Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/1948/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 13.08.2019. Зареєстровано: 14.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2019.

Результат оскарження 07.10.2021 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ  
		05 серпня 2019 року Справа №  280/1948/19   м.Запоріжжя
		Запорізький окружний адміністративний суд у  складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.
		за участю: 
		представника позивача - ОСОБА_6.
		представника відповідача -  Юрчак О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом           ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
		до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1  (далі - позивач) звернулася  до  Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 лютого 2019 року області № 0002991305 (форма «Р»), № 0003011305 (форма «Р»), № 0003001305.
		Ухвалою суду від 02.05.2019  відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2019.
		Ухвалою  від 27.05.2019 було відкладено підготовче засідання по справі на 03.07.2019 у звязку з витребуванням від ПАТ "Укрсоцбанк" докази по справі, а саме, рішення про списання заборгованості ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 803  079,46 грн., з наданням повної розшифровки сум, у тому числі, із зазначенням сум, з яких складається прощений борг (тіло кредита, проценти за користування тілом кредиту, пеня, штраф, тощо).
		Ухвалою суду від 03.07.2019 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 05.08.2019.
		Ухвалою суду від 05.08.2019 провадження у справі поновлено.
		Протокольною ухвалою суду від 05.08.2019  закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цьому ж засіданні 05.08.2019.
		Представник позивача, адвокат Харченко Р. у судовому засіданні підтримала  заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначила, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року  відповідачем 27.12.2018 складено Акт № 1095/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення рішення  від  22.02.2019 № 0002991305 від 22.02.2019 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за основним зобов`язанням 144 410, 30 грн. та штрафними санкціями 36 102, 58 грн., а загалом донараховано  180 512, 88 грн.; № 0003011305 від 22.02.2019 (форма «Р»), яким збільшено грошові зобов`язання за платежем військовий збір за основним зобов`язанням 12 034, 19 грн та штрафними санкціями  3 008, 55 грн., а загалом з вказаного платежу донараховано 15 042, 74 грн.; № 0003001305 від 22.02.2019 (форма «ПС»), застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну подачу декларації  у розмірі 170, 00 грн. Позивач не погоджується з нарахованою сумою грошового зобов`язання та  вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем норм діючого  законодавства є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення протиправними і таким, що підлягають  скасуванню.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. №21558 від 27.05.2019). Зокрема зазначив, що  в процесі перевірки ОСОБА_1  встановлено, що позивачем в період 2017 року отримано доходи за ознакою «126», які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) доходу та відображенням платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Податкова декларація про майновий стан та доходи за 2017 рік позивачем до контролюючого органу не подана, а суми анульованої кредитної заборгованості за 2017 рік у розмірі 803 079, 46 грн., як отримане додаткове благо, не включено до загального річного оподатковуваного доходу за відповідний звітний період, чим порушено п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49, пп.179.1, пп.179.7 ст. 179, п.п.164.2.17(д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.
		Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши документи від третьої особи (банківської установи), розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
		Судом встановлено, що між позивачем та  AT «УкрСиббанк» було укладено кредитний договорів  про надання споживчого кредиту № 11330164000 від 10.04.2008 року. 
		Відповідно до п.1.1 Договору банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 40 000, 00 доларів США. Окрім того, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати ануїтетні платежі у розмірі 450, 00 доларів США щомісячно. Причому, первинно підлягали сплаті саме відсотки за кредитом.
		Відповідно до квитанції № 78  від 10.04.2008, ОСОБА_2  отримала 202 000, (двісті дві  тисячі) гривень, що станом на день укладання договору становило 40 000, 00 (сорок тисяч) доларів США. 
		Протягом 2008 - 2014 років, Позивач вчасно сплачував всі ануїтетні платежі та виконував взяті на себе зобов`язання. Вказані обставини підтверджуються копіями банківських квитанцій, які  знаходяться в матеріалах справи (81 квитанція загалом), а також інформацією від банківської установи.
