Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/677/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Товарні марки і розпорядження правами на них; Інший спір про товарні марки і розпорядження правами на них.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2019. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 30.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/677/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А., 
		 
		за участю помічника судді Якимець О.І. (за дорученням головуючого судді),
		 
		представників учасників справи: 
		від позивача: не з`явився,
		від відповідача: Заянчуковський С.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"                                                                                                                
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва 
		у складі судді Гумеги О.Г. 
		від 06.08.2018 та
		на постанову Північного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Дикунська С.Я., Жук Г.А., Мальченко А.О.
		від 02.04.2019
		 
		за позовом Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"
		про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - Відповідач) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Позивач заявив позовні вимоги про: 
		- визнання недостовірною інформації, поширеної Відповідачем та розміщеної за електронною адресою https://1plus1.ua/zhittyabezobmanu/video/zhittya-bez-obmanu-yak-obratiyakisniy-alkogol  (далі - Сайт) "Я засомневался что здесь чистый коньячный спирт на 100 процентов. Я бы предположил, возможно, что он настоян на черносливе" (далі - Інформація);
		- зобов`язання Відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на офіційному сайті https://lplusl.ua інформації наступного змісту: "Коньяки України "Ужгород" торгової марки "Тиса" вироблені з коньячних спиртів витриманих по спеціальній технології не менше 10 років, без додавання іншої сировини та матеріалів не передбачених відповідною Технологічною інструкцією, ЗУ "Про виноград та виноградне вино" та "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів";
		- заборону Відповідачу поширювати будь-яким способом недостовірну Інформацію.
		2.          Позов мотивований посиланням на обставини розміщення на Сайті, власником якого є Відповідач, відеосюжету під назвою "Життя без обману: як обрати якісний алкоголь". У ході відеосюжету зазначена Інформація, яка, за доводами Позивача, є недостовірною відносно недотримання Позивачем умов виробництва коньячної продукції та негативно впливає на думку покупців при обранні ними алкогольних напоїв під торговою маркою "Тиса".
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		3.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019, позов задоволений повністю.
		4.          Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відображені в Інформації висловлювання не є оціночним судженням, адже незважаючи на вживання мовних засобів "я засомневался", "я бы предположил", "возможно", фактично йшлося про реальний продукт - алкогольний напій бренді, склад якого можна перевірити та в результаті відповідного дослідження встановити, чи дійсно такий бренді "настоян на черносливе" тощо. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи 
		5.          Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
		6.           Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		7.          На думку Відповідача, суди поклали обов`язок зі спростування Інформації на неналежного відповідача, оскільки Інформацію поширив сомельє як фізична особа, не залучена до участі в справі. 
		8.          Відповідач заперечує проти твердження судів про те, що передача "Життя без обману: як обрати якісний алкоголь" є цілісним аудіовізуальним твором і висловлювання сомельє, що містять Інформацію, є частиною цього аудіовізуального твору. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили особу автора Інформації. 
		9.          Також Відповідач зазначає, що діяльність Позивача як юридичної особи або виробника алкогольних напоїв не була предметом сюжету, спеціаліст-сомельє був запрошений для проведення оцінки саме споживчих та смакових якостей відібраних зразків бренді, а для телеглядачів був розміщений титр із написом "Оцінка сомельє базується на його професійному досвіді і не є офіційним експертним висновком". 
		10.          За доводами Відповідача, у відповідній телепередачі відсутня будь-яка інформація про невідповідність продукції Позивача державним стандартам, оцінка продукції проводилась органолептичним методом без застосування спеціальних приладів і не є експертним дослідженням, про що повідомлені телеглядачі.
		11.          Крім того, Відповідач вважає, що суди не дослідили технологію виготовлення коньяку "Тиса", якому надав оцінку сомельє в Інформації, помилково дослідивши технологічну інструкцію, що стосувалась коньяку "Ужгород".
		12.          Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		13.          Відзив мотивований тим, що касаційна скарга містить виключно посилання на необхідність переоцінки доказів та встановлення обставин у справі. 
		14.          Позивач посилається на подання позову до Відповідача, який поширив недостовірну інформацію, не перевіривши її зміст, зважаючи на відсутність у нього на момент звернення з позовом відомостей про сомельє, необхідних для пред`явлення йому позову. 
