Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/194/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); лізингу.
Надіслано судом: 30.07.2019. Зареєстровано: 31.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 липня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  914/194/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
		секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
		за участю представників в режимі відеоконференції:
		позивача -  Медвідь Л. М.,
		відповідача 1 -   Гай О . О .,
		відповідача 2 -  не з`явилися,
		відповідача 3 -  не з`явилися,
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - не з`явилися,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу малого підприємства "Сніжинка"
		на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 (Рим Т. Я. - головуючий, судді - Манюк П. Т., Фартушок Т. Б.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 (Дубник О. П. - головуючий, судді Галушко Н. А., Желік М. Б.) у справі
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело"
		до малого підприємства "Сніжинка", публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український інноваційний банк" Міхна Сергія Семеновича,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідач-1 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайлівни,
		про визнання недійсним (нікчемним) договору та скасування запису про право власності на нерухоме майно.
		Короткий зміст і підстави позовних вимог 
		1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" (далі - ТОВ "Джерело") звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до малого підприємства "Сніжинка" (далі - МП "Сніжинка") та публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Укрінком") про визнання недійсним (нікчемним) договору відчуження об`єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006 (далі -договір від 25.04.2006), укладеного між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - Банк) та МП "Сніжинка", а також про скасування запису про право власності на нерухоме майно від 19.05.2016 № 14570938, внесеного державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М. М.
		2. Позовну заяву, з урахуванням доповнень підстав позову, мотивовано тим, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства, встановленим для укладення такого виду правочинів, зокрема відсутнє нотаріальне посвідчення цього договору та не проведено державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, внаслідок чого, з урахуванням норм статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на думку позивача, договір має бути визнаним нікчемним, а запис про право власності на нерухоме майно від 19.05.2016 № 14570938  скасованим.
		Короткий зміст судових рішень у справі
		3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.03.2017 у справі №   914/194/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		4. Рішення судів мотивовані тим, що норми чинного, на час укладення договору фінансового лізингу, законодавства, не вимагали нотаріального посвідчення договору. Викуп об`єкта лізингу здійснювався відповідно до умов договору фінансового лізингу і не потребує укладення будь-якого іншого договору. Крім цього, право власності на об`єкт лізингу виникло у лізингоодержувача  на підставі договору фінансового лізингу у зв`язку з настанням події, визначеної пунктом 2.4 цього договору, а метою укладення спірного договору про відчуження об`єктів нерухомого майна було засвідчення факту, який уже настав - перехід до лізингодержувача права власності на об`єкт лізингу. 
		5. Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
		6. За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 у справі №   914/194/17, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019, позов задоволено частково. Визнано недійсним (нікчемним) договір від 25.04.2006, укладений між АТ "Український інноваційний банк" в особі директора Львівської філії та МП "Сніжинка". Закрито провадження у справі в частині скасування запису № 14570938, внесеного 19.05.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М. М., про державну реєстрацію за МП "Сніжинка" права власності на об`єкт нерухомого майна       - будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 м2, розташованого за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 371 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 925345146101.
		7. Частково задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що МП "Сніжинка" не набуло права власності на будівлю складу, оскільки: банком не було зареєстровано за собою право власності на будівлю складу; у матеріалах справи №   914/194/17 відсутні докази повного виконання умов Договору фінансового лізингу з урахуванням додаткової угоди від 28.05.2003 та додатку № 1 до додаткової угоди "Графік лізингових платежів"; оскільки сплата останнього лізингового платежу відбулася в серпні 2004 року, а тому на відносини з переходу права власності на об`єкт нерухомості поширюються правила      ЦК України   та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", положення яких визначають необхідність нотаріального посвідчення договору, який опосередковує перехід права власності на об`єкт нерухомого майна. Суди також зауважили, що спірний договір був однією з підстав для реєстрації права власності приватним нотаріусом. Крім того, договір від 25.04.2006 було підписано від імені повноважних представників іншими невідомими особами. За таких підстав, суди задовольнили позовні вимоги в частині визнання недійсним договору від 25.04.2006.
