Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 439/946/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2019. Зареєстровано: 18.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2019.
Дата набрання законної сили: 04.02.2020
Номер судового провадження: 1-кп/439/1/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014140160001032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа №439/946/15-к
		Провадження №1-кп/439/1/19
		              
		15 серпня 2019 року м. Броди 
		Бродівський районний суд Львівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , 
		     розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів залісуду ум.Броди обвинувальнийакт укримінальному провадженні № 12014140160001032 від 17.12.2014 року відносно 
		     ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Торжок Калінінської області Російської федерації, яка проживає по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не має судимості, 
		за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України,
		 
		встановив:
		Органом досудового розслідування  ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що працюючи у відповідності до рішення Бродівської районної ради № 474 від 11.12.2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 30.01.2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими і організаційно-розпорячими функціями, в період листопада-грудня 2014 року, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах керівника Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що остання в період 22-28 листопада 2014 року та з 1-14 грудня 2014 року, 30-31 грудня 2014 року не виконувала обов`язки керівника колективу, внесла у табелі обліку використання робочого часу працівників Бродівського районного Народного дому завідомо неправдиві відомості про кількість відпрацьованих годин ОСОБА_6 у вказані періоди часу та подала їх в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати.
		На підставі поданих ОСОБА_4 завідомо неправдивих офіційних документів (табелів обліку використання робочого часу) з бюджету незаконно використано на виплату заробітної плати ОСОБА_6 грошових коштів в загальній сумі 2470 грн.
		Такі дії ОСОБА_4 орган досудового розслідування кваліфікує за ч. 2 ст. 191 КК України як розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; кваліфікуючою ознакою вчиненого кримінального правопорушення вважає вчинення його службовою особою шляхом зловживання службовим становищем.
		 
		Окрім цього, ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що працюючи, у відповідності до рішення Бродівської районної ради № 474 від 11.12.2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 31.01.2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, в період січня-листопада 2014 року умисно, знаючи, що керівник Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_6 працювала у вихідні і святкові дні, зокрема, 05 січня 2014 року, 08 березня 2014 року, 09 березня 2014 року, 06 квітня 2014 року, 18 травня 2014 року, 23 серпня 2014 року, 24 серпня 2014 року, 07 вересня 2014 року, 14 вересня 2014 року, 05 жовтня 2014 року, 12 жовтня 2014 року, 19 жовтня 2014 року, 02 листопада 2014 року, 09 листопада 2014 року, внесла в табелі обліку робочого часу завідомо неправдиві відомості про те, що у вказані дні ОСОБА_6 не працювала, була вихідна, а 25 травня 2014 року, 27 червня 2014 року перебувала у черговій відпустці. Табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_4 подала в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати.
		Також, у період листопада-грудня 2014 року ОСОБА_4 , умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах керівника Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що остання в період 22-28 листопада 2014 року та 1-14 грудня 2014 року, 30-31 грудня 2014 року не виконувала обов`язки керівника колективу, внесла у табелі обліку використання робочого часу працівниками Бродівського районного Народного дому завідомо неправдиві відомості про кількість відпрацьованих годин ОСОБА_6 , зазначивши, що остання працювала у ці періоди часу, та подала їх в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати.
		На підставі поданих ОСОБА_4 завідомо неправдивих офіційних документів (табелів обліку використання робочого часу) з бюджету незаконно використано на виплату заробітної плати ОСОБА_6 грошових коштів в загальній сумі 2470 грн.
		Такі дії ОСОБА_4 орган досудового розслідування кваліфікує за ч. 1 ст. 366 КК України як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, видачі завідомо неправдивих документів.
		 
		Крім того, ОСОБА_4 органо досудового розслідування обвинувачується у тому, що працюючи у відповідності до рішення Бродівської районної ради № 474 від 11.12.2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 31.01.2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорячими функціями, будучи зобов`язаною дотримуватись Законів України, інших нормативно-правових актів та рішень судів, 13 січня 2015 року отримала для виконання ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду ОСОБА_7 від 06.01.2015 року «Про тимчасовий доступ до документів» в межах кримінального провадження № 12014140160001032 від 17.12.2014 року, згідно якої ОСОБА_4 зобов`язана надати тимчасовий доступ до документів, згідно визначеного в ухвалі переліку. ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати вказану ухвалу суду, відмовилась від її виконання і на вимогу працівників міліції не надала доступу з можливістю вилучення оригіналів документів, зокрема: книг наказів, наказів про відпустки працівників, особових справ працівників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
		Такі дії ОСОБА_4 орган досудового розслідування кваліфікує за ч. 2 ст. 382 КК України як умисне невиконання ухвали суду, вчинене службовою особою.
		 
