Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 585/81/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2019. Зареєстровано: 23.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2019.
Дата набрання законної сили: 22.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/816/3931/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		22 липня 2019 року                                                        
		м.Суми
		Справа №585/81/19 
		Номер провадження 22-ц/816/3931/19
		 
		 
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),
		суддів -          Левченко Т. А. ,  Орлов І. В. 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2019 року в складі судді Яковця О.Ф., ухваленого у м. Ромни, повний текст якого складений 20 травня 2019 року, -  
		 
		                                                             в с т а н о в и в:
		 
		У січні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, вимоги якого обґрунтовані тим, що з відповідачем 13 травня 2011 року був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 12000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань з вчасного їх повернення відповідач не виконала, тому станом на 16 грудня 2018 року утворився борг на загальну суму 63297,58 грн, який банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
		 
		Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк  «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 травня 2011 року у розмірі 18061 грн 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 537 грн 88 коп. 
		В задоволенні іншої частини позовних відмовлено. 
		 
		Вказане рішення суду відповідач оскаржила в апеляційному порядку.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині стягнення процентів в сумі 14584,49 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути з неї на користь банку заборгованість по процентам в сумі 686,45 грн.
		При цьому, відповідач звертає увагу на ту обставину, що банк неодноразово змінював проценту ставку за кредитним договором, а заборгованість за тілом кредиту на даний час відсутня, тому, на думку ОСОБА_1 , розмір заборгованості за процентами визначається у межах трирічного строку позовної давності, виходячи з процентної ставки 30 % річних та становить 617,81 грн, а не 14584,49 грн, як помилково визначив суд першої інстанції.
		Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, штрафу та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку воно не переглядається.
		У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому, позивач вважає, що суду були надані належні письмові докази для підтвердження кредитної заборгованості та всіх її складових, однак, відповідач вказаної заборгованості не спростувала. Також позивач послався на те, що відповідач, на його думку, погодилась на запропоновані банком умови договору, у тому числі і з розміром процентів за користування кредитом, оскільки відповідних дій банку не оскаржувала, а продовжувала користуватися кредитними коштами на запропонованих умовах.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Із матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 9).
		Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 погодилась, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
		Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач засвідчила, що була ознайомлена з договором про надання банківських послуг, а також вказала на обізнаність стосовно того, що Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privat.com.ua, які вона зобов`язалася виконувати, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк надав розрахунок заборгованості, в якому зазначив, що за кредитним договором № б/н від 13 травня 2011 року станом на 16 грудня 2018 року утворилась заборгованість на загальну суму 63297,58 грн, яка складається із: 686,45 грн заборгованості за кредитом, 14584,49 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 44536,28 грн пені, а також заборгованість по судовим штрафам в розмірі 3490,36 грн (а.с. 5 - 8).
		З наданої банком інформації по кредитному договору № б/н від 13 травня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 видавались картки за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а остання видана позичальнику кредитна картка № НОМЕР_3 має строк дії по квітень 2018 року (а.с. 109).
		 
		Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позичальник ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що банк не повідомляв її про зміну процентної ставки. До того ж, як вказав суд, згідно з підписаною відповідачем заявою-анкетою остання зобов`язалася виконувати вимоги Умов надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на сайті ПриватБанка. Ураховуючи викладене, суд вважав, що позов в частині стягнення процентів в сумі 14584,49 грн підлягає задоволенню.
		Проте, з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
		 
