Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13000/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2019. Зареєстровано: 31.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/14431/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		25 липня 2019 року 
		Київ
		справа №826/13000/18
		адміністративне провадження №К/9901/14431/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді - Білак М.В. (суддя-доповідач),
		суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
		 
		при секретарі судового засідання: Кучер Р.В.,
		за участю:
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача ОСОБА_2 ,
		представника відповідача Бугайчука А.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції 
		на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року (колегія судді Васильченко І.П.) 
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді: Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.)
		у справі № 826/13000/18
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Національного агентства з питань запобігання корупції 
		про визнання протиправним та скасування рішень. 
		I. РУХ СПРАВИ
		1.          У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому  просила:
		- визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 16 березня 2017 року №456 «Про скасування деяких положень рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 березня 2017 року №99, від 23 березня 2017 року №104, від 29 березня 2017 року №120, від 27 квітня 2017 року №181 та від 15 травня 2017 року № 209»;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства від 16 березня 2018 року №465 «Про проведення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 »; 
		- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства від 16 березня 2018 року №465 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 ».
		2.          Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення Національного агентства від 16 березня 2018 року №456 «Про скасування деяких положень рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 березня 2017 року №99, від 23 березня 2017 року №104, від 29 березня 2017 року №120, від 27 квітня 2017 року №181 та від 15 травня 2017 року №209». Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства від 16 березня 2018 року №465 «Про проведення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства від 16.03.2018 року № 465 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 ». Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 114,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства.
		3.          Не погодившись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		4.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 подала до Національного агентства щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 та 2016 роки.
		5.          Рішенням Національного агентства від 18 травня 2017 року №209 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 рік» доручено члену Національного агентства - заступнику Голови ОСОБА_3 провести повну перевірку декларацій позивача за 2015 та 2016 роки.
		6.          14 липня 2017 року та 8 вересня 2017 року на вимоги працівників Національного агентства, позивачем надано письмові пояснення по декларації за 2015 рік.
		7.          По закінченню граничного 90-денного строку проведення перевірки позивач звернулась до Національного агентства із вимогою від 21 листопада 2017 року №138-110/3.2, якою просила забезпечити виконання вимог законодавства та, з урахуванням завершення всіх строків щодо перевірки електронної декларації, встановлених законодавством, надати рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення та опублікування його на веб-сайті Національного агентства.
		8.          Листом від 18 грудня 2017 року №51-04/46476/17 позивача повідомлено, що рішення про результати повної перевірки відносно позивача не приймались, крім того, зазначено про відсутність прийняття рішень про продовження термінів перевірки. 
		9. Як встановлено судами, позивачу направлено на її електронну адресу лист від 18 червня 2018 року про надання пояснень щодо декларацій за 2015 та 2016 роки.
		10. 21 червня 2018 року позивач повторно звернулась до Національного агентства з вимогою про надання рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення та опублікування його на веб-сайті відповідача та надати пояснення з підстав продовження проведення перевірки, яка повинна була закінчитись 8 місяців назад. Відповіді на вказаний лист відповідачем не надано.
		11. 2 липня 2018 року під час прийому у Голови Національного агентства ОСОБА_4 , ОСОБА_1 стало відомо про скасування повної перевірки її декларацій, яка була розпочата 15 травня 2017 року, у зв`язку з неналежним її проведенням призначеним спеціалістом.
		12.          Рішенням Національного агентства від 16 березня 2018 року №456 «Про скасування деяких положень рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 березня 2017 року №99, від 23 березня 2017 року №104, від 29 березня 2017 року №120, від 27 квітня 2017 року №181 та від 15 травня 2017 року №209» скасовано повну перевірку декларацій позивача.
		13.          Також Національним агентством прийнято рішення від 16 березня 2018 року №464 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 та рішення від 16 березня 2018 року №465 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 ».
		14.          Вважаючи такі рішення Національного агентства незаконними, позивач звернулась з до суду з вказаним позовом.
