Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/139/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2019. Зареєстровано: 16.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2019.
Дата набрання законної сили: 14.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/139/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Львова Б.Ю. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу партнерства з обмеженою відповідальністю Авто Донна Груп (Auto Donna Group Limited Partnership; далі - Партнерство) 
		на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.01.2019 (суддя Горохов І.С.)
		та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2019  [колегія суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), Чус О.В., Білецька Л.М.] 
		зі справи № 908/139/19
		за позовом Партнерства
		до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Брік» (далі - ТД «Брік»),
		      приватне підприємство «Техбудіндустрія» (далі - Підприємство),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Ан-Автогруп» (далі - Товариство),
		про стягнення коштів.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		1.1. Партнерство звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення:
		з ТД «Брік» - 2    581    314,40 російських рублів (далі - руб.) попередньої оплати за контрактом на поставку продукції від 07.07.2017 № 16 (далі - Контракт) і                               90    752,43 руб. відсотків за неправомірне утримання грошових коштів;
		з Підприємства - 10    000 руб. попередньої оплати за Контрактом.
		1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням ТД «Брік» зобов`язань за Контрактом щодо повернення суми попередньої оплати, а Підприємством - зобов`язань за договором поруки від 17.04.2018, укладеним для забезпечення Контракту. 
		2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		2.1. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2019, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2019,  позовну заяву Партнерства повернуто без розгляду відповідно до частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		2.2. Прийняті зі справи ухвала і постанова мотивовані тим, що залучення співвідповідачем у справі поручителя з лімітом відповідальності 10    000 руб. без дотримання вимог основного договору спрямоване, за висновком судів попередніх інстанцій, на безпідставну зміну підсудності справи, що є зловживанням процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України і має наслідком залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, у постанові апеляційного господарського суду зауважено про недосягнення сторонами в Контракті згоди щодо підсудності цієї справи судам України.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Партнерство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції оскаржувані ухвалу і постанову зі справи скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		4.1. Висновки судів попередніх інстанцій щодо зловживання позивачем процесуальними правами є необґрунтованими, не відповідають змісту та меті судового захисту, суперечать положенням Конституції України, свідчать про порушення конституційних і міжнародних гарантій судового захисту.
		4.2. Ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не встановили жодної конкретної ознаки зловживання позивачем процесуальними правами.
		4.3. Позовна заява має реальний характер, на час здійснення провадження зі справи порушення прав позивача не усунуто.
		4.4. Відповідно до положень статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII, спір у даній справі може розглядатися за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача.
		5. Доводи інших учасників справи
		ТД «Брік», Підприємство і Товариство своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.  
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6.1. Товариством (покупець) та ТД «Брік» (продавець) укладено Контракт, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до легкових автомобілів (далі - продукція) на умовах Контракту.
		6.2. Згідно з пунктом 1.2 Контракту номенклатура, кількість та ціни продукції погоджуються сторонами Контракту на кожну окрему партію продукції і зазначаються в специфікаціях, які є невід`ємними частинами Контракту.
		6.3. Специфікацією  від 17.04.2018 № 3 Товариство і ТД «Брік» погодили кількість, номенклатуру та вартість продукції. Загальна вартість продукції за цією специфікацією складає 3 997 642,40 руб.
		6.4. 17.04.2018 Товариством (кредитор) і Підприємством  (поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого:
		поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Російської Федерації - ТД «Брік» (місцезнаходження: Російська Федерація, Челябінська область, м. Міасс; боржник), зобов`язань боржника щодо поставки запасних частин до легкових автомобілів        (товар) за Контрактом (пункт 1);
		розмір зобов`язань боржника, зазначених у пункті 1 цього договору, що забезпечується порукою за цим договором, складає 10 000,00 руб. (пункт 2);
		відповідальність поручителя та боржника перед кредитором є солідарною (пункт 5);
		у разі невиконання та/або несвоєчасного виконання боржником зобов`язань, визначених у пункті 3 цього договору, кредитор направляє відповідне повідомлення поручителю (пункт 6);
		поручитель не пізніше десяти робочих днів після одержання повідомлення, розраховується з кредитором по заборгованості боржника у визначеному цим договором обсязі. До поручителя, що виконав відповідні зобов`язання боржника переходять відповідні права кредитора щодо відповідного зобов`язання (пункт 7).
		6.5. 18.04.2018 Товариством і ТД «Брік» укладено додаткову угоду № 1 до Контракту (далі - Додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої в розділі 10 «Адреси та банківські реквізити сторін» Контракту пункт «Покупець» викладено в такій редакції: 
		покупець: Товариство; 
		платник: Авто Донна Груп (Auto Donna Group L.P.), адреса платника: 101 Rose Street South Lane, Edinburg, Scotland Uk, EH2 3JG;
		          вантажоотримувач: товариство з обмеженою відповідальністю «Сот Трейд ЛТД».
		6.6. У зв`язку з неналежним виконанням ТД «Брік» умов Контракту щодо повернення суми попередньої оплати за невиконані ним зобов`язання з поставки продукції Партнерство звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТД «Брік» і Підприємства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства, про стягнення спірних сум. 
		6.7. Суд першої інстанції, повертаючи зазначену позовну заяву без розгляду, виходив з того, що:
		за умовами пункту 9.2 Контракту сторони не повноважні передавати права або обов`язки за цим Контрактом третім особам без письмової згоди іншої сторони;
		позивачем не додано до позовної заяви доказів одержання письмової згоди ТД «Брік» на передачу прав або обов`язків за Контрактом поручителю - Підприємству;
		зобов`язанням ТД «Брік» за Контрактом є борг у розмірі 2 581 314,40 руб. та відсотки за неправомірне утримання грошових коштів у сумі 90 752,43 руб., тоді як обов`язок поручителя (Підприємства) визначено в грошовій формі з лімітом                        10 000,00 руб.;
		завідомо безпідставна зміна підсудності справи полягає в тому, що особа, залучивши співвідповідачем поручителя з лімітом відповідальності 10 000,00 руб., отримує право вибору суду (у залежності від адреси місцезнаходження співвідповідача) для подання позовної заяви з вимогами до боржника за основним договором, тим самим нівелюючи основоположні принципи господарського судочинства та положення частини першої статті 27 ГПК України;
		за висновком суду, залучення позивачем поручителя з лімітом відповідальності 10 000,00 руб. без дотримання вимог основного договору та подальше визначення такої особи співвідповідачем є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставну зміну підсудності справи; 
		зловживання процесуальними правами має наслідком залишення без розгляду або повернення заяви, скарги, клопотання;
		згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог;
		з урахуванням наявного зловживання процесуальними правами відсутні підстави для застосування положень статті 173 ГПК України.
		 
