Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/5779/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 24.07.2019. Зареєстровано: 25.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2019.
Дата набрання законної сили: 27.08.2019
Номер судового провадження: П/520/8829/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		      Харківський окружний адміністративний суд  61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Харків  
		           24 липня 2019 р.                                                                 справа № 520/5779/19            
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:
		- стягнути з Головного управління Національної поліції у Харківській області (ЄДРПОУ 40108599 м. Харків, вул. Жон, Мироносиць, 5) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17.09.2018 року по 27.05.2019 року у розмірі 83653,5 грн.
		Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.
		Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		З огляду на відсутність клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін, зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач працював слідчим слідчого відділення Золочівського відділення Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. На підставі наказу ГУНП в Харківській області від 17.09.2018 року №1115, позивач був звільнений зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». 21.05.2019 року Другим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову, якою апеляційну скаргу було задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року по справі №520/9289/18 скасовано та ухвалено постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області № 1115 від 17 вересня 2018 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області № 251 від 18 вересня 2018 року в частині звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Золочівського відділення Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 18 вересня 2018 року. При зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач не ставив питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто на теперішній час виникло питання і змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. 29.05.2019 року відповідачем було надано довідку про доходи позивача, відповідно якої за останні два місяця за основним місцем роботи ОСОБА_1 було отримано доходи в розмірі 20304,58 грн. за 62 дні. В даному випадку середньоденна зарплата становить: 20304,58 грн. (посадовий оклад за 2 місяці) / 62 = 327,5 грн. Отже, за розрахунком позивача, за період з 17.09.2018 року по 27.05.2019 року (включно) сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить: 83653,50 грн. = 257 днів х 327,5 грн..
		Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується з наступних підстав. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №520/9289/18 поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Золочівського відділення Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Представник відповідача вказав, що з вимогою про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у справі №520/9289/18 ОСОБА_1 не звертався, також до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області позивач з заявою чи рапортом про виплату грошового забезпечення не звертався. Тому вимога про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є передчасною, так як з даною вимогою позивач до ГУНП не звертався і відмови не отримував. 
		Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		З наявних матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року по справі №520/9289/18 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Бех О.В., про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді відмовлено.
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року по справі №520/9289/18 скасовано. Ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області №1115 від 17 вересня 2018 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції   ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області №251 від 18 вересня 2018 року в частині звільнення зі служби в поліції  згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Золочівського відділення Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 18 вересня 2018 року.
		На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області видано наказ №151 о/с від 27.05.2019 року, яким поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Золочівського відділення Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 18 вересня 2018 року.
		Судом встановлено, що після поновлення позивача на посаді, відповідачем не нараховано та не виплачено суму грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу за період з 18.09.2018 року по 27.05.2019 року. Саме з цього приводу позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Статтею 13 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
		Відповідно до частини 1 та 2 статті 94 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
		Пунктом 4 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР  від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до положень пунктів 2 та 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Міністерству внутрішніх справ за погодженням з Міністерством соціальної політики та Міністерством фінансів затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання.
		Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за №669/28799 (далі - Порядок №260) визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
		Пункт 6 розділу ІІІ Порядку №260 передбачає, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
		Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
		Згідно з вимогами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», установити, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.
		Підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу.
		Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Відповідно до положень статті 98 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
		Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Відповідно до вимог частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
		В аспекті спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
		Зі змісту пункту 6 розділу ІІІ Порядку №260 випливає, що поновлений на службі поліцейський має право на грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення до його поновлення на службі уповноваженим керівником органу поліції. 
		Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленому на службі поліцейському грошове забезпечення за час вимушеного прогулу не залежить від  обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такого поліцейського на службі.
		За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		Зі змісту Порядку № 260 випливає, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
		У свою чергу, пунктом 8 Порядку №100, визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, при цьому розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу необхідно здійснити виходячи з кількості календарних днів за час вимушеного прогулу.
		Судом встановлено, що кількість календарних днів вимушеного прогулу позивача за період з 18.09.2018 року по 27.05.2019 року складає 252 дня (вересень 2018 - 13, жовтень 2018 - 31, листопад 2018 - 30, грудень 2018 - 31, січень 2019 - 31, лютий 2019 - 28, березень 2019 - 31, квітень 2019 - 30, травень 2019 - 27), що не відповідає розрахункам позивача.
		Також, з довідки про доходи позивача вбачається, що середній розмір заробітної плати за 1 календарний день складає: 20304,58/62= 327,49 грн.
		Виходячи з наведеного та враховуючи приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що загальна сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 18.09.2018 року по 27.05.2019 року, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 82527,48 грн. (252 календарних дня * 327,49 грн.).
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з Головного управління Національної поліції у Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 18.09.2018 року по 27.05.2019 року у розмірі 82527,48 грн., виходячи з розрахунку, здійсненого судом.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2019 року по справі №815/1829/17.
		Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		В іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем допущено помилки при розрахунку суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
		Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення з Головного управління Національної поліції у Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 18.09.2018 року по 27.05.2019 року у розмірі 82527,48 грн., виходячи з розрахунку, здійсненого судом.
		В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.
		Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
		Стягнути з Головного управління Національної поліції у Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18.09.2018 року по 27.05.2019 року у розмірі 82527,48 грн. (вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять сім гривень 48 копійок).
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено 24.07.2019 року.
		 
		 
		          Суддя                                                                                       Біленський О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...