Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/1824/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2019. Зареєстровано: 07.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2019.
Дата набрання законної сили: 16.09.2019
Результат оскарження 16.09.2019 Третій апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		01 серпня 2019 року (об 11 год. 35 хв.)Справа №  280/1824/19   м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                               Батрак І.В.,
		за участю секретаря                               Лялько Ю.В.
		представника позивача                      Котелевського К.В.,
		представника відповідача                     Ліктіоновій О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» 
		до Запорізької митниці ДФС 
		про визнання протиправними та скасування рішення
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «Ассоль» (далі - ПМВКП «Ассоль», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить:
		рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22.03.2019 №UA112000/2019/000017/2;
		картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112100/2019/00006.
		На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що наведені у оскаржуваному рішенні підстави для здійснення коригування митної вартості є необґрунтованими, оскільки відповідач не обґрунтував, яким чином виявлені розбіжності свідчать про невідповідність заявленої митної вартості. Крім того, позивачем для усунення виявлених обставин під час митного оформлення були надані відповідні документи. Крім того, рішення про коригування митної вартості не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товари, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару. Також, зауважує, що на підтвердження заявленої митної вартості надані відомості - висновок Запорізької ТПП, який відповідачем не прийнятий до уваги з мотивів відсутності поставки та інформації стосовно цінової політики інших виробників продукції. Таким чином, вважає, що відповідачем протиправно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.
		Ухвалою суду від 10.05.2019 відкрито провадження у справі, призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 04 червня 2019 року.
		Відповідач позов не визнав, 22 березн31 травня 2019 року надіслав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №2214), у якому вказує, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення містять розбіжності. Враховуючи виявлені розбіжності декларанту була пред`явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що додатково подані документи не містили усіх відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у зв`язку із чим відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог ст. 64 Митного кодексу України та оформлена картка відмови у митному оформлені. Наголошує, що під час консультації декларанта було повідомлено, що у органу доходів і зборів наявна інформація по товару щодо митної вартості подібних товарів на рівні 6,16 USD/кг, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом. З урахуванням вищезазначеного, вважає оскаржувані рішення є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		04 червня 2019 року підготовче провадження відкладене на 03 липня 2019 року.
		Представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №23813 від 10.06.2019), у якій додатково зазначає, що у відзиві відповідач жодним чином не відповідає на аргументи позовної заяви стосовно необґрунтованості «розбіжностей», а саме щодо підписів директора продавця, які відрізняються, а також стосовно відсутності страхових документів на товар. Наголошує, що в результаті аналізу долучених відповідачем митних декларацій щодо товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом, встановлено, що предметом контракту позивача є каток однобортний, каток двобортний та каток підтримуючий, однак в жодній із зазначених вище митних декларацій не оформлювався цей товар, а тому вказаний товар не є ідентичним або подібним стосовно товару, щодо митної вартості якого прийнято спірне рішення. Також, на думку позивача, з вищевказаних МД, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та відзиву не зрозуміло, яким саме чином відповідач прийшов до того, щоб зробити розрахунок, виходячи з 6,16 USD/кг. Ураховуючи вищевикладені обставини, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		03 липня 2019 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 липня 2019 року.
		У судовому розгляді 30 липня 2019 року була оголошена перерва до 01 серпня 2019 року.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у наданому суду відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі. 
		Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини. 
		ПМВКП «Ассоль» (код ЄДРПОУ 20470908) зареєстровано в якості юридичної особи 07.04.1993, видами діяльності підприємства за КВЕД-2010: 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (основний), 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		10 жовтня 2018 року між Dalian Zhaohua construction and machinery CO., LTD, Китай, («Продавець») та позивачем («Покупець») укладений контракт №DZH-ASSOL-2018/2, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець приймає товар згідно з Специфікаціями (Додатками), які є невід`ємною частиною даного Контракту. Сума Контракту складає 500 000,00 дол. США і включає в себе: вартість товару в країні продавця, експортне пакування, маркування, транспортування. У вартість товару також включені усі витрати продавця, які пов`язані з оплатою податків, мит, отриманням ліцензій на експорт товару. Комплект товаросупровідних документів, які продавець надає покупцю: інвойс, страховий поліс та специфікацію на кожну партію товару. Комплект товаросупровідних документів, які продавець надає вантажоотримувачу: товарно-транспортна накладна, сертифікат походження товару (за потреби), сертифікат якості товару, пакувальний лист та пакувальний контейнерний лист на кожну партію товару. За приписами п. 4.1-4.3 Контракту умови та строки поставки товару здійснюється на умовах обумовлених у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту. На продавця покладаються усі витрати (включаючи Фрахт, транспортні витрати до місця навантаження, витрати за навантаження) і збори, які пов`язані з товаром під час його транзитної перевозки до прибуття у місце призначення. Продавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок страхування вантажу на умовах, які дозволяють покупцю звернутись безпосередньо до страхувальника.
