Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/1106/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2019. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/465/478/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12012150080000013

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/1106/13-к 
		1-кп/465/478/19
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України 
		 
		01.-02.08.2019 року Франківський районний суд м. Львова у складі суду присяжних:
		головуючої судді ОСОБА_1 
		судді ОСОБА_2 
		присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		(запасних присяжних: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 )
		за участю секретаря ОСОБА_8 
		за участю прокурора     ОСОБА_9 
		представника потерпілого ОСОБА_10 
		захисників:             ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові розгляд кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012150080000130 від 30 листопада 2012 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, одруженого, непрацюючого, раніше судимого вироком 27.04.2015 року Личаківського районного суду м. Львова за ч.4 ст.190 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст. 115 КК України
		за участю обвинуваченого ОСОБА_14 ,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_14 , на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин, запланував організувати вбивство ОСОБА_15 , замовивши його виконання іншій особі, тобто скоїти вбивство на замовлення.
		З метою реалізації свого злочинного задуму, ОСОБА_14 вирішив залучити до вчинення умисного вбивства ОСОБА_15 , як посередника, свого знайомого ОСОБА_16 , якому відвів роль, пов`язану з пошуком безпосереднього виконавця вбивства ОСОБА_15 .
		З цією метою, 28.11.2012 року ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_16 у приміщенні офісу №101, що по вул. Героїв УПА, 73 в м.Львові, де запропонував ОСОБА_16 знайти безпосереднього виконавця вбивства ОСОБА_15 , на що останній погодився, однак, усвідомлюючи протиправний характер доручених йому дій та переконавшись у рішучості злочинних намірів ОСОБА_14 , з метою попередження вчинення вказаного злочину, вирішив звернутися в правоохоронні органи.
		ОСОБА_16 30.11.2012 року звернувся в правоохоронні органи з відповідним повідомленням і дав при цьому згоду на проведення заходів, спрямованих на викриття злочинних дій ОСОБА_14 , виконуючи при цьому роль так званого посередника умисного вбивства ОСОБА_15 . 
		До ролі так званого виконавця скоєння замовного вбивства ОСОБА_15 було залучено ОСОБА_17 , який дав згоду працівникам міліції на проведення заходів, спрямованих на викриття злочинних дій ОСОБА_14 , при цьому здійснюючи роль так званого виконавця умисного вбивства ОСОБА_15 . 
		На вимогу ОСОБА_14 , 04.12.2012 року у приміщенні офісу, що у АДРЕСА_2 , ОСОБА_16 організував зустріч з так званим виконавцем ОСОБА_17 . Під час даної зустрічі ОСОБА_14 висловив свій чіткий намір на вчинення умисного вбивства на замовлення ОСОБА_15 , при цьому пообіцяв так званому виконавцю в якості винагороди за це гроші в сумі 15 тисяч доларів США, що, відповідно до офіційного курсу Національного банку України до долара США, станом на 04.12.2012 року становило 119 895 гривень. Обумовивши всі деталі даного замовлення, ще раз підтвердивши серйозність своїх злочинних намірів щодо вчинення умисного вбивства на замовлення, з метою його якнайшвидшої реалізації, у цьому ж приміщенні офісу, що у АДРЕСА_2 , ОСОБА_14 надав так званому виконавцю ОСОБА_17 гроші в сумі 800 євро, що, відповідно до офіційного курсу Національного банку України до євро, становило 8 349,17 гривень, при цьому пояснивши, що це є частина завдатку із обумовленої суми винагороди за вчинене вбивство на замовлення, а також призначив наступну зустріч для передачі решти суми завдатку, дата зустрічі мала бути додатково визначена по телефону.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення умисного вбивства на його замовлення ОСОБА_15 , ОСОБА_14 05.12.2012 року, під час чергової зустрічі у тому ж місці, а саме в приміщенні офісу, що у АДРЕСА_2 , зустрівся з ОСОБА_17 та в черговий раз підтвердив останньому свої чіткі наміри щодо умисного вбивства на замовлення ОСОБА_15 та передав так званому виконавцю ОСОБА_17 другу частину завдатку із обумовленої суми винагороди за вчинене вбивство на замовлення, а саме гроші у сумі 6 400 гривень та 200 доларів США, що, відповідно до офіційного курсу Національного банку України до долара США, станом на 05.12.2012 року становило 1 598,6 гривень.
		У подальшому ОСОБА_17 07.12.2012 року приблизно о 23 годині по телефону повідомив ОСОБА_14 про виконання замовлення, тобто про вчинення умисного вбивства ОСОБА_15 .
		Під час зустрічі, що відбулась 10.12.2012 приблизно в 19 годині у приміщенні офісу, який знаходиться у м.Львові, по вул. Героїв УПА, 73, кім. 101, ОСОБА_14 , будучи твердо переконаним у тому, що ОСОБА_17 виконав його замовлення, а саме вчинив умисне вбивство ОСОБА_15 , передав так званому виконавцю ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 2 000 доларів США, що, відповідно до офіційного курсу Національного банку України до долара США, станом на 10.12.2012 року становило 15 986 гривень, при цьому зазначивши, що решту обіцяної суми він виплатить так званому виконавцю на протязі наступних 6 місяців, а також передав ОСОБА_17 в якості подарунку за нібито виконану роботу, туалетну воду «BOSS», таким чином вчинивши усі необхідні дії для вчинення на його замовлення умисного вбивства ОСОБА_15 .
		Відповідно до частини першої статті 14 КК готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
		Згідно роз`яснень вказаних в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», відповідальність за п.11 ч.2 ст.115КК України настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї.
		Обвинувачення особи за п.11ч.2 ст.115 КК України характеризується, як умисне вбивство, вчинене на замовлення - це умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, угоди відповідно до якої виконавець зобов`язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи не матеріального характеру або не вчинювати їх.
		У разі, коли виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення або замаху на вчинення цього злочину. 
		Розмежування цих стадій у кримінальному законодавстві проводиться, як правило, за об`єктивними ознаками діяння, залежно від їх змісту і характеру, з урахуванням тієї ролі, яку вони відіграли в реалізації умислу. 
		 
		 
		 