		15.          На думку Позивача, поширення Відповідачем Інформації про використання не коньячних спиртів, а настоянок з чорносливу має обвинувальний нахил, сприймається, як звинувачення Позивача у виготовленні фальсифікату без належної перевірки такої інформації компетентними органами, та не може вважатися оціночними судженнями на підставі статті 30 Закону України "Про інформацію", оскільки таку інформацію можливо перевірити на предмет її відповідності дійсності, здійснивши відповідну перевірку спеціалізованими лабораторіями. 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		16.          Розміщення Інформації на належному Відповідачеві Сайті підтверджено довідкою Департамента "Центр компетенції" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" №187/2017-Д-ЦК від 05.12.2017. Відповідно до зазначеної довідки власником веб-сайту: https://lplusl.ua/ є реєстрант доменного імені lplusl.ua - Відповідач. 
		17.          На підтвердження розміщення відеосюжету з Інформацією на Сайті Позивач надав електронний носій - CD-RW 700 MB з написом "1+1", який містить 2 файли: файл під назвою "Життя без обману: як обрати якісний алкоголь", що містить відео МР4 із записом передачі "Життя без обману: як обрати якісний алкоголь" (програма "Життя без обману з Олексієм Душкою ") тривалістю 1:00:45; та файл під назвою "Коньяк", що містить відео МР4 із записом частини зазначеної передачі (стосовно коньяків) тривалістю 4:55.
		18.          Під час перегляду файлів на диску суди встановили, що вони містять, зокрема, відеосюжет про здійснення дегустації сомельє ОСОБА_3 алкогольних напоїв, а саме бренді.
		19.          Судом встановлено, що передача "Життя без обману: як обрати якісний алкоголь" є цілісним аудіовізуальним твором і висловлювання сомельє, які містять Інформацію, є частиною цього аудіовізуального твору.
		20.          У ході відеосюжету на екрані з`являється напис " ОСОБА_3 , топовий сомельє міцних напоїв в Україні" (час 25:36); в проміжку часу з 25:40 до 25:50 звучить голос ведучого: "перший зразок - це Ужгород", на екрані з`являється знак для товарів і послуг "ТИСА", "141 грн."; особа, зазначена як "топовий сомельє міцних напоїв в Україні", проголошує Інформацію, у верхньому куті екрану наявне позначення: "1+1 ти не один". В кінці відеосюжету (час 01:00:44) на екрані з`являється напис: "Виробництво управління журналістських розслідувань На замовлення Телеканалу "1+1" © TOB ТРК "СТУДІЯ "1+1", 2017".
		21.          Суди визнали зазначений електронний носій - CD-RW 700 MB з написом "1+1" належним та допустимим доказом, що підтверджує факт поширення Відповідачем в мережі Інтернет Інформації. Суди відхилили заперечення Відповідача про те, що зазначений електронний носій є неналежним доказом. 
		22.          Позивач є юридичною особою (ідентифікаційний код 00412122), видами діяльності якої згідно з наявною в матеріалах справи інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є, зокрема, оптова торгівля напоями (46.34), роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (47.25).
		23.          Позивач здійснює діяльність з виробництва коньяків України торгової марки "Тиса" на підставі Ліцензії на виробництво алкогольних напоїв за реєстраційним номером №245 від 26.04.2016 (серія АЕ №297648), Ліцензії на виробництво спирту коньячного за реєстраційним номером №409 від 25.09.2017 (серія АЖ № 077197 ), виданими йому Державною фіскальною службою України.
		24.          Відповідно до свідоцтва України №36796 від 15.01.2004 Позивач є власником знаку для товарів та послуг "Тиса" (який за відеосюжетом був зображений в ході проведеної дегустації) та виробником коньяку України "Ужгород" (про який у відеосюжеті поширена Інформація). Тобто Інформація стосувалася безпосередньо Позивача. 
