Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1174/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 16.08.2019. Зареєстровано: 18.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2019.
Дата набрання законної сили: 12.08.2019
Номер судового провадження: 8268/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 серпня 2019 р. Справа № 520/1174/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Любчич Л.В.
		суддів: Жигилія С.П. ,  Перцової Т.С. 
		за участю секретаря судового засідання  Ващук Ю.О.
		представників позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7
		представника відповідача - Богаєвської А.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2019, суддя  Білова О.В., майдан Свободи 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.05.19 по справі № 520/1174/19
		за позовом ОСОБА_1  
		до   Харківської митниці Державної фіскальної служби України                    
		про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Харківська митниця ДФС), в якому просив суд 
		- визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000692/2 від 09.08.2018.
		- cтягнути (відшкодувати) шкоду, заподіяну оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень - Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 у сумі 68777 грн. 68 коп. 
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 по справі № 520/1174/19 у задоволенні зазначеного адміністративного  позову відмовлено.
		Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовльнити позовні вимоги.
		В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи щодо безпідставності застосування митним органом резервного методу визнання митної вартості товару, а саме, в порушення статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України) здійснено визначення вартості імпортованого товару не за ціною договору як основного методу, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх підстав та порушенням черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-62 МК України. Позивач послався на практику Вищого адміністративного суду, а також на позицію Верховного Суду, викладену у постановах по справах № 809/1884/16, 826/8797/16, № 803/407/16, № 809/4367/15, вважаючи, що суд першої інстанції повністю проігнорував позицію у вказаних справах щодо безпідставності застосування митницею резервного методу визначення митної вартості товарів. Також не погоджується з висновками митного органу щодо наявності у поданих позивачем акті огляду та висновку експерта розбіжностей щодо пошкоджень транспортного засобу, оскільки це зумовлено тим, що експерт, як кваліфікований фахівець, більш детально зробив огляд транспортного засобу, з урахуванням не тільки зовнішніх, а й внутрішніх пошкоджень. Таким чином, позивач вважає документально підтвердженою єдину складову митної вартості автомобіля експертним висновком. Крім того, просив звернути увагу на додану відповідачем в якості доказу копії митної декларації, використаної в якості джерела № UA206010/2018/407014, в якій зазначено рік виготовлення транспортного засобу 2018, в той час як транспортний засіб позивача 2017 року виготовлення, також у вказаній декларації зазначено, що автомобіль з аварійним пошкодження після ДТП, проте не вказано які саме пошкодження маються в даного автомобіля. Оскільки транспортний засіб у вказаній митній декларацій не є ідентичним з автомобілем позивача, порівнювати їх неможливо.
		Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 відкрито провадження по справі № 520/1174/19.
		26 червня 2019 року відповідачем по справі подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та, обгрунтовуючи свою позицію, зазначив, що позивач не скористався правом випуску товару у вільний обіг на умовах, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України для випадку, коли декларант не згоден з рішенням про коригування митної вартості товарів, а фактично погодився із митною вартістю, визначеною Харківською митницею ДФС у рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2018/000692/2 від 09.08.2018.
		Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.
		Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів  та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судовим розглядом встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
		30 липня 2018 року для здійснення митного контролю та митного оформлення автомобілю TOYOTA модель RAV 4 номер кузову НОМЕР_1 2017 року виготовлення, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 в інтересах позивача до Харківської митниці ДФС подана електронна митна декларація типу ІМ-40 № UA807190/2018/014540 від 30.07.2018.
		До митного оформлення вказаного автомобіля позивачем подано наступні документи: інвойс від 21.06.2018 серія ААА №02001, лист - роз`яснення щодо загальних витрат на доставку автомобіля від 04.07.2018 б/н, складений позивачем, копія акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладі та багажу № UA 20903/2018/31767 від 22.06.2018, висновок автотоварознавчої експертизи Харківського Науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф Бокаріуса від 06.07.2018 № 15704, квитанція від 22.06.2018 на суму 10000 грн.
		Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №№ UA807190/2018/014540 від 30.07.2018 спрацював ризик, згенерований АСАУР, на підставі результату застосування системи управління ризиками по вказаній декларації посадовою особою підрозділу митного оформлення направлений запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товару до спеціалізованого підрозділу Харківської митниці ДФС.
		За результатами аналізу контролюючим органом встановлено, що подані до митного оформлення документи не підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості та містять розбіжності щодо пошкоджень транспортного засобу - у висновку експерта, акту огляду транспортного засобу та реального технічного стану транспортного засобу при продажі на аукціоні, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (не враховані транспортні витрати по доставці товару від місця придбання до кордону України).
		Відповідачем було запропоновано декларанту в електронному повідомленні 30.07.2018 протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; пояснення щодо розбіжностей пошкодження транспортного засобу, виписку з бухгалтерської документації (рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціону, рахунки збору за аукціон, інше)
		Між митним органом та декларантом 09.08.2018 проведена процедура консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформації та вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
		Позивачем на адресу митного органу надано лист від 09.08.2018 №09/08, в якому декларант повідомив, що надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару не має можливості, та просив видати рішення про вартість товарів по ЕМД №№ UA807190/2018/014540.
		За результатами опрацювання запиту Харківською митницею ДФС 09.08.2018 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000692/2.
		14 серпня 2018 року для здійснення митного контролю та митного оформлення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 в інтересах позивача до Харківської митниці ДФС подана нова електронна митна декларація типу ІМ-40 № UA807190/2018/015595 від 14.08.2018 на автомобіль TOYOTA МОДЕЛЬ RAV 4 номер кузову НОМЕР_1 . 
		Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.
		Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.
		Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язують сплату ним податку. (п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 ПК України).
		Згідно п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		За змістом п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
		Предметом спору у даній справі, з огляду на підстави звернення позивача із позовною заявою до суду, є правильність визначення контролюючим органом у спірному рішенні митної вартості транспортного засобу.
		Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 263 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.
		З письмових доказів у справі слідує, що позивач, отримавши рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000692/2 від 09.08.2018 Харківської митниці ДФС, подав нову електронну митну декларацію типу ІМ-40 № UA807190/2018/015595 від 14.08.2018 на товар: автомобіль TOYOTA модель RAV 4 номер кузову НОМЕР_1 . 
		Відповідно до глави 2 розділу II «Заповнення граф митних декларацій» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684 (далі за текстом - Порядок № 651), Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
		Нараховані у графі 47, а також у графі В «Подробиці розрахунків» митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року № 1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку « 01» (безготівкова форма сплати), « 02» (готівкова форма сплати), « 15», « 72», « 91» або « 92».
		Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку « 55».
		Так, у митній декларації ІМ-40 № UA807190/2018/015595 від 14.08.2018 в графі 12 "Відомість про вартість" зазначено 335668,34 грн; у лівому підрозділі графи 43 "Код МВВ" декларантом вказано метод визначення митної вартості товарів "6"; у графі 45 "Коригування" вказано вартість товару "335668,34 грн"; у графі 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами, за кодами "121", "185", "128" та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом "01".
		З огляду на зазначене, сума ПДВ та мита на транспортний засіб, визначені в електронній митній декларації типу ІМ-40 № UA807190/2018/015595 від 14.08.2018, є узгодженими сумами податкових зобов`язань.
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджуєтьбся з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000692/2 від 09.08.2018 Харківської митниці ДФС, як правовий акт індивідуальної дії, після подання позивачем нової електронної митної декларації типу ІМ-40 № UA807190/2018/015595 від 14.08.2018, фактично вичерпало свою дію та не порушує прав позивача, оскільки визначає митну вартість товарів в тому ж самому розмірі, що й визначив самостійно позивач в новій ВМД, узгодивши суму податків до сплати.
		Доводи апеляційної скарги щодо не врахування висновків Вищого адміністративного суду України колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, останні не є обов`язковими для врахування судом апеляційної інстанції.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що  судом першої інстанції повністю проігноровано позицію Верховного Суду, викладену у постановах по справах № 809/1884/16, 826/8797/16, № 803/407/16, № 809/4367/15, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в мотивувальній частині постанови судом викладено підстави та мотиви, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, щодо не врахування висновків у вказаних справах про безпідставність застосування митницею резервного методу визначення митної вартості, з урахуванням обставин у даній конкретній справі.
		Так, щодо підстав звернення ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим цією нормою шляхом.
		За змістом ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи вищезазначене, для цілей реалізації завдання адміністративного судочинства з захисту порушених права та інтересів осіб рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, приписами Кодексу адміністративного судочинства на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
		Разом з цим, КАС України покладає на позивача обов`язок обґрунтування своїх вимог, щодо порушення його прав рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача, якими порушено його права та інтереси, з наданням доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення таких прав, свобод чи інтересів.
		Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб`єкту владних повноважень її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.   
		Колегія суддів зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичні негативні правові наслідки протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї, у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю.
		Відповідно до приписів частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року, будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, оспорювані позивачем дії або бездіяльність відповідача повинні мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.
		Згідно ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		З огляду на зазначені вище правові норми, захисту та поновленню адміністративним судом підлягають саме порушені права осіб рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, при цьому, суд повинен об`єктивно встановити наявність негативних правових наслідків для позивача у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних прав та обов`язків, які виникли у зв`язку з такими рішеннями, діями чи бездіяльністю.
		Зважаючи на подання позивачем нової електронної митної декларації типу ІМ-40 № UA807190/2018/015595 від 14.08.2018, колегія суддів виходить з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000692/2 від 09.08.2018 Харківської митниці ДФС вичерпало свою дію та не створює, змінює або припиняє права чи обов`язки позивача. 
		Посилання апелянта на те, що позивачем не була підписана Декларація типу ІМ-40 від 14.08.2018, а уповноважена особа не поцікавилась його думкою та діяла на власний розсуд колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач самостійно уповноважив ОСОБА_5 , надавши нотаріально посвідчену довіреність на здійснення декларування вищезазначеного транспортного засобу. Будь-яких доказів, щодо оскарження дій довіреної особи позивачем не надано.
		Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо необізнаності про наявність права випуску товарів у вільний обіг на умовах, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України, оскільки в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/000692/2 від 09.08.2018 зазначено, що: «декларант має право: відповідно до ст. 52 МК України отримати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантій відповідно до розд. Х МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст. 55 МК України, або за вибором декларанта або уповноваженої ним особи за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, що декларуються, визначеною митним органом.
		Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
		Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Северянін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний   з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6   Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені апелянтом аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
		Зважаючи на відмову у задоволенні вимоги позивача про скасування оскаржуваного рішення митного органу, відсутні підстави cтягнення (відшкодування) шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
		З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.
		Відповідно до    ст. 316  КАС України    суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		          Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 по справі № 520/1174/19  залишити без змін  .
		Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді(підпис)  (підпис) С.П. Жигилій    Т.С. Перцова   Постанова складена в повному обсязі  16.08.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...