Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 403/108/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2019. Зареєстровано: 24.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2019.

Номер судового провадження: 2/403/96/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                        Справа №403/108/19 
		                                                                       Провадження №2/403/96/19 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		22 липня 2019 року Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:
		       головуючого:                    Годованець І.  А.  
		               при секретарі:                Остапенко Н.М.
		з участю:
		позивача:                 ОСОБА_1 
		відповідача:                 ОСОБА_2 
		представника відповідача: Усатенко В . Ю.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь та ділову репутацію, інформацію викладену у мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1»,-
		  В С Т А Н О В И В :
		 
		       Позивачем  ОСОБА_1  подано до суду  позов до відповідача ОСОБА_2  про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує  права та свободи, ганьбить честь та ділову репутацію, інформацію викладену у мережі «Інтернет» на «Youtube-каналі» «Телеканал 1+1». Позовні вимоги мотивуються тим, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.        
		У судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1» розміщено відеозапис телевізійної передачі цього телеканалу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2». Глядачі відеозапису телевізійної передачі у своїх дописах висловлювали коментарі та міркування. На початку жовтня 2018 року, під час перегляду коментарів глядачів, виявив, що ОСОБА_2 зі свого «Youtube - каналу» в коментарях розмістив інформацію щодо мене, нібито: я є дрібним злодієм, аферистом та збоченцем; відносно мене є кримінальне провадження за крадіжку; я здійснював якісь нічні походи у місця, де працювали жінки та іноді виходили на вулицю у туалет; я в черговий раз вдаюся до афери; граюся на людському горі; брешу на всю країну; наживаюся на біді і горі людей; ввожу людей в оману, брешу на всю країну з екрана телевізора, крім того називає мене жалюгідним, гнидою, мразью, ублюдком та потворою. Викладена ОСОБА_2 у мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1» інформація щодо мене є недостовірною, оскільки за роки свого життя ніколи не вчиняв жодних дій, які б порушували закон та загальноприйняті норми моралі. Просить задовольнити в повному обсязі позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь та ділову репутацію, інформацію викладену у мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1».
		У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача (адвокат) Усатенко В`ячеслав Юрійович вважають, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. У справі відсутня будь-яка інформація про власника веб-сайту, на якому була поширена інформація щодо позивача, та відомості про особу автора під іменем: «ОСОБА_2». ОСОБА_2 не є належним відповідачем у спірних правовідносинах з ОСОБА_1 . Просять відмовити у повному обсязі в позовних вимогах  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь та ділову репутацію, інформацію викладену у мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1».
		Заслухавши учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини.                                                                                                Статтею 34 та ст.68 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.                                Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно (ст.269 ЦК України).                               Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч.1 ст.270 ЦК України).                                                                                Статтею 275 ЦК України визначено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.        Пунктами 4,15 Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» за №1 від 27 лютого 2009 року  передбачено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на  увазі,  що  юридичним складом правопорушення,  наявність якого може бути підставою для задоволення  позову,  є  сукупність  таких обставин:  поширення інформації,  тобто доведення її до відома хоча б одній особі у  будь-який  спосіб;  поширена  інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи,  тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;  поширення інформації, що порушує особисті немайнові права,  тобто або завдає шкоди  відповідним  особистим  немайновим благам,  або  перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.  Під поширенням інформації слід розуміти:  опублікування її  у пресі,  передання  по радіо,  телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;  поширення  в мережі  Інтернет  чи  з використанням    інших    засобів   телекомунікаційного   зв`язку; викладення в характеристиках,  заявах,  листах,  адресованих іншим особам;  повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації . Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.                                                                                                        До позовної заяви позивачем  ОСОБА_1 додано скріншоти коментарів та дописів дописувачів з мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1» до відео «ІНФОРМАЦІЯ_2», в тому числі, повний текст коментарів та дописів автора під іменем: «ОСОБА_2 ». З повного тексту дописів та коментарів автора під іменем: «ОСОБА_2»позивачем  ОСОБА_1 вибірковообрано окремі слова і речення та викладено  їх у формі позовних вимогпро визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності інформацію, порушує  права та свободи, ганьбить честь та ділову репутацію, в наступній редакції: я є дрібним злодієм, аферистом та збоченцем; відносно мене є кримінальне провадження за крадіжку; я здійснював якісь нічні походи у місця, де працювали жінки та іноді виходили на вулицю у туалет; я в черговий раз вдаюся до афери; граюся на людському горі; брешу на всю країну; наживаюся на біді і горі людей; ввожу людей в оману, брешу на всю країну з екрана телевізора, крім того називає мене жалюгідним, гнидою, мразью, ублюдком та потворою.           Частинами 1,2 ст.30 Закону України «Про інформацію» визначено: ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.                Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.                                                                                Згідно із судовою практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.                                                                                        Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.                                                        Під час ознайомлення з доданими до позовної заяви скріншотами встановлено, що повний текст коментарів та дописів автора під іменем: «ОСОБА_2 » до відео «ІНФОРМАЦІЯ_2», є вираженням суб`єктивної думки і поглядів цього автора. Оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки й поглядів їх автора, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності і не можуть бути спростовані, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка висловлена, зокрема, в рішеннях цього суду у справах «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року та «Українська прес-група» проти України» від 29 березня 2005 року.                                        Таким чином, оспорювані у позовних вимогах судження у коментарях та дописах,відповідно до правових норм та роз`яснень положень пункту 19  Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» за №1 від 27 лютого 2009 року, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.                                        Інформація, яка була поширена у коментарях та дописах, є оціночними судженнями з огляду на застосовані автором мовно-стилістичні засоби, а отже, така інформація не підлягає спростуванню в судовому порядку, оскільки не містить фактичних даних, а є лише критикою, оцінкою дій, припущеннями, особистою думкою автора. З огляду на відсутність правових підстав та доказів порушення прав ОСОБА_1 для визнання недостовірною оспорюваної поширеної щодо нього інформації, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.                                                                                                