		 
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		15.          Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не дотримано вимог законодавства, оскільки приймаючи спірні рішення, належно їх не мотивував Зміст цих рішень не містить предмету призначеної перевірки та конкретних меж її проведення, зокрема, не зазначено, які саме розділи декларації або яка сама інформація підлягає перевірці та відсутнє посилання на нові докази, отримані відповідачем, які він має намір перевірити. Отже, спірні рішення не відповідають вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, прийняті з перевищенням наданих повноважень, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
		 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		16.          У своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що недотримання уповноваженими особами Національного агентства вимог щодо виконання пунктів 2 - 4 частини шостої розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №56 від 10 лютого 2017 року (далі - Порядок №56) унеможливило прийняття Національним агентством рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, передбаченого пунктом 5 частини шостої розділу ІІІ цього ж порядку.   
		17.          Відповідач наголошує на тому, що згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Законом України №1700-VII від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII) до його повноважень належать здійснення в порядку, визначеному Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому відповідно твердження судів попередніх інстанцій про відсутність у Національного агентства зазначених повноважень є хибними. 
		18.          Проведення перевірок є одним з основних інструментів виявлення порушень антикорупційного законодавства. При прийнятті рішень, що оскаржуються  ОСОБА_1 , Національне агентство керувалось нормами Закону №1700-VII та Порядком №56, а також принципом пропорційності, а саме дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. 
		19.          Відповідач вважає, що прийняття Національним агентством спірного рішення від 16 березня 2018 року №456 дало змогу розпочати проведення повних перевірок декларацій позивача і провести заходи, передбачені розділом ІІІ Порядку №56. 
		20.          Зміст положень пункту 2 розділу ІV Порядку №56, яким передбачено, що рішення про проведення повної перевірки декларації може бути оскаржено суб`єктом декларування в судовому порядку, як вважає Національне агентство, що не позбавляє орган державної влади за власною ініціативою змінити чи скасувати прийнятий ним акт як такий, що нереалізований.        
		21.          Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 246 КАС України, оскільки суди взагалі не надали оцінку підставам проведення повних перевірок декларацій (виправлених) за 2015 та 2016 роки ОСОБА_1 
		22.          Скаржник зазначив, що непроведення обов`язкової повної перевірки декларацій (виправлених), поданих ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання за 2015 та 2016 роки є порушенням вимог Закону, що є неприпустимим, оскільки посадові особи Національного агентства зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідно до статті 19 Конституції України. Тому не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що він діяв не у спосіб, визначений законом.    
		23.          Національне агентство вважає, що позивач не обґрунтував у адміністративному позові та не надав суду жодних доказів того, що відповідач порушив його права, свободи чи інтереси у зв`язку з прийняттям рішень, що ним оскаржуються.                          
		 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		24.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
		25.          Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом № 1700-VII. 
		26.          Національне агентство, згідно з частиною першою статті 4 Закону №1700-VII, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
		27.          Правову основу діяльності Національного агентства, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №1700-VII становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.
		28.          Згідно з частиною першою статті 45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		29.          Положеннями статті 50 Закону №1700-VII визначено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
		30.          Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
		31.          Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
		32.          Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою  статті 46 Закону №1700-VII.
		33.          Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
		34.          Механізм проведення Національним агентством контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону №1700-VII, визначає Порядок № 56.
		35.          Повна перевірка декларацій проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) через працівників структурних Підрозділів апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням таких функцій. Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком (абзац другий пункту 2 Порядку №56).
		36.          Повна перевірка декларацій за цим Порядком (пункт 12) здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.
		37.          У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.
		38.           Аналіз положень Порядку №56, свідчить про те, що повна перевірка декларацій чітко обмежена конкретними строками її проведення - 60 календарних днів; цей строк може бути подовжений, але сукупно - не більше ніж на 30 календарних днів. 
		39.          За результатами проведеної перевірки декларації Національним агентством згідно з пунктом 1 Розділу IV  Порядку приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, яке відповідно до цього Порядку складається з відповідних частин: вступної, описової, мотивувальної, резолютивної та зазначенням чітких вимог до переліку інформації, яка повинна міститися у кожній конкретній частині Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
		40.          По закінченню перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб`єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення такої перевірки декларації для ознайомлення.