		8. Крім того, оскільки запис про державну реєстрацію від 19.05.2016 № 14570938 внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 №813/1844/17, яка набрала законної сили, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, закрив провадження в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмета спору.
		9. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 914/194/17, МП "Сніжинка" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10. Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статей 203, 207, 215 ЦК України, 74, 77, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		11. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи не виконано вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 16.08.2017. Так, судами не з`ясовано правової природи спірного договору, проте надано тлумачення договору фінансового лізингу. 
		12. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ЦК України щодо визнання недійсним (нікчемним) договору, який не підписаний сторонами. На думку скаржника, якщо відповідна фізична особа, яка вказана як сторона договору його не підписувала, то відсутнє її волевиявлення на укладення договору і він є неукладеним, а тому не може кваліфікуватися як недійсний (нікчемний або оспорюваний). 
		13. Також скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції прийнято рішення без дослідження оригіналів доказів, які були вилучені зі справи на стадії підготовчого дослідження на підставі ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 10.05.2018 у справі №462/980/18. 
		14. Крім того, судом першої інстанції помилково взято до уваги висновки експертів №№ 6/328, 6/361, 6/362, складені на підставі ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 21.05.2018 у справі № 462/980/18, адже вони зроблені на підставі незаконно вилучених доказів у цій справі, про що зазначено суддею господарського суду Львівської області Римом Т.Я. у повідомленні про втручання в його діяльність як судді. Водночас судом не взято до уваги доводи скаржника про те, що зазначені висновки експертів мають оцінюватись як інші письмові докази, тобто інші джерела доказів. 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		15. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ "Джерело" стверджує про безпідставність доводів викладених у касаційній скарзі, а тому вона підлягає залишенню без задоволення, та просить залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 914/194/18.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		16. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що спір між сторонами стосується будівлі арочного складу, зареєстрованого за різними юридичними адресами, зокрема:   вул . Городоцька, 371, місто Львів - інвентаризаційна справа (квартал 1045), реєстраційна справа  вул. Кільцева, 5г та село Холодновідка, Львівська область - інвентаризаційна справа (квартал 4). Учасниками справи не заперечується той факт, що мова йде про одну і ту ж будівлю арочного складу (надалі - Будівля складу).
		17. Право власності на вказане майно зареєстровано за МП "Сніжинка", згідно із записом19.05.2016 № 14570938, внесеним державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М. М. на підставі договору фінансового лізингу від 11.08.1998 № 1 (далі - договір фінансового лізингу), а також договору від 25.04.2006, укладеного між Банком в особі директора Львівської філії Загірного Романа Йосиповича та МП "Сніжинка".
		18. Судами встановлено, що на виконання умов договору фінансового лізингу від 11.08.1998 №1, укладеного між АТ "Український інноваційний банк" та МП "Сніжинка", за актом передачі основних засобів у фінансовий лізинг 18.08.1998 передано, зокрема, Будівлю складу.
		194. 22.07.2002 представниками Львівської філії Банку та МП "Сніжинка" складений акт огляду майна, що передане у фінансовий лізинг. У цьому акті зазначено, що у МП "Сніжинка" наявне майно, передане йому в фінансовий лізинг, в тому числі Будівля складу експертною вартістю 28'500,00 грн. (без ПДВ). Акти аналогічного змісту було складено 16.10.2002, 16.01.2003, 17.04.2003.
		20. Між Банком та МП "Сніжинка" укладено додаткову угоду від 28.05.2003 до договору фінансового лізингу, за умовами якої сторони погодили встановити відсоткову ставку на неоплачену суму боргу в розмірі 24 % річних, починаючи з 01.06.2003. Вартість об`єкта лізингу та відсотки оплачуються лізингоодержувачем на умовах, в терміни та в розмірах, визначених в графіку лізингових платежів. 