У справі відсутні докази про факти, які б доводили, що вислови автора під іменем: «ОСОБА_2» на скреншотах мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність, ділову репутацію особисто ОСОБА_1 , так як на розміщених сторінках в соціальній мережі про спірні відомості відсутні відомості про особу, якої ці відомості стосуються. Тільки на одному з скреншотів зазначено, що  викладені у дописі та коментарі відомості мають відношення до особи та зазначено її прізвище:  ОСОБА_1 , з Устинівки.                                                                                                         У цьому разі, позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості скористатися наданим йому частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь та на власне тлумачення подій з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.                                                 Частинами 1,2,3 ст.12 ЦПК Країни передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.                                                Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).                                                                                         Частиною 1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.                                                                                Ухвалою судді Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь та ділову репутацію, інформацію викладену у мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1» було залишено без руху та надано позивачу  ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків, в тому числі, в ній зазначено: З огляду на специфіку роботи всесвітньої мережі, будь-яка особа може здійснювати різні образливі дописи і залишатись  при цьому невідомою. Належним відповідачем по такій категорії справ є, в тому числі, і власник веб-сторінки, на якій ця інформація була розміщена. До позовної зави необхідно додати відомості про власника веб-сторінки, які можна витребувати в системного адміністратора.                                                На виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, позивачем ОСОБА_1 подано суду лист від 14 березня 2019 року, в якому зазначено, що залучення в якості співвідповідача власника певної веб-сторінки у мережі Інтернет є моїм правом, як позивача, якщо я вважаю, що саме його діями порушено мої права. Законом не передбачено обов`язковості такого залучення для позивача. Більш того, отримання відомостей про власника веб-сторінки є можливим і після відкриття провадження у справі. Позивачем ОСОБА_1 подано суду позовну заяву у редакції, у якій виключено з числа відповідача - ОСОБА_6 .                                        Частиною 1 ст.84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.        Пунктом 7 ч.2 ст.197 ЦПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.                                                                                Частинами 2,3 ст.13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.                                                                        Позивачем ОСОБА_1 у підготовчому засіданні та під час судового розгляду справи не було подано письмового клопотання про власника веб-сайту, на якому була поширена інформація щодо нього та відомості про автора відповідного інформаційного матеріалу.                                                                                        Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.                                                                                               У справі відсутні належні та допустимі докази щодо власника веб-сайту, на якому була поширена інформація щодо ОСОБА_1 , яку він вважає недостовірною, а відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» за №1 від 27 лютого 2009 року, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника веб-сайту та відомості про особу автора можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв у українського сегмента мережі Інтернет. Надані позивачем ОСОБА_1 скріншоти сторінок веб-сайту не містять достовірної інформації про власника веб-сайту, на якому була поширена інформація щодо позивача, та відомості про особу автора під іменем: «ОСОБА_2», а клопотань про витребування даних про власника веб-сайту ОСОБА_1 не подано.        Аналогічний висновок зазначено у правовій позиції Верховного Суду, справа №591/3667/16-ц; номер судового провадження: 61-2338ск18; від 20 лютого 2019 року.                                                                                        У доданих до позовної заяви скріншотах з мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1», тільки у одному з них у дописі від автора під іменем: «ОСОБА_2 » зазначено прізвище: ОСОБА_1 . У всіх інших скріншотах з мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1» у дописах від автора під іменем: «ОСОБА_2 » відсутні відомості про особу, якій адресовано відповідне звернення. Таким чином у справі відсутні докази про поширення інформації, яка стосується позивача ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 .                                                        Частиною 1 ст.302 ЦК України визначено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.                                                        Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» за №1 від 27 лютого 2009 року  передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи, яких позивач повинен
		установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.                                                        Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».                                                                Судом розглянуто справу за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом.                                                                                                                Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).                                        Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2019 року відмовлено у клопотанні позивача ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_2 судово-психіатричної експертизи.                                Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2019 року відмовлено у клопотанні позивача ОСОБА_1 про витребування у слідчого органу внутрішніх справ письмових відомостей про результати досудового слідства за заявою про злочин, передбачений ч.1 ст.129 КК України.                                                        Згідно з положеннями ст.277 ЦК України та ст.12 ЦПК України, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.                                                        Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» за №1 від 27 лютого 2009 року,  належним відповідачем у разі поширення оскаржуваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місце розташування) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.                                         При встановлених обставинах, позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь та ділову репутацію, інформацію викладену у мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1» задоволенню не підлягають.                                                                                                        Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.                                                                               До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).                                                                         Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).        Заява представника відповідача (адвокат) Усатенко В`ячеслава Юрійовича про стягнення з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000.00 грн. підлягають задоволенню, так як інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.        
		       Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		 
		У позовних вимогах відмовити у повному обсязі.                                                                 Відмовити у повному обсязі у позовних вимогах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь та ділову репутацію, інформацію викладену у мережі «Інтернет» на «Youtube - каналі» «Телеканал 1+1».                       Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору в сумі 768.40 грн.
		 Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп.        
		  На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
		 Повне рішення виготовлене 23 липня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		       Суддя Устинівського районного суду
		       Кіровоградської області                                 І.  А.  Годованець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...