Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1224/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2019. Зареєстровано: 23.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2019.
Дата набрання законної сили: 21.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  925/1224/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кондратової І.Д. (головуючий), судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,
		                    
		за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
		 
		за участю:
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача - ОСОБА_2 , 
		представника відповідача - Биченко І.Я.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		 
		на рішення Господарського суду Черкаської області 
		(суддя Кучеренко О.І.)
		від 05.03.2019 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду
		(головуючий - Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.)
		від 15.05.2019
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 
		до Закритого акціонерного товариства "АТП-2361"
		про визнання недійсним рішення загальних зборів
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
		 
		1.1. 20 листопада 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач), який є акціонером та власником 22729 штук простих іменних акцій ЗАТ "АТП-2361", що становить 42,3543 % статутного капіталу цього товариства, звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "АТП-2361" (надалі - ЗАТ "АТП-2361", відповідач) про визнання недійсним з моменту прийняття рішення позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "АТП-2361" від 21 серпня 2018 року з питання №4 порядку денного, яким схвалено правочини, що були укладені протягом 2017 року, а саме:
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1473 від 21.02.2017 - навіс зварювального цеху під літерою "Ж" площею 31,9 кв м частина замощення І площею 5 537,0 кв м, сума договору 259 862 гривень; 
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1469 від 21.02.2017 - навіс зварювального цеху під літерою "З" площею 972,0 кв м частина замощення І площею 4 242,0 кв м сума договору 342 722 гривень; 
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1465 від 21.02.2017 - огорожа під № 1-3, частина замощення І площею 4 242,0 м кв, сума договору 298 724 гривень; 
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1461 від 21.02.2017 - компресорна під літерою "З" площею 7,8 кв м, навіс під літерою "Ш" площею 172,9 кв м, гараж під літ. "Ю" площею 51,9 кв м, склад під літерою "Я", площею 110,5 кв м, підвал під літерою "Q" площею 99,9 кв м, сума договору 227 638 гривень; 
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1347 від 17.02.2017 - ангар під літерою "Л" площею 679,4 кв м, сума договору 336 155 гривень; 
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1344 від 17.02.2017 - майстерня під літерою "Д-І" площею 359,2 кв м, склад НЗ під літерою "К" площею 81 кв м, акумуляторна під літерами "М-І, м" площею 102,6 кв м, трансформаторна підстанція під літерою "Ф" площею 44,2 кв м, сума договору 332153 гривень; 
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1341 від 17.02.2017 - адміністративно виробничий корпус під літерою "П-II" площею 761,9 кв м, сума договору 471 311 гривень; 
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1338 від 17.02.2017 - ангар під літерою "В-І" площею 691,7 кв м, сума договору 340194 гривень; 
		 
		- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1335 від 17.02.2017 - мийка пост заміни масел під літерою "Г-II" площею 774,4 кв м, сума договору 403294 гривень.
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням норм частини 1 статті 68, частини 2 статті 50, частини 4 статті 69 та частини 5 статті 70  Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки поділено предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину та прийнято рішення про схвалення значного правочину без дотримання порядку реалізації права акціонера вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення. Відповідач не викупив належні позивачу акції та не направив проект договору про обов`язковий викуп товариством акцій, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.
		 
		1.3. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:
		 
		1.3.1. 07.09.2001 відповідач на підставі свідоцтва про право власності став власником цілісного майнового комплексу розташованого за адресою: вулиця Першотравнева, 3, м. Черкаси, Черкаська область , 18036, Україна. 
		 
		1.3.2. Відповідно до протоколів засідання правління ЗАТ "АТП-2361" №1 від 04.04.2016, №2 від 06.04.2016, №3 від 11.04.2016, №4 від 19.04.2016, №5 від 27.04.2016, №6 від 08.04.2016, №7 від 11.04.2016, №8 від 13.04.2016, №9 від 15.04.2016 було вирішено здійснити продаж майна, яке не використовується товариством за ринковою ціною підтвердженою експертною оцінкою. Уповноважено Голову правління товариства здійснити усі необхідні дії щодо продажу визначених у протоколах об`єктів нерухомості та передати їх покупцеві після повної оплати його вартості.
		 
		1.3.3. Приватним підприємцем Печиборщ В.З. була проведена оцінка вартості нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: вул. Першотравнева, 3 у м. Черкаси , власником якого є ЗАТ "АТП-2361", за результатами якої був складений звіт про оцінку вартості нерухомого майна - комплексу будівель та споруд у 2016 році. Згідно з цим Звітом ринкова вартість майна ЗАТ "АТП-2361" станом на 01.10.2016 склала 5  593 083,00 грн. 
		 