		Як вбачається з встановлених фактичних обставин у кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_14 ініціював вчинення вбивства ОСОБА_15 . На йоговимогу ОСОБА_16 організував зустрічз такзваним виконавцем ОСОБА_17 .Відтак, ОСОБА_14 знайшов виконавця, надав останньому інформацію щодо потерпілого ОСОБА_15 , передавав кошти у формі завдатку та за ймовірно виконану роботу. Таким чином, ОСОБА_14 здійснив усі необхідні підготовчі дії до вчинення умисного вбивства на замовлення,однак,замаху на вчинення злочину не було через втручання працівників правоохоронних органів та їх контролю за здійсненням злочину і його припиненням. 
		Свідок ОСОБА_16 , якому ОСОБА_14 відвів роль, пов`язану з пошуком безпосереднього виконавця вбивства ОСОБА_15 , на що останній погодився, однак, усвідомлюючи протиправний характер доручених йому дій та переконавшись у рішучості злочинних намірів ОСОБА_14 , з метою попередження вчинення вказаного злочину, вирішив звернутися в правоохоронні органи.
		Таким чином встановлені судом обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_14 вчинив готування до інкримінованого йому злочину, оскільки, свідок ОСОБА_17 не вчинив дій безпосередньо пов`язаних із позбавленням життя ОСОБА_15 , тобто не виконав об`єктивної сторони цього посягання, яка була імітована працівниками міліції з метою викриття замовника вбивства.
		Таким чином оцінюючи всі здобуті та перевірені по справі докази в їх сукупності, суд присяжних приходить до переконання, що дії обвинуваченого  ОСОБА_14 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, оскільки обвинувачений організував вчинення готування до умисного вбивства, вчиненого на замовлення, тобто готування до вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого на замовлення.
		Частиною 2 ст.17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і така особа має бути виправдана, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року (зі змінами, внесеними згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 р., № 12 від 03.12.1997 р. та № 6 від 30.12.2008 р.), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368КПК України (2012 р.).
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 від дачі показань відмовився на підставі статті 63 Конституції України. Однак, 09.02.2018 року на адресу Франківського районного суду м.Львова надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_14 в якій останній зазначав, що ОСОБА_18 шляхом провокаційних розмов намагався схилити його до вчинення кримінального правопорушення, до вказаних дій також був залучений працівник карного розшуку Запорізької області. Дану заяву суд присяжних розцінює, як таку, що підтверджує факт зустрічей обвинуваченого ОСОБА_14 з ОСОБА_18 (залегендавана особа ОСОБА_19 ) та працівником карного розшуку Запорізької області (залегендована особа ОСОБА_20 ), на що звертає увагу як сам обвинувачений так і сторона захисту.
		Незважаючи на відмову від дачі показань обвинуваченим ОСОБА_14 та позиції сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, вина обвинуваченого доведена зібраними під час досудового розслідування та безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами.
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що з 2010 року знаходився на довготривалому лікуванні за кордоном. Повернувся з лікування в кінеці вересня, початок жовтня 2010 року. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_14 був знайомий з його дружиною ОСОБА_21 . Обвинувачений з його дружиною познайомився через менеджера Приват банку, яка думала що їхня співпраця матиме позитивний результат, оскільки в них освіта психологів. Дружина напрацювали ряд бізнес планів. Планувалось створення психологічного центру. Потерпілий вказав, що йому спочатку не було відомо, що дружина має передати велику суму ОСОБА_14 . Кошти дружина взяла у спільній ячейці, вони знаходилися у банку. Потерпілий зазначає, що послугами охорони користуюся багато років. Як виявилося, його дружина передала ОСОБА_14 100 000 долларів. Після того як останній отримав ці кошти - зник. Осінню 2010 року потерпілий через менеджера цього банку почав дізнаватись хто такий ОСОБА_14 і намагався зустрітись із цією людиною. Менеджер пояснила, що здзвонилася з ОСОБА_14 і він передав, якщо він буде його шукати, то буде мати справи зовсім із іншими людьми. Після того як зрозуміли, що таке вирішення питання безрезультатне, дружина подала заяву у поліцію по статті шахрайства. Потерпілий пояснив, що у 2011 році відкрили кримінальне провадження, йшло слідство, ОСОБА_14 затримують. Потім справа передалась в суд. Весною у 2012 році суд виносить виправдальний вирок. Дружина подає апеляцію, апеляційний суд скасовує виправдальний вирок та відбувається новий розгляд даної справи. Однак, ОСОБА_14 ігнорує ці всі засідання, внаслідок чого до нього застосовується примусовий привід. 
		Крім того, потерпілий повідомив, що познайомився особисто з ОСОБА_14 , коли почались судові процеси по справі шахрайства. Не пам`ятає скільки пройшло часу, ОСОБА_14 його набрав. Вони зустрілись в торговому центрі Кінг Крос у м.Львові. Зустріч тривала буквально 2 хвилини. При зустрічі нікого більше не було. ОСОБА_14 в нього попросив вибачення, сказав що гроші не брав, під час даної зустрічі погроз не було. Більше не бачились. Потім ОСОБА_14 по телефоні йому погрожував, що забере увесь бізнес, казав щоб він забув про його існування. Коли ОСОБА_14 був затриманий до потерпілого приїзджали якісь від нього люди. Потім появилась людина з Росії на ім`я ОСОБА_22 , яка почала потерпілому погрожувати. 
		Вказав, що ворогів у нього немає взагалі. У нього є охорона у зв`язку із поганим станом здоров`ям, в склад охорони входять колишні працівники міліції. На той момент в нього було 2 охоронці. Один ще працює, а другий звільнився. ОСОБА_23 працює з 2010 року. Було ще два, у звязку із станом здоров`я. Крім того у нього є водій, на той момент ОСОБА_24 , він і зараз працює. Також є домогосподарка, ОСОБА_25 , вона мала ключі від домівки.
		Потерпілий повідомив, що в грудні 2012 році йому зателефонували працівники поліції та запрошують на співбесіду у міське управління. Там йому повідомили, що його замовили. Запропонували співпрацю, на що потерпілий погодився. Відтак надалі він виконував усі інструкції, які були надані працівниками поліції. Відбулась спецоперація. Його попередили коли йому потрібно пропасти. Про дану подію писали у всіх газетах, новинах. Після чого ОСОБА_14 був затриманий.
		З досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_26 , до якого в ході досудового розслідування застосовано заходи забезпечення безпеки у вигляді зміни анкетних даних на ОСОБА_16 , в подальшому під час судового засідання 10.07.2018 року останнім подано заяву про відсутність підстав для продовження відносно нього вищезазначеного заходу безпеки, встановлено наступне.
		У двадцятих числах листопада 2012 року приблизно о 10 год. в приміщенні по вул. Герої УПА, 73 в м. Львові у нього була зустріч з ОСОБА_27 . Провести зустріч із вказаною жінкою його попередньо попросив хтось із знайомих. 
		Прийшовши досвідка вкабінет,остання попросила,щоб їївислухали,а поможливості ідопомогли їй,оскільки ОСОБА_16 їй відрекомендувалияк людинуз великимжиттєвим досвідом.Вона пояснила,що проблемиїї синавиникли черезособу наім`я ОСОБА_28 ,який, нібито, позичив грошові кошти її синові в сумі 100 тисяч американських доларів. В подальшому ОСОБА_15 почав вимагати повернення грошей, які він насправді не давав та за допомогою міліції порушив кримінальну справу відносно її сина ОСОБА_14 . Міліція посадила ОСОБА_29 в СІЗО, в подальшому в суді розібрались, що син не винуватий і його виправдали. Однак ОСОБА_28 не заспокоївся і подав апеляцію. Апеляційний суд скасував правильне рішення попереднього суду і сина далі почала тягати по судам. Вона говорила, що якщо її син попаде в тюрму, то ОСОБА_28 зробить з ним біду. В подальшому ОСОБА_27 запитувала свідка чи має той знайомих, які зможуть вирішити питання в Личаківському суді м.Львова щодо кримінальної справи відносно ОСОБА_14 . 
		Після цього, наступної зустрічі ОСОБА_30 прийшла зі своїм сином, як вона його відрекомендувала, ОСОБА_31 . Вони почали знову описувати свідку свої проблеми із ОСОБА_28 . ОСОБА_16 запитав їх, який шлях розв`язання проблеми вони бачать. ОСОБА_14 відповів, що було б добре посадити ОСОБА_15 до в`язниці, а саме що одним із дієвих варіантів  це підкинути в ресторан ОСОБА_15 наркотичні засоби, зокрема кокаїн. Свідок відповів, що подумає та зателефонує.
		В судовому засіданні, даний свідок пояснив, що він з ОСОБА_15 не зв`язувався, оскільки був в роздумах стосовно того, чи вказані люди дійсно хочуть скоїти злочин, чи внаслідок своїх проблем говорять дурниці, які не будуть втілювати в життя. Через декілька днів до свідка зателефонував ОСОБА_14 і запитав чому він не телефонує та що їм необхідно зустрітись. Свідок погодився і вони зустрілись в кафе у Сихівському районі м. Львова, в районі Санта-Барбари. Під час розмови, в кафе за столиком, ОСОБА_14 продовжив раніше почату тему, однак почав розмірковувати, що кращим засобом, була б можливість проникнути в житло до ОСОБА_15 і там залишити наркотики. ОСОБА_14 настоював на тому, що за допомогою підкидання наркотиків можна буде закрити ОСОБА_15 і таким чином його усунути та вирішити спокійно свої проблеми.
		Свідок ствердив, що під час наступної зустрічі, що відбулась 28 листопада 2012 року ОСОБА_14 запропонував, що найкраще було б якби ОСОБА_15 взагалі зник. Запитав,чи зможесвідок знайтилюдину,яка бзмогла вбити ОСОБА_15 .Зрозумівши серйозністьнамірів, ОСОБА_16 вирішив продовжувати«витягувати» інформаціювід ОСОБА_14 та сказав, що можнаспробувати,а саме,що внього єлюдина,яка цимзаймається,з містаКиєва. ОСОБА_14 сказав,що скинеїй свій новий номер мобільного телефону, № НОМЕР_1 і при цьому повідомив, що це його новий номер, спеціально придбаний для зв`язку тільки зі свідком. Наприкінці зустрічі ОСОБА_14 ще раз перепитав чи він буде мати справу зі свідком ОСОБА_16 , чи йому шукати когось іншого для того, щоб організувати вбивство ОСОБА_15 . Свідок, розуміючи, шо іншого способу, як попередити скоєння злочину, немає твердо відповів, шо він зведе з людиною, яка скоїть вбивство. За результатами розмови свідок ОСОБА_16 зрозумів, що ОСОБА_14 дійсно не жартує і в здоровому глузді та хоче реально організувати вбивство ОСОБА_15 . 