		25.          Водночас видані Позивачу Атестат виробництва №UА3.027.0158-16 від 12.04.2016, дійсний до 11.04.2021, Ліцензія на виробництво алкогольних напоїв за реєстраційним номером №245 від 26.04.2016 (серія АЕ №297648 ), термін дії з 26.04.2016 до 26.04.2021, Ліцензія на виробництво спирту коньячного за реєстраційним номером №409 від 25.09.2017 (серія АЖ №077197), термін дії з 25.09.2017 до 25.09.2011, а також розроблена та введена в дію Технологічна інструкція на виробництво коньяку України марочного групи "КС" "Ужгород" 00011050-566-2009, затверджена заступником Міністра аграрної політики України 06.07.2009, в їх сукупності підтверджують, що при виробництві коньяку України марочної групи "КС" "Ужгород" Позивачем використовуються виключно коньячні спирти, отримані шляхом переробки коньячних виноматеріалів за спеціальною технологією та не передбачають додавання іншої сировини, зокрема, чорносливу.
		26.           Згідно з наведеним Атестатом виробництва, виданим Позивачу, стан виробництва коньяків України, що виготовляються відповідно до ДСТУ 4700:2006 "Коньяки України. Технічні умови" забезпечує стабільність якісних показників.
		27.          Відповідно до розділу 2 наведеної Технологічної інструкції для виготовлення коньяку України марочної групи "КС" "Ужгород" використовуються витримані не менше десяти років коньячні спирти. У зазначеному розділі не зазначений чорнослив.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		28.          Конституція України
		Стаття 32. …
		Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. 
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		29.          Цивільний кодекс України
		Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів
		1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
		1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …
		3) припинення дії, яка порушує право; …
		5) примусове виконання обов`язку в натурі; …
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи
		1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. …
		Стаття 94. Особисті немайнові права юридичної особи
		1. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. 
		Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
		Стаття 200. Інформація
		1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		2. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. 
		3. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
		Стаття 201. Особисті немайнові блага
		1. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. …
		Стаття 277. Спростування недостовірної інформації
		1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. …
		4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
		Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. …
		6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. 
		Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. 
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. 
		7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		30.          Господарський кодекс України
		Стаття 34. Створення перешкод суб`єктам господарювання у процесі конкуренції
		… 2. Дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
		31.          Закон України "Про інформацію"
		Стаття 1. Визначення термінів 
		1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: …
		інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; …
		Стаття 5. Право на інформацію 
		1. … Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Стаття 7. Охорона права на інформацію 
		2. … Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Стаття 22. Масова інформація та її засоби 
		1. Масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. 
		2. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
		Стаття 30. Звільнення від відповідальності 
		1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. 
		2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		32.          Рішення Європейського суду з прав людини від 08.17.1986 у справі Лінгенса (12/1984/84/131)
		46. … На думку Суду, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. …
		Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції. …
		33.          Рішення Європейського суду з прав людини від 25.03.2005 у справі "Українська Прес-Група" проти України"
		41. У своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (див. наведене вище рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28, § 46). 
		42. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (див. згадане вище рішення De Haes Gijsels v. Belgium, стор. 236, § 47).  
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		34.          Суд виходить з того, що з огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. 
		35.          Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		36.          Відповідно до положень статті 32 Конституції України та статей 91, 94, 201, 277 Цивільного кодексу України самостійним об`єктом судового захисту є особисті немайнові права як фізичних, так і юридичних осіб. Особливим способом захисту та відновлення зазначених прав є, зокрема, спростування недостовірної інформації, внаслідок поширення якої такі права порушені. 
		37.          Суд враховує, що для застосування зазначеного способу захисту (відновлення) прав необхідною є наявність усіх елементів складу відповідного правопорушення. Тобто інформація має бути поширеною (доведеною до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб), має стосуватися позивача, має бути недостовірною (такою, що не відповідає дійсності), має порушувати особисті немайнові права позивача. При цьому вина особи, яка поширила недостовірну інформацію, не є необхідним елементом правопорушення для зобов`язання її спростувати таку інформацію. 
		38.          Суд вбачає, що суди першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних доказів встановили обставини щодо поширення Відповідачем Інформації, яка стосується Позивача, у відкритий спосіб необмеженому колу осіб. 
		39.          Оскільки під час розгляду справи судами Відповідач не спростував факт розміщення ним Інформації на Сайті, суд не приймає до уваги викладені в касаційній скарзі доводи щодо відсутності розповсюдження Відповідачем Інформації. Наведені доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи.