		21. Також сторонами складено графік лізингових платежів, який оформлено в додатку №1 до додаткової угоди від 28.05.2003 (надалі - Графік лізингових платежів).
		22.  Згідно з графіком лізингових платежів, МП "Сніжинка" зобов`язано починаючи з 01.06.2003 щомісячно сплачувати частки вартості об`єкта лізингу, в сумі 1 312,00 грн., а також суму відсотків. Отже, за період      з червня 2003 року по серпень 2004   року      у МП "Сніжинка" виник обов`язок зі сплати      22'844,32 грн. лізингових платежів, в тому числі 19'693,53 грн. повернення частки вартості об`єкта лізингу та 3 150,79 грн. відсотків.
		23. У матеріалах справи № 914/194/18 наявні копії платіжних доручень про сплату МП "Сніжинка" лізингових платежів на загальну суму 24 945,13 грн, останній лізинговий платіж здійснено 27.08.2004, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що перехід права власності на нерухоме майно в будь-якому випадку не міг виникнути раніше цієї дати, а МП "Сніжинка" не доведено виконання умов додаткової угоди від 28.05.2003 та погодженого графіку сплати лізингових платежів у повному обсязі.
		24. Проте, згідно з довідкою Банку від 20.04.2006 № 04-364, МП "Сніжинка" провело оплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 11.08.1998 №1 згідно з графіком лізингових платежів.
		25. 25.04.2006 між Банком в особі директора Львівської філії ОСОБА_3 та МП   "Сніжинка" укладено договір відчуження об`єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу, за умовами якого Банк передає Будівлю складу у власність МП "Сніжинка", з огляду на виконання останнім всіх умов договору лізингу. Договір від 25.04.2006 підписано акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі директора Львівської філії Загірного Р.Й.
		26. На виконання умов цього договору МП "Сніжинка" передано, за актом прийому-передачі від 25.04.2006, зокрема, Будівлю складу, який є додатком до договору від 25.04.2006, підписаний від імені АТ "Укрінбанк" директором Львівської філії ОСОБА_3
		27. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 65728120 від 12.08.2016, державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М. М., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.05.2016, індексний номер 29666414, про державну реєстрацію права власності на будівлю металевого складу загальною площею 499,2 м2      розташованого за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 371 . Це рішення прийнято на підставі: договору фінансового лізингу, додаткової угоди від 31.12.1998, акта передачі основних засобів у фінансовий лізинг від 18.08.1998, договору від 25.04.2006, акта прийому-передачі від 25.04.2006. 
		28. ТОВ "Джерело" звернулося з позовною заявою про визнання недійсним (нікчемним) договору від 25.04.2006, а також про скасування запису про право власності на нерухоме майно від 19.05.2016 № 14570938, оскільки цей договір порушує права власності позивача на вказану будівлю, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н. М. та зареєстроване обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" №24860280, реєстраційний №27628337 від 21.12.2009.
		29. У ході судового розгляду судами попередніх інстанцій досліджені висновки експертиз: 
		- висновок судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Кучинською В. О. від 19.03.2018 № 1114, складений за заявою малого підприємства "Сніжинка" про те, що підписи від імені ОСОБА_3 на договорі фінансового лізингу, акті передачі основних засобів від 18.08.1998 та договорі від 25.04.2006      виконано однією особою.