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину в інкримінованих злочинах не визнала повністю. Вона вважає, що діяла виключно в межах законодавства України.
		 
		В ході судового розгляду встановлено таке.
		 
		Щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч. 2 ст. 191 КК України.
		З пояснень обвинуваченої, наданих в судовому засіданні, вбачається, що вона з грудня 2013 року по жовтень 2016 року працювала директором Бродівського районного Народного дому. Дуже часто працівники народного дому працювали у святкові та вихідні дні, так як специфіка роботи працівників культури передбачає роботу у святкові та вихідні дні. У зв`язку з цим ОСОБА_4 вівся журнал обліку масової роботи, у якому відзначалось, коли і які заходи відбувались, за чиєї участі. У період часу з 27.06.2014 року по 22.11.2014 року підлегла ОСОБА_4 - керівник Народного аматорського художньо просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_6 працювала у вихідні та святкові дні. Згідно такого журналу обліку масової роботи Бродівського районного Народного дому за 2014 рік, ОСОБА_6 відпрацювала у вихідні та святкові дні у зазначений період часу понад 16 днів, тому мала право на відгули, тобто на компенсацію роботи у святкові та вихідні дні. ОСОБА_6 подала відповідні заяви про надання їй відгулів на ім`я директора Бродівського районного Народного дому ОСОБА_4 і такі відгули були їй надані. Обвинувачена просить суд врахувати, що жодних матеріальних цінностей у її віданні не перебувало, нарахуванням коштів на виплату заробітної плати вона не займалась. На неї покладався обов`язок заповнення табелю обліку використання робочого часу, однак, табель нею подавався в централізовану бухгалтерію відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської районної державної адміністрації. 
		Із наданих суду показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що в період 2014 року вона була керівником Народного аматорського художньо просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому, нею було проведено велику кількість культурних заходів, так як її колектив брав участь у всіх таких заходах. Враховуючи ту обставину, що масові заходи проводяться у вихідні та святкові дні, вона мала право брати відгул за відпрацьований день, так як це передбачено у Колективному договорі. Однак, такі відгули вона не брала одразу. У зв`язку з сімейними обставинами, наприкінці листопада 2014 року ОСОБА_6 написала заяву на ім`я директора Бродівського районного Народного дому ОСОБА_4 про надання їй відгулів у кількості 21 день за попередньо відпрацьовані нею у вихідні та святкові дні впродовж 2014 року. Крім цього, вона наперед написала заяву про надання їй відпустки у кількості 14 днів без збереження заробітної плати, а пізніше (тобто на початку 2015 року) заяву про надання їй чергової відпустки, які в подальшому подала її дочка - працівник Бродівського районного Народного дому ОСОБА_11 , оскільки сама вона перебувала за межами України. Коли вона повернулася з-за кордону, працівники (колеги) Народного дому їй повідомили про проведення ревізії КРУ в установі та про виявлені ними ніби то зайво нараховані їй грошові кошти у виді заробітної плати. Враховуючи те, що хоча і ці кошти були нараховані їй правомірно за відгули (за попередньо відпрацьовані нею дні у вихідні та святкові), однак «підсвідомо» сподівалася, що у разі повернення цих коштів як «помилково виплачених», для ОСОБА_4 не настане жодних негативних наслідків. Таким чином, ОСОБА_6 внесла кошти на банківський рахунок, який їй надали у бухгалтерії.
		Допитана судом свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що впродовж 2014 року працювала у колективі «Благовіст» і за роботу у святкові чи вихідні дні можна було отримати відгул і для цього треба було написати заяву на ім`я керівника ОСОБА_4 .
