Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/412/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2019. Зареєстровано: 22.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2019.
Дата набрання законної сили: 14.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  913/412/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :
		Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.
		 
		за участю секретаря судового засідання : Громак В.О.
		 
		за участю  представника  Головного  управління ДФС у Луганській області - Жадан О.О. та ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Віскунова О.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції  через Луганський  окружний адміністративний суд касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019
		та ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області
		у справі № 913/412/16
		за заявою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"
		про банкрутство,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 порушено 
		провадження у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
		 
		Постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 у справі № 913/412/16 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатора банкрута.
		 
		На офіційному веб-сайті ВГСУ в мережі Інтернет, 18.10.2017 за №46513, оприлюдненно повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій". 
		 
		У квітні 2018, кредитор - ДПІ у м. Лисичанську Головного  управління ДФС                 у Луганській області  звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою від 26.03.2018 про визнання поточних вимог до боржника в загальному розмірі  74 273 468,89 грн., з яких в тому числі сума основного боргу - 490 678,09 грн.,  штрафні санкції - 73 543 399,37 грн., пеня - 239 391,43 грн.
		 
		У своїй заяві з кредиторськими вимогами ДПІ у м. Лисичанську Головного  управління ДФС у Луганській області визначило, що склад зазначених податкових зобов`язань є таким : сума основного податкового боргу становить - 490678,09 грн., а саме:- податок на додану вартість - 467 676  грн.;- податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - 9174,93 грн.;- податок на доходи фізичних осіб - 12763,23 грн.;- військовий збір - 1063,93 грн. Сума штрафних (фінансових) санкцій становить - 73543399,37 грн., а саме:- податок на додану вартість - 72270012,90 грн.;- податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - 2293,73 грн.;- податок на доходи фізичних осіб - 82702,97 грн.;- військовий збір - 10133,17 грн.;- штрафні санкції за порушення законодавства - 812346,00 грн.;- адміністративні штрафи та інші санкції - 365910,00 грн. Сума несплаченої пені становить - 239391,43 грн., а саме:- податок на додану вартість - 232252,33 грн.;- податок на доходи фізичних осіб - 4896,66 грн.;- військовий збір - 654,58 грн.;- податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - 1587,86 грн.
		 
		Сума пені донарахована контролюючим органом, відповідно до ст. 129 ПК України. Сума пені нараховується в автоматичному режимі за допомогою програмного забезпечення ITC Податковий блок.
		 
		При цьому вказані грошові вимоги до боржника нараховані  на підставі акту  перевірки "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки боржника - ПАТ Лисичанський склозавод Пролетарій (код ЄДРПОУ 31380846) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 14.12.2017, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 14.12.2017" від 16.01.2018 №28/12-32-14-09-07/31380846, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.02.2018, направленими та врученими боржнику.
		 
		Ухвалою Господарського суду Луганської області 24.07.2018 у справі                                            № 913/412/16 (суддя Ковалінас М.Ю.), відхиленні грошові вимоги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та  відмовлено у включені цих вимог до реєстру вимог кредиторів боржника.  
		 
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі  № 913/412/16 (судді :  Матрюхіна Н.О., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.)  ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2018 залишено без змін. 
		 
		В касаційній скарзі Головне  управління ДФС у Луганській області просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та  ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2018 у справі    № 913/412/16 щодо відхилення грошових вимог Головного  управління ДФС у Луганській області  у справі № 913/412/16 скасувати, прийнявши нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного  управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на зазначену суму. 
		 
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо відхилення грошових вимог до банкрута, скаржник посилається на неврахування судами вимог ст. 4 Податкового кодексу України, зокрема, на те, що  кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями  цього Кодексу, оскільки  усі  платники податків та зборів  рівні перед законом.
		 