		В подальшому, щоб уникнути скоєння замовного вбивства ОСОБА_15 , свідок придбав новий стартовий пакет з використанням якого 30.11.2012 року звернувся у Франківський райвідділ міліції, на території обслуговування якого його офіс по вул.Героїв Упа. Свідок повідомив працівників міліції про те, що готується скоєння тяжкого злочину та дав при цьому згоду на проведення заходів, спрямованих на викриття злочинних дій ОСОБА_14 , виконуючи при цьому роль так званого посередника умисного вбивства ОСОБА_15 .
		Крім цього, в своїх показах наданих в ході судового розгляду свідок підтвердив, що в приміщенні по АДРЕСА_2 , 04.12.2012, 05.12.2012, 10.12.2012 відбувалися зустрічі між ним, обвинуваченим ОСОБА_14 та виконавцем вбивства ОСОБА_17 ( ОСОБА_20 ). При цьому під час спілкування ОСОБА_17 та ОСОБА_14 . ОСОБА_32 покидав приміщення. Також свідок підтвердив, що за домовленістю з ОСОБА_14 ним органіщовано перебування ОСОБА_14 в «Львівському обласному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі» з 07.12.2012 по 11.12.2012 для забезпечення собі алібі на час вчинення бвивства.
		Надаючи оцінкупоказам даногосвідка,суд присяжнихприходить допереконання,що 28.11.2012року до нього звернувся ОСОБА_14 , з яким вони познайомились незадовго до того і попросив його організувати убивство ОСОБА_15 та знайти виконавця злочину. Вони зустрічались неодноразово, обговорювали це питання, ОСОБА_14 підказував, як краще виконати його побажання з позбавлення життя ОСОБА_15 . Однак, замість того, щоб виконувати вказівки ОСОБА_14 , свідок звернувся у Франківський райвідділ міліції, бажаючи попередити злочин і брав участь в оперативно-розшукових заходах, в тому числі імітації убивства ОСОБА_15 .
		З досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_20 , до якого в ході досудового розслідування застосовано заходи забезпечення безпеки у вигляді зміни анкетних даних на ОСОБА_17 , в подальшому під час судового засідання 10.07.2018 року останнім подано заяву про відсутність підстав для продовження відносно нього вищезазначеного заходу безпеки, судом присяжних встановлено наступне.
		Допитаний під час судового засідання свідок повідомив суду присяжних, що його було залучено працівниками поліції для проведення спеціального експерименту, а саме викриття злочину на, що він надав добровільну згоду. Таким чином його роль полягала в тому, що він буде виконавцем злочину, а саме замовного вбивства. 
		В подальшому під час проведення даної операції, він 04 грудня 2012 року в приміщенні офісу, що по вул. Героїв УПА, 73 в м. Львові зустрівся з невідомою для нього особою на ім`я ОСОБА_33 , яка в подальшому виявилось замовником вбивства потерпілого ОСОБА_15 , це був обвинувачений ОСОБА_14 , який розповів про свої проблеми, що у нього виникли з ОСОБА_15 . Вислухавши суть конфлікту, свідок запропонував одне з рішень цієї проблеми, тобто вступити в переговори з його опонентом і спробувати вирішити це питання мирним шляхом без будь якого фізичного впливу на нього. На що ОСОБА_33 відповів, що неодноразово намагався вже по суті конфлікту зі своїм опонентом розмовляти, але це все було безрезультатно. Тому вбивство даної людини він бачить єдиним виходом з цієї ситуації. При чому одразу було обговорено з підсудним, що вбивство не має бути демонстративним, не на вулиці і не привселюдно, а його опонент має пропасти, щоб це виглядало як зникнення людини. Обговоривши ці моменти, ОСОБА_33 в ході першої зустрічі передав свідку гроші у сумі 800 євро, як завдаток і як кошти, які необхідні для підготовки до замовленого вбивства. Після цього було обумовлено суму замовлення, яка склала 15 тисяч доларів США. ОСОБА_14 погодився на цю суму, але при цьому сказав, що зараз в нього таких грошей немає, а є лише 4 тисячі доларів, решту виплатить протягом шести місяців, або швидше по можливості. Після чого свідок сказав, що для підготовки необхідно якусь частину коштів, на що ОСОБА_14 погодився, відповів, що має при собі гроші в сумі 800 Євро, які надав свідку. А також під час даної зустрічі ОСОБА_14 надав свідку всі дані ОСОБА_15 . Натомість свідок передав ОСОБА_14 мобільний телефон марки «Нокія» з сім карткою оператора «Лайф» та сказав, щоб останній з ним зв`язувався лише за допомогою даного телефону, при цьому залишив свій номер мобільного телефону. ОСОБА_14 взяв даний мобільний телефон, погодився передзвонити на даних умовах на наступний день та домовитися про наступну зустріч на яку він принесе другу частину завдатку. Також свідок сказав ОСОБА_14 , що потрібно близько трьох днів на підготовку. Також ОСОБА_14 повідомив, що готує собі алібі, а саме місце десь в лікарні, щоб на момент коли буде вчинено вбивство, він був у лікарні. 
		На наступнийдень ОСОБА_14 подзвонив ОСОБА_17 і сказав,щоб зустрітисьв томуж місціприблизно в19-00год.Під часзустрічі вінпочав розповідати ОСОБА_14 ,що вжепочав роботу,тобто почавспостерігати за ОСОБА_15 .Розповів прослабинку охорони,також сказав,що затією адресою,яку ОСОБА_14 йому надав,  ОСОБА_15 не проживає, оскільки у нього там ремонт. Також запропонував ОСОБА_14 , щоб можливо не вбивати ОСОБА_15 , а зробити так, щоб той не мав змоги приймати участі в судовому процесі. Вказав, що можна просто сильно покалічити, але у відповідь ОСОБА_14 сказав, що це не вирішить проблеми і треба робити так, щоб той зник, тобто вбити ОСОБА_15 . 
		В судовому засіданні свідок ствердив, що в подальшому ОСОБА_14 надав другу частину обумовленого завдатку, це були гроші в сумі 6400 гривень та 200 доларів США, після чого свідок переконав ОСОБА_14 , що подзвонить останнюму тоді, коли буде готовий до вчинення вбивства. Відтак 06 грудня 2012 року у вечірній час він подзвонив до ОСОБА_14 і сказав, що 07 грудня 2012 року буде виконувати його замовлення, тобто вбивство ОСОБА_15 . Після чого ,07 грудня 2012 року близько 23.00 год., свідок зателефонував до ОСОБА_14 і повідомив, що ОСОБА_15 вбитий. Під час розмови сказав, що знаходиться біля трупа і чи потрібно взяти якісь особисті речі, так як там є портфель з документами, на що ОСОБА_14 сказав, щоб він взяв портфель. Тоді свідок його запитав, чи той готовий з ним розрахуватись, на що ОСОБА_14 сказав, що буде готовий в понеділок 10 грудня 2012 року. Вони домовились, що в 19:00 год., в цьому ж офісі він прийде за рештою грошей. Після вказаних подій вони не зідзвонювались. Зустрілись 10 грудня 2012 року о 19:00 год., в приміщенні офісу. ОСОБА_14 як тільки побачив свідка, то дуже радісно зустрів і подякував за виконану роботу, при цьому дав гроші в сумі 2000 доларів США, в якості подарунку подарував туалетну воду. На що свідок розповів ОСОБА_14 деякі подробиці виконання вбивства та запитав, що робити з портфелем ОСОБА_15 . ОСОБА_14 сказав, щоб він тримав портфель поки у себе. Також в ході передостанньої зустрічі він сказав, що його плани відносно цієї сім`ї на цьому не закінчені. Розуміючи, що ОСОБА_34 , його опонента, вже не існує, а його дружина може створювати якісь труднощі в вирішенні його питань, наступна робота буде пов`язана з усуненням дружини тієї людини, яку нібито вбили, ОСОБА_34 . ОСОБА_14 запитав чи зможемо ми йому в цьому допомогти. Свідок сказав, що поговоримо після погашення всієї суми, яку він винен за усунення ОСОБА_15 . ОСОБА_14 зрадів, потиснув йому руку, ще раз подякував.
		Оцінюючи дані покази свідка ОСОБА_17 , суд присяжних надає таким віри та приходить до переконання, що ОСОБА_20 , відносно якого були застосовані заходи безпеки вбачається, що він брав безпосередню участь в оперативно-розшукових заходах відносно ОСОБА_14 під час яких обвинувачений обговорював з ним деталі убивства ОСОБА_15 . Свідок здійснив дзвінок та описував в розмові з ОСОБА_14 подробиці імітованого убивства ОСОБА_15 , після чого ОСОБА_14 залишився задоволеним і проти дій свідка не заперечував. 
		Окрім того, на думку суду присяжних, показання надані в судовому засіданні свідками  ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_14 в інкримінованому йому злочині - готування довчинення умисногопротиправного заподіяннясмерті іншійлюдині,вчиненого назамовлення тажодними  доказами не спростовані.
		В судовому засіданні захисником ОСОБА_12 заявлено клопотання про визнання недійсними показів ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , однак суд присяжних дані доводи відхиляє, оскільки доводи сторони захисту спростовуються наступним.
		Відповідно доч.2ст.3 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.
		Відповідно до ст.15 цього жЗакону нерозголошення відомостей про осіб, взятих під захист здійснюється шляхом заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних.
		Відтак згідно вимог вказаної статті дані постанови до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого знаходяться кримінальне провадження. А тому у сторони обвинувачення немає повноважень щодо розсекречення вказаної постанови, оскільки її засекречення було здійснено не в ході досудового розслідування.
		Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, підполковник ОСОБА_20 станом на листопад 2012 року перебував на посаді заступника начальника УКР ГУ МВС в Запорізькій області та не підпорядковувався підрозділам ГУ МВС в Львівській області. В наказі №1848 від 30.11.2012 року про відрядження останнього для проведення завдань в межах оперативно розшукової діяльності або в межах розслідування кримінального провадження нічого не зазначено.
		Отже, враховуючи наведене суд присяжних приходить до переконання, що ОСОБА_20 є лише залегендованою особою, який міг належно зіграти роль виконавця вбивства та був залучений до вказаного кримінального провадження на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
