Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/25205/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2019.
Дата набрання законної сили: 04.07.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 04 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		  суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		  за участі секретаря   ОСОБА_4 
		 прокурора ОСОБА_5 
		 захисника ОСОБА_6 
		розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "МФК "Едельвейс" з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року, 
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		 Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.06.2019 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_7 та накладено арешт у кримінальному провадженні №42019101100000167, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України, на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 4 /кадастровий номер 91:078:0117/ із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
		 Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, директор ТОВ "МФК "Едельвейс" ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, посилаючись на те, що ТОВ «МФК «Едельвейс» на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.04.2015 є землекористувачем земельної ділянки, на яку накладено арешт у кримінальному провадженні. Договір оренди підписаний на виконання рішення Київради від 15.12.2022 №940/7176 про відведення земельної ділянки, законність винесення якого не ставиться під сумнів органами досудового розслідування. Кримінальне провадження, у межах якого накладено арешт, не підслідне слідчим органів Національної поліції.
		 Прокурор у клопотанні про накладення арешту послався на перебування земельної ділянки на землях історико-культурного заповідника, зони охорони пам`яток та охоронюваного природного ландшафту, однак наведене не відповідає дійсності, що підтверджено п.6 висновків Історико-містобудівного обгрунтування, погодженого Міністерством культури, де вказано, що ділянка розташована поза межами зон охорони пам`яток, зон охоронюваного ландшафту та поза межами заповідників. 
		 Посилання прокурора у клопотанні на віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення суперечить відомостям Державного земельного кадастру і Договору оренди, якими цільове призначення ділянки визначено як землі житлової та громадської забудови (для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу).
		 Зазначав, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не врахував наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		До початку апеляційного розгляду директор ТОВ "МФК "Едельвейс" ОСОБА_8 подав доповнення до апеляційної скарги, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у накладенні арешту.
		У доповненнях захисник зазначав, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не надав оцінку його доводам про необгрунтованість тверджень прокурора у клопотанні про арешт майна щодо незаконності укладеного договору оренди земельної ділянки.
		Крім того, вказував про безпідставне посилання прокурора у клопотанні на неправомірне видалення зелених насаджень на земельній ділянці, оскільки ТОВ "МФК "Едельвейс" має дозвіл на виконання будівельних робіт від 08.02.2019 та сплатило відновну вартість зелених насаджень.
		Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не обгрунтував висновок про те, що накладення арешту на земельну ділянку є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, не вказав, яким чином земельна ділянка може бути доказом у провадженні за ознаками службового злочину, та не врахував можливі збитки від простою земельної ділянки, з урахуванням наявності у ТОВ "МФК "Едельвейс" всіх дозвільних документів для здійснення на ній господарської діяльності.
		У судове засідання директор ТОВ "МФК "Едельвейс" ОСОБА_8 не з`явився, про день та час розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений. 
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ "МФК "Едельвейс", який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, з наступних підстав. 
		 Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду,слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019101100000167 від 18.06.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
		 У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи самостійних структурних підрозділів ВО КМР (КМДА) та Міністерства культури України, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в порушення вимог чинного законодавства погодили проект землеустрою про надання ТОВ «МФК «Едельвейс» в довгострокову оренду на 15 років земельної ділянки (кадастровий номер 91:078:0117) площею 0,64 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, розважального і торговельного призначення, з наземним та підземними паркінгом по вул. Половецькій, 4 у Шевченківському районі м. Києва, на підставі якого рішенням Київради №940/7176 від 15.12.2011 ТОВ «МФК «Едельвейс» передано в оренду вказану земельну ділянку та укладено відповідний договір оренди земельної ділянки 17.04.2015, чим завдали тяжких наслідків інтересам територіальної громади м. Києва.
		 Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_7 від 20.06.2019 об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 4 /кадастровий номер 91:078:0117/, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42019101100000167.
		 25.06.2019 прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_7  звернувся із клопотанням до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва про арешт земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 4 /кадастровий номер 91:078:0117/, із забороною ТОВ «МФК «Едельвейс» та будь-яким іншим особам вчиняти дії до укладення будь-яких правочинів щодо вказаної земельної ділянки а також вчиняти дії щодо її забудови.
		 Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.06.2019 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 4 /кадастровий номер 91:078:0117/ із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
		 Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя виходив з того, що існують обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно є об`єктом кримінально-протиправного посягання, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, а накладення арешту на земельну ділянку є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
		З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
		 При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		 Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		 Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		 Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		 У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		 Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		 Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		 За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
		 Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		 Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 4 /кадастровий номер 91:078:0117/, з тих підстав, що вказаний об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом у межах кримінального провадження №42019101100000167 та відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України. 
		 Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ТОВ «МФК «Едельвейс» з метою збереження речових доказів. 
		 Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170  173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		 Викладені у апеляційній скарзі з доповненнямидоводи щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді є непереконливими, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.
		 Посилання апелянта на невідповідність арештованого майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України,колегія суддів вважає непереконливими, оскількизгідно постанови прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_7 від 20.06.2019 про визнання речовим доказом, земельну ділянку,на яку прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с. 8-9).
		 Доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржувана ухвала не містить обгрунтування висновку про необхідність накладення арешту на земельну ділянку з метою забезпечення збереження речових доказів, спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.
		 Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. 
		 У зв`язку з наведеним, посилання апеляційної скарги на відсутність в оскаржуваній ухвалі висновків щодо обгрунтованості підозри та доказів вчинення злочину, на законність договору оренди земельної ділянки від 17.04.2015, рішення Київради від 15.12.2022 №940/7176 про відведення земельної ділянки, та на ту обставину, що земельна ділянка розташована поза межами зон охорони пам`яток, зон охоронюваного ландшафту та поза межами заповідників, не впливає на правильність висновків слідчого судді, оскільки вказані обставини підлягають встановленню під час розгляду кримінального провадження по суті.
		 Доводи директора ТОВ «МФК «Едельвейс» у доповненнях до апеляційної скарги про те, що слідчий суддя при накладенні арешту не врахував можливі збитки від простою земельної ділянки, з урахуванням наявності у ТОВ "МФК "Едельвейс" всіх дозвільних документів для здійснення на ній господарської діяльності, є непереконливими, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ТОВ "МФК "Едельвейс". 
		 Доводи апеляційної скарги з доповненнями про порушення правил предметної (родової) підслідності ретельно перевірялися колегією суддів та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
		 Досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється уповноваженим органом досудового розслідування - слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у місті Києві.
		 Іншізазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
		 Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
		 З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		 Керуючись ст.ст.170-173,404,405,407,418,422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
		  
		 п о с т а н о в и л а:
		 
		 Апеляційну скаргу ТОВ "МФК "Едельвейс" з доповненнями залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року - без змін.
		 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 ____________  ___________  ___________
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...