Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4149/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо виборчого процесу та референдуму, зокрема щодо; виборів народних депутатів України, з них; проведення передвиборної агітації.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2019. Зареєстровано: 17.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2019
Номер судового провадження: 854/5480/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		16 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/4149/19
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді - Коваля М.П.,
		                   суддів  - Димерлія О.О.,
		                                - Єщенка О.В.,
		 
		за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_1  на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року, прийняте у складі суду: судді Катаєвої Е.В. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_1 до кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, заборону вчиняти певні дії та зобов`язання припинити розміщення реклами,- 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		11 липня 2019 року кандидат в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2, в якому просив:
		- визнати дії кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2 щодо розміщення реклами передвиборної агітації на стінах комунального житлового будинку такими, що порушують вимоги Закону України «Про вибори народних депутатів України»;
		- заборонити кандидату в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2 здійснювати розміщення передвиборної агітаційної реклами з порушенням вимог чинного законодавства України;
		- зобов`язати кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2 припинити розміщення реклами передвиборної агітації на стінах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5.
		В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що 06.07.2019 року ним виявлено та зафіксовано неправомірне розміщення агітаційної передвиборної реклами кандидата ОСОБА_2 Так, агітаційна реклама кандидата ОСОБА_2 розміщена у невстановленому для цього місці. Ним, кандидатом ОСОБА_1 , зафіксована передвиборна реклама в межах 135 одномандатного виборчого округу, що розміщена шляхом обклеювання фасаду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 з надписами: " ОСОБА_2 ; Зе!депутат; Зе!; "Сделаемихснова!". Позивач, посилаючись на порушення відповідачем вимог ч. 5 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України», зазначив що будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , та на якому розміщена передвиборна агітаційна реклама кандидата ОСОБА_2 , є житловим будинком і є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, тобто знаходиться в управлінні органів місцевого самоврядування. На думку позивача, дії ОСОБА_2 мають ознаки адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 212-13, ч. 1 ст. 212-14, ст. 152, ст. 150 КУпАП, матеріали про що скеровані до поліції та Управління реклами Одеської міської ради. Позивач вважає, що кандидатом ОСОБА_2 порушено норми законодавства шляхом розміщення передвиборної агітаційної реклами у невстановленому місці, а саме розміщенням агітаційної передвиборної реклами шляхом обклеювання фасаду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 з надписами: " ОСОБА_2 ; Зе!депутат; Зе!; "Сделаемихснова!" порушується благоустрій територій, здійснюється використання житлового комунального будинку не за призначенням, чим здійснюється псування зазначеного об`єкту, що також суперечить принципу рівного виборчого права, встановленого ст. 3 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у задоволенні заявленого адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, кандидат в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, а також порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що 12.07.2019 року під час судового засідання протокольною ухвалою суду представнику позивача відмовлено у приєднанні до матеріалів справи доказів, а саме: копії заяви ОСОБА_5 до Управління реклами Одеської міської ради від 08 липня 2019 р. з додатками та доказами надсилання; Довідки про знаходження будинку в управлінні КП «ЖКС «Фонтанський» від 12 липня 2019 р.; копії відповіді Одеської міської ради на звернення ОСОБА_1 від 12 липня 2019 р.; Акту від 06 липня 2019 р. про розміщення матеріалів передвиборної агітації без вихідних даних з копіями документів осіб, якими він складений. На думку апелянта, існувала об`єктивна неможливість подання зазначених доказів разом з позовною заявою, з огляду на правову необізнаність позивача та стислі строки звернення до адміністративного суду, що об`єктивно унеможливило подання доказів разом із позовною заявою, проте вказані обставини не були враховані судом.
		Апелянт вважає, що судом першої інстанції при оцінці фотофіксації розміщення передвиборної агітації не взято до уваги, що представником відповідача у судовому засіданні визнано, що на фасаді приміщення за адресою: АДРЕСА_5 дійсно розміщено схожі матеріали.
		Крім того, апелянт посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" та рішення Одеської обласної ради народних депутатів №226-XXI від 25.11.1991р. "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області", згідно яких на його думку у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь жилий та нежилий фонд місцевих рад, розташований в рамках адміністративно-територіальних меж міста, в т. ч. будинок за адресою: АДРЕСА_5 . Апелянт також наголошує, що відповідачем не доведено, що незважаючи на набуття окремих приміщень та квартир у вказаному будинку у приватну власність, частка у праві власності територіальної громади м. Одеси у даному будинку відсутня.
		Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову про визнання дій відповідача щодо розміщення реклами передвиборної агітації на стінах комунального житлового будинку такими, що порушують вимоги Закону України "Про вибори народних депутатів України"; зобов`язання відповідача припинити розміщення реклами передвиборної агітації на стінах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки позивач посилається на те, що в діях відповідача наявний склад адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлена ст. 212-13,214 КУпАП(за порушення норм виборчого законодавства щодо передвиборної агітації, а також ст.152,159 КУпАП  за порушення          у сфері благоустрою          населених пунктів, проте питання щодо наявності вини у порушенні виборчого законодавства, відповідальність за які встановлена ст. ст. 212-13,214 КУпАП повинна вирішуватися у порядку встановленому КУпАП уповноваженими на те особами. Щодо вимог позивача про заборону відповідачу здійснювати розміщення передвиборної агітаційної реклами з порушенням норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що розміщення передвиборної агітаційної реклами з порушенням норм чинного законодавства України заборонено всім кандидатам у депутати, у тому числі відповідачу, в силу ст.74 Закону України № 4061-VI, якої встановлені обмеження щодо ведення передвиборної агітації, яких повинні дотримуватися кандидати у депутати, відповідно також відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.
		Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства колегія суддів виходить з наступного.
		Як встановлено судом, указом Президента України від 21.05.2019 року припинені достроково повноваження Верховної Ради України восьмого скликання, призначені позачергові вибори народних депутатів України на 21.07.2019 року, що відповідно до положень ч. 3 ст. 78 КАС України, є загальновідомими обставинами, що не потребують доказування.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135, висунутого шляхом самовисування, зареєстрований відповідно до постанови Центральної виборчої комісії №1047 від 18.06.2019 року (а.с. 15-16). 
		Відповідач - кандидат ОСОБА_2 є кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135, висунутий політичною партією "СЛУГА НАРОДУ", зареєстрований відповідно до постанови Центральної виборчої комісії №1288 від 25.06.2019 року (а.с. 17-19).
		Як вбачається з позовної заяви, позивачем 06.07.2019 року виявлено та зафіксовано, на його думку, неправомірне розміщення агітаційної передвиборної реклами кандидата ОСОБА_2 у невстановленому для цього місці. Кандидатом ОСОБА_1 , зафіксована передвиборна реклама в межах 135 одномандатного виборчого округу, що розміщена шляхом обклеювання фасаду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 з надписами: " ОСОБА_2 ; Зе ! депутат; Зе!; "Сделаемихснова!".
		Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 року №4061-VІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон України №4061-VІ).
		Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України №4061-VІ, передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб`єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. 
		Згідно положень п. 6 частини 2 статті 68 Закону України №4061-VІ передвиборна агітація може проводитися у формі розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами.
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
		Згідно положень п. 6 частини 2 статті 68 Закону України №4061-VІ політична реклама - це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій - суб`єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією - суб`єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії - суб`єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. Реклама друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій - суб`єктів виборчого процесу також є політичною рекламою.
		Колегія суддів зазначає, що предметом спору є правомірність дій кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2 щодо розміщення передвиборної агітації на стінах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5
		Статтею 74 Закону України №4061-VI встановлені обмеження щодо ведення передвиборної агітації.
		Так, зокрема в положеннях ч.5 ст. 74 Закону України №4061-VI встановлена заборона розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і в приміщеннях органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форми власності.
		З аналізу вищевказаної норми вбачається, що Законом забороняється розміщення агітаційних матеріалів саме на будинках (приміщеннях), у яких знаходяться органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування підприємства, а також підприємства, установи і організації державної та комунальної форми власності. 
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавцем таке обмеження встановлено з метою уникнення можливості використання політичними силами, партіями і кандидатами на виборах їх політичного становища або зв`язків з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, а також з державними підприємствами, установами, організаціями з метою впливу на результати виборів.
		На думку колегії суддів, апелянт помилково ототожнює будинки та приміщення органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також будівлі підприємств, установ і організацій державної та комунальної форми власності з житловими будинками, в яких вказані органи державної влади, органи місцевого самоврядування, та підприємства, установи і організації державної та комунальної форми власності не розташовані, а які лише знаходяться частково у комунальній власності та на балансі відповідних комунальних підприємств.
		Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Колегія суддів звертає увагу на положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 року № 417-VIII, згідно положень статті 1 якого багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. При цьому, нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.
		Під час судового розгляду справи колегією суддів встановлено, що за адресою АДРЕСА_5 знаходиться офіс (штаб) кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2 .
		Разом з тим, з наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 56) вбачається, що нежитлове приміщення, загальною площею 54, 9 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 на першому поверсі п`ятиповерхового будинку належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_7 .
