Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/9025/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2019.
Дата набрання законної сили: 17.07.2019
Номер судового провадження: 61-34674ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		17 липня 2019 року                                                                       
		м. Київ                                                                    
		справа № 464/9025/15
		провадження № 61-34674св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Литвиненко І. В. (суддя-доповідач)
		суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Сердюка В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач  - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним окремих положень кредитного договору за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандра М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 травня 2013 року між та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобілі») було укладено кредитний договір № 50009111, за умовами якого товариство зобов`язалося надати йому кредит в сумі 113 868,40 грн, що є еквівалентом суми кредиту в доларах США, та додатковий кредит  в сумі 33 688,90 грн, що є еквівалентом суми кредиту в доларах США - 4 125 доларів США, строк на 60 місяців із змінною процентною ставкою                  9,99 % річних, а він зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит та додатковий кредит в повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом. Усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягали розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, який визначено відповідно  до статті 1.3 Загальних умов кредитування. Пункти кредитного договору, які передбачають сплату кредиту в еквіваленті в доларах США на основі діючого обмінного курсу валюти не відповідають вимогам закону, не ґрунтуються на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними: умови кредитного договору в частині обов`язку позичальника здійснювати усі платежі за договором згідно з розрахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США; пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 2.4 Загальних умов кредитування, що є додатком до кредитного договору; графік погашення кредиту до кредитного договору.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 05 серпня 2016 року у складі судді Радченко Е. А. в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що умови кредитного договору щодо суми зобов`язання та суми погашення зобов`язання (суми платежу) викладені у відповідності з чинними нормами цивільного законодавства, оскільки як основні кредитні кошти, так і додатковий кредит надавалися позивачу саме в українських гривнях. Як кредитним договором так і додатками до нього, в тому числі і в Графіку погашення кредиту передбачено, що всі платежі повинні бути сплачені в гривнях, а не в іноземній валюті із зазначенням еквіваленту в доларах США, а коригування суми процентів відповідно до загальних умов кредитування здійснюється в інтересах як позивача так і відповідача, тому відповідає принципам справедливості та добросовісності.
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 05 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсними умови кредитного договору від 27 травня 2013 року № 50009111, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 з додатками в частині визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті долара США. В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що умови кредитного договору в частині визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті долара США суперечать вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і порушують права та інтереси позивача.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У січні 2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення неправильно розтлумачив положення кредитного договору та неправильно застосував положення статей 524, 533 ЦК України, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Кредит позивачу було надано в українських гривнях, що станом на день укладення кредитного договору становило певний еквівалент грошових коштів в іноземній валюті, який підлягає поверненню в українських гривнях за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у доларах США, відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування. Положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки кредит було надано в національній валюті. Вимоги чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті. Сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору даного виду. Кредитний договір містить положення про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалента суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту, який містить детальний розпис сукупної вартості на весь період дії кредитного договору.
		 
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		27 травня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50009111, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 113 868,40 грн, що еквівалентно 13 942,50 доларів США, та додатковий кредит у розмірі 33 688,90 грн, що еквівалентно 4 125 доларів США, зі сплатою 9,90 % на рік, строком на 60 місяців, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки Seat, модель IBIZA.
		Відповідно до умов укладеного сторонами договору усі платежі повинні бути сплачені у гривні та підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США.
		Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору) передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником на повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі на повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених товариством рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. 
		Відповідно до пунктом 2.4 Загальних умов кредитування нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіка погашення кредиту.
		Згідно з пунктом 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.
		Виходячи з наведених розрахунків, які зазначені у Графіку погашення кредиту, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування, із зазначенням у Графіку еквіваленту щомісячного платежу в доларах США.
		У пункті 9.5 Загальних умов кредитування сторонами погоджено, що підписуючи ці умови позичальник підтверджує, що товариство належним чином ознайомило його з інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також з правилами надання фінансових послуг, затверджених ТОВ «Порше Мобіліті».
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Сихівського районного суду міста Львова.
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України               від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		04 червня 2018 року справу № 464/9025/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України                                від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		За змістом статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
		Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Частинами першою, третьою статті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.  Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Частинами першою, другою статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
		Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що положення чинного законодавства хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті і саме з такими умовами кредитування погодився позивач.
		Вищевикладене узгоджується з правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-62гс11 та від 26 грудня 2011 року у справі № 3-141гс11 та у постановах Верховного Суду від 14 лютого             2018 року у справі № 623/4411/15-ц (провадження № 61-5479св18) і від 11 квітня                 2018 року у справі № 300/900/15-ц (провадження № 61-5536св18). 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний дійшов помилкового висновку, що умови кредитного договору в частині визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті долара США суперечать вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.
		За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
		Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на час укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови, а відповідач надав йому всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника. 
		Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними положень кредитного договору, правильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Рішення апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вищенаведених норм матеріального права.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України. 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.
		Рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року скасувати, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 05 серпня 2016 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		                                          
		ГоловуючийІ. В. Литвиненко    Судді:А. І. Грушицький     А. А. Калараш    Є. В. Петров   В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...