		Із показів свідка ОСОБА_13 вбачається, що у 2015 році в народному домі за роботу у світкові чи вихідні дні можна було отримати відгул і для цього треба було написати заяву на ім`я керівника ОСОБА_4 .
		Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що у 2014 році працювала головним бухгалтером Бродівського районного Народного дому і на підставі табелів обліку робочого часу нараховувала працівникам заробітну плату.
		Такі ж покази надано свідком ОСОБА_15 .
		Із дослідженого судом Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА Львівської області, компенсація роботи у святкові та вихідні дні здійснюється згідно з чинним законодавством (п. 17).
		22.02.2019 року наданий суду прокурором «Акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014» від 02.03.2015 року № 25-38/1 було визнано недопустимим та припинено його дослідження, про що судом винесено ухвалу.
		Також судом 28.03.2019 року за клопотанням прокурора призначено судово-економічну експертизу з питань правильності облікування робочого часу відносно ОСОБА_6 в табелях обліку використання робочого часу Бродівського районного Народного дому за період листопада-грудня 2014 року, в тому числі правильності нарахування та виплати заробітної плати і ЄСВ відносно ОСОБА_6 за період листопада-грудня 2014 року. Однак, таку експертизу у кримінальному провадженні так і не було проведено у зв`язку із повідомленням експерта про вихід поставлених питань за межі компетенції судового експерта з економічного виду дослідження.
		Дослідивши та оцінивши докази, надані суду сторонами кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
		Відповідно до ст. 72 КЗпП, робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
		Відповідно до змісту ч. 2 ст. 191 КК України, п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2003 року, правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України від 23.01.2014 року № 5-48к-13, за нормативним визначенням розтратою чужого майна визнається умисне, протиправне, безоплатне, безповоротне обернення (витрачання) на користь інших осіб шляхом споживання, безоплатної передачі, дарування, передачі у рахунок боргу тощо винною особою чужого майна, яке їй ввірено (надано на законних підставах для забезпечення зберігання, використання чи розпорядження ним) чи перебуває у її віданні (щодо якого особа наділена повноваженнями тільки по розпорядженню ним і його використанню).
		Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем передбачає вчинення зазначених вище дій службовою особою з використанням всупереч інтересам служби при витрачанні чужого майна наданої їй влади, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, яке і виступає способом розтрати і утворює склад ч. 2 ст. 191 КК України. У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем для власника цього майна виникають наслідки у вигляді тільки реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які носять характер нестачі.
		Розтрата вчиняється шляхом активної поведінки, характеризується корисливим мотивом та виключно прямим умислом при її скоєнні, коли винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання, при цьому переслідує мету незаконно збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
		Тому у діях обвинуваченої ОСОБА_4 відсутня суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, так як в ході судового розгляду не було встановлено, що обвинувачена переслідувала прямий умисел і корисливий мотив розтратити ввірені їй грошові кошти (заробітну плату ОСОБА_6 ), в тому числі збагатити ОСОБА_6 за рахунок державних коштів.
		Крім цього, на думку суду, відсутні наслідки у вигляді реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які носять характер нестачі, оскільки виплата ОСОБА_6 заробітної плати здійснювалася за попередньо виконану нею роботу, так як необхідний норматив праці вона все ж відпрацювала або у святкові, або у вихідні дні.
		За таких обставин в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
		 