		1.3.4. Протягом лютого 2017 року між ЗАТ "АТП-2361" та ТОВ "ПМ-Арсенал" були укладені договори купівлі-продажу №1473 від 21.02.2017, №1469 від 21.02.2017, №1465 від 21.02.2017, №1461 від 21.02.2017, №1347 від 17.02.2017, №1344 від 17.02.2017, №1341 від 17.02.2017, №1338 від 17.02.2017, №1335 від 17.02.2017, згідно з умовами яких ЗАТ "АТП-2361" продало, а ТОВ "ПМ-Арсенал" придбало майно продавця - частину цілісного майнового комплексу, що становить 865/1000 (86,5%) його частин.
		 
		1.3.5. 03.08.2018 ЗАТ "АТП-2361" розміщено повідомлення про проведення позачергових загальних зборів.
		 
		1.3.6. 21.08.2018 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ЗАТ "АТП-2361", на яких було, зокрема, вирішено схвалити правочини, вчинені відповідачем у 2017 році без дотримання законодавчих вимог щодо порядку його укладення.
		 
		1.3.7. Позивач на цих загальних зборах проголосував проти прийняття зборами акціонерів рішення про схвалення значного правочину, який був вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, у зв`язку з чим звернувся до відповідача з вимогою, в якій з посиланням на статті 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" просив товариство здійснити викуп, належних йому 22729 простих іменних акцій.
		 
		1.3.8. 12.10.2018 ЗАТ "АТП-2361" відмовило позивачу в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій,  оскільки було прийнято рішення про схвалення правочинів, а питання про надання згоди на вчинення значних правочинів до порядку денного загальних зборів акціонерів не вносилось. 
		 
		1.4.          Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що: 
		 
		1.4.1.          у позивача відсутні підстави вимагати здійснення обов`язкового викупу акцій, оскільки рішенням зборів не надавалась згода на вчинення товариством значного правочину відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства", а приймалось рішення щодо наступного схвалення вчиненого правочину; 
		 
		1.4.2.          предмет правочину не ділився, оскільки весь цілісний майновий комплекс не відчужився, а за окремими договорами купівлі - продажу було відчужено лише 865/100 його частин;
		 
		1.4.3.          загальна вартість відчуженого майна становила 2    510    044,18 грн (без ПДВ), оскільки не перевищувала 25 % вартості активів акціонерного товариства за даними останньої річної фінансової звітності (10 342 900,00 грн).
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		 
		2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що прийняття загальними зборами рішення про схвалення правочинів та голосування позивача проти ухвалення цих договорів є підставою для виникнення у позивача права на примусовий викуп акцій товариства, оскільки продаж майна відповідача відбувався за окремими договорами з метою уникнення необхідності винесення питання його продажу на розгляд загальних зборів.
		 
		Водночас, суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням не було порушено права позивача, а визнання його недійсним не призведе до відновлення його права на обов`язковий викуп акцій.
		 
		2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 у справі №925/1224/18 залишено без змін.
		 
		2.4. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що об`єкти нерухомого майна, рішення про відчуження яких було прийнято правлінням товариства та в подальшому було продане 17.02.2017 та 21.02.2017 одному покупцю - ТОВ "ПМ -Арсенал" є частинами цілісного майнового комплексу. Ці  нерухоме майно було подрібнене шляхом продажу за окремими правочинами з метою уникнення необхідності прийняття    рішення загальними зборами (оскільки вирішення таких питань віднесено до їх повноважень).
		 
		Одночасно судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що продаж майна відповідача відбувалось за окремими договорами, які не є значними відповідно до вимог законодавства. Оскільки    значний правочин товариством укладено не було, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваним рішенням загальних зборів не було порушено права позивача, а визнання його недійсним не призведе до відновлення його права на обов`язковий викуп акцій.
		 
		3. Короткий зміст вимоги касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи
		                    
		3.1. 05.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 925/1224/18, в якій просить скасувати повністю судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		 
		3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які закріплені в абз. 2 частини 1 статті 36, частин 3, 4 статті 68, статті 69, частин 2, 5 статті 70, частини 2 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства".
		 
		3.3. Крім того, в поданій касаційній скарзі заявник просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25  000,00 грн, понесені стороною у зв`язку з поданням касаційної скарги.
		 
		3.4. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін. Відповідач наполягає, що відповідно до вимог статей 68, 69, 72 Закону України "Про акціонерні товариства" у акціонера, який голосував проти схвалення вже вчинених правочинів не виникає права вимагати від товариства викупу належних йому простих акцій. Окрім того, відповідач вказує, що сукупна вартість майна відповідно до дев`яти договорів купівлі - продажу не виходить за межі 25 % вартості активів товариства за даними останньої річної звітності, а тому такий правочин у будь-якому випадку не є значним.
		 
		3.5. Відповідач заперечує також проти заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 25  000, 00 грн, зазначаючи, що очікуваний розмір таких витрат не є співрозмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим часом на виготовлення касаційної скарги.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
		 
		4.1.          Відповідно до абз. 1 частини 2 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.
		 
		4.2.          Згідно з частиною 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.
		 
