Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1187/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2019. Зареєстровано: 17.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.
Дата набрання законної сили: 10.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		м. Вінниця
		 
		10 липня 2019 р.                                                                    Справа № 120/1187/19-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Комара П.А., 
		за участю: 
		секретаря судового засідання:            Литвина Д.С.  
		позивача:                                           ОСОБА_1 
		представника відповідача:                        Чайки А.О. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
		за позовом: ОСОБА_1   
		до:   Головного управління ДФС у Вінницькій області  
		про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що останній є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Вінницькій області. Основним видом економічної діяльності позивача є діяльність у сфері права (КВЕД 69.10).
		11.02.2019 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату (боргу) недоїмки за №Ф-2955-55, відповідно до якої позивачу нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2270,63 грн. 
		Позивач вказує, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли така особа вже взята на облік як самозайнята.
		Вважаючи, вимогу про сплату (боргу) недоїмки №Ф-2955-55 від 11.02.2019 протиправною, позивач звернувся до суду.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
		На виконання зазначеної ухвали, позивачем 25.04.2019 подано до суду матеріали на усунення недоліків.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. 
		22.05.2019 представником відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
		Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
		Фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов`язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за квартал, який сплачується ЄВ.
		Згідно реєстраційних даних в ІТС "Податковий блок", ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , організаційно-правова форма - 910 підприємець-фізична особа та ознака незалежної професійної діяльності, адвокат. Тому, позивачу нараховано єдиний внесок, як фізичній особі-підприємцю та як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Станом на 31.01.2019 за даними інформаційної системи органів ДФС заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по позивачу становить 2270,63 грн., у зв`язку із чим податковим органом сформовано вимогу про сплату (боргу) недоїмки за №Ф-2955-55 від 11.02.2019.
		Оскільки, позивач провадить незалежну професійну діяльність, то оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску прийнята в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбаченим чинним законодавством, тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.
		Крім того, 22.05.2019 представником Головного управління ДФС у Вінницькій області подана заява про залишення позовної заяви без розгляду. Дана заява мотивована тим, що позивачем подано інший позов до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а саме відкрито провадження у справі №120/1162/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ЄСВ №Ф-2955-55 від 06.03.2019. 
		12.06.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
		14.06.2019 позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу.
		Крім того, позивачем подано клопотання про зміну позовних вимог та клопотання про внесення відомостей до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи щодо представника позивача.
		Однак, в судовому засіданні, призначене на 10.07.2019, позивач просив залишити клопотання про зміну позовних вимог та клопотання про внесення відомостей до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи щодо представника позивача без розгляду.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2019 задоволено заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та поновлено вказаний строк. Даною ухвалою також, відмовлено в задоволені заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
		В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд в їх задоволенні відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
		ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.01.2016, номер запису про державну реєстрацію - 21680000000005753, що підтверджується копією Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		Основним видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за кодом КВЕД 69.10 є «Діяльність у сфері права». Згідно витягу з реєстру платників єдиного внеску позивач обрав спрощену систему оподаткування (3 група).
		На підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.07.2012 №69 позивач є адвокатом, що посвідчується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Отже, позивач здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець і провадить незалежну професійну діяльність як адвокат.
		Згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску (71040000) станом на 31.01.2019 року за позивачем рахується борг у сумі 2270,63 грн., як за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.
		11.02.2019 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-2955-55 у сумі 2270,63 грн.
		Вказану вимогу позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про її скасування.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.
		Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормовано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
		Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
		Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
		Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
		Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
		Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
		Відповідно до п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
		Згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
		Відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
		У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
		Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Згідно з п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності
		Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.
		У даній справі, спірним є питання оплати позивачем ЄСВ за двома підставами, а саме: як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з одного і того ж виду діяльності за КВЕД.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач є самозайнятою особою та здійснює, як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність (адвоката).
		Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.
		Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов`язок контролюючого органу передбачено п.п.65.4.4 п.65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.
		Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що з системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
		До того ж, слід зауважити, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
		Разом з тим, питання сплати ЄСВ регулюється не тільки даним Законом, але і нормами Податкового кодексу України, які є взаємопов`язані та повинні досліджуватися в сукупності.
		Суд, також, звертає увагу на те, що за положеннями чинного Податкового кодексу України, необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.
		Слід зауважити, що позивач здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
		За таких обставин, позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права.
		З огляду на зазначене, вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №Ф-2955-55 від 11.02.2019 по сплаті боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску на суму у розмірі 2270,63 грн. суперечить податковому законодавству, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
		Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
		Також дана позиція суду підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановою від 21.01.2016 у справі №808/7758/13-а, в якій суд дійшов висновку, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених дій та прийнятої вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З огляду на вказані положення суд вважає за можливе стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
		Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з наступного.
		Відповідно до положень п. 1 ч. 3  ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України  для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Отже, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.
		Судом встановлено, що 20.03.2019 між ОСОБА_1 та адвокатом Дудіним Л.В. укладений Договір про  надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язаний надати професійну правничу допомогу по адміністративній справі: надання консультацій, складання документів, здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 . 
		Вказаним договором передбачено, що вартість наданих послуг становить 6400 грн. Умовами оплати вказаного вище договору передбачено, що Замовник сплачує кошти за надані Виконавцем послуги протягом одного дня з моменту підписання договору. 
		Як доказ понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу, з якого слідує, що професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалася згідно Договору від 29.03.2019, а розрахунок вартості наданих послуг здійснено згідно додаткової угоди №1 та становить 11264 грн. та квитанція від 20.03.2019 на суму 6400 грн. Водночас в матеріалах справи відсутні Договір від 29.03.2019, додаткова угода №1, акт наданих послуг/виконаних робіт, прийому-передачі, з яких би вбачався обсяг наданих послуг та їх прийняття позивачем. Відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів у сумі 11264 грн. адвокатом від позивача, що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому сам по собі розрахунок №б/н на суму 11264 грн., та квитанція від 20.03.2019 на суму 6400 грн., без доказів дійсного оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.
		Разом з тим, необхідно зазначити, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, не потребує понесення значних правових витрат позивачем.
		При цьому, у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену фахівцем у галузі права та адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.
		Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15.12.2017 договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013  за № 1686/24218.
		Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що такі судові витрати у розмірі 11264,00 грн. не підлягають стягненню на користь позивача з відповідача суб`єкта владних повноважень. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов  задовольнити.
		Визнати протиправним нарахування боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та скасувати  вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11 лютого 2019 року за №Ф-2955-55 станом на 31.01.2019 року в розмірі 2270 грн. 63 коп.
		Стягнути з Головного управління ДФС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 768 грн. 40 коп.
		В частині стягнення суми гонорару  наданої професійної правової допомоги у розмірі 11264 грн. - відмовити.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
		Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)
		 
		 
		Суддя                                                                      Комар Павло Анатолійович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...