Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 409/2636/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2019.
Дата набрання законної сили: 29.07.2019
Номер судового провадження: 61-1188ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		29 липня 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 409/2636/17
		провадження № 61-1188св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 року у складі судді Третяк О. Г. та постанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Луганської В. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Гриниченко В. І. у листопаді 2017 року звернулась до Білокуракинського районного суду Луганської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
		Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі.
		Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що позовна заява подана відповідно до правил підсудності та підвідомчості, відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, підстави для залишення заяви без руху, повернення заяви або відмови у відкритті провадження у справі не встановлено, а тому суд першої інстанції вважав за можливе відкрити провадження у справі.
		Заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 11 вересня 2018 року скасовано заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 лютого 2018 року, справу призначено до розгляду в загальному порядку, починаючи зі стадії підготовчого судового засідання.
		Постановою Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишено без змін ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 року про відкриття провадження у справі.
		Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовувалась тим, що на момент відкриття провадження у справі, інформація щодо перереєстрації відповідачів на території, підконтрольній Україні, була відсутня відповідно до даних Управління державної міграційної служби України в Луганській області, а тому у суду були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, справу передати для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю (Дніпровського районного суду міста Києва або Сєверодонецького міського суду Луганської області).
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, належним чином не перевірив інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів. ОСОБА_3 зазначає, що з березня 2017 року постійно проживає (перебуває) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 29 березня 2017 року № 0000159367 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Заявник зазначає, що судами неправильно застосовано правила частини першої статті 5, пункту 3 статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також пунктів 2, 4, 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Позивач зазначає, що на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі у суду першої інстанції були відсутні правові підстави вважати відповідачів внутрішньо переміщеними особами.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі 
		Верховний Суд в оцінці оскаржуваних судових рішень врахував, що предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за договором позики.
		Відповідно до статті 109, частини першої статті 113 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), чинних на момент пред`явлення позову до суду першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
		Аналогічні норми передбачені також у частині першій статті 27, частині п`ятнадцятій статті 28 ЦПК України, чинному на момент відкриття провадження у справі.
		Відповідно до частини четвертої статті 122 ЦПК України 2004 року питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
		Згідно з частинами шостої-десятої статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
		На виконання наведених норм процесуального права суд першої інстанції направив запити до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби України у Луганській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів у цій справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 
		Отримавши відповідь органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо відсутності відомостей про реєстрацію місця проживання та перебування відповідачів, суд першої інстанції, враховуючи наявність відомостей про зареєстроване місце проживання відповідачів на момент укладення договору позики у м. Луганську, відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», відкрив провадження у справі.
		Оцінюючи законність та обґрунтованість дій суду першої інстанції з відкриття провадження у справі, Верховний Суд врахував, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону, чинного як на момент подання позову, так і на момент відкриття провадження у справі в частині виконання вимоги про отримання відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів у справі.
		Одночасно, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, відповідачі у якій зареєстровані на непідконтрольній території України, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (абзац перший частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
		Згідно з пунктом 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики.
		Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мав виконати вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та з`ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя. 
		Враховуючи, що у справі, яка переглядається, скасовано постановлене заочне рішення, розгляд справи розпочато спочатку, доводи про дотримання правил підсудності підлягають оцінці та врахуванню судом першої інстанції під час нового розгляду справи, із урахуванням відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Ухвалу Білокуратинського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...