		10 грудня 2018 року сторони за контрактом підписали додаткову угоду №1, відповідно до якої внесли зміни в пункт 1 для Специфікації 1 до контракту №DZH-ASSOL-2018/2 від 10.10.2018, виклавши у наступній редакції: «Умови поставки:FOB - DALIAN, Китай (Інкотермс 2010)».
		Крім того, сторонами контракту підписана також додаткова угода №2 від 02.01.2019 за якою сторони дійшли до згоди внести наступні зміни до контракту №DZH-ASSOL-2018/2 від 10.10.2018, виклавши один з товаросупровідних документів у новій редакції, а саме: страховий поліс (залежно від умов поставки товару) - на кожну партію товару, а пункт 4.3 контракту доповнено словами: «в залежності від умов поставки товару».
		13.03.2019 для проведення митного оформлення поставленого на підставі Специфікації №1 від 11.10.2018 за зазначеним контрактом товару: «Каток однобортний Кат. номер-24-21-169СБ. кіл-ть-152 шт., Каток двобортний. Кат. номер-24-21-170СБ. Кіл-ть-104 шт. Складальна одиниця трактора Т170. Механічно оброблений сталевий виріб, що встановлюється на візку трактора та призначений для опори трактора на бігову доріжку гусениці., Каток підтримуючий. Кат.номер-50-21-425СП. Кіл-ть-30 шт. Складальна сталева механічно оброблена одиниця візка гусениць трактора Т170. Встановлюється на гусеничний хід трактора та призначений для підтримки їхньої частини гусеничної стрічки. Вивантажено з контейнеру ТGHU3991050» позивачем до митного органу подана вантажна митна декларація № UA112100/2019/000229, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 993 064,65 грн. або 35 397,59 USD. Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).
		Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані наступні документи:
		контракт №DZH-ASSOL-2018/2 від 10.10.2018;
		додаткова угода від 10.12.2018 №1;
		додаткова угода №2 від 02.01.2019;
		Специфікація №1 від 11/10.2018 до нього;
		Платіжні доручення в іноземній валюті №25 від 22.11.2018, №26 від 07.12.2018;
		Висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-4634 від 20.03.2019;
		Сертифікат якості №1 від 22.12.2018 до Специфікації №1 від 11/10.2018;
		Пакувальний лист №1 від 11.10.2018;
		Рахунок (інвойс) від 11.10.2018 СІ20181011;
		Коносамент №QFL18120764 від 29.12.2018
		Міжнародну вантажно-митну декларацію (CMR) №099715 від 13/02/2019;
		Замовлення на міжнародне експедирування вантажу ТОВ «Клевер Тім» від 06.12.2018 №41;
		Рахунок ТОВ «Клевер Тім» №РФ-6256 від 08.02.2019 на суму 97 053,64 грн.;
		Платіжне доручення №1360 від 14.02.2019 на суму 97 053,64 грн.;
		Довідка про транспортні витрати №882544/19 від 08.02.2019;
		Виписка з бухгалтерської документації від 22.03.2019;
		Прайс-лист від 01.10.2018;
		Договір №08/04-13-1 від 08.04.2013 транспортного експедирування;
		Додаткові угоди №1 від 10.01.2017, №011217/01від 01.12.2017, №080815/01 від 08.08.2015, №310717/01 від 31.07.2017 до договору транспортного експедирування №08/04-13-1 від 08.04.2013;
		Довіреність №29/12/17 від 29.12.2017;
		Лист позивача №10/12.1 від 10.12.2018 про помилкове зазначення найменування «Назви беніфіціара» у платіжному дорученні в іноземній валюті №26 від 07.12.2018;
		Технічний опис №ВЕД-1425 від 14.02.2019;
		ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання №15 від 14.02.2019;
		Листи ПМВКП «Ассоль» від 22.03.2019 №ВЕД-1452 та №ВЕД-1454;
		Листи Dalian Zhaohua construction and machinery CO., LTD №DZH2018111401 від 14.11.2018 та №DZH2019032101 від 21.03.2019;
		Митна декларація №090820180080538348 від 26.12.2018.