		- висновок судового експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18.06.2018 № 6/328, складений на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 21.05.2018 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 15.05.2018 №12018140130000765, згідно з яким: 1) підпис на 5-му аркуші договору фінансового лізингу  виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (пункт 1 резолютивної частини висновку); 2) підпис зі зворотної сторони 5-го аркуша, який міститься на паперовій бірці з відтиском печатки "Львівська філія УКРІНБАНК" договору фінансового лізингу, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; 3) усі підписи, виконані від імені ОСОБА_3 в акті передачі основних засобів у фінансовий лізинг від 18.08.1998, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою (пункти 3-6 резолютивної частини висновку); 4)       підпис, виконаний від імені ОСОБА_3 в договорі від 25.04.2006, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою (пункт 7 резолютивної частини висновку); 5) підпис, виконаний ОСОБА_3 в додатковій угоді до договору фінансового лізингу №01 від 11.08.1998, виконано ОСОБА_3 (пункт 8 резолютивної частини висновку); 6) підпис, виконаний у графіку лізингових платежів малого підприємства "Сніжинка" (Додаток №1 до додаткової угоди від 28.05.2003), виконано ОСОБА_3 (пункт 9 резолютивної частини висновку); 7) експерту на вдалося вирішити питання стосовно можливого виконання однією особою підпису ОСОБА_5 на договорі фінансового лізингу, додатку №2 від 18.08.1998 "Акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг".
		- висновок судового експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.07.2018 №6/361, складений на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 26.06.2018, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 12.02.2018 №12018140060000791. За наслідками проведення експертного дослідження судовим експертом зроблено такі висновки: 1) два підписи від імені ОСОБА_5 , які містяться в договорі фінансового лізингу, виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою;      2)      одинадцять підписів від імені ОСОБА_5 , які містяться в додатку №2 до договору (акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг від 18.08.1998), виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою.
		- висновок судового експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.07.2018 №6/362, складений на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 26.06.2018, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 12.02.2018 №12018140060000791. За наслідками проведення експертного дослідження судовим експертом зроблено такі висновки: 1) тринадцять відтисків круглої печатки малого підприємства "Сніжинка", які наявні в договорі фінансового лізингу та в акті передачі основних засобів у фінансовий лізинг від 18.08.1998 (додаток №2 до договору), нанесені не круглою печаткою малого підприємства "Сніжинка", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження; 2)      тринадцять відтисків круглої печатки АТ "Укрінбанк Львівська філія", які наявні в договорі фінансового лізингу та в акті передачі основних засобів у фінансовий лізинг від 18.08.1998 (додаток №2 до Договору), нанесені не круглою печаткою АТ "Укрінбанк Львівська філія", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
		30. На підставі наведеного, суди дійшли висновку, що колишній керівник Львівської філії Банку не підписував договір фінансового лізингу, акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг від 18.08.1998 та договір від 25.04.2006, а колишній керівник малого підприємства "Сніжинка" ОСОБА_5 . не підписував ні договір фінансового лізингу, ні акт від 18.08.1998. Водночас колишній керівник Банку підписував додаткову угоду до договору фінансового лізингу від 28.05.2003 та графік лізингових платежів.
		31. Попри встановлений факт непідписання договору від 11.08.1998 та акта передачі основних засобів, суди попередніх інстанцій зазначили, що сторонами схвалено такі правочини на підставі укладеної додаткової угоди від 28.05.2003 та додатку №1 до цієї угоди, а відтак між сторонами існували правовідносини, врегульовані договором фінансового лізингу, пунктом 2.5 якого передбачено, що перехід права власності на об`єкт лізингу оформлюється підписанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем      договору про перехід права власності      на об`єкт лізингу. Лізингодавець протягом 10 (десяти) робочих днів з дати настання обставин, які спричинили перехід права власності на об`єкт лізингу до лізингодержувача, повинен скерувати лізингоодержувачу підписаний та скріплений печаткою договір про перехід права власності на об`єкт лізингу.
		32. Крім того, судами встановлено, що до правовідносин сторін застосовується як ЦК України в редакції, що набрала чинності з 01.01.2004, так і Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 № 1952-IV, оскільки і додаткова угода від 28.05.2003 визначала права і обов`язки сторін на період після 01.01.2004, і останній лізинговий платіж був здійснений відповідачем 27.08.2004.