		Крім того, суд присяжних проаналізував твердження сторони захисту щодо підбурювання ОСОБА_14 до скоєння злочину працівниками правоохоронних органів та не знайшов порушення закону при проведенні оперативно-розшукових заходів. Так, в ході розгляду даного кримінального провадження судом було встановлено, що ініціатором позбавлення ОСОБА_15 життя був саме ОСОБА_14 і з цим проханням він звернувся до  ОСОБА_16 ,якому запропонувавзнайти безпосередньоговиконавця вбивства ОСОБА_15 ,роль якогов подальшомувиконав  ОСОБА_17 . Останній як і свідок  ОСОБА_16  ні у який спосіб не просили і не підбурювали обвинуваченого ОСОБА_14 до убивства ОСОБА_15 . Навпаки  ОСОБА_16 та ОСОБА_17  намагалися вияснити у ОСОБА_14 серйозність його намірів і обвинувачений підтвердив їх, висловивши думку про необхідність позбавити ОСОБА_15 життя та давав у цьому свідкам певні поради. Натомість проведення негласних слідчих дій, використання конфіденційного співробітництва прямо передбачені главою 21КПК України з метою запобігання та розкриття злочинів, що й було здійснено в даному випадку. Поведінка обох свідків  ОСОБА_16 та  ОСОБА_17  при спілкуванні з обвинуваченим не виходила за рамки Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		В судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_27 вказала, що в листопаді 2012 року їй телефонувала подруга, яка повідомила наступне. Що є люди, які можуть допомогти з вирішення питання її сина ОСОБА_14 . Згідно показів свідка незважаючи на те, що свідок не хотіла жодної допомоги, проте її дуже наполегливо переконували і вона погодилась бо думала, що вказані люди нададуть допомогу в лікуванні її сина ОСОБА_14 . В подальшому 24.11.2012 вона зустрілася з ОСОБА_35 в його офісі по вул.Героїв Упа, розповіла йому про проблеми її сина. При цьому зазначила, що в її сина є адвокат та вона не хоче щоб ОСОБА_32 нашкодив в його діяльності. В ході цієї зустрічі ОСОБА_32 спілкувався з ОСОБА_14 за допомогою «Skype» зв`язку.
		Свідок  ОСОБА_27 в своїх показах зазначила, що після того як її син приїхав з м.Києва вона переконала його піти з ним до ОСОБА_36 , зустріч відбулась в цьому офісі, що і попередня зустріч. Під час зустрічі ОСОБА_32 розпитував у ОСОБА_14 про його проблеми та як він перебував впродовж року в слідчому ізоляторів та голодував. На наступну зустріч в понеділок ОСОБА_14 пішов до ОСОБА_36 без матері, після вказаної зустрічі син повідомив мамі, що в Гліба є план і їй не потрібно ходити спільно з ним на зустрічі з ОСОБА_37 . В ході спілкування ОСОБА_14 не розповідав мамі про спільний план.
		В ході допиту ОСОБА_38 , ОСОБА_39 повідомила, що ОСОБА_40 допоміг її сину піти на лікування в кардіологічне відділення, на підтвердження чого, додатково зазначила, що після затримання ОСОБА_14 вона забирала в ОСОБА_36 комп`ютер та речі, якими користувався її син в «Львівському обласному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі».
		Оцінюючи покази даного свідка, суд присяжних приходить до переконання, що такі частково підтверджують покази надані свідком ОСОБА_37 .
		В судовомузасіданні свідок ОСОБА_41 повідомив,що йомувідомо,що шахрайськими методами ОСОБА_14 взяв гроші, а потім було замовлення вбивства потерпілого. Пояснив, що працював водієм ОСОБА_15 . В його функціональні обов`язки водія входило їздити в магазини за продуктами та інше. Працював на свому автомобілі, з ранку до вечора, завозив, відвозив дітей до школи. Ствердив, що 07 грудня 2012 року ввечері він та ОСОБА_23 привезли ОСОБА_15 до його дому. Віддав ключі від машини, сказали приїхати на наступний день на 11 год. Машину залишив на парковці в середині будинку. Коли свідок приїхав зранку, впустив гудок, проте телефон ОСОБА_15 був відключений. Чекали до обіду, дзвонили. На наступний день вони з ОСОБА_42 зайшли у квартиру, там нікого не було. В квартирі була обстановка спокійна, нічого не було розкинуто. Дзвонили, проте телефон був виключений. Враховуючи, що на дзвінки не відповідали, тому пішли в міліцію, де сказали писати заяву про зникнення ОСОБА_15 . Крім того, свідок пояснив, що розмов стосовно загроз чи погроз життю потерпілому не було і про такі не чув. Однак, йому хтось говорив, не пригадує хто саме, що ОСОБА_15 дзвонить якийсь ОСОБА_22 , погрожує і говорить про якісь гроші. З етичних міркувань питати ОСОБА_15 свідок не міг. 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_43 в судовому засіданні пояснив, що з паном ОСОБА_44 познамився в березні 2011 року, оскільки йому була потрібна охорона. При зустрічі на запитання чи є погрози його життю та здоров`ю він нічого не сказав. Через те що в нього є проблеми із здоров`ям, він переніс важку операцію і сам фізично не встані захищатись від будь яких побутових моментів, обставин які можуть виникнути в житті, для цього йому потрібна охорона. У 2012 році ОСОБА_15 зник. Після зустрічі в Фешені ОСОБА_15 з невідомими людьми 07 грудня, десь після обіду до п`ятої години, свідок та ще один охоронець ОСОБА_45 з автомобіля, яким керував водій ОСОБА_46 , доставили ОСОБА_15 особисто до квартири, де останній проживав. ОСОБА_46 залишився на парковці. На наступний день виявилось що ОСОБА_15 немає. Наступного дня свідкові зателефонував ОСОБА_47 чи ОСОБА_46 , точно не пригадує. Вони з ОСОБА_48 піднялись до квартири ОСОБА_15 , двері ніхто не відкривав. Потім вони із доморобітницею ОСОБА_42 , яка мала ключ, відкрили двері та побачили що нікого немає, в квартирі було нічого не порушено. 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_14 бачила лише один раз. Оскільки це було давно, точно не пам`ятає коли та за яких обставин. Ствердила, що перебуває у нормальних стосунках з потерпілим ОСОБА_15 . Працювала у нього з 2002 по 2015 роки, допомагала йому по господарству. Графік роботи був ненормований. Приходила, коли мала час і коли ОСОБА_15 та його сім`ї не було вдома. Робота полягала у прибранні житла, приготуванні їжі, закупівлі продуктів та виконанні дорученнь по господарству. Пояснила, що крім неї в потерпілого працював ще водій ОСОБА_46 , якого знала особисто.
		Свідок ствердила, що на той період часу у ОСОБА_15 були проблеми зі здоров`ям, оскільки декілька років тому йому пересадили нирку. В період вказаних подій потерпілому у зробили операцію на руку. Враховуючи, що проводились ремонтні роботи в квартирі ОСОБА_15 на АДРЕСА_3 , тому тимчасово проживав на орендованій квартирі по АДРЕСА_4 . Дружина ОСОБА_34 на той період була у Варшаві, жила там з дітьми, діти там вчились і тому її не було. Крім того, свідок вказала, що в суботу водій подзвонив до неї і сказав що ОСОБА_49 не виходить на зв`язок, не відкриває двері, хоча попередньо домовлялися про зустріч. Водій попросив під`їхати, щоб відкрити двері до квартири. Оскільки в неї були ключі, вона під`їхала з чоловіком. ОСОБА_50 не було на місці, на телефонні дзвінки не відповідав. Коли вона зайшла в помешкання, то обстановка була звичайною, як напередодні. Востаннє свідок бачила потерпілого напередодні зазначених подій ввечері на даній орендованій квартирі. Вказала, що ОСОБА_15 був схвильований чи щось таке. Лише сказав що дуже втомлений і погано себе почуває. Взагалі він був замкнутий. На наступний день свідок дізналась, що ОСОБА_15 помер. Разом з водієм ОСОБА_48 пішли в поліцію, щоб все вияснити. 
		В судовомузасіданні свідок ОСОБА_51  лише ствердив,що ОСОБА_18 має відношення до правоохоронних органів.
		Окрім вищенаведених показань потерпілого, свідків вина обвинуваченого ОСОБА_14 також повністю підтверджується письмовими доказами безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні, допустимість яких не оспорюється та при дослідженні встановлено наступне.
		Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12012150040000159 (т.1 а.с. 1) 09.12.2012року розпочатодосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні № 12012150040000159за заявою  ОСОБА_52  про те,що в  період з 07.12.2012 року ОСОБА_15 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 ,прож: у  АДРЕСА_5 та зареєстрований у    АДРЕСА_6 не виходить на зв`язок і місце його перебування не відоме, яка зареєстрована в ЄО № 460 від 09 грудня 2012 (т.1 а.с. 4). Вказана у заяві інформація повністю узгоджується із наданими та перевіреними в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_53 та ОСОБА_54 .
		Відтак слідчим СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області лейтенантом міліції ОСОБА_55 09грудня 2012року задорученням начальника СВЛичаківського РВЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_56 проводилось досудове розслідуванняу кримінальномупровадженні № 12012150040000159 (т.1 а.с.2,3).
		Постановою про визначення територіальної підслідності від 11.12.2012 року - визначено місце проведення досудового розслідування кримінального порушення за фактом зникнення ОСОБА_15 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012150040000159 від 09.12.2012 року - територія Франківського району м.Львова. Матеріали досудового розслідування №12012150040000159 від 09.12.2012 року за фактом зникнення ОСОБА_15 скеровані прокурору Франківського району м.Львова для організації проведення досудового розслідування (т.1 а.с. 41,44).
		Згідно постанови про об`єднання кримінальних проваджень від 14.12.2012 року, 30.11.2012 року старшим слідчимСВ ФранківськогоРВ ЛМУГУМВС Україниу Львівськійобласті ОСОБА_57 було внесеногодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань кримінальнеправопорушення за№12012150080000130від 30.11.2012року,за ознакамикримінального порушенняпередбаченого ч.1ст.14,ч.Зст.27,п.11ч.2ст.115КК України.В ходіпроведення розслідуваннябуло встановлено,що ОСОБА_14 ,на грунтіособистих неприязнихвідносин,запланував організувативбивство ОСОБА_15 замовивши йоговиконання іншійособі,тобто скоїтивбивство назамовлення.Реалізуючи свійзлочинний план ОСОБА_14 ,з метоюйого реалізації:вирішив залучитидо вчиненняумисного вбивства ОСОБА_15 ,як посередника,свого знайомого ОСОБА_16 ,якому відвівроль пов`язануз пошукомбезпосереднього виконавцявбивства ОСОБА_15 .28.11.2012року ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_16 у приміщенніофісу АДРЕСА_7 ,де запропонував ОСОБА_16 знайти безпосередньоговиконавця вбивства ОСОБА_15 ,на щоостанній,переконавшись урішучості намірів ОСОБА_14 ,з метоюпопедження вчиненнявказаного злочину-погодився.Усвідомлюючи злочиннийумисел ОСОБА_14 ,спрямований навчинення умисноговбивства ОСОБА_15 ,30.11.2012року ОСОБА_16 звернувся вправоохоронні организ відповіднимповідомленням ідав прицьому згодуна проведеннязаходів,спрямованих навикриття злочиннихдій ОСОБА_14 ,виконуючи прицьому рольпосередника умисноговбивства  ОСОБА_15 даних матеріалах в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі проведення спеціального слідчого експерименту та документування процесу його проведення з метою забезпечення створення умов наближених до реальних, було використано спеціальні імітаційні засоби, які полягали у інсценуванні злочину, порушення кримінального провадження за фактом (імітованого безвісного зникнення потерпілого ОСОБА_15 ), та розповсюдження такої інформації в теле-радіо ефірах. Даною постановою об`єднано в одне провадження матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012150080000130 р від 30.11.2012 року, за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України та матеріалів досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012150040000159 від 09.12.2012 року за не визначеною кваліфікацією, присвоївши об`єднаному провадженню №12012150080000130 (т.1 а.с.42-43).
