Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5989/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Інші договори перевезення:.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2019. Зареєстровано: 18.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2019.
Дата набрання законної сили: 15.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/5989/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
		за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Сокар Україна" -  Ландишева С.М., адвокат (дов. від 20.03.2019),                                                                                                 
		відповідача - Міністерства оборони України - Ніколова В.М. головн. спец. (дов. від 03.12.2018),                                              
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Банк "Восток" -  Неділько О.С., адвокат (дов. від 14.01.2019),                               
		 
		 
		розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 (колегія суддів: Хрипун О.О. (головуючий), Михальська Ю.Б., Сулім В.В.)
		зі справи № 910/5989/18
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна")
		до Міністерства оборони України (далі - Міністерство),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Банк «Восток" (далі - ПАТ "Банк "Восток")
		про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та зобов`язання вчинити дії.
		 
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії від 13.05.2017 № КГ2016-0088/1-88, яка видана ПАТ "Банк "Восток", у зв`язку із закінченням строку її дії та про зобов`язання Міністерства повернути ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" забезпечення виконання договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), а саме, банківську гарантію від 13.05.2017  № КГ2016-0088/1-88, яка видана ПАТ "Банк "Восток".
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2018 зі справи № 910/5989/18 залучено до участі у справі у якості третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ПАТ "Банк "Восток".
		Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2018 зі справи № 910/5989/18 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" до Міністерства про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії від 13.05.2017 № КГ2016-0088/1-88, яка видана ПАТ "Банк "Восток", у зв`язку із закінченням строку її дії та про зобов`язання Міністерства повернути ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" забезпечення виконання договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), а саме, банківську гарантію від 13.05.2017                  № КГ2016-0088/1-88, яка видана ПАТ "Банк "Восток".
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що поставка товару позивачем за договором від 16.05.2017 № 286/1/17/13 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) здійснена не у визначені вказаним договором строки, відповідно, мало місце неналежне виконання забезпеченого гарантією зобов`язання, у зв`язку з чим підстави для її повернення - відсутні.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано; позов задоволено частково: визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію від 13.05.2017 № КГ2016-0088/1-88, яка видана ПАТ "Банк "Восток", у зв`язку із закінченням строку її дії; закрито провадження у справі в частині вимоги про зобов`язання Міністерства повернути ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" забезпечення виконання договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), а саме, банківську гарантію від 13.05.2017 № КГ2016-0088/1-88, яка видана ПАТ "Банк "Восток".
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що встановлений строк гарантії свідчить про її припинення та неможливість пред`явлення вимоги за нею; обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню є належним та фактично є вимогою про визнання припиненим одностороннього правочину (гарантії); водночас вимога про повернення банківської гарантії як документа, що був наданий позивачем до тендерної документації при оформленні договору з постачання паливно-мастильних матеріалів та втратив свою чинність (оскільки правочин [гарантію] визнано таким, що не підлягає виконанню), не призводить до реального захисту порушених прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим провадження в цій частині позовних вимог слід закрити.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Міністерство, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові. 
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Судом апеляційної інстанції не враховано те, що закінчення строку дії гарантії не є підставою для визнання її такою, що не підлягає виконанню, оскільки Міністерство, яке звернулося у визначений строк з вимогою до ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" про сплату грошової суми відповідно до виданої гарантії і отримало відмову в її задоволенні, має право на звернення з позовом до суду у межах строку позовної давності.
		Судом залишено поза увагою те, що позивачем не виконано умови договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 щодо постачання продукції у встановлений строк та у визначеній кількості, відповідно, має місце неналежне виконання забезпеченого гарантією зобов`язання.
		Апеляційним господарським судом не враховано те, що підставою для повернення забезпечення виконання договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 є виконання всіх умов цього договору у визначені строки. У випадку, якщо мають місце порушення щодо виконання умов договору, та/або здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається.
		Доводи інших учасників справи
		Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		16.05.2017 Міністерством як замовником та ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна"  як постачальником відповідно до рішення тендерного комітету замовника укладений договір № 286/1/17/13  про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України, далі - Договір).
		Договір поставки набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії Договору коригування зобов`язань здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (пункт 10.1 Договору).
		Договір вважається виконаним при умові постачання 100% продукції                             (пункт 5.5 Договору).
		Згідно з викладеною у пункті 1.1 Договору специфікацією постачальник зобов`язаний поставити продукцію до 31.05.2017 включно.
		Постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5% від суми Договору (банківська гарантія від 13.05.2017 № КГ2016-0088/1-88, видана ПАТ "Банк "Восток" на суму 6 405 000,00 грн.; пункт 11.1 Договору).
		Відповідно до підпункту 11.1.1 пункту 11.1 Договору Міністерство зобов`язалося повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5 банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов`язань за якістю та кількістю.