		33. Положення ЦК України      та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначали необхідність нотаріального посвідчення договору, який опосередковує перехід права власності на об`єкт нерухомого майна. Саме спірний договір був однією з підстав для реєстрації права власності приватним нотаріусом.
		34. Зазначені обставини в сукупності є підставою для визнання Договору від 25.04.2006 недійсним (нікчемним) як такого, що не посвідчений нотаріально та вчинений за відсутності належного волевиявлення.
		Позиція Верховного Суду 
		35. Заслухавши суддю-доповідача, представників ТОВ "Джерело" та МП "Сніжинка", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		36. Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції на час укладення договору фінансового лізингу) лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
		37. Згідно з приписами статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" право власності на об`єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об`єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.
		38. Судами попередніх інстанцій встановлено, вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, що на правовідносини сторін розповсюджується дія ЦК України, що набула чинності з 01.01.2004.
		39. ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
		40. Згідно зі статтею 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. 
		41. Як убачається з матеріалів справи, перехід права власності на нерухоме майно не міг виникнути раніше сплати останнього лізингового платежу 27.08.2004, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що лізингоодержувач міг набути (зареєструвати) право власності на об`єкт нерухомого майна, отриманий на підставі договору фінансового лізингу та зареєструвати таке право власності за правилами, встановленими Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		42. За змістом статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у відповідній редакції, документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. 
		43. Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		44. Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		45. Як вольова дія, правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
		46. Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). 
		Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
		47. Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		48. За частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		49. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		50. З аналізу вказаних норм та зважаючи на те, що договір від 25.04.2006  не посвідчений нотаріально та вчинений за відсутності належного волевиявлення, суди попередніх інстанцій визнали його недійсним.
		51. Проте з таким висновком колегія суддів погодитись не може виходячи з такого.
		52. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини стосуються права власності на нерухоме майно, яке виникло на підставі договору фінансового лізингу та оформлені договором відчуження об`єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006. До відносин лізингу застосовуються, зокрема, положення про купівлю-продаж. 
		53. Водночас за змістом статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. 
		54. Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, який  підлягає нотаріальному  посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
		55. Правочин, який вчиняє юридична особа, відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
		56. Відповідно до частини 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених  законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. 
		57. Як встановили суди попередніх інстанцій, особи, які зазначені в спірному договорі як повноважні представники, його не підписували, у зв`язку з чим він не може вважатися вчиненими. 
		58. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина  1 статті 220 ЦК України).
		59. Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному  посвідченню, і державній  реєстрації,  оскільки  момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.
		60. Отже приписи статті 220 ЦК України, на які посилається позивач як на підставу визнання договору  від 25.04.2006 недійсним (нікчемним), не застосовуються, оскільки момент вчинення такого правочину, відповідно до статей 210 та 640 ЦК України, пов`язаний з його державною реєстрацією. 
		1 З наведеного вбачається, що у разі наявності вимоги про обов`язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору, договір не міг бути зареєстрованим без виконання вимоги щодо нотаріального посвідчення, а тому він неукладений, не має юридичної сили та не породжує для його сторін бажаного правового результату і відповідних прав та обов`язків.
		62. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що договір від 25.04.2006 суперечить вимогам статті 203 ЦК України та є недійсним, оскільки відповідний договір не підписаний та не посвідчений нотаріально, а відтак є неукладеним. 
		63. Заперечення заявника касаційної скарги щодо оцінки висновків експертиз, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке. 
		64. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		65. Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. 
		66. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
		67. Той факт, що висновки судових експертиз проведених в межах провадження з іншої справи оцінюються на загальних підставах як доказ зі справи, не вказує на неможливість брати до уваги їх зміст та оцінювати в сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, для можливості оцінки такого висновку основним є те, чи він містить відповіді на питання, які стосуються предмету спору. Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що висновки експертів  №№ 6/328, 6/361, 6/362 оцінювались в сукупності із висновком № 114, як такі що доповнюють та не суперечать один одному, з метою встановлення всіх обставин справи. 
