Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/1499/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 06.08.2019. Зареєстровано: 07.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2019.
Дата набрання законної сили: 01.08.2019
Номер судового провадження: 857/4262/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/4262/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого-судді:                                                    Кухтея Р.В.
		суддів:                                                                      Носа С.П., Шевчук С.М.
		з участю секретаря судового засідання:            Коваль Т.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Микуляк П.П., час проголошення судового рішення 09 год 00 хв у м. Ужгороді) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними, визнання  протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення невиплаченого грошового забезпечення та зобов`язання вчинити дії,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У листопаді 2017 році ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області, відповідач) щодо його звільнення, визнати протиправним та скасувати накази ГУ НП в Закарпатській області №1420 від 17.08.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УПН ГУ НП в Закарпатській області» в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та наказ №169 о/с від 22.08.2017 «По особовому складу» в частині його звільнення, поновити на займаній на час звільнення посаді оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної робити управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Закарпатській області, зобов`язати виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2017 до набрання рішення суду законної сили та зобов`язати відповідача внести виправлення до його трудової книжки щодо його звільнення.
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 позов було задоволено частково.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ НП в Закарпатській області, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що службове розслідування проводилось у відповідності до вимог Інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України №230 від 12.03.2013, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073 (далі - Порядок №230). Також, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною підставою притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, оскільки питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами службового розслідування. Крім того, вказує на пропуск місячного строку подання позовної заяви в частині оскарження наказу №169 о/с від 22.08.2017.
		У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
		Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи видно, що наказом ГУ НП в Закарпатській області «Про призначення судового розслідування» №1104 від 23.06.2017 було призначено службове розслідування на підставі відношення УВД ДВБ НП України щодо окремих працівників УПН ГУ НП в Закарпатській області, зокрема, ОСОБА_1 .
		За результатами службового розслідування складено висновок від 17.08.2017, який затверджений старшим інспектором з о/д ВІОС УКЗ ГУ НП в Закарпатській області та заступником начальника ВОР Закарпатського управління ДБВ НП України.
		На підставі встановлених службовим розслідуванням фактів, наказом ГУ НП в Закарпатській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УПН ГУ НП в Закарпатській області» №1420 від 17.08.2017 за порушення вимог ст.ст. 1, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» №3460-IV від 22.02.2006 (далі - Закон №3460-IV), Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII), Закону України «Про запобігання корупції» та наказу МВС України «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що призвело до скоєння вчинку ОСОБА_1 , який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у безпідставному перебуванні його у помешканні ОСОБА_2 в автомобілі протягом дня та у вимаганні, а в подальшому і одержанні неправомірної вигоди в останнього за не притягнення до кримінальної відповідальності за обіг наркотичних засобів, оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції.
		У подальшому, наказом ГУ НП в Закарпатській області №169 о/с від 22.08.2017 «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції відповідно до ч.1 ст.77 Закону №580-VIII за п.6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 23.08.2017.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ №1420  від 17.08.2017 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушено терміни проведення та оформлення службового розслідування, визначені Інструкцією №230, не співрозмірність типу стягнення та інших порушень. Водночас, суд наголосив, що під час розгляду справи, встановлюється лише правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з порушенням останнім службової дисципліни та обставину чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України під час прийняття наказів про звільнення позивача. При цьому, суд першої інстанції не встановлював обставин, що стали підставою проведення службового розслідування та не досліджував достовірність подій та обставин, які викладені у висновку службового розслідування, яке було проведено та оформлено з порушення термінів, визначених Інструкцією №230, базується на факті оголошення підозри, а не вироку, що набрав законної сили. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести виправлення до трудової книжки щодо звільнення в разі поновлення слід повідомити, що така є передчасною з огляду на відсутність відмови відповідача.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного.
		Згідно дефініції наведеної у статті 1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (далі - поліція) - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
		У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1, 2 ст.19 Закону №580-VIII).
		Згідно ч.1 ст.60 Закону №580-VIII, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Статтею 77 Закону №580-VIII визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського.
		Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII).