		Підставою для повернення забезпечення виконання цього договору є виконання всіх умов Договору у визначені строки (терміни; підпункт 11.1.2 пункту 11.1 Договору).
		Згідно з підпунктом 11.1.3 пункту 11.1 Договору, якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов Договору, та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання Договору не повертається.
		Позивачем порушено умови Договору в частині поставки продукції у визначений строк, а саме до 31.05.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом приймання від 27.06.2017 № 34; актом приймання від 15.06.2018 № 8/8; актом приймання від 20.06.2017 № 2/47; актом приймання від 27.06.2017 № 35; актом приймання від 29.06.2017 № 36; актом приймання від 20.06.2017 № 2/48; актом приймання від 21.06.2017 № 205; актом приймання від 29.06.2017 № 37; актом приймання від 19.06.2017 № 9/9; актом приймання від 20.06.2017 № 8; актом приймання від 20.06.2017 № 2/49; актом приймання від 20.06.2017 № 2/50; актом приймання від 30.06.2017 № 38; актом приймання від 20.06.2017 № 10/10; актом приймання від 20.06.2017 № 9; актом приймання від 03.07.2017 № 39; актом приймання від 04.07.2017 № 40; актом приймання від 05.07.2017 № 11; актом приймання від 20.06.2017 № 4; актом приймання від 20.06.2017 № 5; актом приймання від 21.06.2017 № 6; актом приймання від 21.06.2017 № 7.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №  910/17263/17 за позовом ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" до Міністерства про стягнення 185 999 892,00 грн. за Договором, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнути з Міністерства на користь  ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" 185 999 892,00 грн. заборгованості за Договором та  240 000,00 грн. судового збору.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №     910/17263/17 встановлено обставини щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором у відповідній кількості та якості.
		За умовами банківської гарантії від 13.05.2017 № КГ2016-0088/1-88, виданої на підставі додаткового договору № КГ2016-0088/1-88 до Генерального договору про надання гарантій від 02.09.2016 № КГ2016-0088/1, ПАТ "Банк "Восток"  зобов`язалося сплатити на рахунок Міністерства (бенефіціара) будь-яку суму в межах невиконаного (неналежним чином виконаного) ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" (принципалом) зобов`язання, що загалом не перевищує 6 405 000,00 грн., після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не виконав свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до Договору. Банківська гарантія № КГ2016-0088/1-88 складена 13.05.2017, діє з дати її надання та до 31.01.2018 включно, і будь-яка письмова вимога бенефіціара на оплату має бути отримана Банком-гарантом не пізніше 17:00 за Київським часом цієї дати. Відповідальність Банка-гаранта перед бенефіціаром за цією банківською гарантією виникає в день надання цієї банківської гарантії та обмежується сумою, на яку вона видана.
		30.11.2017 ПАТ "Банк "Восток" отримало вимогу Міністерства від 24.11.2017                           № 286/8/7087 про необхідність перерахування банківської гарантії у сумі                                          6 405 000,00 грн. на його користь в зв`язку із порушенням постачальником (ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна") умов Договору в частині терміну поставки продукції.
		Листом від 12.12.2017 № 13Ц/2473БТ ПАТ "Банк Восток" відмовило Міністерству в задоволенні вимоги щодо сплати банківської гарантії в сумі 6 405 000,00 грн. через невідповідність вимоги бенефіціара умовам гарантії, оскільки вимога не містила суті невиконаного (неналежним чином виконаного) принципалом зобов`язання, що було визначено обов`язковою умовою змісту письмової вимоги бенефіціара, на підставі якої має проводитись виплата Банком за гарантією.
		Міністерство з позовом до суду про стягнення з Банка-гаранта спірної грошової суми не зверталося.
		Строк гарантії  закінчився 31.01.2018 о 17.00 год.
		4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):
		- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525);
		- виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546);
		- за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (стаття 560);
		-  гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (стаття 561);
		- зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (стаття 562);
		- у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.  Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією (стаття 563);
		- зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією (частина перша статті 568).
		Господарський кодекс України:
		- гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні (частина перша статті 200); 
		- зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина друга статті 200).
		Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):
		- безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; 
		- безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов; 
		- бенефіціар - особа, на користь якої надається гарантія; 
		- вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією. Вимога складається бенефіціаром і подається за довільною письмовою формою (в якій має зазначатися причина порушення принципалом основного зобов`язання, забезпеченого гарантією) або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту/банку-контргаранту; 
		- гарантійний випадок - факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов`язання, забезпеченого гарантією, у зв`язку із настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії (пункт 2 розділу І); 
		Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
		- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4);
		- здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором;
		- у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5);
		- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
		- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;
		- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини перша-третя статті 13); 
		- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);
		- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 74);
		- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76); 
		- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77);
		- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
		-   суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300);
		- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308);
		- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309).