		68. Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		69. Процесуальне законодавство покладає на сторін обов`язок подати до суду докази, якими вони обґрунтовують свою позицію щодо предмета спору. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач подав оригінали  відповідних документів, у тому числі договору фінансового лізингу, договору відчуження об`єктів нерухомого майна по договору лізингу від 25.04.2006. Водночас під час звернення до суду, до позовної заяви позивачем додані завірені копії документів, зокрема і копії вказаних договорів. 
		70. За змістом статті 165 Кримінально процесуального кодексу України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду. Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов`язана пред`явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію. Особа, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов`язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. На вимогу володільця особою, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів. Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.
		71. З матеріалів справи вбачається, що під час вилучення документів на підставі ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 10.05.2018 у справі №462/980/18 про тимчасовий доступ до речей і документів, у відповідності до приписів статті 165 Кримінально процесуального кодексу України, копії вилучених оригіналів документів були залишені в матеріалах справи.
		72. У вказаній ухвалі зазначено, що у випадку отримання тимчасового доступу до оригіналів документів, інформація яка в них міститься, може бути використана як доказ вчинення конкретною особою кримінального правопорушення передбаченого частиною   4 статті 358 Кримінального кодексу України, надасть можливість провести судово-почеркознавчу експертизу, що в подальшому дозволить проводити подальші слідчі дії, а також з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у вказаному кримінальному провадженні.
		73. Водночас скаржник не обрунтовує, з посиланням на норми чинного законодавства,  в чому саме полягає неправомірність вилучення доказів для проведення експертизи та чому за наявності завірених копій документів та відповідних висновків експертиз, судами не могли оцінюватись в сукупності відповідні докази, внаслідок чого були приняті рішення у справі № 914/194/17.
		74. Той факт, що суддя Рим Т.С. заперечував проти вилучення оригіналів доказів з матеріалів справи для проведення судової експертизи на підставі ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 10.05.2018, не може автоматично вказувати на те, що висновки експертів №№ 6/328, 6/361, 6/362 є недопустимими доказами та не повинні бути оцінені в ході розгляду справи № 914/194/17.
		75. Щодо аргументів скаржника, викладених у пункті 14 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що з аналізу текстів рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що на виконання постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 з`ясовано правову природу договору від 25.04.2006 про відчуження об`єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу, досліджено обставини які призвели до укладення вказаного договору, оцінено в сукупності правовідносини, які склались між Банком та малим підприємством "Сніжинка". Для дослідження вказаного питання, суди встановлювали підстави укладення договору відчуження об`єктів нерухомого майна, ключовим для чого і необхідно було, зокрема, встановити обставини укладення та виконанням умов договору фінансового лізингу. 
		76. Взаємопов`язаність договору фінансового лізингу та договору відчуження об`єктів нерухомого майна є очевидною і потребує дослідження вказаних питань в сукупності, що не може вказувати на вихід судів попередніх інстанцій за межі розгляду справи. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
		77. З За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		78. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		79. Частинами 1, 2 статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		80. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень у частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним (нікчемним) договору відчуження об`єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006, укладеного між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та МП "Сніжинка", - з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
		Розподіл судових витрат
		81. Відповідно до частини 14 статті 129, підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України суд касаційної інстанції проводить новий розподіл судових витрат у цій справі.
		82. Судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції слід покласти на позивача.
		Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу малого підприємства "Сніжинка" задовольнити.
		Рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 914/194/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним (нікчемним) договору відчуження об`єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006, укладеного між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та малим підприємством "Сніжинка".
		Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" на користь малого підприємства "Сніжинка" судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, - 2 400,00 грн і судовий збір за подання касаційної скарги - 3 200,00 грн.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                Н. О. Волковицька
		 
		Судді                                                                                          С. К. Могил
		 
		                                                                                          О. В. Случ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...