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №3460-IV, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини, знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень, берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів, поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень, дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції, під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
		Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Закон №2337-VIII), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Частиною другою цієї статті передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Згідно ч.3 ст.11 Закону №2337-VIII, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
		Згідно дефініції наведеної у статті 12 Закону №2337-VIII, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Частинами першою, другою та третьою статті 13 цього Закону передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень : 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		Відповідно до ч.1 ст.14 Закону №2337-VIII, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Згідно ч.3 ст.14 цього Закону, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Частиною десятої вказаної статті передбачено, що порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		Відповідно до положень Інструкції №230, з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин відповідно до п.1.2. Інструкції призначається службове розслідування.
		Реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення є підставою для службового розслідування, яке проводиться уповноваженим на те начальником (п.п.2.2.2 п.2.1 розділу ІІ Інструкції №230).
		Згідно пунктів 5.2, 5.3 Інструкції №230, початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
		Відповідно до абз.1 п.5.4 Інструкції №230, якщо вину особи рядового чи начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
		Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII).
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, 22.06.2017 до чергової частини ГУ НП в Закарпатській області надійшло повідомлення із Закарпатського управління ДВБ НП України щодо затримання за підозрою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189 та ч.2 ст.365 Кримінального кодексу України окремих працівників УНП ГУ НП в Закарпатській області, в тому числі, позивача.
		23.05.2017 до Закарпатського ДВБ Національної поліції України звернулася громадянка ОСОБА_3 із заявою про вимагання працівниками поліції, в тому числі позивачем грошових коштів в сумі 1000 доларів США за не притягнення її племінника ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.
		23.05.2017 прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження №42017070000000176 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 та ч.2 ст.365 КК України. Цього ж дня, в порядку ст.208 Кримінально-процесуального кодексу України, працівниками Закарпатського управління ДВБ НП України спільно з працівниками прокуратури Закарпатської області було затримано ОСОБА_1 .
		Також, в матеріалах службового розслідування згадуються обставини, що відбулися та які стали причиною подальшого звільнення, зокрема :
		- 23.05.2017 без ухвали суду у квартиру за місцем проживання гр. ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_1 ), зайшли працівники поліції, в тому числі ОСОБА_1 , які відрекомендувавшись звинуватили його у розповсюдженні наркотичних засобів на території області;
		- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стали у подальшому вимагати у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності. У зв`язку з тим, що в останнього не було зазначеної суми, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зателефонували родичці ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 та погрожуючи його арештом стали вимагати у неї грошові кошти. При цьому, поставили умову щодо перерахунку грошей на банківську картку гр. ОСОБА_2 , після чого, дотримуючись вимог конспірації, утримували його у своєму власному автомобілі;
		- Близько 19 год 00 хв цього ж дня, ОСОБА_3 , на вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , перерахувала на банківську картку гр. ОСОБА_2 4000 грн, які останній зняв у банкоматі та у подальшому передав ОСОБА_4 , який знаходився біля нього та контролював його дії. Крім цього, ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 ще 1000 грн;
		- Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 погрожуючи арештом ОСОБА_2 , змінили свої вимоги та знизили суму до 15000 грн. Однак, зрозумівши, що ці кошти вони також не отримають, близько 22 год 00 хв відпустили ОСОБА_2 .
		Згідно рапорту заступника начальника ВОР Закарпатського управління ДВБ НПУ підполковника міліції ОСОБА_5 від 22.06.2017, в ході розслідування справи було встановлено, що співробітники поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вимагали у ОСОБА_3 грошові кошти за не притягнення її племінника до кримінальної відповідальності. Сприймаючи ці погрози реально, ОСОБА_3 перерахувала 5000 грн зазначеним особам.
		22.06.2017 прокуратурою Закарпатської області ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України.
		20.03.2018 Ужгородським міськрайонним судом було винесено ухвалу про закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017070000000176 від 23.05.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.355 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.355 КК України, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (яка набула законної сили).
		З вказаного судового рішення вбачається, що до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017070000000176 від 23.05.2017 по обвинуваченню позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
		Також, наданими в суді першої інстанції пояснення ОСОБА_2 , які завірені нотаріально, спростовують зазначені у висновку та в наказі звинувачення щодо позивача та ставить під сумнів правомірність оспорюваних наказів відповідача та реальність висновків службового розслідування, які фактично базувалися на інформації, яка була спростована ОСОБА_2 у власних поясненнях.