		4.3.          Отже, якщо буде встановлено, що товариством було укладено декілька договорів і в сукупності ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом цих договорів, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності, то в такому разі правовідносини регулюються правилами щодо значного правочину, навіть, якщо, ринкова вартість майна за кожним окремим договором не перевищує 25 відсотків. 
		 
		4.4.          За цих обставин, висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що значного правочину товариством укладено не було, лише з тих підстав, що продаж майна відповідача відбувався за окремими договорами, які не є значними, відповідно до діючого законодавства, є помилковим та суперечить частині 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", про що правильно вказує заявник касаційної скарги.
		 
		4.5.          Більш того, цей висновок суперечить іншому висновку суду апеляційної інстанції, який зазначив, що "об`єкти нерухомого майна, рішення про відчуження яких було прийнято Правлінням товариства та в подальшому було продане 17 лютого 2017р. (укладено п`ять договорів) та 21 лютого 2017р. (укладено чотири договори) одному покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "ПМ -Арсенал" є частинами цілісного майнового комплексу, та як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, було подрібнене шляхом продажу за окремими правочинами, встановленими вище, з метою уникнення необхідності прийняття    рішення загальними зборами (оскільки вирішення таких питань віднесено до їх повноважень)".
		 
		4.6.          Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами, зокрема, рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів.
		 
		4.7.          А згідно з частиною 2 статті 72 цього Закону подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.
		 
		4.8.          Отже, системний аналіз норм пункту 2 частини 1 статті 68, частини 2 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить, що подальше схвалення правочину товариством здійснюється у тому самому порядку, що встановлений для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, в тому числі щодо реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій. Інше тлумачення та застосування цих норм призвело б до обходу механізму обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій, спрямованого на захист прав акціонерів, які голосують проти щодо вчинення значного правочину відчуження активів товариства. 
		 
		4.9.          Щодо належного способу захисту прав акціонера, якому було відмовлено в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій, то Верховний Суд зауважує, що частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 ст. 16).
		 
		4.10.          Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		 
		4.11.          Зокрема, у частині 2 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 68 цього Закону питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом.
		 
		4.12.          Отже, чинне законодавство прямо передбачає, що акціонер, якому відмовлено в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій, вправі захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом оскарження рішення загальних зборів. 
		 
		4.13.          З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанцій, вказуючи, що оскаржуваним рішенням не було порушено права позивача, а визнання його недійсним не призведе до відновлення його права на обов`язковий викуп акцій, неправильно застосовував норми права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, норму частини 2 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства", яка навпаки, передбачає можливість звернення акціонера до суду з позовом про оскарження  рішення загальних зборів з заявлених позивачем підстав. Наявність у акціонера права на примусовий викуп акцій товариства жодним чином не перешкоджає реалізації його права на оскарження цього рішення.
		 
		4.14.          Водночас, Верховний Суд зауважує, що обов`язковою умовою для застосування до спірних правовідносин вищенаведених норм, що регулюють порядок реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій, є встановлення, по-перше: ринкової вартості, що є предметом значного правочину; по-друге: вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства; по-третє: чи перевищує ринкова вартість, що є предметом значного правочину (у цьому випадку вартість майна за усіма договорами), 25 відсотків вартості активів товариства. 
		 
		4.15.          Одним із аргументів відповідача, який заперечував проти задоволення позову, було те, що вартість відчужуваного майна не перевищує 25 відсотків вартості активів товариства відповідно до звіту товариства за 2016 рік, тому у акціонера відсутнє право вимагати обов`язкового викупу акцій та оскаржувати рішення загальних зборів акціонерів.
		 
		4.16.          Суди обох інстанцій у судових рішеннях зазначили окремо суму кожного договору купівлі-продажу, проте не встановили обставини та не зазначили, яка загальна ринкова вартість відчуженого майна, та чи перевищує вартість цього майна 25 відсотків вартості активів товариства. Суд не дослідив зібрані у справі докази, що підтверджують ці обставини. Встановлення вищезазначених обставин справи має суттєве значення для правильного вирішення цього спору.
		 
		4.17.          Оскільки Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. 
		                    
		5.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		5.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази  (пункт 1 частина 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		5.3. Відповідно до частини 5 статті 310, частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		 
		5.4. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у постанові, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності, та  встановити: 1) яка ринкова вартість, що є предметом значного правочину (у цьому випадку вартість майна за усіма договорами); 2) яка вартість активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства; 3) чи перевищує ринкова вартість, що є предметом значного правочину  25 відсотків вартості активів товариства. Залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		 
		6. Щодо судових витрат.
		 
		6.1. Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		6.2. Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		6.3. Отже, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України  питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі. У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		                    
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 925/1224/18 скасувати.
		 
		Справу № 925/1224/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
		          
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                      І. Кондратова
		 
		Судді                                                                                                   О. Кролевець 
		 
		                                                                                                                   Л. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...