		25.06.2019 року між ОСОБА_2 (Наймач) та ОСОБА_7 (Наймодавець) було укладено Договір безоплатного користування майном, згідно умов якого Наймодавець передала Наймачу в безоплатне тимчасове користування нежитлове приміщення, загальною площею 54,9 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 . Згідно умов п.3.2.2 зазначеного договору, Наймач має право позначати своє місцезнаходження у майні, шляхом розміщення відповідних вивісок, вказівних табличок, стендів наклейок, тощо.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розміщення агітаційних матеріалів за адресою: АДРЕСА_5 на першому поверсі п`ятиповерхового будинку, при встановленому судом факті знаходження вказаного приміщення у приватній власності як самостійного об`єкта нерухомого майна та відсутності у матеріалах справи доказів, що у вказаному будинку розміщені будь-які органи державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації державної та комунальної форми власності є правомірним. Таким чином, доводи апеляційної скарги у цій частини ґрунтуються на помилковому розумінні положень ч.5 ст. 74 Закону України №4061-VI та критично оцінюються судом апеляційної інстанції.
		Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки 12.07.2019 року протокольною ухвалою суду першої інстанції представнику позивача відмовлено у приєднанні до матеріалів справи доказів, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, у відповідності до положень ч. 4 с. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
		Аналогічні вимоги містять також положення ч. 2 ст. 79 КАС України, відповідно до яких позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
		Вказані вище норми процесуального законодавства є імперативними, та чітко передбачають обов`язок позивача подати всі докази разом із поданням позовної заяви.
		Разом з тим, згідно положень ч.4 ст. 79 КАС України,  якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Згідно вимог ч.8 ст. 79 КАС України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Таким чином, процесуальний закон встановлює для позивача можливість надання доказів не у встановлений у законі строк, проте за умови наявності об`єктивних обставин, що унеможливлювали їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від позивача, із наданням відповідних підтверджуючих документів.
		Колегія суддів наголошує, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на надання доказів у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для залучення до справи доказів на стадії розгляду справи по суті.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені представником позивача у суді першої та апеляційної інстанції обставини, а саме правова необізнаність позивача та стислі строки звернення до адміністративного суду, не є обставинами, що об`єктивно унеможливлюють подання доказів разом із позовною заявою. Як зазначає позивач в тексті позовної заяви, 06.07.2019 року ним було виявлено розміщення агітаційних матеріалів кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2 , разом з тим позовну заяву подано 11.07.2019 року, тобто у позивача був достатній проміжок часу для зібрання та подання до суду необхідних доказів, направлення запитів до органів місцевого самоврядування тощо. При цьому суд зауважує, що доказів, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних доказів, позивачем до судів не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні. 
		Враховуючи викладене, 12.07.2019 року судом першої інстанції правомірно та у відповідності до положень КАС України відмовлено позивачу в приєднанні до матеріалів справи доказів.
		Крім того, щодо посилань в тесті апеляційної скарги на положення ч. 7 ст. 69 Закону України 4061-VІ колегія суддів наголошує, що згідно положень п. 6 частини 2 статті 68 Закону України №4061-VІ передвиборна агітація може проводитися у формі розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами. При цьому згідно положень п. 6 частини 2 статті 68 Закону України №4061-VІ політична реклама - це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій - суб`єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією - суб`єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії - суб`єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. 
		Частиною 7  ст. 69 Закону України «Про вибори народних депутатів України», передбачено, що друковані матеріали передвиборної агітації повинні містити відомості про замовника цих матеріалів, установу, що здійснила друк, або вказівку, що друк здійснено з використанням обладнання, що належить партії, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.
		Частиною 23 ст. 80 Закону України №4061-VІ  забороняється виготовлення та розповсюдження друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про замовника друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, установу, яка здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.
		Колегія суддів наголошує, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, що агітаційні матеріали, які є предметом спору, є саме друкованими  матеріалами передвиборної агітації, а не відносяться до політичної реклами, при цьому доказів відсутності відомостей про замовника друкованих матеріалів передвиборної агітації матеріалів, установу, що здійснила друк, або вказівку, що друк здійснено з використанням обладнання, що належить партії, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск позивачем також не надано. Згідно положень ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання дій відповідача щодо розміщення реклами передвиборної агітації на стінах комунального житлового будинку такими, що порушують вимоги Закону України "Про вибори народних депутатів України"; зобов`язання відповідача припинити розміщення реклами передвиборної агітації на стінах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5.
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про заборону відповідачу здійснювати розміщення передвиборної агітаційної реклами з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки  розміщення передвиборної агітаційної реклами з порушенням норм чинного законодавства України заборонено всім кандидатам у депутати, у тому числі відповідачу, в силу положень ст. 74 Закону України № 4061-VI, при цьому згідно вимог ч. 7 ст.246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 276, 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року - залишити без задоволення. 
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_1 до кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №135 ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, заборону вчиняти певні дії та зобов`язання припинити розміщення реклами - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя:                                                               М.П. Коваль
		 
		 
		Суддя:                                                                                     О.О. Димерлій
		 
		 
		        Суддя:                                                                                      О. В. Єщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...