		Як вбачається з досліджених в судовому засіданні рапортів Начальнику Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області про отримання інформації про вчинення кримінального правопорушення чи подію, яка надійшла по телефону від 30.11.2012 року та зареєстроване за №406 наступного змісту «Готується замах на життя людини на території Франківського району м.Львова», яке надійшло від аноніма з зазначенням номеру мобільного телефону (т.1 а.с.48, 53).
		Рапортом начальника СКР Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_58 від 30.11.2012 року, що при спілкуванні з анонімом який по телефону надав повідомлення про злочин зареєстроване за №406 від 30.11.2012 року останній повідомив, що за умови гарантування його особистої безпеки та нерозголошення його особистих даних останній готовий повністю сприяти розкриттю вказаного злочину (т.1 а.с.56-57).
		Відповідно до вимог ст.214 КПК України дані рапорти були підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні.
		Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12012150080000130 від 30.11.2012 року, правова кваліфікація ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст. 115 КК України (т.1 а.с.51).
		Окрім того, як встановлено в судовому засіданні, згідно повідомлення про початок досудового розслідування від 03.12.2012 року старшого слідчого Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_59 (т.1 а.с.47) за дорученням начальника СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_60 , 03.12.2012 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012150080000153 за рапортом (т.1 а.с.48) про ймовірність вчинення тяжкого злочину на території Франківського району. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст.14 ч.З ст. 27, п.11 ч. 2 ст. 115 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КК України, відповідно до вимог частинами 1, 4 ст.214 КПК України внесено ОСОБА_57 старшим слідчим Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2012 року за №12012150080000153 (т.1 а.с. 51-52). 03 грудня 2012 року прокурором прокуратури ОСОБА_61 , дане провадження було об`єднано з провадженням №12012150080000130 від 30.11.2012 року та присвоєно номер №12012150080000130 (т.1 а.с.49-50, 53-55).
		Відтак посиланнясторони захистущодо незаконностідій працівниківправоохоронних органівщодо реєстраціїанонімного повідомленнята складаннявідповідних рапортів,судом присяжнихне встановлено.Натомість судприсяжних вважає,що діїпрацівників міліціїє законними,так як,були спрямованіна виявленнята розкриттяособливо важкогозлочину,що маємісце вданому випадкута буликонтрольовані зметою недопущеннятяжких наслідків,що моглиб настати. Відтак суд присяжних приходить до висновку про допустимість доказового значення даних рапортів.
		Відтак в подальшому згідно наказу №1955 від 30.11.2012 року про відрядження працівників відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУМВС з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин даного кримінального провадження, відряджено заступника начальника відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУМВС України у Льбвівській області підполковника міліції ОСОБА_62 , старшого слідчого в ОВС  криміналіста розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_63 в СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Л.о. для організації розслідування кримінального провадження №12012150080000130 (т.1 а.с.58).
		Згідно постанови про створення слідчої групи від 30.11.2012 року (т.1 а.с. 59-60) та наказу про створення слідчо-оперативної групи №216 від 30.11.2012 року (т.1 а.с.61-62) такі створені у складі: заступника начальника відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУМВС України у Львівській області підполковника міліції ОСОБА_62 ; старшого слідчого в ОВС - криміналіста відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_63 ; старшого слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_64 . Старшим слідчої групи призначено старшого слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_64 .
		В судовому засіданні встановлено, що , 02.12.2012 року ОСОБА_15 згідно вимог ч.3 ст.55 КПК України звернувся до слідчого про залучення його до даного кримінального провадження як потерпілого (т.1 а.п.74) та з заявою про відмову від заходів забезпечення особистої безпеки(т.1 а.п. 82). Враховуючи доводи сторони захисту, щодо визнання даних заяв недопустимим на підставі статтей 47, 84 КПК України, суд присяжних приходить до протилежного висновку. Відомості в даних заявах не підтверджують та не спростовують обставини, які підлягають доказуванню у відповідності до ст.91 КПК України, однак, такі суд присяжних приймає до уваги, оскільки такі стали підставою для визначення статусу ОСОБА_15 у даному кримінальному провадженні. Адже, згідно вимог ч.2 ст.55 КПК України права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, що і має місце в даному випадку. 
		Крім того,як встановленосудом присяжних,11.12.2012року відбувсядопит підозрюваного ОСОБА_14 . Згідно вимог п.8 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний має право збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази. У зв`язку із чим останній і заявив клопотання слідчому про долучення до протоколу допиту від 11.12.2012 року відповідної заяви. А саме: заяви, в якій він повідомив про умисне вбивство ОСОБА_15 та що він був замовником вказаного вбивства. Про заявлення вказаного клопотання є відмітка на протоколі допиту (т.1 а.с.108). При цьому, як встановлено судом, допит в якості підозрюваного відбувався за участю адвоката, жодних зауважень та клопотань не надходило. Відтак суд присяжних приходить до переконання, що вищенаведене спростовує доводи сторони захисту щодо недопустимості заяви ОСОБА_14 в статусі підозрюваного від 11.12.2012 року (т.1 а.с.109-111) про умисне вбивство ОСОБА_15 в якій підозрюваний зазначив, що він являється замовником вбивства, то така яка долучена до протоколу його допиту.
		Крім того, в судовому засіданні, судом присяжних досліджений протокол одночасного допиту між ОСОБА_14 та ОСОБА_17 (т.1 а.с.115-118). З урахуванням клопотання сторони захисту про визнання такого недупистими доказом суд приходить до наступного висновку, що у відповідності до вимог ч.2 ст.84 КПК України даний протокол не є процесуальним джерелом доказів, якими в свою чергу є безпосередньо надані в судовому засіданні показання самих учасників кримінального провадження. Відтак, суд присяжних не приймає до уваги даний протокол та визнає недопустимість такого.
		Як встановлено в судовому засіданні, в подальшому старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУМВС України у Львівській області підполковник міліції ОСОБА_65 відповідно до вимог статтей 111, 112 КПК України, здійснено повідомлення (т.2 а.с.6-8) сторонам кримінального провадження внесеного в ЄРДР №12012150080000130 від 30.11.2012 (витяг т.2 а.с.2-3) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.З ст.27, п.11 ч.2 ст. 115КК України про створення слідчої групи на підставі постанови від 02.01.2013 року (т.2 а.с. 4-5).
		Постановою про визначення місця проведення досудового розслідування від 27.12.2012 року визначено місцем проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012150080000130 від 30.11.2012 року місто Львів, здійснення якого доручено СУ ГУ МВС України у Львівській області. Відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОВС та підтримання державного обвинувачення управління нагляду прокуратури Львівської області забезпечити процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні (т.2 а.с.11-12). Що стверджується також службовою запискою та супровідним листом (т.2 а.с. 9-10).
		Заступником прокурора Львівської області ОСОБА_66 27.12.2012 року здійснено повідомлення першого заступника начальника ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_67 про призначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні на підставі відповідної постанови (т.2 а.с. 13-16).
		Заступник прокурора Франківського району м.Львова ОСОБА_68 11.12.2012 року виніс постанову про припинення негласних слідчих (розшукових) дій. Відтак припинення проведення спеціального слідчого експеременту і документування процесу його проведення та результатів шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відеоконтролю особи; аудіо-відео контролю місця; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; спостереження за особою, річчю або місцем по матеріалах внесених до ЄРДР за №12012150080000130 від 30.11.2012 року, за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України. Про прийняте рішення повідомлено органи досудового розслідування (т.2 а.с.17-18).
		Як вбачається з супровідного листа від 08.01.2013 року (т.2 а.с.19) старшим слідчим СВ Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_57 першому заступнику начальнику СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_69 (для ОСОБА_70 ) скеровані протокол №2 (засідання експертної комісії Франківського РВ ЛМУ ГУМВС від 27.12.2012 року) (т.2 а.с.20), акт перегляду експертною комісією РВ ЛМУ ГУМВС грифів обмеження доступу документів (т.2 а.с.21-22) та електронні носії інформації: №77 нт «флешконакопичувач «Transcend» 8Gb заводський номер №632429-7283; №78 нт «флешконакопичувач «Transcend» 8Gb заводський номер №632429-7279; №79 нт «флешконакопичувач «Transcend» 8Gb заводський номер №632429-7081; №80 нт «флешконакопичувач «Transcend» 16Gb заводський номер №639757-6888; №81 нт «НDD Seagate 500 Gb заводський номер №Z13M20329B, що досліджувались в судовому засіданні.