		41.          Рішення про проведення повної перевірки декларації розміщується протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття на веб-сайті Національного агентства, за винятком відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 Закону №1700-VII.
		42.          Як встановлено судами, рішенням Національного агентства від 18 травня 2017 року №209 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 рік» члену Національного агентства з питань запобігання корупції - заступнику Голови ОСОБА_3 доручено провести повну перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, згідно з переліком, що додається, зокрема й позивача.
		43.          Положеннями пункту 6 розділу III Порядку №56 визначено процедуру виконання Національним агентством процесу проведення перевірки (повної) декларації. Зокрема повна перевірка декларації (за нормами, чинними на момент виникнення адміністративного спору) передбачає такі дії:
		1) прийняття Рішення про проведення перевірки;
		2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засобі; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенифіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкти декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;
		3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;
		4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;
		5) прийняти Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
		44. Таким чином, проведення перевірки Національним агентством декларації передбачає встановлену Порядком процедуру, яка визначає чітко визначену послідовність дій, результатом якої є обов`язкове прийняття рішення про проведення перевірки декларацій (декларації).
		45. Норми законодавства не наділяють Національне агентство повноваженнями здійснювати повторну перевірку декларацій (декларації), якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася та скасувати рішення про призначення перевірки через неналежним чином проведену перевірку, а також призначати фактично повторну перевірку декларації.
		46.          Як встановлено судами, відповідачем за сплином визначеного законодавством строку для проведення повної перевірки декларацій, жодного рішення прийнято не було.
		47.          В той же час, спірним рішенням Національного агентства від 16 березня 2018 року №456 скасовано повну перевірку декларацій позивача уповноваженими особами Національного агентства, що не відповідає встановленим вимогам Порядку №56. 
		48.          В рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019 зазначено, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав  і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). 
		49.          Як зазначено у цьому ж рішенні Конституційного Суду України названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
		50.          Тому доводи Національного агентства про законність компетенції суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права, які він розуміє як дискреційні, не можуть бути прийняті до уваги. Національне агентство створюється відповідно до Закону №1700-VII і зобов`язано діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). 
		51.          Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)). 
		52.          Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
		53.          Таким чином, повноваження Національного агентства, які він розуміє як дискреційні щодо вчинення повторної перевірки, повинні бути чітко визначені законом. У випадку наявності таких повноважень у Національного агентства, не означає, що орган державної влади не повинен дотримуватись механізму, встановленого Порядком №56, тобто правової процедури здійснення його повноважень, встановленої ним самим.
		54.          Так, проведення перевірки відповідно до статей 48 та 50 Закону №1700-VII визначено Порядком №56. Згідно з цим порядком Національне агентство у особі відповідних структурних підрозділів за своїми обов`язками, які передбачені Законом №1700-VII та Порядком №56, повинне здійснювати контроль та повну перевірку декларації особи згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною у ньому.
		55. Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
		56.          Визначена цим Порядком №56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень Національного агентства щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
		57.          Усі передбачені цим порядом заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у пункті 3 Порядку №56 принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права (підпункт 1 пункту 3 Порядку №56).  
		58.          Колегія суддів зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
		59.          Правова процедура проведення Національним агентством контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права. 
		60.          Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).    
		61.          Таким чином, позивач, з урахуванням положень Закону №1700-VII та Порядку №56 проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правомірно очікувала, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
		62.          Тому доводи Національного агентства у скарзі про те, що у цій справі відсутні докази порушення прав, свобод чи інтересів позивача, є необґрунтованими, оскільки, як уже було зазначено, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
		63.          За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 
		64.          Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		65.          Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
		66.          З огляду на результати розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають. 
		Керуючись статті 341, 344, 350, 356 КАС України, Суд -          
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Повне судове рішення складено 30 липня 2019 року.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		О.В. Калашнікова,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...