Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/5712/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2019.
Дата набрання законної сили: 17.07.2019
Номер судового провадження: 51-3497ск19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017040700000439

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		іменем України 
		17 липня 2019 року
		м. Київ
		справа № 206/5712/18
		провадження № 51-3497 ск 19
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі  Суд) у складі:
		головуючої  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року. 
		Короткий зміст оскаржених вироку, ухвали та встановлені обставини
		За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
		Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2019 року залишив без змін згадане рішення районного суду.
		Суд визнав  ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст.115 КК, а саме у замаху на умисне протиправне заподіяння смерті, який ОСОБА_5 не зміг довести до кінця з незалежних від нього причин. 
		Як установив Суд, 16 квітня 2017 року близько 17:55,  ОСОБА_5 , у приміщенні літньої кухні за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 , в ході якої у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті останній.
		ОСОБА_5 , схопивши кувалду та наблизившись до ОСОБА_6 на відстані витягнутої руки, наніс їй удар в голову. Однак ОСОБА_6 , намагаючись уникнути удару, виставила перед собою ліву руку, внаслідок чого удар прийшовся частково вділянку лівого передпліччя та ділянку голови ліворуч. Від удару потерпіла впала на коліна біля ліжка.
		Після цього ОСОБА_5 схопив ОСОБА_6 за руку та кинув на ліжко, де завдав їй ще не менше двох ударів кувалдою зверху вниз в голову. Потім ОСОБА_5 викинув кувалду та, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, взяв сокиру, що стояла поруч біля стіни, і обухом сокири завдав потерпілій близько трьох - чотирьох ударів зверху вниз в голову. Вважаючи свої дії доведеними до кінця, ОСОБА_5 залишив непритомну потерпілу ОСОБА_6 на ліжку, а сам ліг спати поруч.
		Прокинувшись, ОСОБА_5 того ж дня близько 18:30 прийшов до сусіднього будинку тарозповів сусідці ОСОБА_7 , що під час сварки він вбив ОСОБА_6 та попросив викликати поліцію, що сусідка і зробила. Після цього ОСОБА_6 було госпіталізовано долікувальної установи.
		Внаслідок вказаних дій потерпілій ОСОБА_6 заподіяно численних тілесних ушкоджень, які за своїм характером відносяться до тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння, та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення, перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.121 КК тапризначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст.75 КК, звільнивши його від призначеного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
		На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суди безпідставно залишили поза увагою те, що в діяннях ОСОБА_5 відсутній умисел на спричинення смерті потерпілій, натомість, на думку захисника, дії його підзахисного після вчинення злочину свідчать про бажання останнього спричинити потерпілій саме тілесні ушкодження, а не смерть.
		Захисник вказує, що в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції не відповідає дійсності те, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпіла отримала ІІІгрупу інвалідності, оскільки остання в судовому засіданні надала довідку таповідомила, що травму, внаслідок якої їй було встановлено інвалідність, вона отримала в результаті подій не пов`язаних із діями засудженого ОСОБА_5 . 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення таособі засудженого.
		При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. 
		Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень таінших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного іпотерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. 
		При цьому, якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише зпрямим умислом.
		Як убачається із копії вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості  ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину було зроблено з додержанням приписів ст.23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду йоціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
		Так згідно з указаним рішенням суд дійшов висновку про винуватість засудженого увчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, яке не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. При цьому судом враховано показання самого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , дані протоколів огляду місця події, висновку судово-медичної експертизи, а також інші досліджені письмові докази, зміст яких детально відображено у вироку.
		Вмотивовуючи своє рішення про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст.115 КК суд обґрунтовано послався на те, що ним враховано характер, послідовність і динамічність дій    ОСОБА_5 , кількість спричинених винним ударів ОСОБА_6 , завдання цілеспрямованих ударів у життєво важливі органи потерпілої, знаряддя злочину  кувалда та сокира, його поведінку після вчинення злочину, зокрема те, що він потерпілій допомоги не надав, швидку допомогу не викликав та ліг спати, алише згодом, прокинувшись, повідомив про вчинене сторонню людину, яка вже сама й викликала працівників правоохоронних органів. Суд зробив правильний висновок про те, щозазначені обставини свідчать про наявність у ОСОБА_5 прямого умислу напозбавлення життя потерпілої. При цьому вказав, що винний вчинив усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що призведуть до її смерті, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.
		Доводи захисника про те, що потерпіла отримала травму, внаслідок якої їй було встановлено інвалідність, за подій не пов`язаних із діями засудженого ОСОБА_5 , єнеспроможними, оскільки ця обставина жодним чином не впливає на правовукваліфікацію дій останнього. 
		Отже, наведене свідчить про правильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.2 ст.15 та ч.1 ст.115 КК. 
		Згідно з вироком, при виборі засудженому заходу примусу місцевий суд дотримався вимог статей 50, 65 КК. Зокрема, разом із ступенем тяжкості вчиненого злочину суд урахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що засуджений вчинив замах на особливо тяжкий злочин, раніше несудимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставину, що пом`якшує покарання,  щире каяття, наявність обставини, що обтяжує покарання,  вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також думку потерпілої і призначив засудженому мінімальне покарання, передбачене санкцією частини статті, за якою він визнаний винним.
		Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і таким, що є недостатнім для досягнення його мети, немає. 
		Апеляційний суд, як убачається з ухвали від 10 квітня 2019 року, ретельно перевірив доводи засудженого та потерпілої, наведені в їхніх апеляційних скаргах, які за своїм змістом є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив ці скарги без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, немає підстав.
		Ураховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_4 задоволенню непідлягає.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу провідмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав длязадоволення скарги немає.
		Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
		постановив:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...