, як визначив суд першої інстанції, та моральну шкоду в сумі 1 тис. грн, а не 5 тис. грн, як визначив суд першої інстанції.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.            
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо законності зміни істотних умов праці ПАТ КБ «Приватбанк» у зв`язку з проведенням антитерористичної операції. Відповідач зазначив, що проведення антитерористичної операції не є підставою для зміни істотних умов праці працівника. Окрім того, йому не було запропоновано роботу на території Сумської області, де він проживає.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в справі.
		16 січня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли письмові заперечення ПАТ КБ «Приватбанк». Відповідач не погоджується з наведеними у касаційній скарзі доводами та просить залишити її без задоволення, а рішення Апеляційного суду Сумської області без змін, зазначає, що зміна істотних умов праці працівників була викликана об`єктивними причинами та пов`язана зі змінами організації виробництва і праці, обумовленими проведенням антитерористичної операції. Крім того, зміни стосувалися не лише позивача у справі, а всіх працівників філії. Поведінка ОСОБА_1 свідчила про його відмову від продовження роботи за новими умовами праці. Відповідач також вважає правомірними висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 05 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року, однак погоджується з необхідністю стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 06 січня до 16 червня 2015 року в сумі 19 тис. 532 грн 70 коп. 
		Ухвалою цього ж суду від 06 грудня 2017 року справу призначено до розгляду. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ«Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		За статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		29 січня 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2018 року справу призначено до розгляду. 
		Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 403 ЦПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Друга колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 30 травня 2018 року передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частинами третьою та п`ятою статті 403 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки вважала, що правове регулювання характеру трудових відносин, що виникають між працівником та підприємством внаслідок вимушеного припинення діяльності підприємства на території проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) містить виключну правову проблему та необхідне для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 826/584/16. 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 раніше проживав у м. Горлівці Донецької області, з 2005 року працював у Донецькому регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк» на посаді заступника керівника бізнесу провідного спеціаліста з продажу автомобілів бізнесу «Споживче кредитування» (а.с. 4, 92). Його посадовий оклад складав 3 тис. 729 грн (а.с. 57).
		З 11 липня по 04 серпня 2014 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний (листок непрацездатності серії АГ Л № 618301 оплачено). У подальшому з 05 серпня 2014 року він не міг приступити до роботи у Горлівському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки воно не працювало у зв`язку з призупиненням здійснення всіх видів фінансових операцій на підставі постанови Національного банку України (далі - НБУ) № 466 від 06 серпня 2014 року з метою забезпечення безпеки працівників через проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 105-111).
		Наказом відповідача від 05 січня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади заступника керівника бізнесу - провідного спеціаліста з продажу автомобілів бізнесу «Споживче кредитування» Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» за пунктом 6 статті 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Розрахунок з позивачем проведений не був. Після звернення ОСОБА_1 до керівництва банку із заявою від 08 травня 2015 року про намір приступити до виконання своїх трудових обов`язків дія вказаного наказу була відмінена розпорядженням відповідача від 17 червня 2015 року за № Э.28.0.0.0/1-6777638, ОСОБА_1 поновили на роботі (а.с. 34, 35).
		Наказом ПАТ КБ «Приватбанк» від 23 жовтня 2015 року за № Э.DO-УВ-2015-71-п позивача знову було звільнено з роботи із займаної посади на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Вказано останній робочий день позивача - 28 жовтня 2015 року. Як зазначено в наказі, підставою для зміни істотних умов праці позивача слугувало призупинення банком здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах на території Донецької та Луганської областей, де проводиться антитерористична операція, тобто які не контролюються українською владою, про що йдеться у постанові НБУ № 466 від 06 серпня 2014 року, з метою запобігання загрозі життю і здоров`ю працівників та клієнтів банку.
		Позивачу завчасно, тобто за 2 місяці, були запропоновані нові умови праці: робота оператором кол-центру у м. Дніпропетровську на умовах двогодинного робочого дня або заступником керівника бізнесу - провідним спеціалістом з продажу автомобілів у містах Луцьку, Тернополі, Ужгороді, Чернівцях або Хмельницькому на умовах двогодинного робочого дня, що підтверджується направленим йому письмовим повідомленням, яке ОСОБА_1 отримав особисто 18 серпня 2015 року (а.с. 43, 46). Окрім того, 27 серпня 2015 року комісією працівників відповідача було складено акт про відмову від ознайомлення із запропонованими умовами праці, які були зачитані позивачу особисто(а. с. 39).
		Із запропонованими зміненими умовами праці позивач не погодився, оскільки до 28 жовтня 2015 року не надав згоди на продовження праці на нових умовах, у зв`язку із чим і був звільнений.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.
		Частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
		Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.     
		Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
		Суди встановили, що на підставі постанови НБУ від 06 серпня 2014 року за № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», відповідно до пункту 1 якої банкам України постановлено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах на території Донецької та Луганської областей, де проводиться антитерористична операція і які не контролюються українською владою, з метою збереження життя і здоров`я їх працівників і клієнтів, відповідач призупинив фінансову діяльність Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», де працював позивач. Тобто зміна організації праці і виробництва, здійснена відповідачем, була викликана об`єктивними причинами - необхідністю переміщення з району проведення антитерористичної операції. 
		Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміна істотних умов праці позивача є законною, тому що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача. Оскільки ОСОБА_1 відмовився продовжувати працювати на нових умовах, що встановлено судом апеляційної інстанції, звільнення його на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України є правомірним. 
		Судами ретельно перевірялись доводи позивача щодо повідомлення його про зміну істотних умов праці і з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач виконав вимоги частини третьої статті 32 КЗпП України. 
		Зокрема, це підтверджується поштовим повідомленням від 06 серпня 2015 року, яке позивач отримав особисто 18 серпня 2015 року (т. 1, а. с. 43, 46) та актом складеним працівниками відповідача в присутності ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 39), яким суд дав належну правову оцінку.
		Судом встановлено, що згоди працювати за нових умов позивач не надав. 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Інших доводів незаконності касаційна скарга не містить.
		Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_1 з 28 жовтня 2015 року за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулось відповідно до вимог закону. 
		В межах касаційного перегляду цієї справи відсутні підстави для обговорення питання про відступ від висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 826/584/16, де застосування вищезазначених норм матеріального права судом не вирішувалось. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та висновки зазначеної постанови стосуються різних норм матеріального права.  
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.  
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене,рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 серпня 2016 року в не скасованій і не зміненій судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року слід залишити в силі, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду залишає судові рішення без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:      
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 серпня 2016 року в не скасованій і не зміненій судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко      Судді:     Н. О. Антонюк       О. Б. Прокопенко      С. В. Бакуліна       Л. І. Рогач      В. В. Британчук       І. В. Саприкіна      Д. А. Гудима       О. М. Ситнік      В. І. Данішевська       О. С. Ткачук      О. Р. Кібенко       В. Ю. Уркевич      В. С. Князєв       О. Г. Яновська      Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...