		З 2014 по 2017 рік, у зв`язку з суттєвою девальвацією національної валюти, зростанням вартості іноземної валюти Позивач неодноразово звертався  до  банківської установи AT «УкрСиббанк» з вимогою/проханням змінити курс валюти на гривню або перевести суму заборгованості за курсом 7, 98 грн/1долар США, або змінити валюту кредитування на національну. 
		28.03.2017 від AT «УкрСиббанк» надійшов гарантійний лист, в якому Позивачу повідомили умови «прощення» частини боргу, а саме Позивачка мала оплатити  10 710, 00 доларів США у еквіваленті до національної валюти  та 14 429,73 грн, для припинення свої зобов`язань за кредитним договором від 10.04.2008.  Тому, 28.03.2017 ОСОБА_1 оплатила  290 814, 49 грн (еквівалент 10 710, 00 доларів США) та 14 429, 73 грн. Вказані обставини підтверджуються копіями квитанцій № 25 та № 46 від 28.03.2017.
		На виконання умов договору Позивачкою фактично з 2008 по 2017 рік сплачено 593 866, 54 грн (що еквівалентно 47 160, 00 доларів США).
		Згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків») встановлено, що   ОСОБА_3  у 2017 році отримано дохід у сумі 803 079, 46 грн., за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо.
		На підставі Наказу ГУ ДФС у Запорізькій області  № 3857 від 14.11.2018, відносно ОСОБА_4 розпочато документальну позапланову невиїзну перевірку. Перевірка проводилася в період з 06.12.2018 по 19.12.2018.
		Позивач 10.12.2018 надала інспектору всі пояснення та копії наявних документів у кількості 241 аркуш. Ці обставини безпосередньо підтверджуються листом з позначкою інспектора про отримання документів. 
		За результатами перевірки складено Акт від 27.12.2018.  Так, в розділі IV  Акту  документальної планової виїзної невиїзної перевірки  ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.12.2018 № 1095/08-01-13-05/ НОМЕР_1 зазначено про те, що проведеною перевіркою встановлено порушення, а саме:
		- пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір за 2017 рік у сумі 12 034, 19 грн;
		- пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.179.1, пп.179.7 ст. 179 ПК України, тобто не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік;
		- пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 144 410, 30 грн.
		22.02.2019 Позивачкою в приміщенні контролюючого органу отримано  наступні податкові повідомлення - рішення:
		№ 0002991305 від 22.02.2019 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за основним зобов`язанням 144 410, 30 грн. та штрафними санкціями 36 102, 58 грн., а загалом донараховано  180 512, 88 грн.
		№ 0003011305 від 22.02.2019 (форма «Р»), яким збільшено грошові зобов`язання за платежем військовий збір за основним зобов`язанням 12 034, 19 грн та штрафними санкціями  3 008, 55 грн., а загалом з вказаного платежу донараховано 15 042, 74 грн.;
		№ 0003001305 від 22.02.2019 (форма «ПС»), застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну подачу декларації  у розмірі 170, 00 грн.
		Позивачка, керуючись положеннями ст. 56 ПК України, направила Скаргу на податкові повідомлення - рішення до центрально офісу ДФС України, у строки передбачені законодавством
		19.04.2019 ДФС України прийнято остаточне  рішення про результати розгляду скарги Позивачки, а саме скаргу залишено без задоволення. 
		Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач   звернулась до суду з адміністративним позовом.
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
		Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі -ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
		Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
		Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
		Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
		Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
		Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
		Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.
		У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
		Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Згідно з статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
		Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
		У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, було доповнено підрозділ 1 розділу XX, пунктом 8 згідно із Законом № 321-УПІ від  9 квітня 2015 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань", яким, зокрема, встановлено, що: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.  
		Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року"
		Отже, з цієї норми слідує, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі прощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. 
		Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту),  не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
		Станом на 01.01.2014 за курсом Національного банку України,  сума прощеного боргу в гривневому еквіваленті становила 236 308, 16. за валютним курсом долара США до Української гривні - 7,993 грн. (29 575, 49  * 7, 99 грн).