		При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення (зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України) містять розбіжності:
		-          відповідно до специфікації від 11.10.2018 № 1 узгоджено ціни товарів на умовах Incoterms FOB-QINGDAO. В інвойсі від 11.10.2018 № СІ20181011 зазначено умови Incoterms FOB-DALIAN. Зазначені документи сформовані одного і того ж дня. При цьому, зміни до вищезазначеної специфікації внесені лише 10.12.2018, після проведення платежів 22.11.2018 та 07.12.2018 на підставі специфікації від 11.10.2018 № 1;
		-          в контракті від 10.10.2018 № DZH-ASSOL-2018/2, специфікації від 11.10.2018 № 1, додатковій угоді від 10.12.2018 № 1 та додатковій угоді від 02.01.2019 № 2 відповідальною особою зі сторони продавця зазначено директора Mr. Wang Fang. При цьому, підписи даної особи в контракті від 10.10.2018 № DZH-ASSOL-2018/2 та специфікації від 11.10.2018 № 1 відрізняються від підписів тієї ж особи в додатковій угоді від 10.12.2018 № 1 та додатковій угоді від 02.01.2019 №2;
		-          в пункті 3.2 контракту від 10.10.2018 № DZH-ASSOL-2018/2 зазначено, що продавець надає покупцеві, у т.ч., страховий поліс. А також в пункті 4.3 зазначеного контракту визначено, що продавець зобов`язаний забезпечити за власний рахунок страхування вантажу. При цьому, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, як того вимагає ч. 2 ст. 53 Кодексу, до митного оформлення не надавалися. Однак декларантом надано додаткову угоду до контракту від 02.01.2019 № 2 щодо питання страхування вантажу, яка підписана після формування платіжних доручень в іноземній валюті № 25 та 26, та після навантаження товару на борт судна - 29.12.2018. Вищезазначене дає підстави вважати, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: витрати на страхування імпортованих товарів.
		У зв`язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України:
		виписку з бухгалтерської документації;
		каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;
		висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.
		Із повідомленням митного органу про необхідність подання додаткових документів, представник декларанта був ознайомлений та листом від 21.01.2019 №08.2101-19 повідомив про бажання підприємства надати додаткові документи.
		Так, на вимогу митного органу про надання додаткових документів позивачем 22.03.2019 надано наступні документи: виписку з обороно-сальдової відомості по рахунку за 10.10.2019-22.03.2019; прайс-лист виробника від 01.10.2018; висновок Запорізької ТПП від 20.03.2019 №ОИ-4634; листи продавця від 14.11.2018 про відсутність страхування та від 21.03.2019 про дійсність підписів на договірних документах. Також у відповіді зазначено, що надані документи є остаточними і інші надаватись не будуть.
		Проте, 22.03.2019 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112000/2019/000017/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом.
		Зазначене рішення обґрунтовано тим, що за результатом аналізу додатково наданих декларантом документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено наступне: у наданому висновку ЗТПП від 20.03.2019 № ОИ - 4634 згідно з даними статистики Міжнародного торгового центу ЮНКТАД/СОТ зазначено діапазон цін на подібні/аналогічні товари за період жовтня 2018 - березня 2019 року. Висновок ЗТПП містить ціновий інтервал на товари без зазначення комерційних умов поставок «Інкотермс», відповідно до яких сформована цінова пропозиція продавців, тобто ціна товару може бути вищою за заявлену. Висновок експерта не дає можливості упевнитись у «дійсній вартості» задекларованого товару, так як, у даному висновку, при здійсненні цінової експертизи товару, не наведено аналіз цінової політики інших виробників продукції, що не дає можливості співставити вартість зазначеного товару з вартістю ідентичних/подібних (аналогічних) товарів інших виробників. Вищезазначене ставить під сумнів твердження, що в наведеному висновку зазначено цінову інформацію щодо подібних/аналогічних товарів. Декларант не надано в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості аналогічних товарів на рівні 6,16 дол. США/кг (МД від 22.02.2019 № UA112080/2019/007227 та № UA112080/2019/007225, від 07.03.2019 № UA50002/2019/002610, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом. Як зазначено у рішенні митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу 2а) за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно з вимогами ст. 59 Митного кодексу України згідно із наявною у митного органу інформації щодо ідентичних товарі за методом згідно з наявною у органу доходів і зборів інформації.
		У оформленні МД № UA112100/2019/000229 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112100/2019/00006. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.
