Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/635/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано судом: 01.08.2019. Зареєстровано: 02.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2019.
Дата набрання законної сили: 29.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		30 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/635/19 
		Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міжгірського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,  -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Міжгірського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, яким просить суд , визнати протиправною відмову Міжгірського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та зобов`язати Міжгірський районний відділ Головного управління ДМС в Закарпатській області та Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, а також, відповідно до ст. 371 КАС України, для забезпечення реалізації порушених прав, допустити рішення до негайного виконання.
		Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду у відповідності до КАС України, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
		 
		Позов мотивовано тим, що 13 лютого 2019 року позивач особисто разом із своєю неповнолітньою дитиною звернулися до керівника Міжгірського РВ ГУ ДМС в Закарпатській області з метою оформлення дитині паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Ними були подані всі необхідні документи, проте начальник відділу відмовив у прийнятті зазначених документів, повідомивши, що Міжгірський  РВ ГУ ДМС в Закарпатській області вже не видає паспорти у формі книжечки на підставі заяв громадян, а виключно за рішенням суду та посилається на доручення ДМС України від 15.06.2017 року №92/2-17.
		В зв`язку з тим, що офіційної відмови у прийнятті документів керівник Міжгірського РВ ГУ ДМС в Закарпатській області також не надав, тому надіслали зазначені документи поштовим зв`язком, разом із супровідною заявою, в якій просили у встановлені терміни оформити і видати дитині паспорт у формі книжечки. Натомість, відповідач надав відповідь 28.03.2019 року № 66, в якій відмовив в оформленні та видачі паспорта-книжечки. Відтак, позивач, вважаючи таку відмову щодо видачі зазначеного паспорта його дитині протиправною  звернувся до суду із даним позовом про зобов`язання до вчинення таких дій в судовому порядку.
		Представником відповідачів подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач звернувся в інтересах неповнолітньої дитини до відповідача із заявою - зверненням з приводу оформлення паспорта громадянина України неповнолітній дитині у формі книжечки. Вказана заява не супроводжується документами, визначеними у п.13 вищезгаданого Положення № 2503-ХІІ, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорту у формі паспортної книжечки і взагалі така не відповідає встановленому зразку. За результати розгляду даного звернення, відповідь надано в прядку та строки передбачені законом. Також, відповідач зазначає, що їхніми листами не відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачем та його представником не використано право на звернення із заявою про надання адміністративної послуги та необхідними документами. З огляду на вищенаведене, відповідач не вбачає в своїх діях бездіяльності щодо оформлення та видачі паспорта, так як позивачем не було дотримано встановленої законодавством процедури.
		 
		Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Відповідно ч.8 ст.262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		 
		Судом встановлено, що 13 лютого 2019 року неповнолітня дитина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її законним представником ОСОБА_1 звернулися до Міжгірського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із заявою, в якій просили оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення  № 2503-ХІІ. До заяви було додано заяву про видачу паспорта згідно додатку 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, який втратив чинність з 17.04.2018 року на підставі наказу МВС від 01.03.2018 за № 161, копію свідоцтва про народження, дві фотокартки для оформлення бланку паспорта, а також, зазначено, що неповнолітній ОСОБА_2 не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-I, згоди на обробку персональних даних - не надають, підписана особисто ним та законним представником - батьком, ОСОБА_1 .  
		Листом Міжгірського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 28.05.2019 року за № 66, ОСОБА_1 надана відповідь про результати розгляду заяви, в якій зазначено про те, що правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначаються Законом України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI та Постановою КМУ від 25.03.2015 року № 302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміні, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищенням паспорта громадянина України. В листі також зазначено, що позивач подав заяву, форму якої скасовано 17.04.2018 року в зв`язку з втратою чинності наказу МВС від 13.04.2012 року № 320 "Про затвердження  Порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України", яким таку заяву затверджено. А відтак працівником підрозділу міграційної служби не може прийматися недійсний або підроблений документ. Враховуючи викладене, для оформлення паспорта громадянина України вперше, заявнику потрібно звернутися особисто до територіального підрозділу  міграційної служби за місцем реєстрації обов`язково надати виключно передбачену законодавством форму заяви з переліком необхідних документів (а.с.14).
		 
		Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.
		Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).
		Згідно з положеннями п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Частиною ч.1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
		Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
		Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).
		Суд зазначає, що як положеннями Закону № 5492-VI, нормами постанови КМ України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (надалі - Постанова № 302), так і Положенням № 2503-ХІІ, передбачено чіткий порядок, суб`єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.
		Відповідно до пп.1 п.7 Постанови № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку- на підставі заяви - анкети, поданої нею особисто.
		Згідно з положеннями пункту 13 Положення № 2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
		Таким чином, даною нормою закріплено не тільки перелік необхідних для оформлення паспорта документів, а й особисте їх подання громадянином, котрий звертається за таким оформленням.
		Згідно з п. 26 Порядку № 302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
		Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (п.27 Порядку № 302).
		В ході розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах мали місце звернення за отримання паспорту як довільної форми, так і в порядку, передбаченому Положенням № 2503-XII для оформлення паспорту у формі книжечки з наданням таких документів: заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтва про народження; фотокарток розміром 35х45 мм у необхідній кількості.
		Претензій до пакету документів територіальним підрозділом ДМС не виявлено окрім того, що подана заява від 13.02.2019 року за формою згідно Наказу МВС України № 320 від 13.04.2012 року, що втратив чинність 17.04.2018 року.
		Дійсно, Наказ МВС України № 320 від 13.04.2012 року втратив чинність 17.04.2018 року на підставі наказу МВС України від 01.03.2018 року № 161 (зареєстр. в Мін`юсті 22 березня 2018 року за № 352/31804).
		Поряд з чим, суд вказує, що наказ МВС України від 01.03.2018 року № 161 прийнято з метою приведення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Державної міграційної служби України, у відповідність до законодавства України.
		У свою чергу, подана заява від 13.02.2019 року про видачу паспорта у формі книжечки за формою, відповідно до Положення № 2503-ХІІ, яке було чинним на момент такого звернення та є чинним наразі, відповідна норма пункту 13 Положення № 2503-ХІІ, за якою, для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України також не зазнала змін, зокрема, за факту існування наказу МВС України від 01.03.2018 року № 161.
		Суд вказує, що на реалізацію чинного Положення № 2503-ХІІ, зокрема його п.13, замість форми заяви згідно Наказу МВС України № 320 від 13.04.2012 року, після втрати їм чинності не було прийнято відповідної належної форми.
		Крім того, у будь - якому разі, норми Положення № 2503-ХІІ мають вищу юридичну силу над нормами наказу МВС України від 01.03.2018 року № 161.
		Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом від 17.07.1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Статтею 9 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Згідно ст. 21, 22, 24, 32, 35 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
		Суд вказує, що, беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо релігійних переконань заявників та відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство (як Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просять позивачі), а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17).
		Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції. При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 року № 1474-VIII, яким внесені зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
		Як зазначено у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
		Підсумовуючи наведене, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до переконання, що у даному випадку позовні вимоги щодо зобов`язальної частини є законними та обґрунтованими, а втрата чинності певної форми заяви, подання якої є первинною ланкою у ланцюзі дій, передбачених чинним Положенням № 2503-ХІІ не свідчить по неможливість виконання дій за вказаним Положенням та не є протиправними діями відповідного владного суб`єкта, при використанні форми заяви за наказом МВС України № 320 від 13.04.2012 року в площині положень Конвенції та норм Конституції, враховуючи, що іншої форми заяви жодним нормативним документом наразі не визначено.
		У свою чергу, відповідні права ОСОБА_2 не можуть бути поставлені в залежність від існування наказу МВС України від 01.03.2018 року № 161, на підставі якого втратив чинність наказ МВС України № 320 від 13.04.2012 року котрим, серед іншого встановлено форму заяви про видачі паспорту.
		При цьому, суд акцентує увагу, що позиція представника відповідачів ґрунтується виключно на факті звернення заявників за отримання паспорту у формі книжечки не за встановленим порядком та процедурою, що спростовано в ході розгляду справи, оскільки у спірних правовідносинах мали місце як звернення довільної форми так і в порядку, передбаченому Положенням № 2503-ХІІ.
		Крім того, представник відповідачів, посилаючись на приписи Закону № 5492-VI залишив поза увагою, що статтею 14 вказаного закону передбачено отримання паспорту у формі книжечки.
		Згідно ч.1 та 4 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Щодо вимоги позивача про виконання судового рішення негайно у відповідності до ст.371 КАСУ, для забезпечення реалізації порушених прав, то суд підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.
		Статтею 371 КАС України визначено перелік категорій справ, рішення в яких можуть виконуватись негайно. 
		Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з приводу оскарження протиправної відмови суб`єкта владних повноважень в оформленні та видачі паспорту неповнолітній дитині, відтак, останній не відносить до переліку категорій справ, визначених вказаною статтею.
		Отже, звернення до негайного виконання рішень у цій категорії справ Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
		На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України, суд -
		В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Міжгірського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		 
		Визнати протиправною відмову Міжгірського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, у вигляді книжечки (на паперових носіях) відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
		 
		Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в особі Міжгірського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України, у вигляді книжечки (на паперових носіях) відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
		 
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя                          П.П. Микуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...