		Крім того, 18.01.2013 року (т.2 а.с.23) на вимогу начальника відділу СУ ГУМВСУ у Львівській області підполковника міліції ОСОБА_70 за підписом начальника Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_71 скеровані акт розсекречення матеріальних носіїв інформації (т.2 а.с.25-26) та протокол засідання експертної комісії Франківського РВ (т.2 а.с.24), що досліджувались в судовому засіданні судом присяжних.
		В судовому засіданні судом присяжних також досліджено наступні документи: постанову про відібрання зрозів для проведення експертизи від 10.01.2013 року, супровідні листи , заяву ОСОБА_17 протокол отримання зразків для експертизи (т.2 а.с.106-111); постанову про відібрання зразків для проведення експертизи від 10.01.2013 року та протокол про отримання зразків для експертизи від 10.01.2013 року ОСОБА_19 (т.2 а.с.112-114). Відтак, як встановлено в судовому засіланні, 16.01.2013 року слідчим ОСОБА_72 в ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному постановлено призначити фоноскопічну експертизу, що підтверджується постановою про призначення експертизи (т.2 а.с.115-116).
		В своїх клопотаннях адвокат ОСОБА_13 просить суд визнати недопустимими доказами висновки експерта №154/155, №156/157, №158/159 криміналістичних експертизи матеріалів та засобів відеозапису по кримінальному провадженні №12012150080000130 від 25.01.2013 оскільки було призначено лише одну фоноскопічну експертизу, а отримано 3 висновки криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відеозапису.
		Одним із завдань фоноскопічної експертизи є ідентифікація особи за фізичними даними голосу, аналогічно згідно «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» вказані питання (Ототожнення особи за фізичними параметрами голосу) вирішує «Експертиза відеозвукозапису». Отже, суд присяжних приходить до переконання, що при призначенні експертизи слідчий використав синоніми. При цьому, керівництвом експертних установ в ході розподілу експертиз між виконавцями перш за все звертається увага на питання, які ставляться на експертизу, а не на її назву.
		Щодо зауважень сторони захисту, що в експертизі було надано лише 2 питання, а у трьох висновках експерта було надано відповіді на три питання. Судом присяжних встановлено, що в п.п.2.2 постанови про призначення фоноскопічної експертизи від 16.01.2013 року експерту поставлено наступне питання «чи наявне у відео-звукозаписі розмов, які містяться на жорсткому диску 3,5 seagate 500G (файл №1 «2012.12.04 07:38:02/12.12.08.09.52:35» файл №2 «12.12.10.00:00:01 12.12..10.21:38:00») зміст яких викладено в протоколі від 11.12.12 року усне мовлення ОСОБА_14 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 . Вказане питання стосується дослідження 2 різних файлів, які містяться на жорсткому диску.
		В подальшому в ході проведення експертизи у висновку №156/157 складеного 25.01.2013 року досліджено файл №1, а у висновку №158/159 складеного 25.01.2013 року досліджено файл №2. А тому, суд присяжних приходить до переконання, що в ході проведення експертизи за постановою від 16.01.2013 року експерт не виходив за межі поставлених йому питань.
		Крім цього, щодо складення 3 висновків експерта на підставі однієї постанови про проведення експертизи не суперечить наказу №53/5 від 08.10.98 року «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень». Враховуючи вищенаведене, підстав для визнання висновків експертів недопустимими доказами суд присяжних не вбачає, що не позбавляє висновків експертиз доказового значення. 
		Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку передбаченому КПК України, при цьому враховується законність джерела, спосіб отримання доказів. Безпосередньо дослідивши в судовому засіданні висновки криміналістичних експертиз матеріалів та засобів відеозапису №158/159, 154/155, 156/157, суд присяжних приходить до переконання, що дані висновоки експерта в свою чергу є законним процесуальним джерелом доказів, які складено у відповідності до вимог статтей 101,102 КПК України.
		А тому суд присяжних приходить до переконання, що висновки №158/159, 154/155, 156/157 криміналістичних експертиз матеріалів та засобів відеозапису згідно яких в записах розмов наявних на наданому для дослідження жорсткому диску «Seagate» Barracuda 500GB та USB-флеш накопичувачі «JetFlashTranscend» зафіксоване усне мовлення ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та відповідає протоколам про проведення негласних слідчих дій від 11.12.2012 року, що в свою чергу підтверджує той факт що у розмовах на аудіо і відео наявні голоси вказаних осіб.
		Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні судом присяжних протоколу про результати негласної слідчої дії від 04.12.2012 року час початку з 22:35 по 00:47 за участі особи залученої до конфеденційного співробітництва ОСОБА_17 ( ОСОБА_20 ), а саме для здійснення ролі виконавця злочину. В ході проведення вказаної негласної слідчої дії замовник ОСОБА_14 передав частину завдатку громадянину ОСОБА_17 гроші в сумі 800 євро та обумовив наступну зустріч для передачі решти завдатку. Прибувши у службовий кабінет Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_17 надав гроші в сумі 800 Євро для долучення до матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с. 27-29).
		В протоколі про результати негласної слідчої дії від 05.12.2012 року зазначено час початку з 20:00 по 22:10 за участі особи залученої до конфеденційного співробітництва ОСОБА_17 ( ОСОБА_20 ), а саме для здійснення ролі виконавця злочину. В ході проведення вказаної негласної слідчої дії замовник ОСОБА_14 передав частину завдатку громадянину ОСОБА_17 гроші в сумі 6400 гривень та 200 доларів США. Прибувши у службовий кабінет Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_17 надав для долучення до матеріалів досудового розслідування гроші в сумі 6400 гривень та 200 доларів США для долучення до матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с. 35-38).
		Як вбачається з протоколу про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 10.12.2012 за участі особи залученої до конфеденційного співробітництва ОСОБА_17 ( ОСОБА_20 ), а саме для здійснення ролі виконавця злочину. В ході проведення вказаної негласної слідчої дії замовник ОСОБА_14 передав частину завдатку громадянину ОСОБА_17 гроші в сумі 2000 доларів США подарунковий пакет з написом на ньому «Brocard», в середині якого знаходилась туалетна вода для чоловіків «Boss Hugo Boss». Прибувши у службовий кабінет Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_17 надав для долучення до матеріалів досудового розслідування гроші в сумі 2000 доларів США подарунковий пакет з написом на ньому «Brocard», в середині якого знаходилась туалетна вода для чоловіків «Boss Hugo Boss» для долучення до матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с.48-51).
		Однак, дослідивши в судовому засіданні вищенаведені протоколи про результати контролю за вчиненням злочину, суд присяжних приходить до наступних висновків.    
		В протоколах про результати контролю за вчиненням злочину від 04.12.2012 року, від 05.12.2012 року та від 10.12.2012 року старшим слідчим Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_57 вказано, що підставою для проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту є ухвалу Апеляційного суду Львівської області.
		Однак, відповідно до ч.4 ст.246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		Враховуючи наведене, суд присяжних приходить до переконання, що Апеляційний суд Львівської області не уповноважений приймати рішення про надання дозволу про проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. А отже, контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у даному кримінальному провадженні проведений без відповідного рішення прокурора про надання дозволу на проведення такої слі дчої дії. 
		Стаття 86 КПК України, зазначає, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до ч.2 ст.86 КПК Укпаїни недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
		Відтак протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 04.12.2012 року (т.2 а.с.27-29) та фото таблицю до даного протоколу (т.2 а.с.30-34); протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 05.12.2012 року (т.2 а.с.35-38) та фото таблицю до даного протоколу (т.2 а.с.39-47); протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 10.12.2012 року (т.2 а.с.48-51) та фото таблицю до даного протоколу (т.2 а.с.52-59) визнаються судом присяжних недопустимими доказами та такі не приймаються до уваги.
		Оскільки контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, в результаті якого було вилучено та долучено до матеріалів провадження грошові кошти, як речові докази, проведений без відповідного рішення прокурора, є первинною слідчою дією, а похідними до неї решта слідчих та процесуальних дій - вилучення та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів - як наслідок судом присяжних вилучені за результатами проведення контролю за вчиненням злочину грошові кошти у сумі 800 евро, 2200 доларів США, 6400 гривень теж визнає недопустими доказами.
		За результатами вказаних слідчих дій складено протоколи про результату негласних слідчих (розшукових) дій від 11.12.2012 року (т.2 а.с. 60-99), яке досліджено в судовому засіданні.
		У вказаному протоколі здійснено стенограму 4 зустрічей між ОСОБА_14 залегендованими особами ОСОБА_16 ( ОСОБА_26 ) та ОСОБА_17 ( ОСОБА_20 ), відеозапис вказаних зустрічей був оглянутий в ході судового розгляду. Крім того, судом присяжних досліджено відеозапис, який записано в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій 04.12.2012 року, 05.12.2012 року, 10.12.2012 року на якому зафіксовано зустрічі між посередником виконавцем вбивства та ОСОБА_14 за адресою м.Львів вул.Героїв УПА, 73 каб. №101.
		Сторона захисту в судових засіданнях поставили питання про визнання недопустимими доказами результати негласних слідчих дій відносно ОСОБА_14 як таких, що отримані з порушенням вимог чинного КПК та, що такі не відкриті стороні захисту. Дані твердження сторони захисту судом присяжних враховані при безпосередньому дослідженні вищенаведених доказів, яким суд присяжних надає наступну оцінку.
		 
