Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/2548/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Номер судового провадження: 61-34710ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		31 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 466/2548/16-ц
		провадження № 61-34710св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,  Коротуна В. М.,               
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парус»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Донченка Ю. В. від  07 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області в складі колегії суддів:              Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І. від 29 серпня 2017 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		1.     Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу  «Житлово-будівельний кооператив «Парус» (далі - ОК ЖБК «Парус»), в якому просить захистити виключні майнові права суб`єкта авторського права.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі договору № 06/АП/2010 «Про передавання виключних майнових прав інтелектуальної власності на проектну документацію» від 06 липня 2010 року набув виключні майнові права інтелектуальної власності на проектну документацію для будівництва офісного центру по АДРЕСА_1 у ТОВ «АБ Ательєр», які, у свою чергу, були передані останньому автором проекту архітектором ОСОБА_2 . Згідно з пунктом 2.3 договору № 06/АП-2010 йому, як суб`єкту авторського права, передано всі виключні майнові права інтелектуальної власності на твір (проект), що передбачені законодавством, зокрема перешкоджати неправомірному використанню Проектної документації, у тому числі забороняти таке використання.  Як зазначив позивач Проект будівництва торговельно-офісного центру на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (Проект) був створений на виконання договору, укладеного із замовником - ТОВ «Харчопром Сервіс». У відповідності до проекту, під авторським наглядом його автора, замовник ТОВ «Харчопром Сервіс», як власник земельної ділянки за адресою:                  АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 0,4559 га, та цільовим призначенням - будівництво та обслуговування адміністративного комплексу з підземними стоянками), збудував чотири поверхи майбутнього торговельно-офісного центру, що склало 17% готовності. Право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва було у належному порядку зареєстровано за замовником ТОВ «Харчопром Сервіс».                           11 травня 2012 року вказаний об`єкт незавершеного будівництва було відчужено на користь ТОВ «Ніка Захід», яке внесло цей об`єкт в якості пайового внеску до                      ОК «ЖБК «Парус». Як йому стало відомо , відповідач здійснює на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 0,4559 га, та цільовим призначенням - будівництво та обслуговування адміністративного комплексу з підземними стоянками), будівництво житлового комплексу «Парус». Вказані дії відповідача (будівництво без участі автора проекту) є порушенням виключних майнових прав на Проект, що належить йому, зокрема, передбачені пунктом 4 статті 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права»: виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.
		Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив, стягнути з відповідача  компенсацію за порушення виключного майнового права суб`єкта авторського права в сумі 10 399818 грн. При цьому посилався на те, що відповідно до договорів № ЛП-14-07 від 06 лютого 2007 року та № ЛП*РД-14-07 від 14 червня 2007 року, укладені між замовником будівництва офісно-торгового центру за адресою: АДРЕСА_1, ТОВ «Харчопром-Сервіс» та проектною організацією ТОВ «Гаразд-Проект» (керівник - автор проекту ОСОБА_2 ), загальна вартість робіт з проектування офісно-торгового центру загальною площею 18 400 кв.м. склала 1 454 829,30 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив із недоведеності позовних вимог.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року залишено без змін.
		Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив про те, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, і підстав для його скасування з підстав, зазначених в апеляційній скарзі немає. 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги положення пункту 1 статті 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за яким авторське право і право власності на матеріальний об`єкт в якому втілено твір, не залежить одне від одного, відчуження матеріального об`єкта, в  якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки. Посилається на те, що перебудова і перейменування об`єкта, запроектованого автором, як нежитловий в офісно-житловий, чи багатоквартирний житловий будинок, без згоди (погодження) автора, чи суб`єкта авторського права, є порушенням майнових  автора, передбачених статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Указує, що суди неправильно застосували норму матеріального права, посилаючись на частину другу статті 33 Закону України «Про авторські право і суміжні права», оскільки така норма регламентує  укладення договору про передачу прав на використання творів, розміру і порядку виплати  авторської винагороди, хоча в даному випадку йдеться не про авторську винагороду, а про винагороду відчужувача за передачу виключних  майнових прав інтелектуальної власності на проектну документацію. Зазначає, що передачу (відчуження) майнових прав суб`єктів авторського права регламентовано статтею 31 вищенаведеного Закону. Зазначає, що нормами Закону України «Про авторське право і суміжні права» не передбачено жодних кваліфікаційних, чи будь-яких інших обмежень кола осіб, яким можуть бути передані (відчужені) авторські права.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу 466/2548/16-ц з Шевченківського районного суду м. Львова.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Указану справу передано до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що відповідно до договору на виконання проектних робіт                          № ЛП-14-07 від 06 лютого 2007 року Виконавець (ТОВ «Гаразд Проект», надалі перейменовано на ТОВ «Ательєр») за завданням замовник (ТОВ «Харчопром-Сервіс») створило проектну документацію. Аналогічна ситуація за договорами на виконання проектних робіт № ЛП*РП-14-07 від 14 червня 2007 року, договір про виконання проектних робіт № ЛП*ПОБ-14-07 від 14 червня 2007 року.