		5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
		Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, згідно з пунктами 3, 5, 7 частини другої статті 16 ЦК України такими способами є припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України передбачено визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміну чи припинення господарських правовідносин, як одні із способів захисту прав суб`єктів господарювання. Разом з тим, такі вимоги будуть належними способами захисту цивільних прав, якщо вони самостійно будуть призводити до поновлення порушених прав. У випадку, якщо такі вимоги є пов`язаними з іншим способом захисту цивільних прав, зокрема, вимогою про стягнення грошових коштів за зобов`язаннями, вони не можуть самостійно розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду разом з вимогами, що забезпечують дійсне поновлення прав позивача. 
		Такі висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування способів захисту цивільних прав наведені у постанові 21.08.2018 зі справи № 910/14144/17.
		Предметом позовних вимог у цій справі є дві вимоги: про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та про повернення зазначеної банківської гарантії, як способу забезпечення зобов`язань позивача за Договором.
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно зі статтями 546, 560, 563, 569 ЦК України, банківська гарантія є одним із способів забезпечення зобов`язання боржника перед кредитором та одностороннім правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.
		Отже, припинення зобов`язання за гарантією стосується також прав боржника (принципала), оскільки в такому випадку останній звільняється від відповідальності за регресними вимогами, з якими гарант може звернутися до нього у випадку стягнення з нього грошової суми за виданою гарантією.
		З огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про можливість обрання позивачем такого способу захисту своїх прав та інтересів як визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, що фактично є вимогою про визнання припиненим одностороннього правочину (гарантії). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 зі справи № 910/5726/18 та від 04.04.2019 зі справи № 910/5723/18.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, 16.05.2017 відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства (протокол від 05.05.2017 № 75/73/11) за наслідками проведення електронних закупівель за переддоговірною процедурою між Міністерством в якості замовника та ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" укладено Договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), в асортименті, кількості, у строки і за цінами відповідно до специфікації, який забезпечувався банківською гарантією від 13.05.2017 № КГ2016-0088/1-88, що видана ПАТ "Банк "Восток" на суму 6   405   000,00 грн., строком дії - до 31.01.2018 включно.
		Позивачем здійснено поставку паливо-мастильних матеріалів відповідно до умов Договору; відповідачем прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень щодо якості та кількості. 
		30.11.2017 за № 286/8/7087 до Банку надійшла вимога відповідача від 24.11.2017 про перерахування Міністерству 6   405   000,00 грн. за банківською гарантією від 13.05.2017 № КГ2016-0088/1-88, у виконанні якої гарантом відмовлено з посиланням на те, що вимога не містила суті невиконаного (неналежним чином виконаного) принципалом зобов`язання, що було визначено обов`язковою умовою змісти письмової вимоги бенефіціара, на підставі якої має проводитись виплата банком за гарантією.
		Міністерство з позовом до суду про стягнення з Банку-гаранта спірної грошової суми не зверталося.
		З огляду на те, що строк гарантії закінчився 31.01.2018 о 17.00 год, Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірна гарантія, як односторонній правочин ПАТ "Банк "Восток" припинила свою дію, а отже, її можна визнати такою, що не підлягає виконанню, відповідно до заявлених позовних вимог. 
		При цьому, Суд не вбачає підстав для відступу від правових позицій, викладених при розгляді аналогічних справ у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 зі справи № 910/5726/18 та від 04.04.2019 зі справи № 910/5723/18.
		Разом з тим, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, не є належним способом захисту цивільних прав вимога позивача про повернення банківської гарантії, як документа, що був наданий позивачем до тендерної документації при оформленні договору з постачання паливо-мастильних матеріалів та який втратив свою чинність, оскільки правочин (гарантію) визнано таким, що не підлягає виконанню. Така вимога не призводить до реального захисту порушених прав та інтересів позивача, а тому провадження з її розгляду на законних підставах закрито судом апеляційної інстанції з посиланням на приписи пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 зі справи № 910/5726/18 та від 04.04.2019 зі справи № 910/5723/18).
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції про припинення дії спірної банківської гарантії, як одностороннього правочину, укладеного на певний строк, виконання якого вимагало подання вимоги, яка б відповідала приписам, що були визначені самою гарантією та її подання у строк дії гарантії. З огляду на встановлену судом попередньої інстанції невідповідність змісту заявленої вимоги бенефіціара до гаранта визначеним гарантією вимогам та закінчення строку дії гарантії, Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення зобов`язань гарантом та помилковість висновків суду апеляційної інстанції про визнання спірної гарантії такою, що не підлягає виконанню. 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, "Нєлюбін проти Російської Федерації" від 02.11.2006) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цій справі судом касаційної інстанції не виявлено.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Звертаючись з касаційною скаргою, Міністерства не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення зі справи.
		За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції зі справи - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Судові витрати
		Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Міністерство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 зі справи                     № 910/5989/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                              І. Колос
		Суддя                                                                                             І. Бенедисюк 
		Суддя                                                                                            Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...