		Щодо кримінальногоправопорушення, 
		передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
		Як вбачається з наданих пояснень обвинуваченою, табелі обліку робочого часу ОСОБА_4 заповнювала самостійно, а правильність їх заповнення перевіряла бухгалтерія. Відмітки про перебування працівника на робочому місті проставлялися у формі «8» (8-ми годинний робочий день), при цьому такі відмітки могли проставлятися лише у робочі дні, тобто з понеділка по п`ятницю. У випадку (а таких днів було багато), коли працівник працював у вихідний чи святковий день, у табель обліку робочого часу ОСОБА_4 проставляла «В» (тобто вихідний), оскільки якщо б вона поставила у графу «вихідний» чи «святковий день» відмітку «8», тоді б бухгалтерія не прийняла такий табель, так як така відмітка тягне за собою оплату праці працівнику за цей день у подвійному розміру. З огляду на відсутність бюджетних коштів, такому працівнику оплата за виконану роботу у вихідний чи святковий день компенсувалася відгулом. Враховуючи ту обставину, що у Бродівському районному Народному домі праця у вихідні чи святкові дні компенсується наданням іншого вихідного дня, ОСОБА_6 було подано відповідну заяву на ім`я директора Народного дому про надання відгулів за попередньо відпрацьовані святкові та вихідні дні. На основі поданої заяви, ОСОБА_4 було проставлено в табелі обліку робочого часу «8». У такий спосіб ОСОБА_6 було компенсовано відпрацьовані нею дні у вихідні та святкові. Іншим чином внести у табелі обліку використання робочого часу відомості про відпрацьовані вихідні та святкові дні як проставленням відмітки «8» у інші робочі дні, немає, оскільки таке проставлення є прямим порушенням норм бюджетного законодавства.
		Обвинувачена заперечує той факт, що внесені нею відомості до табелів обліку робочого часу не відповідають дійсності.
		Аналогічні покази з приводу проставлення відміток у табелі використання робочого часу надала суду і свідок ОСОБА_15 , яка на той час працювала на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської районної державної адміністрації Львівської області.
		В ході судового розгляду досліджено письмові докази, а саме, журнал обліку масової роботи та Колективний договір, які підтверджують покази обвинуваченої та свідка ОСОБА_6 в частині, що ОСОБА_6 дійсно виконувала роботу у поза робочий час, зокрема необхідний норматив праці вона відпрацьовувала або у святкові, або у вихідні дні. Так, у журналі обліку масової роботи за 2014 рік Бродівського районного Народного дому зафіксовано участь ОСОБА_6 в заходах, які проводились 05.01, 15.02, 08.03, 09.03, 06.04, 18.05, 25.05, 27.06, 23.08, 24.08, 07.09, 14.09.5.10, 12.10. 19.10, 31.10, 02.11, 09.11, 22.11.
		На думку суду, надані суду прокурором та долучені до матеріалів справи судом табелі обліку робочого часу, у підробці яких обвинувачується ОСОБА_4 , не відповідають вимогам офіційних документів для надання їм юридичної сили.
		Так, для ведення обліку використання робочого часу, наказом Державного комітету статистики № 489 від 05.12.2008 року затверджена типова форма первинної облікової документації підприємств № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», які є первинною обліковою документацією зі статистики праці та основним документом, що зараховується до обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, контролю за додержанням працівниками встановленого режиму робочого часу, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також складання статистичної звітності з праці, тобто є офіційним документом, який надає право на отримання заробітної плати працівникам.
		А згідно примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		Згідно із узагальненням Верховного суду України, надрукованим у Віснику Верховного суду України за 2010 рік № 1, обов`язковою ознакою службового підроблення є його предмет - офіційні документи.
		Для того, щоб той чи інший акт був визнаний документом та мав статус офіційного, він повинен відповідати певним ознакам:
		1)документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані тощо);
		2)така інформація має бути зафіксована у тій чи іншій формі (письмовій, цифровій, знаковій) і мати певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим нормативним актом;
		3)інформація повинна бути зафіксована на відповідному матеріальному носії (папері, дискеті, диску, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці тощо) з метою її зберігання, використання або розповсюдження;
		4)документ має бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службовою особою від імені державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об`єднань, а також підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності;
		5)офіційним згідно зі ст. 358 та 366 КК України є лише такий документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в судовій практиці. При встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків (постанова Верховного суду від 13.09.2018 у справі № 607/10931/14-к).
		Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України щодо ознак предмета службового підроблення (справи № 5-1 Окс 13, № 5-50кс 15), яка зводиться до того, що нормативне визначення службового підроблення визнає офіційними документами ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити.
		Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
		В ході судового розгляду досліджено як заповнені ОСОБА_4 табелі обліку використання робочого часу, так і типову форму табелю № П-5 затвердженого Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489.
		Зокрема, з Типової форми вбачається:
		-вихідні дні повинні позначатися - РВ, а в справі - В;
		-відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін - НА, а в справі - Б/З;
		-прогул - ПP, а у справі - П.
		Крім цього, у заповненому ОСОБА_4 табелі відсутній ідентифікаційний код юридичної особи; він підписаний лише нею, хоча мав би складатися та підписуватися відповідальною особою, керівником структурного підрозділу, працівником кадрової служби.
		Тому такі табелі обліку робочого часу не можуть вважатися офіційним документом, а відтак і предметом злочину, що виключає об`єктивну сторону інкримінованого злочину.
		За таких обставин в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
		 