		Розроблені проекти були передані замовнику за актом приймання-передачі                       14 червня 2007 року.
		За своє правовою природою, виходячи зі змісту взаємних прав та обов`язків сторін, зазначені договори є договорами підряду на проектні роботи (статті 887, 889 ЦК України).
		У зазначених договорах майнові права інтелектуальної власності взагалі не передавались.
		Разом з тим, в результаті виконання проектних робіт були створені архітектурні об`єкти у вигляді проектної документації, графічні матеріали тощо. Сторони договору не визначили юридичну долю прав інтелектуальної власності на архітектурні твори, тому подальше регулювання відносин здійснюється на підставі закону.
		З моменту створення архітектурного твору (14 червня 2007 року) до 06 липня                   2010 року авторські права на проекти належали спільному автору                          ОСОБА_2   і ТОВ «АБ «Ательєр», оскільки відповідно до частини другої статті 429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.
		Головним архітектором проекту на титульному аркуші робочої документації, на архітектурному рішенні визначено ОСОБА_2 , тому відповідно до статей 1,                         8, частини першої статті 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» ОСОБА_2 визнається творцем (автором) проекту.
		06 липня 2010 року автор ( ОСОБА_2 ) передав роботодавцю                                     ТОВ АБ «Ательєр»  повністю авторські права відповідно до акту. Зазначений документ має бути кваліфікований як договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності за статтею 1113 ЦК України, статті 31 Закону України «Про авторське право та суміжні права».
		Таким чином, з 06 липня 2010 року єдиним володільцем майнових прав на архітектурний твір (на «Проект») офісно-ділового центру «Європа» по АДРЕСА_1 стало ТОВ АБ «Ательєр».
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Так, відповідно до договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на проектну документацію № 06/АП-2010 від 06 липня 2010 року ТОВ «АБ «Ательєр» передало повністю права інтелектуальної власності, зазначені в договорі ОСОБА_1 .
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня              2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові праіа суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.
		У звязку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792-ХІІ); шкоди, завданої суб`єкту  авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вина особи, яка завдала шкоди.
		Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий звязок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша  статтв 435 ЦК України, стаття 11 Закону                № 3792-ХІІ). Зокрема, первинним суб`єктом, якому  належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору  вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) Це положення застосовується також у разі опублікування твору під  псевдонімом, який ідентифікує автора.
		Відповідач, який заперечує проти позову, зобовязаний довести виконання вимог Закону № 3792-ХІІ при використанні ним об`єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК України).
		Оскільки позивачем не надано доказів, що при створенні проектної документації на реконструкцію об`єкта незавершеного будівництвом офіс-житлового центру «Європа» з підземними автостоянками на АДРЕСА_1 під багатоквартирний житловий  будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом та будівництво трансформаторної підстанції, використано проектну документацію для будівництва офісного центру на АДРЕСА_1 , яка створена ТОВ «Гаразд Проект» у порядку виконання ним договірних обовязків відповідно до договору № ЛП-14-07 від                   06 лютого 2007 року та договору № ЛП*РД-14-07 від 14 червня 2007 року, і клопотання про призначення судової експертизи обєктів інтелектуальної власності позивачем не заявлялось, суди правильно відмовили в позові. Також позивачем не надано доказів порушення права контролювати процес спорудження об`єкта архітектури й бути допущеним до будівництва та права на внесення змін до незавершеного будівництвом об`єкта містобудування, як до реконструкції, так і в процесі проведення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
		Оскільки оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2017 року, залишити без змін
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                        М. Є. Червинська
		 
		                                                                                                С. Ю. Бурлаков
		 
		                                                                                                В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...