		Позивач подав митному органу нову митну МД №UA112100/2019/000467 від 13.05.2019, яку прийнято до митного оформлення та товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до статті 55 Митного кодексу України.
		Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
		Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		У відповідності до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
		Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
		Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
		Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
		Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
		Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
		1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
		2) другорядні:
		а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
		б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
		в) на основі віднімання вартості;
		г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
		ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Згідно частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
		Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. 
		Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи Частина друга статті 58 Митного кодексу України).
		Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 
		4) виписку з бухгалтерської документації; 
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 
		7) копію митної декларації країни відправлення; 
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
		Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
		Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
		Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. 
		Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
		Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.
		Стосовно підстав для відмови в прийнятті наданої митної декларації та прийняття тішення про коригування митної вартості слід зазначити наступне.
		Судом встановлено, що відповідно до специфікації від 11.10.2018 № 1 було узгоджено ціни товарів на умовах FOB - QINGDAO. В інвойсі від 11.10.2018 зазначено умови Інкотермс FOB - DALIAN. В той же час, до цієї специфікації сторони уклали додаткову угоду 1 від 10 грудня 2018 p., де змінили умови поставки на FOB - DALIAN, Китай (Інкотермс 2010).
		Положеннями специфікації визначено, що вона є частиною укладеного між сторонами антракту. В свою чергу, керуючись приписами ч. 1 ст. 29 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 (CISG), сторони змінили умови поставки, і митному органу була надана специфікація разом із чинною додатковою угодою №1 від 10.12.2018, якою визначені умови поставки FOB - DALIAN, Китай (Інкотермс 2010), ці ж умови поставки визначені й у наданому інвойсі, таким чином, відповідач повинен був виходити з того, що п. 1 специфікації діє в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2018, що передбачає умови поставки FOB - DALIAN, Китай (Інкотермс 2010), і ці ж умови передбачені в інвойсі.
		Той, факт, що оплата за товар відбулася до того, як сторони контракту змінили умови ставки не спростовує факту відсутності розбіжностей на момент митного оформлення товару.
		Як пояснив представник позивача, у продавця за контрактом «Dalian Zhaohua Construction and Machinery Co., LTD» виробництво товару здійснюється в двох містах КНР QINGDAO та DALIAN. Спочатку поставка мала була бути здійсненою з міста QINGDAO, що і було закріплено в специфікації №1, однак в подальшому це місто було змінене і у зв`язку з цим поставка відбулася з міста DALIAN. З цього приводу, сторони уклали додаткову угоду, відобразили зміну міста, звідки здійснюється поставка. Зміна умов поставки відбулася до того, як документи надані Відповідачу, а тому стверджувати про розбіжність в такому випадку безпідставно.
		Крім того, позивач листом від 22.03.2019 за вих. № ВЕД-1452 надав з цього приводу пояснення, що незважаючи на місто, з якого буде здійснена поставка DALIAN чи QINGDAO, вартість товару є однаковою, підтверджується прайс-листом продавця. Поточна ціна на товари відповідає наданому виробником Dalian Zhaohua Construction and Machinery Co., LTD» прайс-листу чинному на дату укладання контракту.
		Стосовно підпису директора продавця mr. Wang Fang в контракті та специфікації № 1, які дещо відрізняються від підписів тієї ж особи в додатковій угоді № 1 та додатковій угоді № 2, як про це вказано в оскаржуваному рішенні, су наголошує, що з цього приводу позивач листом від 22.03.2019 за вих. № ВЕД-1452 пояснив, що причина полягає в тому, що в контракті та специфікації директор здійснив підпис англійською мовою, а в додатковій угоді № 1 та податковій угоді № 2 підписи виконані національною, тобто китайською мовою, а також наданий лист від продавця від 21.03.2019 за № DZH1019032101, де підтверджується той факт, що підписи в усіх названих документах належать одній особі - директору продавця.
		Щодо не надання позивачем жодних страхових документів на імпортований товар суд виходить з наступного. 
		За умовами укладеного контракту, поставка товару, як вже зазначено вище, здійснювалась на умовах FOB - DALIAN, Китай (Інкотермс 2010).
		Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс - 2010) FOB FREE ON BOARD (... named port of shipment) ФРАНКО-БОРТ (…назва порту відвантаження), термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським внутрішнім водним транспортом.
		З наведеного визначення не вбачається покладення на покупця обов`язку здійснити страхування товару, а лише закріплено, що у разі здійснення такого страхування, витрати по ньому покладаються на покупця.