		Згідно ч.2 ст.290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. 
		У свою чергу, на суд положеннями частини 12 ст.290КПК України законодавець покладає лише заборону допускати як докази (тобто обов`язок вважати допустимим доказами) ті відомості, що містяться в матеріалах, які сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту у порядку, передбаченому частинами 2 та 11 ст. 290 КПК України. Крім того, ч.2 ст.317КПК України передбачає обов`язок головуючого після призначення справи до судового розгляду забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Таке ознайомлення з наявними у розпорядженні суду матеріалами кримінального провадження, з огляду на положення ч. 12 ст. 290 КПК України, зокрема про те, що суд не має право допустити як докази інформацію, що міститься у матеріалах, невідкритих саме у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не доповнюють і не підміняють порядку відкриття матеріалів, передбаченого ст. 290 КПК України. 
		Відтак, як встановлено в судовому засіданні, постановою слідчого від 23.01.2013 року визнано речовими доказами грошові кошти 800 євро, 2200 доларів США, 6400 гривень та постановою слідчого від 28.01.2013 року визнано речовими доказами: жорсткий дик Seagate Barracuda 500 Gb,S/N Z2AWJC6; дві відеокасети Panasonic с/н 0570NIBS4AR, IN026IE; DVD-R диски Videx, Ridata; чотири флеш-накопичувачі з позначеннями 77т,78т, 79 т, 80т (а.с.163-164 т.2).
		Речові докази моб. Телефон Самсунг GT 19300, Нокія 1280, Нокія 200 і туалетна вода босс були викрадені з Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, що стверджується актом речових доказів з камери схову, які були викрадені Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області станом на 10.02.2014 року.
		Відтак як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с.192) 29.01.2013 року слідчим складено повідомлення про завершення досудового розслідування відповідно до вимог ст.ст.283, 290 КПК України. На даному повідомленні міститься клопотання підозрюваного ОСОБА_14 про запрошення для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження адвоката ОСОБА_73 . Про що слідчим складено наступне повідомлення адвокату ОСОБА_74 про завершення досудового розслідування 29.01.2013 року.
		Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування (т.2 а.с.194-197), такий складений 30.01.2013 року у приміщенні ЛСІ ДПС України у Львівській області. 
		Відповідно до вимог ст.ст. 103, 104, 290 КПК України слідчим надано підозрюваному ОСОБА_14 та його захиснику ОСОБА_75 доступ до матеріалів досудового розслідування №12012150080000130 в підшитому та пронумерованому стані в 2-х томах, а саме: том 1 на 189 аркушах, том 2 на 193 аркушах. 
		Згідно даного протоколу вбачається, що ознайомлення проводилось приміщенні в ЛСІ ДПС України у Львівській області в період часу: 10.00год. 30.01.2013 року до 10.40год. 30.01.2013 року (тобто 40 хвилин) з першим томом; 10.40 год. 30.01.2013 року до 11.45 30.01.2013 року (тобто 65 хвилин) з другим томом. Під час складання даного протоколу застосовувались технічні засоби фіксації, про що було повідомлено усіх учасників даної процесуальної дії.
		Крім того, як вбачається з розписки на даному протоколі підозрюваного ОСОБА_14 та захисника ОСОБА_74 такі ствердили своє ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Крім того, підозрюваний ОСОБА_14 в даному протоколі своїм підписом ствердив про ознайомлення з таким та відсутність зауважень. 
		Таким чином, суд присяжних приходить до переконання про виконання стороною обвинувачення обов`язку регламентованого ч.2 ст.290 КПК України щодо відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження, в тому числі і речових доказів, про які йдеться вище. Даний факт стверджується наявними в матеріалах кримінального провадження підписами підозрюваного ОСОБА_14 та його захисника ОСОБА_74 про ознайомлення з такими так і відсутність зауважень сторони захисту і самого підозрюваного.
		Враховуючи вищенаведене, суд присяжних приходить до висновку, що 30.01.2013 року під час надання доступу обвинуваченому та його захиснику до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування, в тому числі з вищезазначеними носіями інформації, у розпорядженні слідчого перебували ноутбук «ASUS» цифровий відеореєстратор «DIGITAL VIDEO RECORDER DH-DVR 0404HF-AN» за допомогою яких можна було відкрити вказані носії інформації та дослідити файли, які містяться в них. Обвинувачений ОСОБА_14 та його адвокат не були обмежені в часі в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, в протоколах негласних слідчих дій, які містяться в томах 1 та 2, зазначено, що аудіо та відео записи містяться на електронних носіях інформації. Водночас ознайомившись з матеріалами кримінального провадження жодних зауважень до вказаного протоколу не зазначено.
		Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження це право обвинуваченого, яке 30.01.2013 року ОСОБА_14 та його адвокату було забезпечене шляхом надання технічної можливісті ознайомитись з носіями на яких записано результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та грошовими коштами. У завершальній частині кожного з протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, які містяться в томах №1,2 проінформовано, що аудіо та відеозаписи негласних слідчих дій містяться на електронних носіях, оскільки кожен електронний носій інформації є додатком до протоколів негласних слідчих дій, які містяться в томах 1,2 з якими ознайомився обвинувачений.
		Стороною захистув судовихзасіданнях стверджено, що обвинуваченому та захисникам не надано можливості ознайомитись з процесуальною підставою для проведення негласних (розшукових) слідчих дій  ухвалою Апеляційного суду Львівської області про проведення контролю за вчиненням злочину у формі проведення спеціального слідчого експерименту та документування процесу його проведення та результатів, шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю особи, аудіо  відео контроль місця, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, спостереження за особою, річчю або місцем від 03.12.2012 року.
		Нормами ч.1 ст.92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, покладається на прокурора.
		При цьому, згідно з вимогами ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно ст.86КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до вимог ст.87КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Як зазначає Європейський суд з прав людини, п.3 ст. 6 Конвенції передбачено, що суд повинен безпосередньо дослідити показання, речі, документи (ст.23 КПК України). Таким чином, після завершенняпроведення негласних слідчих дій матеріальні носії інформації підлягають розсекречуванню, після чого приймається рішення про їх долучення до кримінального провадження у встановленому КПК порядку (ст.252 КПК України). До розсекречених матеріалівдоступ надається разом з іншими матеріалами досудового слідства в порядку ст. 290 КПКУкраїни.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
		Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення правових позицій засобами, передбаченими КПК України.
		Підсумовуючи вищенаведене, судом присяжних в судовому засіданні встановлено, що в ході розслідування кримінального провадження по обвинуваченні ОСОБА_14 за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України клопотання прокурора про проведення негласних слідчих дій ухвали суду та протоколи були засекреченими. Прокурором було розсекречено лише результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки у вказаних документах містилася інформація, що може бути доказом у кримінальному провадженні.
		Я вбачається з п.18висновку Великоїпалати Верховногосуду України у справі №751/7557/15-к, провадження №13-37кс18) встановлено, що системне тлумачення ст.290КПК дозволяє зробити висновок, що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, які є в її розпорядженні, то відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. В ухвалі слідчого судді про проведення НСРД немає жодних відомостей, які можуть бути доказами у конкретному кримінальному провадженні. Ця ухвала за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але сам доказ вона не підміняє і у доказ не трансформується.
		А тому в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження прокурором не вживалися заходи для розтаємнення клопотань про проведення негласних слідчих розшукових дій та ухвали слідчого судді.
		Водночас Великою палатою Верховного Суду (справа №751/7557/15-к, провадження №13-37кс18) зроблено наступний висновок про застосування норм права: «За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.»,
		п.29. Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД недопустимими доказами. 
		п.30. Лише у випадку відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідних ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД, суд може поставити під сумнів допустимість отриманих результатів НСРД як доказів.
		Відтак, як встановлено судом присяжних, на стадії досудового розслідування та впродовж тривалого періоду судового розгляду стороною захисту клопотання про надання для ознайомлення клопотань та ухвал про проведення негласних слідчих розшукових дій не заявлялися, що стверджується матеріалами кримінального провадження та матеріалами судового провадження. Проте, в ході судового розгляду стороною захисту були з`явленні вказані клопотання.
		Відтак як вбачається з листа прокурора Львівської області від 05.05.2017 року №04/2/5-188 вих№17 та відповіді Апеляційного суду Львівської області від 10.05.2017 року №73-80/2017 згідно даних облікових форм відділу режимно-секретної роботи Апеляційного суду Львівської 03.12.2012 року була винесена ухвала №01145т у кримінальному провадженні за №12012150080000130 від 30 листопада 2012 року. Однак, у зв`язку з масовими заворушеннями та захопленнями адмінбудівель правоохоронних органів та з метою недопущення несанкціонованого витоку інформації вказані матеріали були знищені у встановленому порядку.
		Крім того, з відповіді від 11.09.2017 року №73-180 Апеляційного суду Львівської вбачається, що з метою підтвердження законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні на підставі глави 21 КПК України видається довідка, щодо підтвердження інформації про те чи поступало на розгляд слідчому судді клопотання про надання такого дозволу, дата постановлення ухвали та строк її дії. Однак, така інформація надається тільки у випадку наявності в суді повідомлення від правоохоронного органу про розсекречення клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в конкретному кримінальному провадженні.
		Частина 8 ст.271 КПК України регламентує, що при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами КПК України. На підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду вказаної здійснювалися додаткові негласні слідчі розшукові дії. Однак, як уже зазначалось судом присяжних на даний час встановити місце знаходження вказаної постанови є неможливим, оскільки усі документи про негласні слідчі дії були знищенні в «ніч гніву», що стверджується листом Апеляційного суду Львівської області. Відтак, отримані вищенаведені результатів негласних слідчих розшукових дій (НСРД), в тому числі аудіо і відеозаписів, визнаються судом присяжних недопустимим доказами.
		Перевіривши та оцінивши всі доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_14 до інкримінованого злочину, надавши правову оцінку показанням потерпілого, свідків та дослідженим в судовому засіданні доказами, речовим доказам, висновкам експертиз в сукупності, приходить до переконання, що обвинувачений ОСОБА_14 вчинив організацію готування умисного вбивства на замовлення, тобто організацію готування умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_15 , вчиненого на замовлення, тобто злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України.
		У відповідності до ст.ст. 3, 27 Конституції України,людина,її життяі здоровя,честь ігідність,недоторканість ібезпека визнаютьсяв Українінайвищою соціальноюцінністю,кожна людинамає невід`ємнеправо нажиття.  Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
		З урахуванням досліджених в судових засіданнях доказів та обставин кримінального провадження, суд присяжних приходить до переконання, що обвинувачений ОСОБА_14 скоїв злочин, посягнувши на найцінніше людське життя, тому обвинуваченому слід призначити покарання, співрозмірне скоєному злочину й достатнє для його виправлення і перевиховання.
		Відповідно до ч.ч.2,4 ст.68 КК України за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
		Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_14 покарання, суд присяжних виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
		Призначаючи покарання ОСОБА_14 , суд присяжних враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, котрий одружений, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває раніше судимий. 
		Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_14 засуджено 27.04.2015 року вироком Личаківського районного суду м. Львова за ч.4 ст.190 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна (за злочини, що відносяться до категорії особливо тяжких).
		Відповідно до ст.66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
		Відтак з урахуванням обставин вчиненого та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_14 , суд присяжних вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки на думку суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень з урахуванням вимог ст.ст. 70, 72 КК України та вироку Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2015 року.
		Зарахування обвинуваченомув строкпокарання періодуйого попередньогоув`язнення судомздійснюється зурахуванням правовоїпозиції ухвалиВерховного Судуу справі№ 663/537/17від 29.08.2018року,а такожвимог ст.ст.4,5КК України,з розрахунку,що 1день попередньогоув`язнення відповідає2дням позбавленняволі,оскільки інкримінованиййому злочинвчинено до21.06.2017року (днянабрання чинностіматеріальнимЗаконом №2046-VIII,що погіршуєстановище особи)та останнійстаном нацю датувже утримувавсяпід вартоюта зурахуванням ухвали Галицького районного суду м.Львова від 02.06.2016 року.
		Відтак,суд присяжнихвважає занеобхідне зарахувати ОСОБА_14 в строк покарання термін попереднього ув`язнення з 11.12.2012 року по день набраннявироком законноїсили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України. Грошові кошти800євро,2200доларів США,6400гривень,що зберігаютьсяу фінансовомусекторі ФранківськогоРВ ЛМУГУМВС Україниу Львівськійобласті -звернути вдохід держави; жорсткий диск«Seagate»Barracuda500Gb,S/NZ2AWJC6;дві відеокасети«Panasonik»сер.№0570N1BS4AR,1N0261E; DVD+Rдиск «VIDEX»,DVD-Rдиск «RIDАТА»; чотири USB-флеш накопичувачі з позначеннями «77Т», «78Т»,»79Т», «80Т», що зберігаються при матеріалах кримінального провадження  що зберігати при матеріалах справи.
		За змістом положень ст. 15 Закону України "Про судову експертизу", ст.93 КПК України 1960 року, п.11 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів (затверджена постановою КабінетуМіністрів України№710від 01липня 1996року з подальшими змінами) з осіб, щодо яких постановлено обвинувальний вирок, судові витрати підлягають стягненню на користь держави.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_77 на користь держави процесуальні витрати пов`язані із проведенням на досудовому слідстві судово-фоноскопічної експертизи в сумі 13 980 грн. на користь держави.
		Керуючись ст.ст. 50, 66, 67, 70, 72 КК України, ст.ст.100, 373, 374, 376, 377 КПК України, суд присяжних,-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
		 