		Крім того, Головне  управління ДФС у Луганській області у своїй касаційній скарзі посилається на неврахування судами вимоги ст.16, ст. 46, ст. 49  Податкового кодексу України, внаслідок чого  вирішуючи даний спір та відхиляючи кредиторські вимоги ДПІ, судом безпідставно залишено поза увагою те, що сума основного боргу,  складається із угоджених сум податкового боргу боржника, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях.
		 
		Також, Головне  управління ДФС у Луганській області в касаційній скарзі посилається на те, що  суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вказана норма не включена до Податкового кодексу України, що на переконання скаржника, унеможливлює звільнення боржника від сплати податків, та зазначало, що положення частини              1 статті 38 Закону про банкрутство не можуть обмежувати сфери дії Податкового кодексу України на предмет виникнення податкових зобов'язань у ліквідаційній процедурі, а можуть змінювати тільки процедуру їх стягнення (шляхом формування відповідної черговості та пропорційності задоволення вимог кредиторів по податковому боргу в межах однієї черги), оскільки виняток щодо процедури стягнення податкових зобов'язань відповідно до Закону про банкрутство прямо передбачено частиною 1.3 статті 1 Податкового кодексу України.
		 
		А відтак, на думку скаржника, неврахування судами обох інстанцій зазначених ним у касаційній скарзі положень Податкового кодексу України та всіх обставин справи, призвело до винесення судового рішення, яке не відповідає вимогам закону.  
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор банкрута Віскунов О.В. просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи.
		 
		Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.06.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги Головного  управління ДФС у Луганській області  у справі   № 913/412/16  визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В.,  Білоуса В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду  від 18.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного  управління ДФС у Луганській області у справі   № 913/412/16, справу призначено до розгляду   на  24.07.2019 на 10:00  год.
		 
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду  від 24.07.2019 розгляд справи №   913/412/16  за касаційною скаргою ГУ ДФС у Луганській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 відкладено на  14.08.2019 року  на 16:00.
		 
		Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Головного  управління ДФС у Луганській області та арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута,  перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,  з таких підстав.
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відхиляючи кредиторські вимоги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі  74 273 468,89 грн. та  8 810 грн. судового збору, виходили з наступного. 
		 
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.04.2016 ухвалою Господарського суду Луганської області  порушено провадження у справі № 913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та  введено процедуру розпорядження майном боржника і постановою Господарського суду Луганської області   суду  від 03.10.2017 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом та  відкрито ліквідаційну процедуру.
		 
		Оголошення  про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" оприлюднено 18.10.2017 за № 46513 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, встановлено 2-х місячний строк для подання заяв кредиторів з грошовими вимогами до банкрута         ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в ліквідаційній процедурі до 18.12.2017. 
		 
		Так, у квітні 2018 , ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області   звернулась    до суду першої інстанції із заявою від 26.03.2018 про визнання поточних грошових вимог до банкрута, за період який перевірявся контролюючим органом та був визначений в податкових повідомленнях-рішеннях від 08.02.2018 у загальному розмірі 74 273 468,89 грн., в тому числі сума основного боргу - 490 678 грн. 09коп., штрафні санкції - 73 543 399грн.37коп., пеня - 239 391грн.43коп. та витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 3 524 грн., зазначені кредиторські вимоги   на підставі акту  перевірки "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 14.12.2017, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 14.12.2017" від 16.01.2018 №28/12-32-14-09-07/31380846, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.02.2018, направленими та врученими боржнику.
		 
		Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій,   документальна позапланова перевірка боржника за результатами якої складено Акт від 16.01.2018 № 28/12-32-14-09-07/31380846 була здійснена за період з січня 2014 - грудня 2017, за її підсумками боржнику направлено податкові повідомлення-рішення від 08.02.2018, а згідно інтегрованої картки платника рахунку податкові зобов'язання в поточному (2018) році за актом перевірки від 16.01.2018 виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.02.2018 в сумі 74 269 944,89 грн.; дата операції - 08.02.2018. 
		 