		40.          Суд відхиляє аргументи про порушення судами норм процесуального права у зв`язку з незалученням до участі у справі в якості співвідповідача фізичної особи сомельє, що висловила Інформацію у відповідному відеосюжеті, адже положення статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачають залучення судом співвідповідача лише за клопотанням позивача, яке Позивач у даній справі не заявляв. При цьому Суд враховує, що Відповідач під час розгляду справи судами не навів належних та достатніх відомостей про зазначену особу сомельє, з урахуванням яких її можливо ідентифікувати та встановити таку особу. 
		41.          Також Суд вважає слушним зазначення судами першої та апеляційної інстанцій про необхідність розмежування понять "фактичні твердження" та "оціночні судження" для захисту права на честь і гідність як особистих немайнових прав, зокрема, для з`ясування належного способу захисту прав позивача, в разі їх порушення. Адже згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про інформацію" не може бути підставою для притягнення до відповідальності висловлення особою оціночних суджень, такі судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		42.          Натомість особі, особисті немайнові права якої принижені відповідними оціночним судженням, надано зазначеною статтею Закону право на відповідь у тому ж засобі масової інформації, тобто на висвітлення власної точки зору щодо порушеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною. На відміну від спростування інформації, яке полягає у визнанні недостовірними викладених в інформації фактів, при реалізації права на відповідь оприлюднені в інформації обставини та факти не визнаються неправдивими, але коментуються з іншої точки зору.
		43.          Проте суди попередніх інстанцій, на думку Суду, дійшли передчасного висновку про те, що висловлювання, які знайшли відображення в Інформації, не є оціночним судженням з огляду на наступне. 
		44.          Так, наведений висновок судів ґрунтується на тому, що незважаючи на вживання мовних засобів "я засомневался", "я бы предположил", "возможно", фактично в Інформації йшлося про реальний продукт - алкогольний напій бренді, склад якого можна перевірити та в результаті відповідного дослідження встановити, чи дійсно такий бренді "настоян на черносливе" тощо. При цьому суди відхилили посилання Відповідача на наявність на екрані під час поширення Інформації напису "Оцінка сомельє базується на його професійному досвіді і не є офіційним експертним висновком".
		45.          Однак суди належним чином не дослідили на підставі наданих сторонами доказів зміст відповідного відеосюжету щодо контексту, в якому була висловлена Інформація. Суди не з`ясували, чи надає такий контекст підстави вважати Інформацію твердженням щодо відповідного об`єкту (бренді), достовірність якого може бути перевірена, або ж висловленням особою (сомельє) власного сприйняття певних властивостей такого об`єкту, яке відповідній перевірці не підлягає. Зокрема, суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки (відхилив чи прийняв до уваги) доводам Відповідача про те, що наведене в Інформації висловлювання стосувалось лише органолептичної оцінки відповідної продукції. 
		46.          Також суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили на підставі змісту відеосюжету, про який саме продукт Позивача йдеться в Інформації, а відтак і не обґрунтували застосування під час з`ясування обставин достовірності Інформації саме Технологічної інструкції на виробництво коньяку України марочного групи "КС" "Ужгород" 00011050-566-2009, затверджена заступником Міністра аграрної політики України 06.07.2009.
		47.          З огляду на положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Суд не може надати правової оцінки викладеним у касаційній скарзі доводам Відповідача про те, що у Відеосюжеті йдеться про коньяк "Тиса", технологія виготовлення якого не досліджувалася судами, адже не наділений правом досліджувати та додатково перевіряти докази. 
		48.          Крім того, Суд вважає, що задовольняючи позов у справі в повному обсязі, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам щодо відповідності визначеного Позивачем тексту спростування змісту поширеної Інформації, зокрема, наявності правових підстав зобов`язувати Відповідача поширювати під виглядом спростування відомостей у стверджувальній формі інформації про продукт Позивача, зокрема такої, про яку не йшлося в Інформації. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		49.           Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		50.          Відтак рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		51.          Касаційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково.
		52.          Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати обставини щодо контексту Інформації та наявності достатніх підстав вважати її фактичним твердженням чи оціночним судженням, відповідності визначеного Позивачем тексту спростування змісту Інформації. 
		Судові витрати
		53.          Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" задовольнити частково.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №910/677/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                                      Г. Вронська
		 
		Судді                                                                                                Н. Губенко
		 
		                                                                                                               О. Кролевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...