		Банк здійснюючи прощення боргу у розмірі  29 575, 49  доларів США здійснював обрахування виходячи з курсу 27, 15 грн/долар США (29 575, 49  * 27, 15 = 803 079, 46).
		Таким чином курсова різниця на момент прощення боргу становила 566 771, 3 грн.
		Отже, вказана сума прощена (анульована) кредитором на користь позичальника не може вважається додатковим благом такого платника податку і не буде включатися до розрахунку його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
		Тому, позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні ст. 14, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, 165 Податкового кодексу України у розмірі 803 079, 46.
		п. п. 1.7 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).
		Положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, а відтак зумовлює безпідставність висновків податкового органу про збільшення загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування іншими податками (аналогічна позиція викладена у постанові № 821/1594/17 від 15.05.2018 Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду).
		Таким чином, відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, призводить до протиправності податкових повідомлень-рішень від 22.02.2019, якими збільшено суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору.
		Кредитний договір  укладався 10.04.2008 року. Отже, на правовідносини з оподаткування додаткового блага у вигляді прощеної суми боргу повністю застосовуються положення п. 8 Підрозділ 1 Перехідних положень Податкового кодексу України.
		Кредитний договір № 11330164000 від 10.04.2008 станом на 01 січня 2014 року погашений не був та мав змістом кредит в іноземній валюті. Конвертація валюти боргу з подальшим його анулюванням відбулась після 01 січня 2015 року. Розмір грошового зобов`язання в гривні при зміні валюти обрахований  відповідно до валютного курсу в гривні станом на 28.03.2017 року (момент зміни валюти 27, 15 грн/долар США). 
		Однак, банк здійснив прощення суму боргу саме у гривні (національній валюті). А на численні звернення Позивача, щодо укладання додаткових угод та конвертації не відреагував належним чином.
		Так, усі рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами (ч. 2 ст. 19 Конституції України). "На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження". "У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
		Враховуючи наведені вище норми суд приходить до переконання, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. 
		З 2008 по 2017 рік включно, Позивач виконував свої зобов`язання на підставі Договору від 10.04.20008 за кредитним договором  № 11330164000 з банківською установою. У 2008 році, Позивач отримав 202 000, 00 грн, що безпосередньо підтверджується копією квитанції. П.1.3.1 Договору № 11330164000 від 10.04.2008, передбачено оплату відсотків у розмірі 12, 5 % річних. Тобто, за кожний рік використання грошових коштів у сумі 202 000, 00 грн, Позивач мав сплатити  26 260, 00 грн (це 13% від суми взятої позики у національній валюті). Отже, за 10 років, сума річних відсотків стала близько 262 600, 00 грн. 
		Відтак, якщо порахувати тіло кредиту та необхідні відсотки річних (202 000, 00 грн + 262 600, 00), виходить близько 464 600, 00 грн. Однак, навіть ця сума є меншою, ніж фактично сплачено Наталією ОСОБА_5 Лучковою за Договором № 11330164000 від 10.04.2008, так як отримавши в 2008 році 202 000, 00 гривень, фізична особа  оплатила банку 593 866, 54 грн.
		Натомість, Банк здійснюючи прощення боргу у розмірі  29 575, 49  доларів США здійснював обрахування виходячи з курсу 27, 15 грн/долар США (29 575, 49  * 27, 15 = 803 079, 46). Що у п`ять з половиною разів, перевищує курс 2008 року.  Таким чином, отримавши 202 000, 00 гривень у 2008 році, банківська установа вимагала більше 1 000 000, 00 гривень суми тіла кредиту, і це тільки основна сума, не враховуючи процентів та штрафних санкцій.
		Нарахування податкових зобов`язань у даному спорі є прямим втручанням у майнові права Позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції з захисту основоположних прав людини.
		Відповідно до пунктів Рішення Європейського суду з прав людини у Справі   «Щокін проти України»  (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від  14 жовтня 2010 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_858, Європейський Суд зазначає наступне:
		50. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
		51. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (<…>), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).
