Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 323/1433/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2019. Зареєстровано: 06.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2019.

Номер судового провадження: 2-а/323/21/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 323/1433/19
		Провадження № 2-а/323/21/19
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.08.2019 року                  м. Оріхів
		 
		Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючої судді - Гуцал О.П., при секретарі - Щербині Л.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора з ОД ВОДР Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вацюри Юлії Михайлівни про скасування постанови серії НК № 666890 від 15.05.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого інспектора з ОД ВОДР Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вацюри Юлії Михайлівни про скасування постанови серії НК № 666890 від 15.05.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вказана в постанові інформація не відповідає дійсності, оскільки 15.05.2019 о 14-00 годині позивач знаходився в закладі громадського харчування біля Кібцентру, що по проспекту Глушкова в м. Києві. Транспортний засіб Ataman А092, ДНЗ НОМЕР_1 , був припаркований на узбіччі з дотриманням вимог ПДР. Закінчивши прийом їжі, позивач підійшов до транспортного засобу, біля якого стояв працівник поліції. Ідентифікуючи позивача як водія транспортного засобу, працівник поліції наказав надати позивачу документи для перевірки. На прохання позивача повідомити підстави перевірки документів не зреагував та наказав надати документи водія. Позивач твердо вказав поліцейському, що його дії незаконні, але надав всі необхідні документи. У своїх поясненнях працівникам поліції позивач повідомив, що в транспортному засобі пасажири відсутні, жодних перевезень не здійснюється, транспортний засіб припарковано тривалістю більше години часу. Після перевірки всіх документів, які позивач надав відповідно до вимог п. 2.1. ПДР, до позивача підійшов інспектор з ОД ВОДР УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції, старший лейтенант поліції Вацюра Ю.М. та повідомила, що зараз відносно позивача буде складено постанову на підставі ч. 2 ст. 140 КУпАП. Як вбачається з постанови, розгляд справи відбувся в той самий день (відразу після спілкування з інспектором Вацюра Ю.М. ) не у відділі поліції, а безпосередньо на місці стоянки транспортного засобу (м. Київ, проспект Глушкова, 32). Разом з тим, розгляд справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, порушує права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, якими він не мав можливості скористатися. При накладенні конкретного розміру штрафу не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення, на що вказує ст. 33 КУпАП. За таких обставин процесуальні права позивача при такому «розгляді» справи грубо порушено. Позивач вважає, що відповідачем при накладені стягнення було грубо порушено вимоги ст. 280 КУпАП, а саме не з`ясовано, чи винен позивач у вчиненні правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також не з`ясовано інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення без врахування пояснень позивача, за відсутності доказів - позивач вважає протиправними, та просить скасувати спірну постанову, закривши провадження у справі. Крім цього, позивач просить стягнути з бюджетних асигнувань відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
		Ухвалою суду від 28.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду на 07.06.2019 року, надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
		07.06.2019 року слухання справи відкладено на 02.08.2019 року у зв`язку із неявкою відповідача.
		Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. 
		Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого він заперечує проти позовної заяви з огляду на те, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, так як позивач не надав суду необхідних належних та допустимих доказів, якими мотивує позов. У відзиві вказано, що поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці, де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці, де він несе службу саме в той час. При цьому, доводи позивача про позбавлення його можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, є безпідставними, оскільки зі змісту позову та наявного відеозапису не вбачається, що позивач заявляв відповідні клопотання (про необхідність викладення ним своїх заперечень проти оскаржуваної постанови у письмовому вигляді чи про необхідність виклику адвоката). Крім того, сам факт не роз`яснення прав особі під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення не може тягнути за собою скасування по суті правильного рішення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху за наявності встановленого факту вчинення такого правопорушення. Водночас, посилання позивача на позбавлення його можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, є безпідставними, оскільки позивачу не заборонялося отримувати відповідну правову допомогу, зокрема, за допомогою телефонного зв`язку. Відповідач за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, що водій транспортного засобу «Ataman А-09204», номерний знак НОМЕР_2 о 14-10 годині, за адресою: м. Київ, проспект Академіка Паладіна, 32, здійснював перевезення пасажирів за маршрутом № 777 без узгодженої схеми маршруту руху уповноваженими органами виконавчої влади, відреагувавши на дане адміністративне правопорушення, будучи при виконанні своїх службових обов`язків, зупинив даний транспортний засіб. Позивач відмовлявся визнавати дане правопорушення, відповідач повідомив позивачу, що згідно вчиненого порушення ПДР, щодо нього буде розглянута справа щодо вчинення адміністративного правопорушення. Відповідач пояснив позивачу його права. Відповідно до покладених на відповідача обов`язків, було винесено постанову, згідно до норм чинного законодавства. В даному випадку позивач зазначає суму на витрати, пов`язані з правничою допомогою в розмірі 2500,00 грн., поряд з тим не надає належних доказів розрахунків даних витрат передбачених чинним законодавством. А отже зазначені позивачем судові витрати на професійну правову допомогу не відповідають положенням ч. 5 ст. 132 КАС України, зокрема, не є співмірним із складністю справи та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Зокрема не було надано самого погодження, щодо спростування факту відсутності такого. Також як доказ до відзиву надано лист щодо погодження схеми маршруту руху від 03.04.2019 року та фотододаток. Диски із відеофіксацією до відзиву не надавалися.
		У судове засідання відповідач не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
		Згідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
		Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		 Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 15.05.2019 року старшим інспектором з ОД ВОДР Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Вацюрою Ю.М. відносно позивача була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 666890, відповідно до змісту якої: 15.05.2019 року о 14-10 годині в м. Київ по проспекту А. Глушкова, 32 водій транспортного засобу «Ataman А-09204», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 надаючи послуги з перевезення пасажирів (№777 Ірпінське АТП 13250), не мав при собі схеми маршруту руху та розкладу руху (схема не узгоджена з уповноваженим органом національної поліції в м. Києві), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.140 КУпАП.
		Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Оскарження правомірності винесеного суб`єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 15.05.2019 року є предметом судового розгляду в даній справі.
		Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Посилання позивача на порушення з боку відповідача, а саме розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства на підставі наступного. 
		Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»  внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі  вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими  органами  (посадовими  особами) на місці вчинення правопорушення виноситься   постанова  у  справі  про адміністративне  правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
		Таким чином, зважаючи на правомірність складення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення, то в даному випадку дії відповідача відповідали вимогам закону.
		Водночас, заслуговують на увагу доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП.
		Частиною другою статті 140 КУпАП  передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.
		Згідно з п.32.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються:
		а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій;
		б) умови та порядок руху колон у складі більш як п`яти механічних транспортних засобів;
		в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів.
		г) підпункт "г" пункту 32.1 виключено
		З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
		З наведених норм чинного законодавства вбачається, що у випадку, коли законодавчими актами передбачено відповідний порядок узгодження з органами Національної поліції окремої діяльності, зокрема, здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, особа, яка не здійснила таке погодження, притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.140 КУпАП.
		Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення полягає у тому, що позивач 15.05.2019 року о 14-10 годині в м. Київ по проспекту А. Глушкова, 32 надавав послуги з перевезення пасажирів (№777 Ірпінське АТП 13250), не маючи при собі схеми маршруту руху та розкладу руху (схема не узгоджена з уповноваженим органом національної поліції в м. Києві).
		Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. 
		Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  
		Згідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
		Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
		Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
		У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
		Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
		В якості доказу вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи лист Управління патрульної поліції у місті Києві від 03.04.2019 року, яким відмовлено директорові ТОВ «Ірпінське 13250» у погодженні схеми руху по місту Києву паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень, який працює у звичайному режимі, режимі маршрутного таксі «Овочевий ринок «Столичний» - Київ АС «Дачна» та роздруківку фото із зображенням автобусу з номерним знаком НОМЕР_1 , та табличкою «777, а/с Дачна - Кібцентр, Теремки».
		З оглянутого фото не вбачається, що зображений автобус перевозив пасажирів. 
		Крім цього, з таблички з написом маршруту та наданого відповідачем листа щодо відмови у погодженні схеми руху не можливо однозначно зробити висновок, що це один і той же маршрут.
		Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, а саме: здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування із порушенням визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.
		Надані відповідачем лист Управління патрульної поліції у місті Києві від 03.04.2019 року, яким відмовлено директорові ТОВ «Ірпінське 13250» у погодженні схеми руху по місту Києву паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень, який працює у звичайному режимі, режимі маршрутного таксі «Овочевий ринок «Столичний» - Київ АС «Дачна» та роздруківку фото із зображенням автобусу з номерним знаком НОМЕР_1 , та табличкою «777, а/с Дачна - Кібцентр, Теремки», не можуть бути визнані належними доказами вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП з огляду на вищезазначене.
		Належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є фіксація перевезення позивачем пасажирів (наприклад відеофіксація), чого відповідачем суду не надано.
		Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості оскаржуваної постанови відповідачем не надано.
		Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП.
		Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Таким чином, у зв`язку із встановленням судом відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП, зазначене є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Щодо заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
		Згідно до ч. 1, ч.3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано квитанцію про оплату за послуги за договором про надання правової допомоги № 2005-Ф в розмірі 2500,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Рощина І.Г., ордер про надання правової допомоги, договір про надання правової допомоги № 2005-Ф від 20.05.2019 року, укладений із адвокатом Рощиним І.Г., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт здачі-приймання наданих послуг за вищевказаним договором.
		Надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу є належно оформленими, тому понесені судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
		Керуючись ст.ст. 6, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 9, 7, 251, 258, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора з ОД ВОДР Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вацюри Юлії Михайлівни про скасування постанови серії НК № 666890 від 15.05.2019 року у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
		Скасувати постанову, винесену старшим інспектором з ОД ВОДР Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Вацюрою Юлією Михайлівною, серії НК № 666890 від 15.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги адвоката в розмірі 2500,00 грн. 
		Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя: О.П. Гуцал

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...