		Крім того, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 02 січня 2019 року сторони за контрактом №DZH-ASSOL-2018/2 від 10.10.2018 уклали додаткову угоду №2, якою змінили п. 3.2 та п. 4.3 контракту, визначивши таким чином, що страхування товару здійснюється в залежності від умов поставки, про що додатково повідомлено відповідача листом від 22.03.2019 за вих. №ВЕД-1452.
		Що стосується наявності у митного органу певних сумнівів щодо наданого ПМВКП «Ассоль» висновку ЗТПП, суд зазначає, що вказаний висновок надано відповідною уповноваженою установою. Так, Запорізькою ТПП прямо зазначено, що заявлена позивачем ціна товару на умовах як FOB - DALLIAN, так і FOB - QINGDAO відповідає поточній кон`юнктурі ринку, при цьому, здійснено порівняння з шістьма іншими китайськими виробниками того ж товару. При цьому, до компетенції митних органів при оформленні імпорту товару не входить трактування наданих декларантом документів.
		Ураховуючи викладене, суд вважає, що обставини, якими мотивоване спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA112000/2019/000017/2 від 22.03.2019 не мають жодного відношення до саме числового визначення заявленої ПМВКП «Ассоль» митної вартості та носять формальний характер.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
		Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
		Крім того, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.
		З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. 
		Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а також письмові пояснення з приводу об`єктивної неможливості надання інших документів та відсутності цих документів. Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.
		У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
		Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
		Відповідно до частини першої статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.
		Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
		Крім того, під час прийняття рішення судом враховано, що відповідач керувався наявною у нього інформацією з митних декларацій від 22.02.2019 №12080/2019/007227, від 22.02.2019 №112080/2019/007225, від 07.03.2019 № 50002/2019 002610, які долучені відповідачем до матеріалів справи з відзивом.
		Разом з тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).
		Аналогічна позиція наведена також і в постанові КАС/ВС від 05 лютого 2019 року по справі №816/1199/15-а.
		Більше того, в результаті аналізу долучених відповідачем митних декларацій судом встановлено наступне:
		- згідно з МД від 22.02.2019 №112080/2019/007225 здійснювалось митне оформлення гусениці в зборі
		- згідно з МД від 22.02.2019 №112080/2019/007227 здійснювалось митне оформлення ланцюга гусеничного в зборі;
		- згідно з МД від 07.03.2019 № 50002/2019/002610 здійснювалось митне оформлення автомобільних запчастин.
		В той же час, предметом контракту позивача є каток однобортний, каток двобортний та каток підтримуючий, однак, в жодній із зазначених вище митних декларацій не оформлювався аналогічний вид товару, таким чином, вказаний у наведених МД товар не є ідентичним або подібним стосовно товару, щодо митної вартості якого прийнято спірне рішення, при цьому, відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином останній прийшов до висновку, щоб робити розрахунок митної вартості робити, виходячи з 6,16 дол. США/кг.
		На думку суду, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
		Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару а) за ціною договору щодо ідентичних товарів.
		Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Таким чином, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів №UA112100/2019/00017/2 від 22.03.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112100/2019/00006 від 22.03.2019 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..
		Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
		Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, надано копії договору №01 про надання правничих послуг від 22.04.2019, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.07.2019 на загальну суму гонорару 10 000,00 грн., рахунок №01 від 22.04.2019 та платіжне доручення №1783 від 24.04.2019 на суму 10 000,00 грн., що підтверджує факт оплати, ордер серія ЗП№112201 від 22.04.2019, лист про направлення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу на адресу відповідача.
		З наданих документів вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. за консультації, збір доказів, підготовку (правове та нормативне обґрунтування) та подання позовної заяви, участь у підготовчому провадженні та у судових засіданнях, підготовку та подання відповіді на відзив тощо. Усі послуги, як зазначено у акті виконаних робіт (наданих послуг) від 30.07.2019, надані в рамках справи №280/1824/19, що розглядається Запорізьким окружним адміністративним судом.
		Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 21 131,00 грн. згідно з платіжними дорученнями від 17.04.2019 №1657 та від 06.05.2019 №1676.
		Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судових витрат, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.
		Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» (71603, Запорізька область, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 43, код ЄДРПОУ 20470908) до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів 22.03.2019 за №UA112000/2019/000017/2. 
		Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112100/2019/00006 від 22.03.2019.
		Стягнути з Запорізької митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
		Стягнути з Запорізької митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» суму судового збору у розмірі 21 131,00 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривня). 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Повний текст рішення виготовлений 06.08.2019. 
		 
		Суддя                                                                         І.В. Батрак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...