		6.8. Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зауваживши при цьому, що визнання   наведених дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні    статті 43 ГПК України не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися з позовною заявою до ТД «Брік» з дотриманням територіальної підсудності відповідно до вимог частини першої статті 27 ГПК України. 
		Також, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з яким суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недосягнення сторонами Контракту згоди щодо підсудності цієї справи судам України. Водночас у пункті 8.2 Контракту погоджено, що в разі недосягнення згоди спори підлягають вирішенню в арбітражному суді Челябінської області РФ.
		7.          ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		7.1.          Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):
		пункт 1 частини другої статті 11:
		- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;
		частина перша статті 546:
		- виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;
		частина перша статті 554:
		- у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
		7.2. Закон України «Про міжнародне приватне право»:
		частина перша статті 75:
		- підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону;
		пункти 1 і 12 частини першої статті 76:
		- суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках:
		якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Кодексу;
		в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
		7.3.          ГПК України:
		частини перша і друга статті 2:
		- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;
		- суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі;
		 
		частина перша статті 4:
		- право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом;
		 
		частина перша статті 27: 
		- позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом;
		частини перша, друга  і третя статті 43:
		- учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається;
		- залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 
		1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 
		2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 
		3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 
		4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 
		5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі;
		- якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання; 
		частина перша статті 173:
		- в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги);
		 
		пункт 2 частини п`ятої статті 174: 
		- суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу); 
		пункт 1 частини першої статті 308: 
		- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
		частина перша статті 309:
		- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;
		стаття 366:
		- підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
		8.1. Як убачається із встановлених судами обставин, предметом поданого Партнерством позову є вимога до ТД «Брік» як продавця за Контрактом (він же і боржник за договором поруки) та Підприємства як поручителя за договором поруки про стягнення спірної заборгованості. При цьому ТД «Брік» є резидентом Російської Федерації (РФ), Підприємство - резидентом України, а позивач, як вбачається з позовної заяви, зареєстрований за законодавством Сполучного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
		8.2. За загальним правилом, визначеним у частині одинадцятій статті 30 ГПК України (виключна підсудність), у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.
		8.3. Партнерство, звертаючись з позовною заявою у даній справі, об`єднало позовні вимоги до різних відповідачів. 
		Водночас такі позовні вимоги, з одного боку, не підлягають розгляду за місцезнаходженням поручителя, з урахуванням виключної підсудності, а з іншого - стороною основного зобов`язання (Контракту) є нерезидент України, що виключає можливість передачі справи на розгляд іншому суду (стаття 31 ГПК України). 
		8.4. Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку можливості в даному випадку пред`явити об`єднані позовні вимоги, дійшли висновку, що в діях позивача у зв`язку із зверненням з таким позовом є ознаки зловживання процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України.
		8.5. Касаційний господарський суд виходить з того, що обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.
		8.6. Як передбачено частиною другою статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, до яких, зокрема, віднесено необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
		8.7. З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, що має наслідком повернення позовної заяви без розгляду.  
		8.8. Позивач у позовній заяві в обґрунтування підсудності справи господарському суду Запорізької області посилається на статтю 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» (далі - Угода), згідно з якою якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача.
		8.8.1. У зв`язку з цим Касаційний господарський суд зазначає, що, дійсно, перш ніж вирішувати питання відповідності позовної заяви позивача з вимогою до юридичної особи нерезидента нормам ГПК України, необхідно визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи господарським судам України на підставі норм Закону України «Про міжнародне приватне право» та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		8.8.2. Згідно зі статтею 1 Угоди вона регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.
		У статті 2 Угоди визначено, що для цілей цієї Угоди під господарюючими суб`єктами розуміються підприємства, їх об`єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадян, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, та їх об`єднань. 
		За змістом статті 3 Угоди господарюючі суб`єкти кожної з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав користуються на території іншої держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав правовим і судовим захистом своїх майнових прав і законних інтересів, рівним із господарюючими суб`єктами цієї держави.
		8.8.3. Отже, Угода, підписана урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, не поширюється на Партнерство, яке зареєстроване за законодавством Сполучного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, і не підлягає застосуванню при вирішенні питання підсудності даної справи.
		8.8.4. У зв`язку з викладеним Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи Партнерства щодо незастосування судами попередніх інстанцій зазначеної Угоди. 
		8.9. Посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини та на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті права на судовий захист не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду і постанови суду апеляційної інстанції. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведені висновки судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
		9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Партнерства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		10. Судові витрати
		Понесені Партнерством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.01.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2019 зі справи                          № 908/139/19 залишити без змін, а касаційну скаргу партнерства з обмеженою відповідальністю Авто Донна Груп (Auto Donna Group Limited Partnership) - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                                Б. Львов
		Суддя                                                                                                                Т. Малашенкова 
		Суддя                                                                                                                В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...