		На підставі ст. 70 КК України, шляхом повного складання покарань за даним вироком та вироком Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2015 року за ч.4 ст.190 КК України призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна призначити ОСОБА_14 остаточне покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		 
		Відповідно до вимог ст.72 КК України строк відбування покарання засудженому рахувати з 11.12.2012 року, тобто з часу фактичного затримання.
		 
		Відповідно дост. 72 ч. 5 КК Українив редакціїЗакону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року№ 838-VIIІзарахувати встрок відбування ОСОБА_14 покаранняза цимвироком,термін попередньогоув`язненняз 11.12.2012року зурахуванням ухвали Галицькогорайонного судум.Львовавід 02.06.2016року по день набраннявироком законноїсили включно, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
		 
		Згідно вимог ст.377КПК України та ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_14  звільнити з-під варти негайно в залі судового засідання у зв`язку з відбуттям призначеної судом міри покарання.
		 
		Процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 13 980 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень) грн. стягнути з ОСОБА_14 на користь держави.
		 
		Речові докази у відповідності до ст.100 КПК України, а саме: грошові кошти 800 євро, 2200 доларів США, 6400 гривень, що зберігаються у фінансовому секторі Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області - звернути вдохід держави; жорсткий диск«Seagate»Barracuda500Gb,S/NZ2AWJC6;дві відеокасети«Panasonik»сер.№0570N1BS4AR,1N0261E; DVD+Rдиск «VIDEX»,DVD-Rдиск «RIDАТА»; чотири USB-флеш накопичувачі з позначеннями «77Т», «78Т»,»79Т», «80Т», що зберігаються при матеріалах кримінального провадження  зберігати при матеріалах справи.
		 
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
		 
		Вирок виготовлено у нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
		 
		Головуюча суддя ОСОБА_1 
		 
		   Суддя ОСОБА_2 
		 
		   Присяжні:  ОСОБА_78 
		 
		                                    ОСОБА_4 
		 
		                                    ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...