Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 588/216/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2019. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 01.08.2019
Номер судового провадження: 22-ц/816/4312/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		01 серпня 2019 року                            
		м.Суми
		Справа №588/216/19 
		Номер провадження 22-ц/816/4312/19
		 
		 
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),
		суддів - Левченко Т. А. , Орлов І. В. 
		з участю секретаря судового засідання  Назарової О.М., 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 червня 2019 року в складі судді Линник О.С., ухваленого в м. Тростянець,
		 
		 в с т а н о в и в:
		 
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна», який в подальшому уточнив, про стягнення невиплаченої заробітної плати за час проходження медичних оглядів та компенсації втрати частини доходів.
		Позовна заява мотивована тим, що з травня 2012 року і на даний час він працює в ПрАТ «Монделіс Україна». У зв`язку із специфікою роботи на підприємстві харчової промисловості він у березні 2012 року, вересні 2012 року, квітні 2013 року, вересні 2013 року, квітні 2014 року, вересні 2014 року, березні 2015 року, вересні 2015 року, березні 2016 року, жовтні 2016 року та у березні 2017 року проходив періодичні медичні огляди, мінімальний час на проходження яких складав 2 дні.
		Посилаючись на обставини того, що всупереч вимогам ст. 43 Конституції України, ч.3 ст.15, ч.6 ст.24 Закону України «Про оплату праці», ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.ст. 123, 169 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів» від 23 травня 2001 року за № 559 відповідач не оплатив йому час за проходження вказаних медичних оглядів, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за час проходження медичних оглядів за період з 2012 по 2017 роки у сумі 4721 грн 66 коп. та компенсацію втрати частини доходів у сумі 3112 грн 61 коп. (а.с. 118).
		 
		Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 12 червня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за час проходження медичного огляду за період з 2012 по 2017 роки у розмірі 4721 грн 66 коп. 
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у сумі 3112 грн 61 коп.
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.
		 
		Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
		В апеляційній скарзі ПрАТ «Монделіс Україна», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
		В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував обставин того, що позивач, який в різний час працював у товаристві укладальником-пакувальником, молодшим оператором пакувальних автоматів та оператором пакувальних автоматів, є працівником зі змінним графіком роботи та проходив медичні огляди, у тому числі, у відпрацьовані ним дні своїх змін. Проте, судом першої інстанції не встановлено час, протягом якого позивач перебував в медичному закладі під час кожного медичного обстеження, в той час, як з огляду на отримувану позивачем заробітну плату на погодинній основі, розрахунок середнього заробітку має проводитись із множенням на кількість годин. При цьому, як зауважив відповідач, в дні проходження медичних оглядів, коли позивач виконував свої трудові обов`язки, товариство у повному обсязі нарахувало та виплатило йому заробітну плату. Також, на думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача середній заробіток за час проходження медичного огляду у березні 2012 року, так як на той час він ще не був працівником товариства та не отримував заробітної плати, тому за ним не міг зберігатися середній заробіток за час проходження попереднього медичного огляду.
		 
		Від позивача ОСОБА_4 в установлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду  без змін. При цьому, як зауважив позивач, відповідач був зобов`язаний організувати проведення медичного огляду та провести йому оплату, виходячи з середнього заробітку за час проходження медичного огляду. Також, на думку позивача, доводи апеляційної скарги щодо характеру його роботи за змінним графіком не спростовують факту того, що він проходив медичні огляди у позаробочий час або у неробочий день після нічної зміни, час за проходження яких відповідачем не був йому оплачений. У свою чергу, позивач вважає, що відповідач не спростував того, що він перебував у медичному закладі менше, ніж тривалість звичайного робочого дня на підприємстві, хоча і не заперечує того, що встановити час його перебування у медичному закладі неможливо. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, чого також не заперечував і позивач, з травня 2012 року і на даний час він працює у ПрАТ «Монделіс Україна». Він є працівником зі змінним графіком роботи, а заробітна плата нараховується йому на погодинній основі.
		Згідно списків, наданих ПрАТ «Монделіс Україна», позивач був направлений на медичні огляди у березні 2012 року та у серпні 2012 року, а відповідно до списків працівників ПрАТ «Монделіс Україна», які підлягають медичному огляду, позивач направлявся на медичні огляди у березні 2013 року, вересні 2013 року, березні 2014 року, вересні 2014 року, березні 2015 року, вересні 2015 року, березні 2016 року, вересні 2016 року та у березні 2017 року (а.с. 32, 33-36, 37-39, 40-42, 43-45, 46-48, 49-51, 52, 53-54, 55-56, 57-58).
		З інформації, яка міститься в особовій медичній книжці серії НОМЕР_1 , вбачається, що позивач під час проходження попереднього та обов`язкових медичних оглядів перебував у медичному закладі в такі дні: 
		- у березні 2012 року  16 березня 2012 року та 21 березня 2012 року, 
		- у вересні 2012 року  05 вересня 2012 року та 07 вересня 2012 року,
		- у квітні 2013 року  03 квітня 2013 року та 04 квітня 2013 року, 
		- у вересні 2013 року  07 вересня 2013 року та 24 вересня 2013 року, 
		- у квітні 2014 року  27 березня 2014 року та 07 квітня 2014 року,
		- у вересні 2014 року  14 вересня 2014 року та 22 вересня 2014 року,
		- у березні 2015 року  19 березня 2015 року та 24 березня 2015 року, 
		- у вересні 2015 року  09 вересня 2015 року та 11 вересня 2015 року, 
		- у березні 2016 року  25 березня 2016 року та 28 березня 2016 року,
		- у жовтні 2016 року  23 вересня 2016 року та 28 вересня 2016 року,
		- у березні 2017 року  21 березня 2017 року та 22 березня 2017 року (а.с. 5, 108-113).
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, установивши обставини того, що позивач проходив попередній медичний огляд у березні 2012 року, тобто ще до його прийняття на роботу в ПрАТ «Монделіс Україна» та періодичні медичні огляди протягом його трудової діяльності з вересня 2012 року по березень 2017 року, за час проходження яких відповідачем не була здійснена оплата, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за дні його перебування в медичному закладі та компенсації втрати частини доходу.
		 
		Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		За змістом статті 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
		Положеннями статті 123 КЗпП України передбачено, що за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов`язаними проходити таке обстеження (статті 169, 191), зберігається середній заробіток за місцем роботи.
		Дане положення міститься і в нормах частини 4 статті 17 Закону України «Про охорону праці» та пункті 2.21 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року за № 246.
		Виходячи з вимог частини 1 статті 169 КЗпП України, частини першої статті 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
		 
		Таким чином, аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що право на збереження середнього заробітку за час перебування в медичному закладі на обстеженні мають лише працівники, які вже уклали трудовий договір. При цьому, працівники, які проходять попередній (при прийнятті на роботу) медичний огляд, права на одержання гарантійних виплат за період медичного огляду не мають.
		У той же час, правильно установивши обставини того, що під час проходження позивачем у березні 2012 року попереднього медичного огляду при прийнятті на роботу до ПрАТ «Монделіс Україна», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час проходження вказаного медичного огляду, так як на той час він ще не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а відтак, за ним не зберігався середній заробіток.
		Щодо висновку суду першої інстанції про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час проходження медичних оглядів за період з вересня 2012 року по березень 2017 року, тобто, за час перебування позивача у трудових відносинах з ПрАТ «Монделіс Україна», то колегія суддів виходить з наступного.
		Зокрема, згідно даних табелів обліку робочого часу за 2012  2017 роки дні проходження позивачем періодичних медичних оглядів, а саме: 07 вересня 2012 року, 03 квітня 2013 року, 04 квітня 2013 року, 07 вересня 2013 року, 27 березня 2014 року, 25 березня 2016 року, 28 березня 2016 року, 23 вересня 2016 року та 22 березня 2017 року були визначені для позивача робочими днями, за які відповідач проставив відмітки про відпрацювання позивачем повної робочої зміни згідно графіка змінності та які були повністю оплачені позивачу згідно розрахункових листів (а.с. 61, 64, 67, 70, 82, 85, 88, 142, 144, 145, 146, 150, 151, 152), а зворотнього позивач не довів. За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час проходження медичних оглядів у вказані робочі дні позивача, так як матеріалами справи доведено, що відповідач повністю нарахував і виплатив позивачу грошові кошти за відпрацьовані ним робочі зміни згідно графіка змінності. Натомість, стягнення визначених судом сум понад відпрацьований позивачем час свідчитиме про подвійність такого стягнення, що суперечить вимогам трудового законодавства.
		Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за дні проходження ним періодичних медичних оглядів 05 вересня 2012 року, 24 вересня 2013 року, 14 вересня 2014 року, 22 вересня 2014 року, 19 березня 2015 року, 24 березня 2015 року, 11 вересня 2015 року, 28 вересня 2016 року та 21 березня 2017 року, які були для позивача неробочими днями, то колегія суддів зауважує, що хоча матеріалами справи і доведено факт перебування позивача у медичному закладі у вказані дні (а.с. 108-113), однак позивач не надав належних і допустимих доказів про час, протягом якого він проходив медичні обстеження в медичному закладі. При цьому, як визнав позивач у відзиві на апеляційну скаргу, встановити час його перебування у медичному закладі неможливо.
		До того ж, позивач не довів наявності підстав того, що проходження ним періодичних медичних оглядів у вказаний вище період, коли він не працював, має бути оплачено відповідачем.
		Таким чином, ураховуючи факт неможливості встановлення часу перебування позивача у медичному закладі під час проходження ним періодичних медичних оглядів у ті дні, які були для нього неробочими, а також недоведеності підстав для такої оплати, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що день 09 вересня 2015 року, коли позивач був тимчасово непрацездатний та проходив медичний огляд, був оплачений йому відповідачем як період тимчасової непрацездатності (а.с. 79).
		У зв`язку з відсутністю підстав для стягнення на користь позивача заробітної плати за час проходження медичних оглядів, тому, відповідно, відсутні підстави і для задоволення похідних від вищенаведених вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів.
		 
		За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Оскільки в позові відмовлено, а позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 1152 грн 60 коп. необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч. 1 п.п. 1, 3, 4; 381 ч.ч.1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		 п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» задовольнити.
		 
		Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 червня 2019 року в даній справі скасувати.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
		 
		Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Монделіс Україна» за рахунок держави понесені судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 1152 грн 60 коп. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Повне судове рішення складено 02 серпня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді: Т.А. Левченко
		 
		 
		 
		 
		 
		 І.В. Орлов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...