		Так, згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
		Факт використання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору та випискою по банківському рахунку (а.с. 5 - 8, 102 - 107), в яких відображений рух коштів, а саме: використання і часткове повернення кредитних коштів позичальником.
		При цьому, в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та суми штрафу судове рішення не оскаржується.
		Стосовно задоволених вимог банку про стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14584,49 грн колегія суддів зазначає наступне.
		Частинами 1 - 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами, є публічними. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Виходячи з вимог частини першої ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно з ч. 2 ст. 1067 ЦК України банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
		Як зазначалось вище, ОСОБА_1 , підписавши 13 травня 2011 року анкету-заяву, приєдналася до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також погодилась із запропонованими банком умовами використання кредитних коштів.
		У той же час, суд в повній мірі не врахував наведених норм матеріального права і обставин справи та помилково вважав, що надані позивачем докази у своїй сукупності доводять позовні вимоги в частині права банку на стягнення процентів за користування кредитом у сумі 14584,49 грн.
		Зокрема, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом банк нараховував відсотки за користування кредитом, а саме: з 25 червня 2012 року по 30 березня 20132 року банк застосовував процентну ставку у розмірі 30 % річних; з 01 квітня 2013 року по 29 серпня 2014 року проценти нараховувались по ставці 32,4 % річних; з 01 квітня 2015 року по 16 грудня 2018 року - по ставці 42 % річних (а.с. 5 - 8).
		Однак, збільшення процентної, у тому числі і у випадку простроченої заборгованості сторонами кредитного договору не було узгоджено в анкеті - заяві. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. 
		Відтак, слід вважати, що ОСОБА_1 мала обов`язок перед банком сплачувати не більше, ніж 30 % річних за користування кредитними коштами (686,45 грн) в період з 01 березня 2017 року (виникнення простроченої заборгованості) по 16 грудня 2017 року (кінцева дата розрахунку).
		Отже, розрахунок заборгованості за процентами за вищевказаний період виглядає наступним чином: 172,64 грн+197,47 грн=370,11 грн.
		З яких:
		172,64 грн - заборгованість за процентами у період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року (686,45х306 днівх30%/365);
		197,47 грн - заборгованість за процентами у період з 01 січня 2018 року по 16 грудня 2018 року (686,45х350 днівх30%/365).
		При цьому, колегія суддів бере до уваги і ту обставину, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідач частково визнала борг, у тому числі і по процентах, сплативши 04 квітня 2019 року за кредитним договором заборгованість за кредитом в сумі 700 грн (а.с. 59).
		Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позичальник періодично вносила кошти за кредитним договором. Зокрема, останній платіж вона здійснила 30 жовтня 2017 року, прострочена заборгованість виникла з 01 березня 2017 року, а з даним позовом банк звернувся 10 січня 2019 року, тобто в межах строку позовної давності.
		Ураховуючи викладене, розрахунок заборгованості по процентам, наведений відповідачем в апеляційній скарзі не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки він проведений з урахуванням трирічного строку позовної давності (а.с. 85).
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав стягнення з відповідача на користь позивача процентів в розмірі 14584,49 грн, тобто у заявленій позивачем сумі.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3846,92 грн ((686,45 грн заборгованість за кредитом + 370,11 грн заборгованість за процентами + 500 грн щтраф фіксована частина) + 2990,36 грн штраф (процентна складова)) - 700 грн сплачена заборгованість) в якості заборгованості за кредитним договором, а не 18061,30 грн, як помилково вважав суд першої інстанції.
		Отже, оскаржене рішення суду на підставі ст. 376 ч. 1 п. п. 1, 4 ЦПК України підлягає зміні, а апеляційна скарга, відповідно, підлягає частковому задоволенню.
		Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 6 %, тому на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 115,26 грн. (6% від 1921 грн.), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог. Крім того, враховуючи, що апеляційна  скарга відповідача задоволена на 50 %, тому з позивача на користь відповідача слід стягнути 1440,75 грн за апеляційний розгляд справи (50 % від 2881,50 грн).
		Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
		Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
		                                                                п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2019 року в оскарженій частині змінити, стягнувши з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) 3846,92 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 травня 2011 року, а не 18061,30 грн, як помилково вказав суд першої інстанції.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 115,26 грн.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»  на користь ОСОБА_1 » судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 1440,75 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Повне судове рішення складено 22 липня 2019 року.
		 
		Головуючий:     С.Г. Хвостик 
		 
		 
		 
		Судді:                  Т.А. Левченко   
		 
		 
		 
		                              І.В. Орлов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...