		Як правильно вказано судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, однією з підстав звільнення позивача із займаної посади зазначено оголошення 22.06.2017 працівниками Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України спільно з працівниками прокуратури Закарпатської області підозри за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189 та ч.2 ст.365 КК України.
		Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Таким чином, лише вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, яким встановлено чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, може бути використано як доказ в адміністративній справі.
		Крім того, обґрунтовуючи звільнення ОСОБА_1 відповідач свідомо посилається на протиправні дії, які були вчинені ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , що у свою чергу являється грубим та недопустимим порушенням вимог ст.61 Конституції України.
		Щодо порушення термінів винесення висновку службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п.5.1 Інструкції №230, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення (п.5.2 Інструкції). Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (п.5.3 Інструкції).
		Матеріалами справи підтверджується, що наказ №1104 «Про призначення службового розслідування» було прийнято 23.06.2017, а висновок за результатами службового розслідування оформлений 17.08.2017
		21.07.2017, у зв`язку з необхідністю продовження строків службового розслідування, заступником начальника УКЗ ГУ НП у Закарпатській області було направлено т.в.о. начальнику ГУ НП в Закарпатській області рапорт на продовження строків проведення службового розслідування, на якому наявна резолюція на дозвіл т.в.о. начальника ГУ НП в Закарпатській області, щодо продовження терміну службового розслідування
		Колегія суддів вважає, що питання належної чи неналежної мотивації вказаного рапорту від 21.07.2017 щодо продовження строків проведення службового розслідування та наявності чи відсутності підстав для продовження такого строку належать до дискреційних повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень і вирішуються службовою особою, до повноважень якої віднесено вирішення цих питань.
		Крім цього, недотримання вимог вказаної вище Інструкції щодо оформлення, зокрема відповідним наказом, владного рішення про продовження строку проведення службового розслідування, не може бути окремою підставою для визнання протиправними висновків такого службового розслідування.
		Водночас, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи, суд встановлює лише правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з порушенням останнім службової дисципліни та обставину чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України під час прийняття наказів про звільнення позивача.
		Важливо також зазначити, що представник відповідача не навів як суду першої, так і апеляційної інстанції переконливих доводів, які вказували на характерні ознаки скоєння позивачем дисциплінарного проступку або вчинення діяння, яке свідчить про порушення ним присяги чи дискредитацію органів поліції.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновок службового розслідування, а також позиція сторони відповідача в ході розгляду справи судами, повністю дублює висновки правоохоронних органів, які викладені у матеріалах кримінального провадження.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на тому, що пункт 10 частини 1 статті 77 Закону містить окрему підставу звільнення поліцейського зі служби в поліції, зокрема, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
		Верховний Суд у постанові від 08.05.2019 по справі №807/196/17 вказав, що ГУ НП у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворила виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру, і які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію. Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна. Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи-поліцейського отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи. Судячи зі змісту судових рішень, які є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанції залишили поза увагою питання про те, чи досліджував відповідач в рамках службового розслідування ще інші документи/докази, окрім як письмового повідомлення про підозру з покликанням на матеріали, зібрані УВБ та прокуратурою (без документального підтвердження), і які в своїй сукупності доводять наявність в діях позивача склад саме дисциплінарного проступку. Без з`ясування цих обставин, висновки судів про винуватість позивача у вчиненні дисциплінарного проступку не можуть вважатися обґрунтованими.
		Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2018 по справі №823/1460/17, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, прийшов до висновку, що покладення суб`єктом владних повноважень в основу висновку службового розслідування обставин, встановлених вироком суду (який не набрав законної сили), є неправомірним, а вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є іншою підставою для звільнення зі служби в поліції, за окремим порядком реалізації.
		Крім того, згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 по справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, а також інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
		У рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою : він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювані накази відповідача в частині звільнення позивача зі служби в поліції, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення його вини у вчиненні саме дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
		У зв`язку з наявністю підстав для поновлення позивача на службі в поліції на раніше займаній посаді, являється також обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача в користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2017 по 05.03.2018 в розмірі 103 779 грн.
		Правильність визначених періоду вимушеного прогулу та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу перевірено судом апеляційної інстанції, з врахуванням наданої довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням видану ОСОБА_1 .
		Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
		Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.5 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 12, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року по справі №807/1499/17 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарження в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос   С. М. Шевчук      Повне судове рішення складено 06.08.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...