		52. Суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V)….
		56. Навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, Суд не задоволений загальним станом національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі. Суд зазначає, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
		57. У зв`язку з цим Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку.
		58. Вищевикладених міркувань достатньо, щоб Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд постановляє, що у цій справі мало місце порушення цього положення.».
		Законодавство в Україні має бути побудовано за принципом справедливості, який являє собою ідею домірності вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення, а також передбачає вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов`язками, правопорушенням і відповідальністю, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням.
		Принцип справедливості є важливим в усіх сферах юридичної діяльності - як у нормотворчості, так і при вирішенні конкретних юридичних справ. Тому врахування державою та судами непомірного тягаря валютних кредитів для своїх громадян, має бути переглянутий та змінений. 
		Як зазначалось ще в римських юридичних афоризмах, право є мистецтво добра і справедливості (Jus est ars boni et aequi). Враховуючи такі принципи, закон має бути на стороні громадян: враховувати їх реальні можливості, а не створювати підстави для податкових нарахування у складних економічних умовах.
		Також, суд приймає до уваги -Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі № 826/1664/17 http://reyestr.court.gov.ua/Review/80726972, в якій зазначено наступне:
		«Однак, варто наголосити, що укладені між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» кредитні договори від 11.07.2007 року №MRTG-000000005105, №MRTG-000000005084 та прийняті відповідно додаткові угоди від 25.06.2015 р., передбачали надання кредиту та відповідно анулювання заборгованості в іноземній валюті, при цьому колегія суддів звертає увагу, що курс іноземної валюти є нестабільним та має властивість щодня змінюватись під впливом макроекономічних чинників.
		Разом з тим, посилаючись на копію листа Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від 02.06.2016 р. №11.1-186/79-668, відповідачем не надано суду доказів щодо дослідження питання курсової різниці.
		Так, за твердженням позивача, станом на дату укладання договорів кредиту курс долара США складав 5, 02 грн., а станом на укладання додаткових угод - 21, 06 грн., в заявах від 25.06.2015 р. позивачем заявлялось прохання щодо анулювання заборгованості в доларах США, листом банку від 02.06.2016 р. №11.1-186/79-668 надано інформацію щодо анулювання заборгованості в гривні.
		З урахуванням викладеного, контролюючим органом не було досліджено питання курсової різниці кредитної заборгованості та анульованої суми такої заборгованості, та які складові включала анульована сума, з урахування викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06.09.2016 р. №0003581306, яким за порушення п. 164.1 пп. 164.2.17 "д" п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України позивачу нараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 250   807,19 грн. та 62   871,80 грн. штрафних санкцій, є протиправним та підлягає скасуванню.
		Аналогічна позиція була висловлена колегією суддів Верховного суду в постановах             від 13.03.2018 року №826/2226/15 (ЄДРСРУ 72721598), від 08.05.2018 року №819/596/16 (ЄДРСРУ №73869545), №817/401/16 (ЄДРСРУ 73869634) та №802/692/16-а (ЄДРСРУ 73869504).
		Податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходів, отриманих як додаткове благо є похідним від факту отримання чи неотримання платником доходу у вигляді додаткового блага та, відповідно, підлягає скасуванню.»
		Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Положеннями пп. 168.2.1. п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
		Відповідно до пп. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
		Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не отримувала у 2017 році дохід від  AT «УкрСиббанк», у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.
		Отже, нарахування Позивачу  штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України також є протиправним.
		Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
		За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22 лютого 2019 року № 0002991305 (форма «Р»), № 0003011305 (форма «Р»), № НОМЕР_2 , є обґрунтованими, підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями   2,   77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області форми "Р" від 22.02.2019 року №0002991305.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області форми "Р" від 22.02.2019 року №003011305.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області форми "ПС" від 22.02.2019 року №003011305.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1957,25 грн.  
		Відповідно до  статті 255 КАС України  рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до частини 1  статті 295 КАС України  апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його    проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1  Перехідних положень КАС України  рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2019.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                        А.В. Сіпака

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...