		Щодо кримінального правопорушення, 
		передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
		Із змісту ухвали, яку, на думку органу досудового розслідування, відмовилась виконати ОСОБА_4 , вбачається, що 06.01.2015 року слідчий суддя Бродівського районного суду Львівської області у справі № 439/3/15-к ухвалив: «Клопотання заступника начальника СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_16 про тимчасовий доступ до документів задовольнити. Надати заступнику начальника СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_16 по кримінальному провадженню № 12014140160001032 від 17 грудня 2014 року, дозвіл на тимчасовий доступ до документів, які зберігаються у Бродівському районному Народному домі, за адресою: м. Броди, вул. Коцюбинського, 7 із можливістю вилучення оригіналів таких документів… Відповідно до ч. 1 ст. 166 КПК України у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчий суддя, суд за клопотання сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положенням КПК України з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів».
		Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 суду повідомила, що копія ухвали слідчого судді надійшла 12.01.2015 року на адресу відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА, що знаходиться в тому ж приміщенні, що і Народний дім та була вручена начальнику відділу культури ОСОБА_13 , а їй була представлена для ознайомлення після закінчення робочого дня (о 19.00 год.) не слідчим ОСОБА_16 чи працівником оперативного підрозділу, а начальником відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської районної державної адміністрації ОСОБА_13 . Оригіналу ухвали слідчого судді вона не бачила. Після цього вона порадилася з юристом Бродівської РДА, а також з адвокатом з приводу вказаної ситуації, які пояснили їй, що згідно з вимог КПК України вона не зобов`язана виконувати вказану ухвалу через порушення вимог закону, зокрема:
		1.право на отримання тимчасового доступу надається лише тій особі, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, тобто виключно ОСОБА_16 , а не працівнику оперативного підрозділу;
		2.дана ухвала суду в оригіналі (виготовлена судом) їй не вручалася взагалі, а була надана копія начальником відділу культури ОСОБА_13 , яка не має відношення до процесуальної дії.
		Саме тому ОСОБА_4 13.01.2015 року надала свої письмові пояснення начальнику відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА ОСОБА_17 , які склав їй юрист Бродівської РДА. У слідчого не було права доручати проведення слідчих дій оперативним підрозділам, оскільки прямо суперечить вимогам закону щодо виконання ухвали про отримання тимчасового доступу до речей та документів.
		Допитана свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що 12.01.2015 року працівником оперативного підрозділу поліції ОСОБА_18 їй було пред`явлено (вручено) копію ухвали, на якій вона поставила відмітку про отримання, а після закінчення робочого дня передала ОСОБА_4 .
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що він здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014140160001032 від 17.12.2014 року. Ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, які зберігаються у Бродівському районному Народному домі, він отримав у суді і доручив виконати її працівникам оперативного підрозділу, саме, оперуповноваженому ОСОБА_18 .
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що працювала оперуповноваженим Бродівського відділу міліції і у січні 2015 року слідчий ОСОБА_16 дав їй доручення виконати ухвалу суду про доступ до документів у Бродівському районному народному домі і вона вручила ухвалу ОСОБА_13 .
		Із змісту п. 1 ч. 1 ст. 164 КПК України (в редакції від 31.10.2014 року), в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 165 КПК України, особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов`язана пред`явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію. 
		Наведе дає право суду дійти висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин справи покладається на прокурора.
		Статтею 84 КПК України визначено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановить наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. 
		Частина 4 ст. 94 цього ж Кодексу передбачає право суду обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо він сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Із змісту ст. 284 КПК України вбачається, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення чи встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, не встановлені достатні докази для доведення. В цьому випадку суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		А тому наведене дає суду підстави для виправдання обвинуваченої за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України.
		Керуючись ст. 368, 370,373, 374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст.191 КК України визнати невинуватою та виправдати за відсутністю в її діях складу цього злочину. 
		ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч.1ст.366 КК України визнати невинуватою та виправдати за відсутністю в її діях складу цього злочину. 
		ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст.382КК України визнати невинуватою та виправдати за відсутністю в її діях складу цього злочину. 
		На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бродівський районний суд Львівської області.
		Якщо апеляційну скаргу не було подано, то вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для її подання. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Копію вироку негайнопісля його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, іншимучасникам судового провадження - на їх вимогу.
		 
		Суддя ОСОБА_19

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...