		Судами встановлено, що повідомлення-рішення від 08.02.2018 не були оскаржені боржником, внаслідок чого, у відповідності до п.п. 57.3 ст. 57 ПК України, граничний строк сплати грошового зобов'язання за вищевказаними повідомленнями-рішеннями настав у боржника через 10 календарних днів за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а саме 25.02.2018, тобто, у період після винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (03.10.2017).
		 
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, встановили, що грошові вимоги кредитора є вимогами зі сплати податків (обов'язкових платежів), які банкрут не повинен сплачувати в силу імперативних приписів Закону про банкрутство, оскільки такі зобов'язання виникли після визнання боржника -                ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури - на підставі Акту перевірки "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 14.12.2017, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 14.12.2017 від 16.01.2018 №28/12-32-14-09-07/31380846, та згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.02.2018, направленими та врученими боржнику, внаслідок чого суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви  ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області щодо визнання грошових вимог до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та  включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника.  
		 
		Провадження по даній справі про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з  19 січня 2013. 
		 
		Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). 
		 
		Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		Пунктом 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		 
		Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України та   ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якими передбачено, що   у справі про банкрутство, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та враховуючи вимоги ст. 38 Закону про банкрутство, у визнаного судом боржника  банкрутом не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		 
		Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
		 
		За п. п. 37.3. ст. 37 Податкового Кодексу України, підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
		 
		З огляду на вище наведене та враховуючи те, що Податковим  Кодексом України не врегульовано питання щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство та з урахуванням наслідків визнання боржника банкрутом передбачених ст. 38 цього Закону,  а саме того, що у банкрута не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), суд, на підставі підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України, дійшов  висновку, що приписами ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено підставу для припинення податкового обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.
		 
		Відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
		 
		Відповідно до пункту 33.1. статі 33 Податкового Кодексу України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
		 
		 
		Отже, виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, буде нести за собою порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.
		 
		Частиною 14.1.157. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
		Згідно ч. 14.1.175. ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		 
		Відповідно до ч.ч. 54.1., 54.3. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
		 
		Частиною 58.1. ст. 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
		 
		Згідно з ч. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		 
		Відтак, виходячи із змісту положень ст.ст. 57 - 58 ПК України, грошові зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.
		 
		За ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, не передбачено виникнення податкового обов'язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав визнання боржником податкового боргу термін сплати за яким настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
		 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положення підпункту 1.3. ст.1 та підпункту 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України,   само по собі підписання уповноваженими особами ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" будь-яких актів звірки рахунків або самостійне визнання ними податкового боргу, який виник після визнання боржника банкрутом, не є підставою виникнення у такого боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. 
		 
		При цьому, боржник визнаний судом банкрутом, з урахуванням вимог  ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. 
		 
		Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційно норми  ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
		 
		Звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом передбачена законом (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові, яка прийнята у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду  від 12.03.2019 у справі  № 910/14827/16.
		 
		З огляду на зазначене вище, наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником  норм чинного законодавства.
		 
		Відтак, враховуючи встановлене судами обох інстанцій та з  урахування вище зазначених вимог закону, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення  заяви Головного  управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про визнання поточних грошових вимог на загальну суму 74 273 468,89 грн. , оскільки зобов'язання боржника щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені, у цьому випадку узгодженого грошового зобов'язання, оскільки боржник не оскаржував повідомлення рішення від 08.02.2018,  виникли після визнання боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги ДПІ у м. Лисичанську до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.
		 
		Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та  ухвала Господарського суду Луганської області від 24.07.2018 у справі № 913/412/16 щодо відхилення грошових вимог Державної податкової інспекції у м. Лисичанську  постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
		 
		Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень  не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на  заявника касаційної скарги. 
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ : 
		 
		Касаційну скаргу Головного  управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та  ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2018  у справі № 913/412/16 залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий, суддя -                                          Ткаченко Н.Г.    
		                                                              
		Судді -                                                                     Білоус В.В.
		 
		                                                                                Жуков С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...